Subz

ОБЩИТЕЛЬНЫЙ ЭСТЕТ, ИЛИ В ГОСТЯХ БЕЗ КОМПЛЕКСОВ. - Здравствуйте! Ну вас и занесло! На престижный район меняться не думали? Хотя кто сюда поедет! - На лестничной площадке темней, чем у вас в прихожей. Для общественного туалета, конечно, удобно. - А вы с соседями не ругаетесь? А то у них вся ручка в соплях и звонок оплеванный. - Что-то никак не пойму, то ли от моих носков пахнет, то ли от ваших тапочек? - Ой, какая кошечка, у нее глистов нет, а блошки вы чем выводите? - А что это у вашей собачки, не стригущий лишай? И глазик гноится. Она не такса? А чего она такая, какая-то вся пришибленная и хроменькая? На нее шкаф не падал? Что-то он шатается. Любовники не вываливаются? Шучу! - А у вас все детишки рахитики, или только младшенький? - Какие у вас потолки высокие! Даже дяде Степе можно повеситься! - Ух, ты! Айвазовский! Правильно, чем на подлинники без штанов смотреть, лучше репродукций понавесить. И воров не страшно, какой дурак за ними полезет! - А паркет у вас скрипит специально, чтобы старший мальчик в вашу спальню не подглядывал? - Он у вас еще не колется? И в милиции не разу не был? Слава богу, с таким косоглазием ему армия не светит. - А секс у вас по потребности, или по графику? - А девочка ваша предохраняется уже? Часто дома не ночует? От панели сейчас ой как трудно удержаться! - Дайте, я чай сам себе заварю. А кусковой сахар у вас для экономии? Вот эти круглые кусочки не бабушка обсасывала? - А у вас вытяжка работает? Или где-то канализацию прорвало? - Пирожки сами пекли, или успели взять до закрытия булочной на ремонт? - Ух, какие яблочки здоровенные! Не чернобыльские? - Вы не подумайте, что я подумал, будто это не маковые зернышки от плетенки, а тараканьи экскременты. - А скатерть вы, наверное, редко стелете? Всего два пятнышка, правда, на видном месте. - А в туалете вода так часто сливается, наверное, у бабушки понос? - О, грибочки! Бабушка вчера не ими отравилась? - Да вы не стесняйтесь! Давайте я хлебушек из ваших рук возьму. Псориаз ведь не заразный! - Вчера вот тоже у одних в гостях "Мартини" угощали. Так у них, представьте, в бутылку обычный молдавский вермут был налит! - О, ням-ням, осетрина!! И как хорошо сохранилась!! А холодильник у вас не самодельный? - Хоть и слабенькая у вас лампочка, одна на всю квартиру, а за свет, небось, прилично набегает? - А ваш муж рекламу от перхоти смотрит? - А вы доверяете рекламе о прокладках? - А в туалете у вас специально обои коричневые? - Что-то у вас ванна очень сильно поцарапана. Говорят, маньяки любят в них трупы расчленять. - А вас муж не бьет? Или это у вас макияж такой? - Ну ладно, до свидания! Пойду, пока светло, а то ночью в вашем районе все ноги переломаешь. - Я дверь снаружи подопру, а вы на себя тяните, тогда она плотней закроется. - Как-нибудь еще загляну, если в лифте не задохнусь. Заходит бизнесмен в офис с группой иностранцев и говорит секретарю: - Ирочка, мне пожалуйста кофе, а этим трем п$дорам - кефир!!!Голос из группы: - Двум п$дорам. Я переводчик. Вечер, село. На лавочке сидит парень и девушка. Парень курит папироску и молчит. Девушка: - Ну я, типа, пойду? Парень: - Сиди! Проходит час. Девушка: - Ну я, типа, пойду?! Парень: - Сиди! Проходит второй час. Девушка: - Ну я, типа, пойду? Парень: - Сиди! Девушка встает и уходит. Парень тушит папироску: - Хм, не дала! По коридору бежит студент,случайно сталкивается с двумя разговаривающими профессорами. Один из них (возмущенно): - Да как вы смеете,молодой человек??!!Мы тут обсуждаем важнейшие научные проблемы,а Вы...!!! Студент извиняется,убегает. Проф. второму: - Ну так вот,закидываю я значит её ноги себе на плечи... Идет Красная Шапочка по лесу. Вдруг из кустов высовывается голова волка. - Ты куда идешь, к бабушке? - Да. - В корзинке пирожки? - Да. - Пирожки завернуты в газету? - Да. - Ну-ка дай мне газетки... Раздается звонок. К двери подходит бабка, смотрит в глазок, там стоят двое жлобов. - Кто там? - Мы из морга. - А у нас никто не умер. - А у нас план! -Дорогая, я дома! (тишина) - Я пришёл! (ещё более тихая тишина) - Что за бл*дство такое? Любимый муж приходит с работы, уставший, голодный, а его встречают только рваные тапки и тощий кот! (кот демонстративно отворачивается и мочится на тапок) - Семья, твою мать! Ты где? (тишина) - Ладно, хрен с вами!! (тишина) - Я, между прочим, зарплату получил! (ноль эмоций) - И в должности меня повысили!! (два ноля эмоций) - У меня день рождения сегодня, в конце-то концов!!! (тишина) - (чуть громче) Раз никого дома нет, буду курить прямо здесь, сегодня мне можно, задыхайтесь! - (еще громче) И друзей приглашу водку пить! Много водки! А придут они не со своими дебильными женами, а с подругами! И мне приведут! Кстати, уважаемая супруга, хотел тебе сказать: мне давненько уже приглянулась твоя подруга Ольга из соседнего подъезда. И, судя по всему, я ей. С*ка она, конечно, та еще, но мы же с ней трах*ться будем, а не жить, так что на хрен мне ее характер? А друзья напьются и опять будут пошлости о тебе говорить. Я их снова назову му*аками, кем они на самом деле и являются, даже когда трезвые, и набью им морды об кухонный стол. (кот, задрав хвост, демонстрирует презрение) - Кстати, тот пиDороцефал Миша, который был у нас на свадьбе, своей жене тоже изменяет. Изменяет даже не со Светланой, это раньше было, а с Альбертом. (кот нагадил во второй тапок) - И вообще, наши с тобой знакомые, включая твоих родственников, все, без исключения, морально разложившиеся типы. А Сергей Федорович уже и физически начал. (животное направляется в комнату, медленно открывая в нее дверь) ... Праздничный стол, воздушные шары, оливье, вино, водка, друзья с женами, Ольга, Светлана, Альберт, пиDороцефал Миша, Сергей Федорович, любимая супруга. Изумленные лица, открытые рты, плакат ""С 30-летием!"", медленно летящая в лицо юбиляру тарелка с его же праздничным тортом. Где-то вдалеке едва слышный шепот жены: ""С днем рождения, милый! Мы хотели сюрприз тебе сделать, обрадовать..."" | Вьетнамцы | шахматист Пень Пнём | Японцы | гейша Атомули Ядалато | крестьянин Накосика Сукасена | певица Ятасука Накомоде | метрдотель Мояхата Сыровата | сутенер Комухари Комусиси | врач Комуто Херовато | гонщик Тояма Токанава | снайпер Томимо Токосо | футболист Накатика Явьебука | композитор Толисику Толикаку | пианистка Херанука Пороялю | | Китайцы | естествоиспытатель Сунь Х Вчай | его напарник Вынь Су Хим | родной брат напарника Вынь Сам Пей | | Болгары | проститутки Стояна Ракова | Лежана Раздвиногова | | Украинцы | порноактёр Заяицкий | | Азербайджанцы | музыкант Обрыгай-углы | | французы | повар ДеБлюю | ещё один знаменитый французский повар Оливье Жюй де Глотай | | Турки | музыкант Обстул Задом-бей | | Чеченцы | полевые командиры Поджог Сараев | Ушат Помоев | Камаз Отходов | Рекорд Надоев | Погром Евреев | Гарем Плейбоев | | Чехи | ветеринар Мацал Кошек | писатель Мацал Курочек | | Греки | вредный грек Наполнасракис | посол Слюнидополу | | Римляне | полководец Нолемоций | | Немцы | порноактёр Ганс Трахенбюргер | и актриса Фрау Шлюхер | | Поляки | боксер Вынька Мелоч | просто добрый поляк Бздашек Западловский | | Грузины | бегун Огого Добегулия | | Румыны | посол Сри Бестреску | футболист Взад Стамэску | | Итальянцы | порнозвезда Минета Вротоберучи | секретарша Ди Курваджио | Рикардо: Буэнос утрос, Роза! Переводчик: Доброе утро, Роза! Роза: Буэнос не доброе. Переводчик: Для кого доброе, для кого и не очень. Рикардо: Пипито куарте не сдохло? Переводчик: Как твое здоровье? Роза: Грация, звездато! Переводчик: Спасибо, все отлично. Рикардо: Пипито хл**** о, Роза Переводчик: Розай, дай мне немножко воды. Роза: Туто экзиста шестерке. Переводчик: Сейчас позову горничную. роза: Эй, Кончитта! Переводчик: Эй ты, никчемная тварь! >Входит Кончитта. Кончитта: Сеньоро верещало? Переводчик: Вы меня звали? Роза: Да Переводчик: Конечно я зову тебя уже два часа Роза: Сеньор Рикардо опухло хл**** о Переводчик: Сеньор Рикардо очень хочет пить Кончитта: Хл**** о "Пепси-Кола"? Переводчик: "Дюшес" хотите? Рикардо: Hо! Хл**** о унитазо! Переводчик: Hет, простой воды из под крана? >Стук в дверь Роза: Кончитта, кумо приперло? Переводчик: Кончитта, кто там пришел? Кончитта: Педрило, сеньора Переводчик: Дон Педро, сеньора Дон Педро: Эдера! Переводчик: Извините, ради бога, вы не видели Эдеру?.. Подожди, какую Эдеру? Она же на другом канале... >Дон Педро уходит. Роза ( удивленно!!! ): MУТАHТО! Переводчик: Странный человек! Кончитта: Педикулезе! Переводчик: У него проблема с головой! Рикардо: Hумо де хавало, Кончитта? Переводчик: Кончитта, а что у нас на ужин? Кончитта: Пукало, сеньоре! Переводчик: Горох, сеньор! Роза: О, музыка! Hумо с понтом Карузо! Переводчик: А давайте с поем! Все по. т: "Роза Сальваотэр. Роза Сальваотэр!" Переводчик: "Hесет Галя воду, коромысло гнеться..." >Конец 17836-й серии А на сегодня новостей у меня больше нет! Крыша хлопает в ладоши, Всем спасибо! План хороший!

Старый и молодой охотники: С - Когда идешь на медведя, главное - не бояться. Поднимаешь его из берлоги, подпускаешь (главное - не бояться) поближе и с первого ствола ему - бабах! Если не свалил - подпускаешь еще ближе, и со второго ствола в упор - бабах! Главное - не бояться. М - А если он и со второго не ляжет? С - Ничего, главное - не бояться! От слепого медведя можно легко убежать: запрыгиваешь ему сзади на спину и быстро г@вном замазываешь ему глаза и ноздри. М - А где его взять-то? С - Да г@вно будет... Главное - не бояться! Освенцем. По лагерю идет маленькая еврейская девочка с вышитой на груди звездой Давида, навстречу ей немецкий офицер: - Тефочка, ты есть ефрейка? - Нет,@лять, техасский рейнджер! Просмотры актеров театре: Старый режиссер, прохаживается мимо ряда актеров называет: - Ты, ты, ты... Голос маленького актера с краю: - А можно и я? Режиссер: - Ну ладно и ты, пошли вон со сцены! 1943 год. 3 часа ночи. Маленькое украинское село. Покосившаяся хатка. Стук сапогами в дверь и громкий грубый рык: - Потнимайся, русский свинья - гестапо! Из хатки: - А ото нэ пишлы бы вы вси на х...!!!!!!!! От двери: - Корошо! Ми прийтём сафтра! Останавливается на светофоре 600-й мерседес. В него врезается... БелАЗ. Из мерседеса никто не вышел. - Девушка, а почему вы назвали своего пса Мудозвоном? - А для прикола. Когда я его зову на улице, половина мужчин оборачивается Дама на вокзале увидив носильщика зовет: - Потаскун!, потаскун! Тот подходит и говорит: - Мадам, я не потаскун, я носильщик!. Она удивленно: - Насильщик!? Ну тогда изнасилуйте мой чемодан

- Аэропорт, аэропорт, я борт 57, терплю бедствие! - Борт 57, борт 57, вас понял! Вычеркиваю! - Девушка, да что ж вы так убиваетесь? Вы ж так никогда не убьетесь! - Доктор! Мы его теряем!!! - Да не волнуйтесь вы так! У нас их целая палата... - Как люди умирают? - Hаверное, их аист уносит.... "Геморрой" пишется с двумя "р" и одной "ой" "Задета не только КОРА головного мозга,но и так сказать сама его ДРЕВЕСИНА..." ... Водку??? Теплую??? Из мыльниц??? Конечно буду!!! ....Женщина никогда не знает, чего она хочет, но не успокоится, пока этого не добьется. ....Мышки плакали, кололись, но пpодолжали жpать кактус... ...А.Гайдар. Тимур и его коммандос ...бecкpaйняя плoть ...И от полученных знаний скончался на месте ...Любовница от первого брака. ...Потому, что на восемь девчонок, по статистике семь не хотят... 20 секунд, помёт нормальный... Cкажи мне, кто твой друг, и я скажу ему, кто ты. Hа заработанные деньги пионеры покупали проституток и отпускали их на волю. Hа интересной работе и сны интересные видишь Hазвался груздем - лечись дальше! Hаша сексуальная жизнь была настолько хороша, что после соития даже соседи закуривали... Hе нервируйте меня! Мне скоро негде будет прятать трупы! Hе шути! СОГHЕМ Hевыносимых людей нет, есть узкие двери. Hедолюбливал женщин. Hе успевал. Hет пошлых фраз - есть пошлые уши! Hогти на ногах не стриги, обещали гололёд! Oдна голова - хоpошо, а с туловищем лучше. А зомби здесь тихие... А кофе на клавиатypy тоже виpyс пpолил? А кто будет портить наш великий русский язык, тот получит в рыло без базаров А КУДА ЭТО ТЫ НА НОЧЬ БЛЯ*Я ! А я в зоопарке работаю. Антилопу гну. Автомобиль "Запорожец" -- Самое лучшее в мире привидение с моторчиком! Американские университеты – это то место, где российские евреи преподают математику китайцам. Анальгин - очень эффективное противозачаточное. Способ применения: зажать таблетку между колен и не отпускать. Аппетит и гости приходят во время еды. Ассортимент - это несколько разных милиционеров Ах, это женский туалет?! Простите... А пахнет как наш! Бабы сплетничают, а мужики честно говорят правду о своих знакомых. Без женщин плохо и с женщинами плохо... Но с другой стороны - с женщинами хорошо и без них тоже хорошо! Белая и пушистая - это на самом деле седая и волосатая. Белая пьянка. Дамы спаивают кавалеров.. Бесплатному сыру в дырки не заглядывают... бисексуал: любовь к женщинам и пиву Бифштекс с кровью второй группы. Больной нуждается в уходе врача, и чем дальше вра

Кава «по-каталонськи» Для приготування кави «по-каталонськи» на 4 порції Вам знадобиться: - 200 мл кави - 160 мл рому - цукор - вершки Зваріть міцну каву і розігрійте ром. Налийте в кожну чашку спочатку 50 мл кави, потім 40 мл рому й підпаліть. Приготовлений напій прикрасьте «шапкою» збитих вершків. Рецепт кави «Мелія» Для того, щоб приготувати каву по цьому рецепту Вам знадобиться: - експрессо - мед - несолодкий какао-порошок Поставте варитися еспрессо. Покладіть в порожню чашку 1 столову ложку какао-порошку, додайте ложку меду й розмішуйте, поки вариться кава. Спочатку у Вас вийде пильна, липка маса. Потім вона стане виглядати як темний шоколадний соус. Налийте зверху гарячий еспрессо і розмішуйте доти, поки маса не розчиниться. Подавайте з вершками. Кава з ваніллю Для приготування кави з ваніллю Вам знадобиться: - 120 мл молока - 1 паличка ванілі - кава - 3 столові ложки ванільного цукру - 120 г чорного шоколаду. Нагрійте 70 мл молока й паличку ванілі в каструлі на маленькому вогні. Зніміть з вогню й дайте настоятися близько 10 хвилин. Вийміть із молока ваніль. Змішайте міцну каву з 50 мл молока в жаростійкому глечику. Додайте цукор за смаком. Знову поставте каструлю з молоком на вогонь, додавши ванільний цукор. Доведіть до кипіння і зменшіть вогонь. Покладіть шоколад, щоб він розплавився на дні каструлі. Влийте вміст каструлі в глечик і збийте всю масу. Подавайте у високих склянках зі збитими вершками і паличкою ванілі. Кава «Асторія» Для приготування кави «Асторія» Вам знадобиться: - 1 частина міцної кави - 2 частини молока - 1/2 частина апельсинового соку - 1/2 частина лимонного соку - лід - шоколадна стружка Всі інгредієнти збийте в міксері, включивши його на пів-хвилини на максимальну швидкість. Прикрасьте приготовлений напій шоколадною стружкою і розлийте у високі келихи. Ви можете надати каві особливий аромат, якщо додасте в неї небагато лікеру «Амаретто». Шюмлі Для приготування 4-х порцій кави «Шюмлі» Вам знадобиться: - 375 мл кави - 200 мл молока - 150 мл вершків - 40 г шоколадної стружки Розігрійте молоко, при цьому збиваючи його до утворення піни. Розлийте його по чотирьох чашках разом з міцною кавою. Викладіть зверху збиті вершки й посипте шоколадною стружкою. Кава охолоджена ігриста Для приготування охолодженої ігристої кави Вам знадобиться: - 500 мл холодної солодкої чорної кави - 5 столових ложок збитих вершків - 5 столових ложок морозива «крем-брюле» - 500 мл содової води До половини наповніть міцною кавою 5 високих вузьких склянок (по 200 мл), покладіть по столовій ложці збитих вершків, добре перемішайте, а потім додайте ложку морозива і долийте охолодженою содовою водою. Подавайте з ложечкою. Чеська біла кава Для приготування чеської білої кави Вам знадобиться: - 100 мл міцної чорної кави - 50 мл молока - цукор Підігрійте молоко. Влийте тепле молоко в гарячу каву. Цукор подавайте окремо. Рецепт кави «по-литовському» Для приготування однієї порції кави «по-литовському» Вам знадобиться: - 1 чайна ложка меленої кави - 100 мл води - 1 яєчний білок - 1-2 шматочка цукру - 0,5 чайної ложки цукрової пудри Зваріть і процідіть каву, додайте в неї грудковий цукор і знову доведіть до кипіння. Налийте в чашку, зверху покладіть збитий у стійку піну білок і посипте цукровою пудрою. Поставте чашку в нагріту духовку. Коли на білку утвориться золотава скоринка, подавайте каву до столу. Холодна апельсинова кава Для приготування холодної апельсинової кави Вам знадобиться: - 50 мл апельсинового соку - 20 мл молока - 1 чашка несолодкої міцної кави Влийте в склянку сік, молоко й каву. Сильно остудіть і подайте до столу. Кава з гірким шоколадом Для приготування кави з гірким шоколадом Вам буде потрібно: - 1-2 чайні ложки кави - склянка води - 10-15 г. гіркого шоколаду - цукор Скип'ятите в турці воду, всипте каву дуже тонкого помелу і поставте на повільний вогонь до моменту закипання. Як тільки піна почне підніматися, зніміть турку з вогню. Коли піна осяде, знову поставте турку на вогонь і доведіть до повторного закипання. Перед подачею розкладіть в кавові чашечки по одній часточці шоколаду і залийте їх гарячою, попередньо процідженою кавою. Злегка помішуйте ложечкою до повного розчинення. Цукор додайте за смаком. Кава заморожена «по-хорватськи» Для приготування замороженої кави «по-хорватськи» Вам знадобиться: - 500 мл міцної охолодженої кави - 2 чашки молока - цукор Міцну каву остудіть і розлийте по формочках для кубиків льоду. Поставте в морозильник і заморозьте. Кубики кавового льоду покладіть в міксер, додайте молоко, цукор і збийте. Коли суміш по густоті буде нагадувати крем, розлийте її у високі келихи і подавайте. Кава «по-нормандськи» Для приготування кави «по-нормандськи» Вам буде потрібно: - міцна кава - яблучний сік - цукор - апельсин - ваніль - щіпка меленої гвоздики - паличка кориці як прикраса - коньяк Всі зазначені інгредієнти змішайте і зваріть на спиртівці. Коньяк додайте до вже готового напою. Каву «по-нормандськи» п'ють гарячою. Кава «по-міланськи» Для приготування кави «по-міланськи» Вам знадобиться: - еспрессо - молоко - карамельний сироп - горіховий сироп Змішайте всі інгредієнти за смаком - і кава «по-міланськи» готова. Кава «Granita» Для приготування кави «Granita» у домашніх умовах Вам знадобляться: - кубики льоду - цукрова пудра - кава - кориця - коньяк Покладіть кубики льоду в чашки й посипте їх цукровою пудрою. Потім залийте гарячою кавою з корицею. В отриманий напій додайте коньяк і розмішайте. Кава «Granita» готова! Рецепт кави «по-індонезійськи» Для приготування кави по цьому рецепту Вам знадобляться: - 4 чайні ложки меленої кави - 3 чайні ложки какао-порошку - очищений мигдаль - 2 склянки окропу - цукор Всипте в турку каву, влийте 1 склянку води і зваріть дуже міцну каву «по-турецьки». Другу склянку води використайте для варіння какао. Змішайте обидва напої, поставте на вогонь і доведіть до кипіння. Розлийте в чашки, покладіть цукор за смаком і посипте тертим мигдалем. Кава «Секрет старого мавра» Для приготування однієї порції кави по цьому рецепту Вам знадобиться: - 1 чайна ложка меленої кави - 1,5 чайної ложки цукру - цукрова пудра або мед - вода - 1 пелюсток часнику Каву по цьому рецепту готують, як каву «по-турецьки», правда з деякими відмінностями. По-перше, додайте в кавовий порошок тоненький, прозорий, свіжозрізаний пелюсток часнику. А потім залийте каву не холодною, а майже киплячою водою. Молочна кава «по-італійському» Для приготування чотирьох порцій молочної кави «по-італійському» Вам знадобляться: - 2 чашки нежирного молока - 2 чашки свіжозвареної кави - мелена кориця - 4 шматки цукру Збивайте гаряче молоко в міксері на високій швидкості протягом 10 секунд. Коли з'явиться піна, більшу частину молока розлийте в великі підігріті чашки. Каву влийте акуратно, «по стіночці». Зверху викладіть молочну піну, яка залишилася і посипте корицею. Цукор подавайте окремо. Кава палаюча Для приготування п'яти порцій палаючої кави Вам знадобиться: - 60 г меленої кави - 80 г цукру - 80 мл спирту - 4 склянки води Зваріть каву із цукром і дайте їй настоятися. Розлийте каву по чашках. Налийте в металевий посуд спирт, підпаліть його і палаючим розлийте в чашки з кавою. Робіть це швидко та обережно. Пунш із кави без кофеїну Для приготування цього напою Вам знадобиться: - 1/4 л гарячої кави без кофеїну - 1/4 л гарячого червоного вина (до кипіння не доводити) - 1 маленька чарка коньяку - 10 шматочків цукру-рафінаду - терта цедра апельсина Змішайте всі зазначені в рецепті продукти. За бажанням можете додати терту цедру апельсина. Кава «по-римськи» Для приготування кави «по-римськи» Вам знадобиться: - гаряча міцна кава - кориця - коньяк - цукрова пудра - лід Кубики льоду покладіть в скляні склянки, посипте цукровою пудрою і залийте гарячою кавою, заправленою корицею. В отриманий напій додайте небагато коньяку, розмішайте і подайте до столу.

СЕКРЕТИ ЧАЮ 5.1 Цілющих властивостей чаю У наш час чай, разом з кавою і какао, складає тріо найбільш популярних напоїв. При цьому після вживання кави і какао можливі небажані побічні ефекти, а чай, при дотриманні декількох простих правил, корисний всім. Кофеїну в чаї небагато, але цілком достатньо, щоб дух залишався бадьорим, а голова свіжіша. У чаї містяться вітаміни С, Р, В1, В2. Чай добре розчиняє жири і тому покращує травлення, теофіллін покращує прохідність вінцевої артерії, укріпляюче діє на серцево-судинну систему, надає сечогінний ефект. Завдяки цим і іншим властивостям, чай є чудовим оздоровчим напоєм. В давнину ж до нього відносилися як до чудодійного еліксиру. У Японії і по сьогоднішній день чай вважають «ліками мудрості», що зціляють хворобі і що продовжує життя. Крім того, що чай достатньо простий в приготуванні, економічний, гігієнічний і багатий багатьма корисними речовинами. По оцінках учених, в чайному листі міститься близько трьохсот інгредієнтів, включаючи білки, жири, більше 10 видів вітамінів, а також чайний фенол, теїн і ліпідні цукру. Вітамінам С, Е, D, нікотиновій кислоті і йоду чай зобов'язаний своєю репутацією напою довголіття. Феноли, що містяться в чайному листі, поглинають радіоактивні речовини, сприяючи їх виведенню з організму. Благотворна дія чаю підсумовується в наступних 15 положеннях: Чай бадьорить, активізує роботу мозку, покращує пам'ять. Чай знімає втома, стимулює обмін речовин, нормалізує діяльність серця, кровоносних судин, травної системи. Чай ефективно запобігає карієсу. За наслідками досліджень, проведений них в Англії, у дітей, що регулярно п'ють чай, вірогідність розвитку карієсу знижує ця на 60%. Чай багатий корисними мікроелементами.Чай здатний пригнічувати зростання пухлин, знижуючи ризик переродження кліток в ракових. У чаї міститься цинк, необхідний вагітним. Чай уповільнює процес старіння кліток і тому сприяє довголіттю. Японські учені встановили, що чайне листя дає ефект омолоджування, в 18 разів що перевищує подібну дію вітаміну Е. Чай уповільнює утворення жирових нашарувань на внутрішній поверхні кровоносних судин, знижуючи, таким чином, вірогідність розвитку склерозу, гіпертонії і тромбів в судинах головного мозку. Чай стимулює центральну нервову систему і збільшує рухливість суглобів. Чай добре знижує вагу і покращує стан шкіри. Особливо помітний ефект дає чай У-лун (Чорний дракон). Чай можна використовувати для профілактики катаракти. Чайний танін вбиває багато бактерій, і тому запобігає стоматити, ангіни, ентерити і інші кишкові інфекції. Чай підтримує кровотворну функцію організму. Чай підтримує кислотно-лужний баланс крові, завдяки змісту таких алкалоїдів, як кофеїн, теофіллін, теобромін. Чай також володіє потогінною і сечогінною дією, стимулює роботу бруньок, укріплює серце і шлунок, допомагає виводити токсини. Тенін у поєднанні з чайним фенолом запобігає підвищенню рівня холестерину в організмі і тому чаю можна використовувати для профілактики інфаркту міокарду. Чайний фенол, подібно до вітаміну D, також сприяє хорошій прохідності судиною. Чай різних сортів значно розрізняється по складу і в резулбтаті, по дії на організм. Так, в зеленому чаї зміст вітаміну C і чийного фенолу набагато вищий, ніж в червоному чаї. Завдяки ному, зелений чий володіє набагато більш вираженою антибактеріальною, антирадіаційною і антисклеротичною дією, він здатний ефективніше підтримувати баланс цукруй і кроїмо. Недавно з'ясувалося, що зелений, пресований, квітковий, улун м червоний чай перешкоджають утворенню і нейтралізую дію нітрозсполук-могутніх канцерогенних речовин. 1 г чаю, залитий три рази порціями води по 150 г, дієт частковий перешкоджаючий ефект, а 3-5 г здатні повністю нейтралізоват' нітрозосоєдіненія. Зелений чай займає одне з перших місць серед харчових продуктів, що володіють протираковими властивостями. У китайському медичній онкології досліджували протиракові властивості 108 різних продуктів, і саме зелений чай показав якнайкращі результати, залишивши позаду червоний чай і древесні гриби. Більшість фахівців пояснюють такий ефект високим (що досягає 20%) вмістом чайного фенолу, головними компонентами якого є різні теїни. Вони уповільнюють процес окисленні і можуть перешкоджати утворенню канцерогенних речовин в організмі, вбивати ракові клітки і пригнічувати їх зростання. Крім фенолу, в чаї мною вітамінів С і Е, ліпідних цукрів, в нім також є невелика кількість цинку і селену. Видно, протиракові властивості чаю породжені комбінацією всіх цих речовин з чайним фенолом. Як вже мовилося, якнайкращі результати дає зелений чай, і особливості елітних сортів. Рекомендується використовувати 3 г чаю на дві заливки по 150 г води, вживати напій слід через деякий час маслаку їжі, В такій кількості чаю міститься оптимальна денна доза чайного фенолу 500 млгр. Прийнято вважати, що чай шкідливий дітям, оскільки володіє дуже вираженою збудливою дією. Батьки також бояться, що чай може пошкодити селезінці і шлунку, які дуже ніжні в дитячому віці. Насправді, підстав для цих побоювань немає. У чаї містяться фенолові похідні, кофеїн, вітаміни, протеїн, цукор, ароматичні з'єднання, а також цинк і фтор, необхідні для розвитку дитячого організму. Тому чай в помірних кількостях корисний дітям. Варто дотримувати такі орієнтовні правила: не слід давати дітям більше 2-3 невеликих чашок в день, не заварювати чай міцно і тим більше не давати його пити увечері. Крім того, чай повинен бути теплим, а не гарячим або холодним. 5.2 Чай і пора року Дія чаю сильно міняється залежно від пори року, тому для кращого результату слід вибирати чай у відповідність з сезоном. Навесні корисно пити запашний квітковий чай з густим ароматом. Вони усувають шкідливий холод, що накопичився за зиму, і стимулюють енергію «янь ци». Влітку корисний зелений чай. У жаркі дні прозорий чистий настій із зеленим листям дає відчуття свіжості і прохолоди, а завдяки сильному терпкому ефекту і високому вмісту амінокислот, зелений чай допомагає легше переносити жару. Для осені ідеальний улун або сенча. По своїх властивостях він займає середнє положення між зеленим і червоним чаєм, тобто за природою він не холодний і не гарячий. Сприяє терморегуляції в організмі і відновлює діяльність залоз внутрішньої секреції. Для отримання подібного ефекту можна також заварювати суміш зеленого і червоного чаю. Взимку краще всього пити червоний чай. Що володіє солодкуватим смаком і теплою «природою», червоний чай живить енергії «янь». Червонуватий настій і темне листя дають відчуття тепла. Червоний чай добре поєднується з молоком і цукром, що підвищують температуру тіла, а високий вміст протеїну і Сахаров благотворно позначається на травленні і засвоєнні жирів. 5.3 Що таке свіжий чай? Зазвичай свіжим називають чай, вироблений в нинішньому році, але споживачі звикли вважати свіжим чай весняного збору, що поступає в продаж в квітні-травні. Старий чай - це чай, що зберігався більше року. Прислів'я говорить: «Вино чим старше, тим ароматніше, а чай чим старше, тим гірше». Свіжий чай, що тільки що поступив в продаж, після заварювання володіє чистим кольором, він прозорий і насичений, ароматний і приємний на смак, пити його - дійсна насолода. Цілком зрозуміло, чому китайці вважають за краще пити свіжий чай. 5.4 Чай: міцний або слабкий? З погляду підтримки здоров'я і профілактики різних захворювань, краще пити слабкий чай. Слабо заварений чай бадьорить, відновлює розумові і фізичні сили, але не порушує і не впливає на сон. Висока концентрація кофеїну в міцному чаї приводить до перезбуджування і може викликати порушення в роботі центральної нервової системи. Звичка пити міцний чай увечері людям із слабкими нервами загрожує хронічним розладом сну. Крім того, міцний чай робить частішим серцевий ритм і викликає підвищене виділення шлункової кислоти, що згубно для страждаючих прискореним серцебиттям, хворих з коронарними серцевими захворюваннями, з виразкою шлунку і дванадцятипалої кишки. У одному стакані міцного чаю міститься приблизно 100 млгр. кофєїну, що приблизно рівній дозі, використовуваній в лікарській практиці. Біля 10% «чаєманів» випиває більше двох чашок міцною чаю в день (т.е. 200 млгр кофеїну). Така кількість кофеїну чревата гиперсенситівностью, підвищеною тривожністю, дратівливістю. Серед тих, хто випиває 10 чашок в день (1000 млгр. кофеїну), 10% можуть відмітити шум у вухах, почастішання серцевого ритму і дихання, напругу мускульної тканини, неконтрольоване тремтіння. Смертельна доза кофеїну рівна 10 г, це 200 чашок міцного чаю в перебігу декількох хвилин. Померти у такий спосіб практично неможливо, але кофеїн викликає звикання, і близько половини любителів чаю може потрапити в порочний круг все зростаючій потребі в кофеїні, що несприятливо позначається на здоров'ї. 5.5 Як купувати чай? Перш за все, треба навчитися відрізняти свіжий чай від старого, а справжній - від фальшивого. Листя свіжого чаю - яскравого кольору, хорошої форми і досить щільної структури. У старого чаю листя тьмяне, різної форми, тверді. Свіжий чай на дотик м'який і «живий»: його досить складно розкришити, розтираючи в долоні. Старий чай сухий, він легко перетворюється на порошок. При заварюванні свіжий чай швидко дає яскраво виражений чистий аромат і м'який смак, листя розгортається, чайний розчин прозорий, і замість нефритового, поволі набуває жовтуватого відтінку. У старого чаю запах приглушений, листя мляве, рідина каламутна. Тільки що заварений старий чай має глухий жовтий відтінок. У сьогодення чаю листя мають зубчату кромку, у фальшивого краю листа не мають конкретної форми. Крім того, теїн і ефірні масла додають сьогоденню сподіваюся характерного аромату, якого немає у фальшивого. Якщо ви все-таки не упевнені в чаї, спробуйте наступний спосіб: візьміть щіпку сумнівного чаю і щіпку сьогодення, заваріть обидва по два рази, наполягаючи обидва зразки протягом 10 хвилин. Після цього викладете листя на білу тарілку з чистою водою і розглянете форму листя, прожилки, зубчики. У сьогодення чаю прожилків утворюють яскравий малюнок, схожий на мережу, головний прожилок йде точно у вершину листа, бічні - приблизно на дві третини своєї довжини розходяться в сторони, а потім дугоподібно згинаються вгору і з'єднуються з відгалуженнями, що йдуть вгору. Оборотна сторона листа деяких сортів чаю покрита білим пушком, зубчики по краях яскраво виражені, внизу листа вони рідкісніші. У фальшивого чаю прожилки не виступають виразно, бічні прожилки обьіно йдуть прямо до країв, зубці по кромці або не виразні, або дуже грубі. 5.6 Як зберігати чай? Оскільки чай легко вбирає запахи і вологу, навіть сама хороша сировина швидко втрачає свої якості і смак при неправильному зберіганні. Чинників, що впливають на збереження, дуже багато. Температура, вологість, специфічні запахи, освітлення, повітря, мікроби, - все це може робити негативний вплив. Чай дуже сильно вбирає вологу і запахи навколишнього середовища, він швидко залежується, і правильно зберігати чайне листя можна, тільки взявши до уваги ці особливості. У будь-якому випадку, чай не зберігається довго. Краще всього випивати чай протягом одного місяця після покупки, оскільки при тривалому зберіганні випаровуються ароматичні речовини, хлорофіл і танін поступово окислюються, а разом з ними йдуть смак, аромат і прозорість. Для того, щоб чай не залежувався, його слід зберігати в посуді, що герметично закривається, без доступу світла. У чайному листі містяться терпени - пористі речовини, які з легкістю вбирають будь-які запахи. Тому тримаєте чай подалі від мила, гасу, алкоголю, приправ і інших речовин з сильним запахом. Крім того, має сенс зберігати чай різних сортів і якості окремо один від одного. Щоб уникнути втрати аромату, краще всього невеликої кількості чаю відсипати в невелику окрему банку і заповнювати її в міру необхідності. Для зберігання чаю краще всього підходять контейнери з жерсті, прагніть не зберігати чай в залізному і дерев'яному посуді. 5.7 Чайне табу Табу на чай при порожньому шлунку. Коли п'єш чай на порожній шлунок, холодна «природа» чаю, проникаючи усередину, може охолодити селезінку і шлунок, що подібно до «проникнення вовка в будинок», в Китаї спрадавна радили «не пити чай на порожнє серце». Табу на обпалюючий чай. Дуже гарячий чай негативно впливає на гортань, стравохід і шлунок. Тривале вживання дуже гарячого чаю може привести до хворобливих змін цих органів. За даними зарубіжних досліджень, година тоє вживання чаю температурою вище 62 градуси З веде до повішеной ранимої стінок шлунку і може стати причиною хворобливих явищ . Температура чай не винна превышать56 градуса З . Табу на міцний чай . Високий вміст кофеїну і теїну в міцному чаї може стати причиною головного болю і безсоння Табу на довге заварювання чаю .Если чай заварювати дуже довго, чайний фенол і ефірні компоненти починають мимоволі окислюватися, що не тільки позбавляє чай прозорості, смакових якостей і аромату, але і значно знижує живильну цінність чаю і рахунок окислення листі вітамінів С і Р, що міститься і чайних, амінокислот і інших пінних речовин, Крім того, наполягає, чай піддається негативній дії навколишнього середовища, і йому значно збільшується зміст мікроорганізмів (бактерій і грибків). Гану ні багатократне заварювання. Зазвичай після третьей-четвертой заварки в чайному листі вже мало що залишається. Експерименти показують, що перший настій витягає приблизно 50% польотних речовин з чайного листя, другий - 30%, а третій всього лише деякі моменти, що містяться в дуже невеликій кількості в чайному листі. Табу на чай перед їжею. Чай, випитий перед їжею, веде до розрідження слини. В результаті їжа починає здаватися позбавленою смаку, крім того, може тимчасово знизитися засвоєння протеїну. Табу на чай відразу після їжі. Танін, що міститься в чаї, погіршує засвоєння протеїнів і заліза. Якщо хочете попити чай після їжі, почекайте 20-30 хвилин. Табу на те, щоб сподіваємося запивати ліки. Дубильні речовини, що містяться в чаї, розщеплюючись, утворюють танін, від якого багато ліків дають осад і погано засвоюються. Тому китайці говорять, що чай руйнує ліки. Табу на вчорашній чай. Чай, що постояв доба, не тільки втрачає вітаміни, але і стає ідеальним живильним середовищем для бактерій із-за високого вмісту протеїну і Сахаров. Якщо чай не зіпсувався, його цілком можна використовувати в лікувальній меті, по тільки як зовнішній засіб.

ЧАЙНА ЦЕРЕМОНІЯ 4.1 Китай Традиція чаювання в Китаї налічує не одне тисячоліття. За цей час було вироблено безліч способів приготування чаю для різних ситуацій. Услід за повсякденними чаєпиттям з'явилися вишукані ритуали для виняткових випадків. Оскільки такі чаювання народжували в людині особливі - піднесені і урочисті відчуття, на Заході їх стали називати «церемонією». На китайському ж це чайне дійство звучить як «Гун-фу Ча», де «Гун-фу» означає «вище мистецтво», а «Ча» відповідно, «чай». Виходить, що Гунфуча - це «вище мистецтво чаювання».В часи Гунфуча ви отримуєте можливість насолодитися всіма чотирма гідностями чаю: формою листа, кольором настою, ароматом і, нарешті, смаком. Чайний ритуал в Китаї створювався у декілька етапів. Процедура чаювання поступово ускладнювалася, у міру того як формувалося відношення до чаю, як до чогось більшого, ніж напою, що утамовує спрагу. Кожен рух чайної церемонії мав підтекст і був наповнений глибоким філософським сенсом. У Стародавньому Китаї чайна церемонія починалася з того, що людина повинна була внутрішньо підготуватися: звільнитися від всього неприємного, дратівливого, хворобливого і другорядного. Чайний ритуал можна було починати тільки після того, як душа людини наповнилася спокоєм і тишею, а сам він настроївся на одну хвилю з природою і всесвітом. Перш за все слід було вибрати чай, співзвучний настрою. Це міг бути чорний зелений, червоний або дуже рідкісний і дорогий «імператорський» жовтий чай (див. розділ «Чайна веселка»). Кожному виду відповідала своя технологія заварювання. Друге не менш важлива умова, - вода, яку використовують для чаю. Вона повинна бути свіжіше, узятою з джерела, струмка або річки. Третє - посуд, в якому готують і з якої п'ють напій, що вийшов. По китайських традиціях, чайний посуд повинен зберігатися на кухні, заварювання чаю відбувається у іншому місці, щоб ніякі сторонні запахи не вплинули на аромат. В давнину імператори використовували посуд із золота і срібла. Пізніше китайці відмовилися від металевого посуду, справедливий вважаючи, що вона псує букет напою, і перешли на фарфорову і керамічну. Навіть ложечку або совок, якими насипають чай, робили з фарфору або бамбука. З XV- XVI вв заварювати чай в Китаї почали в гайванях - спеціальних чашках на зразок піал. У них засипається 4-5 г чаю, додавши кип'ятку до 3/4 або половини об'єму. Час заварювання - 2-3 хвилини. З гайвані чай переливають в чашку так, щоб кришка не підводилася. П'ють готовий напій в гарячому вигляді маленькими ковточками без цукру і інших приправ. Випивши 3/4 вмісту гайвані, осад, що залишився, знов заливають кип'ятком, і вся процедура для заварювання чаю продовжується: китайці вважають за можливе заливати «заварку» до чотирьох разів! Використовують в Китаї і заварні чайники. Вони завжди маленькі - ємкістю до 0,5 літра. Чай в них заварюють і потім вживають так само, як і в гайванях. Але є любителі, що мають свій персональний чайник, і чай вони п'ють прямо з носика. Трохи пізніше спеціально для проведення чайних церемоній стали будувати чайні павільйони: незвичайно красиві, повні світла і повітря споруди. Як правило, вони розташовувалися на фоні живописної природи: ароматні квіти, дзюрчання струмка і спів птахів були свого роду обрамленням для вишуканої картини - чайного павільйону. Зовнішню пишноту і красу підкреслювала простота внутрішнього убрання - в павільйонах стояли невеликі дивани, стільці, столики, окремо розташовувалося чайне приладдя. Вечорами тут запалювали барвисті паперові ліхтарики, запрошували музикантів - все повинно було набудувати на захоплене сприйняття навколишнього світу. Сюди приходили поміркувати, поспілкуватися, відпочити за спокійною і неквапливою бесідою або просто утамувати жадаю. 4.2 Японія Чайна церемонія (японський вона називається «тяною») відноситься до найбільш самобутніх, унікальних мистецтв. Впродовж декількох століть вона грає істотну роль в духовному і суспільному житті. Тяною - строго розписаний ритуал, в якому беруть участь майстер чаю (той, хто заварює і розливає чай), і присутні при цьому дійстві. Перший - жрець, що здійснює обряд, остальниє - учасники, що залучаються до нього. У кожного свої правила поведінки, що регламентують позу, рухи, манеру мови і навіть вираз обличчя. Естетика тяною, його витончений ритуал підкоряються канонам дзен-буддізма.Згідно легенді, вона веде свою історію з Китаю, від першого «патріарха» буддизму Бодхидхарми. Одного разу, свідчить легенда, під час медитації, Бодхидхарма відчув, що очі його закриваються і проти волі його хилить до сну. Тоді, розсердившись на себе, він вирвав свої віка і кинув їх на землю. На цьому місці незабаром виріс незвичайний кущ з соковитим листям, яке згодом учні Бодхидхарми стали заварювати. Завдяки тісному зв'язку чаювання з дзен-буддіз-мом, чайна церемонія стала невід'ємною частиною миру місцевої богеми - поетів, філософів і художників. Наприклад, церемонно пригублюючи чай, японці читали вірші, мудрували і споглядали витвори мистецтва. Чайна церемонія як мистецтво тяною, перетворилася на свого роду систему відпочинку від повсякденного життя. Поступово в Японії від повсякденності почали «ховатися» в чайні будиночки (тясицу), де процес чайної церемонії і сформувався остаточно. Тясицу виглядали як крихітні халупи східних мудреців, вони були гранично скромні на вигляд і внутрішньому убранню. Невибагливість обстановки створювала вище відчуття краси, осягнути сенс якої слід було шляхом філософського осмислення реальності. Як прикраси допускався лише сувій(свиток) з мудрим висловом, картина старовинного художника і букет квітів. У XVI в. з'явилася до сотні різних правил цієї процедури, які мають силу і в даний час. Правила стосуються аранжування квітів, кип'ячення води, технології заварки чаю, розліва напою і ще цілого ряду речей, не дуже зрозумілих європейцям. У сучасних умовах строге дотримання традицій не завжди виявляється можливим і для самих японців. Тому церемонія часто проводиться в звичайних приміщеннях, при цьому, звичайно, процес чаювання спрощується. Проте, розроблений дзен-буддістамі культ ревниво охороняється, і серйозний відступ від класичного ритуалу вважається в Японії небажаним. Як же відбувається чайна церемонія в сучасній Японії? Господар будинку посилає запрошення друзям, і ті за два-три дні до чаю дякують йому за надану увагу. В день чаювання гості збираються за 15-20 хвилин до призначеного часу в спеціально відведеній кімнаті і вибирають почесного гостя (секяку), яким зазвичай стає людина найбільш високого положення або старший за віком. Чаювання починають з густого чаю. Господар розставляє весь посуд так, щоб вона була у нього під рукою, і починає чайне дійство. Спочатку напій готується в одній великій чашці для всіх гостей. За традицією гості п'ють з неї, передаючи один одному. Вважається, що це викликає відчуття близькості. Всі виражають своє захоплення чашкою для чаювання, перший від імені всіх гостей просить господаря розповісти її історію. Після міцного чаю подається рідкий. В цей час вносять подушки і підноси з тістечками. Рідкий чай готується для всіх відразу в декількох чашках. У Японії існує багато форм чайної церемонії, проте строго встановлено лише декілька: «нічний чай», «чай зі сходом сонця», «вечірній чай», «уранішній чай», «післяобідній чай», «спеціальний чай». Наприклад, «нічний чай» починається при місяці. Гості приходять приблизно в половині дванадцятого і йдуть не пізніше чотирьох годинників ночі. Зазвичай заварюють порошкоподібний чай. Готується він на очах гостей: листя звільняє від прожилків і подрібнює в порошок в ступі. Такий чай буває дуже міцним, його не подають натщесерце Тому спочатку гостей пригощають легкими закусками. Чай «зі сходом сонця» п'ють біля гріх мчи чотирьох годинників ранку Гості залишаються при цьому до шести годин. Вечірній чай починається близько шести чтив вечора. Уранішній практикується в жарку погоду, гості ( оббираються до шести годинників ранку. Післяобідній чай зазвичай подається тільки з тістечкам приблизно після години штовхни Спеціальне чаювання (ріндзітяною) організовується по урочистих випадках. У Японії існує декілька шкіл проведення чайної церемонії, з яких найбільш відомою вважається Урасенке з Киото. 4.3 Англія, США та інші Європейські чайні традиції склалися під впливом Англії. Цим, зокрема, обумовлений той факт, що чорний чай набув більшого поширення, чим зелений. У Англії став дуже популярний чай з бергамотом Earl Grey, «English» і т.п. Англійці ж першими почали і змішувати між собою різні сорти чаю, отримавши в результаті цього знамениті купажі «English Breakfast», «Royal Blend» і ін. Крім того, саме англійці вплинули на формування сучасною чайного етикету і вид сучасного посуду для чаю. Значна частина відомих нам чайних закусок - також з берегів Туманного альбіону, як і традиції пити чай з молоком. «Англійська чайна церемонія» - поняття декілька розпливчате. З одного боку, на цьому заході здійснюються визначені і достатньо регламентовані дії. З іншою, - дії ці дуже прості, зрозумілі і зовсім не такі серйозні як, наприклад, в японській церемонії. Проте якщо самі англійці вважають своє чаювання церемонією, то і ми вважатимемо його церемонією. Тим паче, що для Росії вона завжди була ближча і зрозуміліша за східні аналоги. Англійці п'ють чай три рази на день в строго певний час: за сніданком, за ланчем і в так званий «файв-о-клок» (17 годин). Найулюбленіше чаювання - саме п'ятигодинне. В цей час зазвичай у кого-небудь удома збираються друзі і старі приятелі. Для проведення англійської чайної церемонії необхідний певним чином сервірований чайний стіл, чай, закуски до чаю і уміння управлятися з напоєм в процесі пиття. Однотонна (або з неяскравим малюнком) скатертина, - біла або синя (переважно біла). Не забороняється і одноразова. Невелика ваза з квітами, краще живими і білого кольору. Серветки (можливі паперові, в тон скатертини). Чайні пари, чайник з чаєм (може бути один на всіх або індивідуальний), посудина з кип'ятком, молочник з молоком або сливками. Ситечко і підставка під нього. Цукорниця з рафінадом (у ідеалі - з білим і коричневим). Весь посуд, звичайно, повинен бути з одного сервізу, причому фарфорового. Чай, загалом, все одно який: зазвичай гостям просто пропонують вибрати з 5-10 сортів, серед яких обов'язково є Earl Gray, Lapsang, Souchong, Assam, Darjeeling а також разні суміші. Можливі ароматизовані варіанти і чай в пакетиках. Дуже престижно мати в наявності і пропонувати гостям власну чайну суміш. Чай заварюється виходячи з того, що в чашках він вже не розбавлятиметься кип'ятком, На кожного в чайник закладається одна чайна ложечка заварки. Якщо використовується дуже великий чайник - на п'ять-шість чоловік - то можна додати ще одну ложечку на всіх. Після того, як чай наполягатиме покладені 3-5 хвилин (шкала дня контролю за часом використовується спеціальний пісочний годинник), його розливають по чашках (зразу після того і чайник доливають кип'яток з глека. Це розбавляє чай, який вже достатньо наполягатиме до моменту, коли випита перша чашка. У Індії зародилася традиція пити чай із спеціями. Існує декілька традиційних індійських рецептів, в які входить навіть перець. У ряді середньоазіатських країн заварюють чорний чай і розбавляють його молоком. Цей регіон, перш за все, подарував миру традицію пити чай, як засіб від жари, - неодмінно зелений і обов'язково з піал. У Марокко ми спостерігаємо цю традицію в декілька зміненому вигляді: там зелений чай п'ють з високих стаканчиків, заварюючи навпіл з м'ятою. У ряді інших азіатських країн (Іран, Єгипет, Ірак, Афганістан) чай п'ють дуже солодким і, часто, дуже міцним. Нарешті, в США стали охолоджувати заварений чай і змішувати його з додатковими смаковими добавками, льодом, а іноді навіть газувати. Так вийшов нині популярний Iсе Теа. 4.4 Слов'янські традиції У Росії як і в Україні, що була тоді частиною Росії, багатовікова традиція вживання чаю, а також національні особливості характеру сприяли формуванню абсолютно оригінального чайного етикету, відмінного як від східних церемоній, так і від європейських традицій. У Росії чай довго залишався міським напоєм, при цьому осереддям торгівлі і «законодавцем мод» в чайному ритуалі була Москва. Спочатку чай пили удома, але в XIX в. з'явилися істинно російські заклади, що не мали аналогів за кордоном, - чайні. У кожній чайній було по три приміщення. У одному знаходилася кухня, інше було своєрідною нотаріальною конторою, де писарі складали різні скарги і прохання. І лише третє приміщення призначалося власне для чаювання. На загальні столи (а в чайних були тільки такі) подавалися великі самовари з кип'ятком і чайники із заваркою. До чаю пропонувалися молоко, сливки, бублики, цукор - звичай пити чай з цукром уприкуску прийшов з Сибіру. Іноді для розваги відвідувачів у господарів були більярд і грамофон. Під тихий шум скипаючого самовара йшла некваплива серцева бесіда. Чай пили з молоком, з лимоном, з варенням, а головне - із задоволенням. З особливим розмахом чаювання здійснювалося в купецьких будинках: годинами сиділи купці за чайними столами і випивали іноді по двадцять чашок. Якщо, випивши чашок десять, відставляли чашку убік, це не означало, що чаювання закінчене. А ось коли чашку (або стакан) перевертали вверх дном і клали на нього залишки цукру, ставало зрозуміло, що з чаєм покінчено. До кінця XIX в. чай почали пити з високих стаканів з срібними підстаканниками, таким чином, насолоджуючись не тільки смаком і ароматом, але і кольором напою. У сучасному російському чаюванні давні традиції значно видозмінилися. Самовари кудись зникли, колоритні підстаканники також пішли в минуле разом з СРСР, а перевертати стакани вверх дном стали під час розпивання зовсім інших напоїв. Поступово з'явилася основополагаюшяя тенденція: перш за все, важлива сама компанія: якщо за чаєм зібралися друзі - справжні або майбутні - те здійснене неважливо, про що вони говоритимуть або мовчатимуть. Не особливо важливо навіть, який чай вони питимуть і якими саме сушками стануть його заїдати. Мабуть, саме ця неусвідомлена радість від того, що за столом сидять хороші люди, що розмова тече мирно і неквапом і що взагалі є така можливість - вирватися на годинку другу з суєти, забути про всі справи і просто випити сподіваюся - саме це і є найважливішим в нинішньому російському чаюванні. 4.5 Процедура заварювання чаю Вибору води В давнину люди, що знають толк в чаї, величезне значення надавали воді, на якій він готувався. До нас дійшла безліч зауважень на цю тему. Наприклад: «Гірська вода - краща, річкова - середня, колодязна - гірша». Траплялося також, що сорт чаю асоціювався з певним джерелом. Наприклад, в Хан-чжоу чай Лун-цзін на воді з джерела Ху-пао називають шуан-цзює («виняткова пара»). Дослідження останніх років підтверджують оцінки стародавніх. Джерельна і джерельна вода, профільтрована через гірські породи і пісок, стає прозорою, а вміст мінеральних речовин і оксидів в ній значно знижується, що робить її м'якою. Чай, заварений на такій воді, володіє довершеним кольором, ароматом і запахом. Дощова, водопровідна, озерна або річкова вода жорстка, в ній багато двовуглекислого кальцію і двовуглекислого магнію. Але оскільки при кип'яченні велика частина домішок, що містяться в ній, розпадається або осідає, утворюючи накип, ця вода також стає м'якою і, принаймні, не зіпсує хороше чайне листя. Проте в містах водопровідна вода після очищення і дезинфекції часто містить велику кількість іонів хлору, пахне хлоркою або має інші неприємні запахи. Тому, якщо ви користуєтеся для заварювання чаю водопровідною водою, краще відстоювати її в протягом одного дня, щоб з неї вийшов хлор, або користуватися фільтром для очищення води. Колодязна вода, особливо вода з глибоких колодязів, не підходить для заварювання чаю, оскільки в ній багато мінеральних речовин. При заварюванні на поверхні чаю утворюється тонка плівка, яка псує колір і смак чаю. У чому заварювати чай? У Китаї асортимент чайного посуду - чайників, стаканів, чашок неосяжний. Вже в давнину чайний посуд відрізнявся різноманітністю. Найбільш поширені були металевий посуд: із золота, срібла, міді, олова, сплавів, - і керамічна: з чорної, білої або фіолетової піщаної глини. Крім того посуд для чаю робили з лаку, яшми, гірського кришталя, агата і інших матеріалів. Зараз деякі, особливо взимку, заварюють чай прямо в термосі, що запобігає охолодженню чаю. Проте від постійної високої температури погіршується колір, яромат і смакові якості чаю. Інші заварюють чай в емальованому посуді, вважаючи, що так його можна буде підігріти, коли захочеться, або тримати на повільному вогні. А тим часом, емаль погано пропускає повітря, що впливає на смак чаю. Заварившись, напій містить дуже багато таніну, який при вбиранні в стінки травного тракту може вступити в реакцію з харчовими білками, що може негативно позначитися на здоров'ї. Краще усію заварювати чай в чайниках з червоної глини, оскільки вона дуже добре пропускає повітря, тому в холодну погоду такий чайник зберігає тепло, і в жарі оберігає чай від скисання. З часом чайник стає все більш гладким і знаходить витонченість старизни, а аромат заварюваною чаю стає з часом більш вираженим і вишуканим, аж до те го, що навіть налитого в чайник порожнього кип'ятку набуває ніжний слабкий запах. Сьогодні більшість любителів чай віддають перевазі чайники фіолетової глини, яка знаменита як абсолютно антитоксинний матеріал. Фаянс, фарфор, скло не відрізняються особливими достоїнствами, але і не псують смак чаю, тому досить поширені в побуті. Як правильно заварювати чай? Заварювання чай киплячою водою значно збільшує коефіцієнт розчинності корисних речовин, що містяться в чайному листі. Крім того, що в рідину виділяється більше цінних речовин, чай володіє більш вираженим ароматом і смаком. Відповідні експерименти показали, що за один і той же час в чаї, завареному крутим кип'ятком, з листя в розчин виходить майже в три рази більше цінних речовин, чим в годину, залитому водою нижчої температури. Чайний фенол, амінокислоти, кофеїн і цукор є важливими складовими, від яких залежить якість чайного листя і смак чаю. Досліди, проведені китайськими вченими, показали, що з підвищенням температури в чайному розчині росте зміст чайного фенолу, амінокислот, кофеїну і цукру. Всі ці речовини, окрім цукру, дають найбільший коефіцієнт розчинності при температурі 90-100°С. Таким чином, використання кип'ятку для заварювання чаю збільшує вміст в напої цінних біологічних речовин і робить чай міцнішим. Потрібно відзначити, що чай - напій дуже капризний, і заварювати кожен його різновид потрібно по-особливому. Як мовиться, що для чорного чаю добре, для білого - смерть. Білий чай Білий чай, на відміну від чорного, заварюється м'якою і не дуже гарячою водою (50-70°С). Оскільки він має особливу концентрацію ефірних масел, що додають йому вишуканий аромат, заварювання кип'ятком уб'є ці чудові запахи. Час заварювання гранично короткий, звичайно не більше 5 хвилин. Зелений чай Зелений чай заварювати рекомендується гарячою водою (60-90°С) протягом 1-3 хвилин (деякі сорти як виняток заварюються довше). Після заварювання чайний настої може мати колір від ясно-зеленого або золотистого до досить темного і насиченого зеленого або жовто-зеленого. Хороший зелений чай обов'язково володіє яскравим ароматичним букетом, в якому переважають квіткові, цитрусові і «трав'янисті» ароматичні відтінки. Жовтий і синій Цей чай заварює практично як зелені - водою температури 60-70°С і недовго наполягають (не більше 3 мин.). У них м'який смак, але дуже сильний і витончений аромат. Улун - червоний чай Заварювання улунів - вельми делікатний процес, тут все залежить від сорту улуна, точніше, від ступеня його ферментації. Якщо улун слабо ферментірован, наприклад, біля 20-30% як китайською сорт «Залізна Гуань Інь» , то умови його приготування щонайближче до заварювання зелених сподіваємося: гарячой води, але не кип'ятока, час заварювання - 1-3 мин. Після заварювання якісний улун має специфічні характеристики, недозволяють сплутати його з іншими видами чаю. У найбільш якісних улунов виражений, багатий квітковий аромат і чудовий персиковий присмак. Пуер, окремий вид червоного чаю Пуер - незвичайний крупнолистовий чай з характерним присмаком. Готові чаїнки великі, темно-коричневого (бурого), іноді майже чорного кольору, жорсткі, з відчутним «димним» запахом. Пуер заварюють гарячою водою (90-95"С) і наполягають 3-5 мин. Колір готового чаю дуже темний, горіхового або червоно-коричневого відтінку. Напій володіє вираженим специфічним «земляним» ароматом, а також характерним солодкуватим присмаком і посльовкусием. На сході пуер знаменитий як ліки при захворюваннях травної системи, і багато китайців вживають цей напій саме в цій якості. Чорний чай І нарешті, найбільш звичний для нас чорний чай. Заварювання чорного чаю проводиться дуже гарячою водою (90-100%), і чай наполягає від 2 до 5-6 хвилин. Чим більше чайний лист, тим більше часу потрібний для заварювання чаю. А чим чайний лист дрібніший, тим більше поверхня його зіткнення з водою, і тим швидше він заварюється. Чай в пакетиках заварюється швидко тому, що там дуже дрібний чай. Чайник або чашку слід заздалегідь нагрівати. Необхідно виходити з розрахунку одна чайна ложка (один пакетик) на чашку плюс додаткова чайна ложка на чайник. Заварювати чорний чай все ж таки бажано в чайнику або навіть в двох. У останньому випадку після того, як чай наполягатиме в одному з чайників, його переливають в заздалегідь нагрітий другий чайник. Ця процедура називається «Перегнати чай» і служить для того, щоб підсилити аромат напою. Готовий чай має широка різноманітність колірних (від світлого золотисто-рожевого до яскравого малиново-червоного або червоно-коричневого), смакових і ароматичних відтінків.

Рецепти кавиАйс-кава з полуничним соком На 4 порції Вам буде потрібно: 500 мл охолодженої кави 200 мл полуничного соку кубики льоду збиті вершки 8 чайних ложок цукру 4 невеликі полуниці Келих наповнити до половини кубиками льоду, покласти 2 ложки цукру, додати 50 мл соку й 125 мл кави. Коктейль прикрасити збитими вершками, край келиха полуницею і подати. Бананова кава з морозивом Вам буде потрібно: 150 мл міцної охолодженої кави 1 банан 3 ст. ложки цукру 100м ванільного морозива Банан крупно нарізати й з'єднати з кавою та цукром у блендері. Коли рідина стане однорідною, покласти морозиво й збивати до одержання однорідної маси. Розлити по келихах. Мигдальна кава Вам буде потрібно: 150 мл холодної кави 2 чайні ложки цукру 1 чайна ложка товченого мигдалю 1 чайна ложка рому лід Всі інгредієнти перемішати й збити в міксері. У готову каву додати лід. Болгарська холодна кава На 2 порції Вам буде потрібно: 100 мл кефіру 100 мл міцної кави 2 ст. ложки вершків цукор (5-8 шматочків) Добре перемішайте всі інгредієнти. Розлийте суміш у чашки. Перед подачею на стіл їх на якийсь час ставлять у морозильне відділення холодильника. Мед з кульбаби Вам буде потрібно: 200 г квіток кульбаби 1,5 л води 2 лимони 1,5 кг цукрового піску Пелюстки очистити від квітколожа, промити, залити окропом. Закрити й настояти добу. Потім зцідити, квітки віджати й у рідину додати лимони, нарізані на кубики (або тільки сік з них), цукор, варити помішуючи, до загустіння. Теплий сироп розлити в банки й закрити кришками. Стерилізувати не треба, стерилізація забезпечується достатньою кількістю цукру. Зберігати в темному холодному місці. Цей сироп добре допомагає при застуді, поліпшує травлення, нормалізує обмін речовин. Сироп можна викорисовувати замість цукру. Крем-желе кавовий з горіхами Вам буде потрібно: 2 склянки вершків 1 ст. ложка цукру 4 ст. ложки подрібнених ядер горіхів 4 ст. ложки міцної кави 2 чайних ложки желатину Вершки збити із цукром, додати горіхи, каву і попередньо розпущений на водяній бані желатин. Крем остудити до напівзастиглого стану. Кава гляссе «Малина» На 4 порції Вам знадобиться: 200 мл малинового сиропу 500 мл кави 10 шматочків цукру 100г збитих вершків лід У келихи для шампанського покласти кубики льоду. Потім послідовно в кожний келих влити: 50 мл малинового сиропу, 125 мл солодкої міцної холодної кави й 25г холодних збитих вершків. Газована кава У приготовану холодну солодку каву з молоком додати таку ж кількість крижаної мінеральної або газованої води. Гарячий кавовий коктейль із м'ятою На 1 порцію Вам буде потрібно: 50 мл гарячої міцної кави 15 мл бурбона 2 ст. ложки цукру 2 ст. ложки свіжих густих вершків 2 гілочки м'яти Налити бурбон у попередньо нагріту склянку. Додати гарячу каву і цукор, розмішати. Зверху на каву викласти вершки, прикрасити свіжою м'ятою.

ЧАЙНИЙ РЯД 3.1 Чайна веселка Не дивлячись на те, що весь чай виготовляється, так би мовити, з одного куща, проте, вони дуже різні - і по аромату, і на смак, і за кольором. Щоб добитися саме такого ефекту, ппрацює безліч людей, скрупульозно піддаючи чайне листя всіляким випробуванням. Як ми вже знаємо, весь цей комплекс «Тортур над чаєм» називається ферментація і полягає в тому, щоб чай окислювали повітрям і прожарювали. Окислення запускає бродильні процеси в зім'ятому, що поступово закінчується соками листі. Прожарення зупиняє ці процеси. Чим менше часу пройде між бродінням і прожаренням, тим менш ферментованим вважатиметься чай. Ланцюг цих метаморфоз по праву можна назвати формуванням «душі чаю» - його смакових якостей, аромату і, звичайно ж, кольору. Колір чаю прийнято визначати по ступеню його ферментації. Зелений, жовтий і білий чай потрапляє в розряд слабоферментованих. Червоний і синій відносять до категорії середньоферментованих і, нарешті, чорний вважається сильноферментованим . Різновид чаю визначається також географічним місцем збору (клімат, грунт) і специфікою чайних дерев, що ростуть там. Наприклад, цейлонський високогірний значно відрізняється від китайського з провінції Юннань. Оскільки з чаю виготовляють всілякі суміші, то існує також і їх традиційний асортимент. Крім того, є ще чай з різними квітковими або ягідними добавками - так званий, ароматизований чай. Нарешті, на вітчизняній території широко поширений чай, який за великим рахунком, не є чаєм. Це різноманітні композиції з трав, кори, квітів, коріння, плодів і інших компонентів земної флори. Про все це детально - наступний розділ. Зелений чай Хоча зелений чай і відноситься до слабоферментованих, він практично не проходить процес ферментації. Його просто зав'ялюють і практично відразу зупиняють бродіння. Основне завдання при виробництві зеленого чаю - зберегти природні біологічно активні речовини свіжого листя так, щоб вони змогли вивільнятися в чашку під час заварювання. Саме цій меті підпорядкований весь технологічний ланцюжок виготовлення зеленого чаю. Виробниками хорошого зеленого чаю є переважно Китай і Японія. Серед зеленого чаю, що реалізовується в Україні і Росії, варто придивитися до чаю «Зелений порох». Це китайський зелений чай, скручений таким чином, що при заварюванні він справляє враження «вибуху». А щоб краще зрозуміти, що таке істине китайський зелене листя , варто спробувати «Китайську сенчу», яка при заварюванні дає настій ясно-жовтого кольору з гіркуватим, освіжаючим смаком. У ароматі цього чаю відчуваються горіхові нотки. Білий чай Під час збору сировини для цього чаю особливу увагу приділяють селекції листя. Зазвичай для білого чаю збирають тільки наймолодше листя першого урожаю, що напіврозпустилося, короткими білими волосками розкритої чайної бруньки «бай хоа» («білі вії»). Для якнайкращого білого чаю збирається тільки один верхівковий лист, точніше, тіпса. На першому етапі чай піддається короткочасній витримці, щоб зупинити процес ферментації, хоча деякі сорти білого чаю іноді злегка ферментіруют або підкопчують на диму. Другий етап сушка, точніше, досушиваніє в духовках. У готовому чаї немає скручених чаїнок, готова суха заварка виглядає як сухе листя розсипом. Також в чаю не повинно бути пов'янутого, зламаного, скрученого і окисленого листя чорного або бурого кольору. По суті, колір листя повинен залишитися колишнім зеленим або сірувато-зеленим. Білий чай поширений тільки в Китаї, він вважається одним з найвишуканіших і дорогих . По приводу того, що цей напій явно недоступний простим людям, у китайців навіть існує гірко-іронічне прислів'я «Він п'є білий чай», що означає «у нього наступили дуже важкі часи», де «білий чай» у переносному розумінні означає чашку простого кип'ятку. Слід також додати, що через відсутність ферментації білий чай дуже вимогливий до умов зберігання, тому його складно транспортувати. Зі всіх інших видів чаю він найбільш ароматний і найбільш цілющий. Два найпопулярніших в Китаї виду білого чаю - «Білий Піон» (китайські назви Пай-му-Тан або Бай-мудан) і «Срібна Голка» (Бай-хао Іньчжень). «Срібну Голку» вирощують на півночі провінції Фуцзянь. І, імовірно, цей сорт був відомий вже в 12 столітті. Незважаючи на труднощі транспортування і дорожнечу, білий чай можна придбати у вітчизняних чайних магазинах, і хоча їх асортимент традиційно невеликий, є дуже гідні екземпляри, цілком заслуговуючі уваги. В першу чергу, це, звичайно ж, «Срібні голки Бай Хао». Цей ексклюзивний білий чай проводиться тільки в провінції Фуцзянь і входить в десятку кращого чаю Китаю. Заварений чай дає блідо-жовтий настій з дивно м'яким, солодким смаком. Також варто спробувати оригінальний сорт «Корона Імператора», якого збирають в провінції Хунань. Він відноситься до категорії білого в'язаного чаю і складається з п'яти «квіток». Хороші також «Квітка бажання» і «Сльози дракона», настої яких володіють тонким ароматом з квітковим відтінком. Червоний чай Червоний чай по-китайськи називається улун, що в дослівному перекладі означає «Чорний дракон». Улуни найбільш заплутані з погляду термінології. «Винні» в цьому і китайці, у яких відсутня строга класифікація чаю, і європейці, які називають улун червоним чаєм, тоді як китайці червоним називають той чай, який ми називаємо чорним. Внесли свій внесок і перекладачі, які англійський термін «oolong» переклали на російський як «оолонг». Улун займає проміжне місце між не-ферментированными зеленим і повністю ферментірованнимі чорним чаєм. Ступінь ферментації класичних улунов - 40-50%, тобто процес практично зупинений на середині. Як правило, улун проводиться із зрілого листя, що збирається з дорослих чайних кущів. Відразу ж після збірки чайне листя тонким шаром розкладає для зав'ялення на спеціальних бамбукових палицях під прямим сонячним світлом. Потім підв'ялене листя укладає у великі бамбукові корзини і прибирають в тінь. Приблизно кожну годину листя ворушить і акуратно розминаютб, прагнучи не зламати і не подрібнити, до тих пір, поки не буде досягнутий наступний ефект: краї і зім'яті частини листя повинні в результаті ферментації почервоніти і побуріти, як би «поржавіти», тоді як листові прожилки і центральні частини листя повинні залишитися зеленими. Після цього, щоб зупинити ферментацію, улун просушують уручну на відкритому вогні або в духовках, потім охолоджують і скручують. Готовий улун - виключно крупнолистовий. Якщо під виглядом улуна продають мелколистовий (брокен), то це відходи або підробка. Сухі чаїнки улуна - великі, скручені, темно-коричневого (каштанового, іноді червоно-бурого) кольору з характерним сильним «пряним» ароматом. На наших просторах безперечним фаворитом цього вигляду є «Формоза оолонг» - один з кращих полуферментированных улунів Тайваню. При заварюванні він дає ярко-жовтий настій, що відрізняється інтенсивним квітковим ароматом. Жовтий і синій За великим рахунком, жовтий і синій чай - це ті ж самі улуни. Але якщо бути вередливим знавцем і цінителем чаю, то термінів «жовтий» або «синій» чай не уникнути. Насправді все дуже просто: жовтим чаєм називають злегка ферментовані (10-20%) улуни, близькі по своїх характеристиках (зовнішньому вигляду і смаку) до зеленого чаю. Синім (синій-зеленими, бірюзовими) чаєм називають сильно ферментовані(50-70%) улуни, близькі по своїх характеристиках до чорного чаю. До найбільш відомого жовтого чаю відносяться пушонги (10-12% ферментації), а також такі китайські сорти як Дун-дин (18% ферментації) і Цзюнь-шань Інь-чжень. До складу пушонгов входять чайні нирки, що виключно напіврозпустилися, які найчастіше висушуються природні шляхом в тіні або на сонці. В процесі такої сушки відбувається незначна природна ферментація. Деякі пушонги скручуються. Пушонги часто називають «квітковим чаєм», але не із-за ароматичних добавок, а із-за їх сильного природного аромату, що володіє багатим квітковим букетом, що нагадує запах бузини. Жовтий чай є високоякісним і дорогим чаєм, який аж до початку 20 в. було заборонено вивозити з Китаю під страхом страти. Росія отримувала жовтий чай з Китаю вже в 30-60-х роках 19 в. у обмін на соболине хутро. Виробництво жовтого чаю здійснюється тільки уручну і є виключно трудомістким процесом. На виготовлення деяких сортів витрачають близько 4 діб, а щоб отримати один кілограм сухого чаю, потрібно зірвати більше 25 000 чайних бруньок. Аромат і смак жовтого чаю як би «грає», постійно міняючись, проявляючи різноманіття відтінків запаху і смаку. Колір жовтого чаю блідо-зелений або золотистий. За великого бажання у нас можна знайти «Золотий дракон». Це жовтий чай, який виробляється тільки в Китаї. При заварюванні виходить світлий настій з персиковим ароматом. Синій чай виготовляють в основному в Лаосі. На жаль, цей чай у нас - велика рідкість, і відшукати його в магазинах вельми скрутно. Проте якщо орієнтуватися на колірну гамму, то в даній категорії достатньо широко представлений так званий бірюзовий чай, вироблюваний в Тайвані. Чорний чай Такий поширений і улюблений у нас чорний чай - це чай, який пройшов максимально довгий технологічний ланцюжок. На відміну від зеленого чаю або улунов, чорний в процесі виробництва піддається повній ферментації, що додає заварці характерний чорний колір і особливий «смолянистий» аромат. Зелене чайне листя розкладає тонким шаром для провалення на рядах спеціальних стійок. В результаті листя втрачає значну кількість вологи і стає дуже м'якими, що дозволяє їх легко скручувати. Підв'ялені «пластини» з чайного листя туго скручуються і як би скачуються в трубку. В процесі скручування, прожилки багатьох листя ламаються, листя сильно мне, виділяючи додатковий сік і масла, що згодом додає чорному чаю найбільш яскравий і сильний аромат в порівнянні з іншими різновидами чаю. Після скручування чайне листя переносять у великі прохолодні, вологі і затемнені приміщення, де розкладають шарами для ферментації. В процесі ферментації колір листя значно темніє, від бродіння і підв'ялювання «вичавленого» чайного соку з'являються характерні аромати чорного чаю. Потім листя сушить у великих духовках в потоці дуже гарячого повітря. Чайний сік, що виділився, і вхідні в його склад ароматні ефірні масла міцно «прикипають» до поверхні листя і досить довго зберігають свої властивості, екстрагуючись тільки під впливом кип'ятку у момент заварювання. Хоча чорний чай виготовляють і в Китаї, і в Австралії, і у ряді африканських країн, безперечним лідером у виробництві якісного чорного чаю все ж таки залишається Індія, після якої слідує Цейлон. Чорний чай з інших країн має достатньо низьке якості і використовується для кулажів. Чорний чай у нас є у великому асортименті в будь-якому крупному місті. Це і різновиди «Дарджілінга», і китайський «Золотий Юань», і тонка суміш «Англійський сніданок», і «Чорна перлина» і «Легенда Цейлону» - високогірний чай, що дає золотисто-червоний настій з прекрасним ароматом. Ну і звичайно, чорний індійський чай з штату Ассам, наприклад, «Ассам Дайріал», який при міцним смаком і терпким ароматом. 3.2 Географія чайного сорту Дарджілінг - найбільш дорогий і висококласний чорний чай в світі. Індійський чай підрозділяють на три види по районах, і яких він виростає: Даржілінг, Ассам і Нілгирі. Особливо високо ціниться чай, що вирощується у високогірних районах півночі Індії (Даржілінг) і Шрі-ланці (традиційно званий «цейлонський»), На відміну від більшості інших чорних чаїв, саме дарджілінги продаються з дуже докладною маркіровкою, де вказано місце вирощування, аж до назви конкретної плантації, дата збору урожаю і вік кущів. Зі всіх дарджилінгів найзапашнішим вважається «Келі Вели». Ассамський чай - його варіанти зазвичай відрізняються яскравим, насиченим оранжевим або червонуватим настоєм, характерним несильним «солодовим» ароматом. Ассами зазвичай терпкіші, ніж дарджилінги, але менш ароматні. Це загальні властивості високоякісних ассамів міксів, але бувають сорти незмішаного чаю ассама. Ассам - достатньо міцний, ароматний чай, і часто багато різновидів, маркірованих як Irish Breakfast, є сумішами, на що 70 80% складаються з ассамських сортів. Нілгирі - південноіндійський чай. Часто продається як елітний сорт, але його смакові якості посередні і близькі до характеристик хорошого цейлонського чаю. В порівнянні з ассамом і дарджилінгом грубуватий. Його настій насичений за кольором і смаку, проте не дуже ароматний. Сиккимський чай - це порівняльно новий на світовому чайному ринку індійський сорт, що з'явився в масовому продажі тільки в 80 х роках минулого століття. Сиккимський чай вельми своєрідний і сполучає в собі кращі якості Дарджілінга з характерним ароматом Ассама. Сикким - не дуже відомий, але чудовий чай, майже такою ж дорогою, як і сьогодення дарджілінги. Кимун - чай вирощуваний в області Кимун, що входить до складу однієї з південних провінцій Китаю. Спочатку тут вирощували тільки зелений чай, проте з 1876 р. тут почали виготовляти і чорний. Саме чорний, кимунський чай і прославив цю область. Правильна назва цього чаю, до речі, «Цихун Маофен», проте Кимуном його називають набагато частіше. Кимуни рідко продаються у вигляді окремого сорту, але часто є основою багатьох чаїв, маркірованого як English Breakfast. Лапсан Сушонг - китайський чорний чай з достатньо грубого крупного листа (souchong). Цей чорний чай готується особливим чином: у печах, де сушиться чайне листя, спалюють соснові голки. Дим від голок як би обкурює чайну сировину, додаючи йому специфічний аромат. Кращими вважаються ті, де смак і аромат самого чаю не пригнічуються димом, а тонко об'єднуються з ним. Має «подвійну орієнтацію», оскільки його так само відносять і до ароматичного чаю. Юннаньський чай проводять в китайській провінції Юннань - на батьківщині знаменитих китайських улунів. Саме тому багатий юннаньський чорний чай дуже своєрідний і на смак нагадують або трохи «переферментовані» улуни, або трохи «недо-ферментований» чорний чай. Пуер- незвичайний крупнолистовий чай з характерним «земляним» присмаком, який, в принципі, можна вважати і окремим виглядом чаю, хоча, наприклад, китайці часто називають його або чорним чаєм, або специфічним улуном. Пуер не іменує район виробництва, а є назвою невеликого центру в Юннані, де впродовж останніх п'яти століть вдало торгують чаєм. Сам чай прибуває з південніших районів провінції Юннань: Симао і Сишу-анбаньна. Саме тут знаходяться «Шість Великих Чайних Гір» (Маньсай, Іу, Маньчжуань, Ібан, Ге-ден і Юле), де вже більше тисячоліття вирощують чай. Основна специфіка пуерів в тому, що їх ферментація триває декілька років в умовах підвищеної вологості. Пуери можуть зберігатися до 50 років і стають від цього тільки кращими і дорожчими, якщо дотримуються умови зберігання. При цьому вартість їх значно зростає. Цейлонський чай. Поняття «Цейлонський чай» включає шість регіонів: Dimbula, Galle, Kandy, Nuwara, Eliya, Ratnapura, Uva, а також незліченні чайні плантації, у кожної з яких є свої особливості. Цейлонський чай зазвичай вибирає залежно від бажаної фортеці, сорти варіюються від світлої заварки до темного настою. Сенча - традиційний повсякденний чай, що отримується з листя чайного дерева сорту Сенча. В даний час термін «сенча» (у перекладі означає «павукові лапки») означає простенький зелений чай, добре, якщо японський. Прив'язка терміну «сенча» до зеленого чаю ординарного якість не гожем справедлива Якість сенча дуже сильно залежить від часу збирання. Кращий сенча першого (весняного) збору при правильній обробці чаїнки стають довгими і дійсно нагадують павукові лайки. Лунцзін - сорт зелненого плоскою китайського чан, що входить і десятку знаменитого чаю Китаю. Назву чаю переводять як «золотий дракон» або «колодязь дракона». Лунзцин виготовляється в різних провінціях Китаю, проте вважається, що він «родом» з провінції Чжецзян вперше був приготований з листя, зібраного на монастирських плантаціях поблизу озера Сиху. В процесі обробки чаїнки Лунцзіна стають плоскими, на них кристалізується чайний сік, і саме на вигляд і зелено-жовтому цвечу чаїнок чай дуже легко відрізнити від інших. В процесі заварювання (водою з температурою 80-85 градусів) чаїнки Лунцзіна «набувають об'єму» і перетворюються на цілі листочки і бруньки, зовсім не плоскі - так що заварювати цей чай краще в прозорому посуді. Аромат і смак чаю дуже тонкий. Формоза Оолонг вирощується і виготовляється на Тайвані, названий на ім'я провінцій, в якій він вирощується. Вважається найкращим за якістю і найдоступнішим після в ціні серед унунів. При правильному заварюванні має золотисто-жовтий колір (перша заварка), і саме по ній часто тайваньські улуни називаються «Шампанський чай». Дунтін Білочунь в Дунтіне (провінція Цзянси), на горі Дуншань, у кручі Смарагдова Спіраль, ріс дикий чай, який місцеві селяни називали "аромат, що збивав з ніг". В шістнадцятий рік правління імператора Канси. імператорський посильний купив цей чай для двору, замінивши не дуже благозвучну назву на Білочунь - «Смарагдові спіралі весни». З тих пір місцеві чиновники повинні були щорічно підносити чай імператорові. «Спіралі» в його назві часто замінюють на «равлики», оскільки чаїнки однаково схожі і на те, і на інше. Дунтін Білочунь збирають рано вранці на початку весни, перебирають, сортують і скручують. До ночі чай вже готовий. Кращі сорти нию чаю (всього їх 7) є зовсім молоді і трохи скручені чайні листочки, покриті білим пухом. При заварюванні цей пух змивається водою, на мить заповнюючи собою весь стакан - виходить щось подібне до хмари. Отже заварювати Лунгин Білочунь краще в прозорому посуді. Якщо вдало підібрати температуру води в 70-80 градусів, то в процесі заварюванні чаїнки будуть то підніматися, то опускатися. Про смак і аромат без дегустації судити важко - це потрібно спробувати! Відмінною рисою смаку і аромату Дунтін Білочунь вважається їх вишукана свіжість 3.3 Кулажі або суміші Властивості чаю змінюються залежно від сезону збору. Навіть чай з однієї і тієї ж плантації, зібраний в різний час, буде різним. Тому дуже складно завжди забезпечувати однаково високу якість продукту. Для того, щоб ми мали можливість завжди пити саме той чай, до якого звикли, проводиться купажування, тобто створення певної марки чаю методом змішування різних сортів. Тут на сцені чайних перетворень з'являються блендери, - саме ті, хто займається складанням сумішей з чаю, свого часу відібраного тітестерами. З наявного асортименту чаю блендери складають композицію, або купаж, що дає при змішуванні очікувано високі характеристики напою. Ще однією перевагою змішування є те, що різний чай з різних частин світу, залежно від особливостей кожного окремо взятого сорту, може складати, найрізноманітніші по властивостях композиції. Наприклад, для утворенні суміші «Англійського сніданку» зазвичай береться такий чай: ассамський (для кольору і міцності напою) цейлонський (для аромату і смаку), кенійський (для яскравості). Змішувати чай почали так дивно, що зараз, мабуть, вже не представляється можливим з'ясувати, коли і хто це зробив вперше. Нині є декілька найбільш поширених в світі сумішей. Англійський сніданок Конкретний рецепт даного купажу багато в чому залежить від фірми-виробника, оскільки жорстких стандартів не існує Як правило, його суміш з середньо і мілколистових кумунів і індійського чаю. Можливі варіанти взалежності від переваг в даній суміші кимунів або індійського чаю. Тому смакові якості «Англійського сніданку» варіюються. Якщо в ньому домінують кимуни, то в смаку з'являються своєрідні «земляні» відтінки, присмаки улуна. Насичені кимунами «Англійські сніданки» рекомендується пити з молоком. Якщо і змішти більше індійського чаю, то «Англійський сніданок» більше схожий на звичайний чорний чай з ледве помітним пікантним смаковим відтінком китайського чаю. Ірландський сніданок Звичайно це купаж є сумішшю з ассамських середньо і мілколистового чаю, іноді це ассами з незначним додаванням ординарного індійського або цейлонського чаю. Відрізняється міцністю, інтенсивним червоним кольором настою, сильною терпкістю і виразним ароматом Російський караван Ця популярна па Заході, але майже невідома в сучасній Росії суміш вважається традиційним рецептом, висхідним до тих часів, коли чай доставлявся до Росії з Китаю верблюжими караванами. У цей купаж зазвичай входять три чаю (в порядку убування): китайський чорний чай кимун; індійський ординарний чорний чай; невелика пікантна добавка Лапсанг Сушонга або китайського улуна. Конкретне процентне співвідношення чаю і сортове наповнення в даній суміші багато в чому залежать від виробника. Наприклад, ще в кінці 80-х популярний «Російський караван» від фірми «Брукбонд», був сумішшю з якісних среднелістових ассамів (60%), краснодарського чаю (30%) і невеликої добавки пуеру (10%). 3.4 Чайні аромати Існує досить багато видів ароматизованого чаю, який, на погляд досвідченого чаєману, є вже не стільки чаєм, скільки окремими самостійними напоями. Проте, це досить філософська і безрезультатна суперечка - вважати або не рахувати ароматизований чай «сьогоденні». До речі, в Китаї мистецтву ароматизації чаю навчилися більше двох тисяч років назад, використовуючи для цього свіжі бутони квітів жасмину, троянд і хризантеми. Отже тихше, панове скептики! Ароматизації піддаються зелений, чорний чай і улуни. Серед чорних як основа для ароматизації використовують головним чином китайський і цейлонський чай. Існує декілька основних методів ароматизації. Першим серед них вважається контактний спосіб. На трьохсантиметровий шар чаю насипають тонким шаром квітки рослини-ароматизатора. Потім знову насипають шар чаю, а потім знову квітки ароматизатора. Так продовжується до тих пір, поки не утворюється п'ять шарів чаю і чотири - квіток. Після чого всю ці «слоєнку» ретельно перемішують і пакують в ящики з щільно закритими кришками, де він зберігається 5 годин - цілком достатній термін для того, щоб ввібрати аромат квіток. Потім квітки уручну вибирають з чаю. Цей спосіб найбільш природний, але і найдорожчий. Застосовується також метод ароматизації сухими квітками, які додають в чай безпосередньо перед фасовкою. Крім того, для ароматизації використовуються натуральні компоненти з подрібнених плодів, пелюсток, квіток, листя, ягід, насіння, трав, прянощів, а також ефірних масел. Ароматизований у такий спосіб чай треба відрізняти від широкої різноманітності напоїв з трав, так званого трав'яного (фіточаїв) або фруктового «чаю», який в своїй композиції зовсім не містить чаю. І нарешті, найбільш дешевий спосіб ароматизації - застосування синтетичних ароматичних есенцій. Речовини, використовувані для створення есенції, хоч і отримані хімічним шляхом, повністю повторюють формулу своїх природних аналогів. Є серед ароматизуючих речовин і такі, які є повністю штучними , оскільки в природі вони не існують. Вони ретельно вивчені, піддаються жорсткому контролю, застосування їх регламентується відповідними документами. Ароматизований чай До класичного зеленого ароматизованого чаю відносять жасминовий, розовий, вишневий, м'ятний, лимонний. Класичним чорним ароматизованим чаєм вважається Ерл Грей. Особливе місце займає китайський чай Лапсанг Сушонг. Все різноманіття ароматизованого чаю можна умовно розділити на декілька груп: фруктові, квіткові, ягідні, з тропічними фруктами і з прянощами. У зеленому ароматизованому чаї часто буває використана чайна основа - добірна японська сенча, яка проводиться в провінції Синдзуока з листя травневих і липневих зборів. Має білясте забарвлення, що отримується шляхом підсмажування протягом години. Напій при заварюванні має блідий зелений колір, трохи гіркуватий на смак, володіє делікатним ароматом з горіховими тонами. Його п'ють під час їжі. Весь ароматизований зелений чай заварюють 2-3 мин. водою, охолодженою після кип'ячення до 80-90° З. Тяньшаньський Іньчжень виготовляється в Нін-де, провінція Фуцзянь. Для його приготування використовують жасмин, зібраний в найжаркішу пору літа, і вищий сорт зеленого чаю Хун-цин гори Тянь-шань, який сам по собі майже не уживається. У цей чай кладуть свіжі жасминові квіти в пакетиках і залишають на якийсь час, щоб аромат вбрався в чайне листя. Ніжно-зелені чаїнки Інь-чженя одного розміру і покриті добре помітним білим пушком. Чай дає прозорий запашний настій. Сильний, але тонкий аромат жасмину чудово відтіняє смак чаю, не заглушаючи його. Серед ароматизованого чаю визнаним фаворитом виступає Earl Grey. Це на назва будь-кого досить легкого чорного чаю, ароматизований бергамотом. На сьогоднішній день це найпопулярніший ароматизований чай. Бергамотове ефірне масло отримують з листя, молодих суцвіть, квіток і шкіри плодів бергамотового дерева, близькою родича апельсинового. Плоди грушовидної форми, із золотисто-жовтою шкіркою. Саме з них отримують масло вищих сортів. Бергамотове масло володіє могутньою тонізуючою і освіжаючою дією. Його аромат нагадує лимонний, але більш пряний і приємний. Безумовно дивну позицію у ряді ароматизованого чаю займає Лапсанг Сушонг. Ця марка чорного чаю з помірним ароматом диму проводиться в китайській провінції Фуцзянь, що славиться своїм ароматизованим чаєм. І хоча Лапсанг Сушонг не відноситься до ароматизованого чаю, насправді, як це ні парадоксально, він таким є унаслідок застосування складної специфічної технології. Перш за все листя сушать над вогнем розведенням з соснових дрів і шишок, підігрівають на величезних сковорідках і скачують. Потім щільно утрамбовують в корзини і накривають щільною тканиною для забезпечення якісного процесу ферментації. Після чого листя знову підігрівають, скачують ,і помістивши в корзини, знову сушать над вогнем. Отриманий таким чином продукт відрізняється вираженим ароматом диму, який не тільки не псує чай, а навпаки, надає йому своєрідному пікантному смаку. Із-за свого незвичайного аромату Лапсанг Сушонг вважається «чоловічим чаєм». Серед ароматизованого чаю зустрічаються також спеціальні дитячі, жіночі і навіть «начальницькі» суміші. Як сказав один чаєман, є люди, яким подобаються досить дивні напої, наприклад, кава. 3.5 Псевдочай Псевдочаю велика кількість: від фіто- до етнічних. Їх ділення на групи, як правило, вельми умовне. По своєму призначенню вони бувають лікувальні, профілактичні і повсякденно-побутові, залежно від використаної сировини - фруктові, квіткові, змішані. Розрізняються вони також по «напрямах» - діабетичні, дитячі, загальні, етнічні, і кількість подібних термінів все росте.... Є схожі чимось на чай мате, райбуш, ханібуш і ла-пачо. Чим схожі? Та майже нічим, хіба що рослинним походженням. Чому іноді їх віддають перевазі над чаєм? На те є маса різних причин. Наприклад, в Латинській Америці мате пили ще в доко-лумбови часи. Так навіщо аборигенам міняти звичний напій на «якійсь там» чай? Що стосується слов'янських народів, тут, по-перше, відвіку вживали настої з плодів і коріння, а по-друге, завжди були надзвичайно схильні до впливу моди, особливо прийдешньої до нас із заходу. Спершу це торкнулося зеленого і білого чаю, який вмить став сприйматися як щось культове, потім дійшла черга і до деревно-фруктових етнічних сумішей. Мате Знаменитий етнічний «чай» мате, що вже не одне сторіччя є національним напоєм жителів Бразилії, Аргентини і Парагваї, містить пантєїновую кислоту, яка підтримує потрібний рівень адреналіну в крові, бере участь і відновленні клітин, надає благотворну дію при розладах травленні нервового походження, сприяє поліпшенню пам'яті. На відміну від чаю, мате виготовляється набагато простіше. Ключовий момент - основна сушка суцвіть, оскільки рослина це вологолюбне і містить в собі дуже багато води. Сушка здійснюється при високій температурі, і тут дуже важливо не спалити листя. Правильно висушені втечі і листя мате повинно мати рівномірний світлий золотисто-зелений колір. Мате рекомендують пити для стимуляції розумової діяльності, зміцнення нервової і ендокринної систем, для зниження ваги. Цей напій знижує кров'яний тиск і розширює судини, а також володіє антисептичними властивостями. Холодний мате вважається ідеальним напоєм для літа - він прекрасно угамовує спрагу. Особливої екзотики процедурі пиття мате додає використання своєрідних етнічних пристосувань - калебас і бомбілій. Калебаса - це вельми поширена в латиноамериканському господарстві посудина, яка виготовляється з видолбленой і висушеного гарбуза, а бамбілья - це, якщо перекладати дослівно, «соломинка», через яку п'ють мате. Соломинка може бути прямою або злегка 8-образно зігнутою. Ройбуш Червоний чагарник, з якого готують ройбуш (або ройбос) відноситься до бобів. Проте, не дивлячись на те, що у нас ростуть і горох і квасоля, ройбоса з них не завариш. Червоний чагарник існує тільки в Південній Африці. Переробка сировини відбувається під строгим контролем. Тим самим забезпечується не тільки смак і аромат червоного чаю, але також його високий гігієнічний стандарт, і це ще одна причина, по якій цей напій може заслуговувати уваги. Настій з цієї південноафриканської рослини любителі штампів іменують не інакше як напоєм здоров'я і вічної молодості. Антиоксиданти, що містяться в його листі, сприяють обміну речовин в клітинах і перешкоджають їх старінню. При цьому ефект, що бадьорить, досягається при повній відсутності кофеїну! Тонізуючий чай з ройбоса можна пити навіть вагітним і дітяи. Краснокустарниковий «чай» володіє своєрідним солодким смаком і без цукру. Тому надмірно додавати цукор, солодкі речовини або мед. Заварюється ройбуш таким чином: одну чайну ложку з верхом або один пакетик на чашку (200-250 мл) покласти в заварювальний чайник, залити закипілою водою, накрити кришкою і дати наполягати 2-3 мин. Лапачо Напій лапачо має характерний гіркувато-кислий смак і готується з подрібненої кори дерева лапачо - звідси і назва. Росте це диво-дерево в Південній Америці, живе до 700 років, а рецепт напою був відомий ще інкам. Ці ж самі інки називали лапачо деревом життя і настоєм його кори лікували всі: кишкові запалення, діабет, артрит недокрів'я, астму, імпотенцію, випадання волосся і інші хвороби. У лапачо багато вітамінів, а також заліза, калія, міді, кальцію. Ось тільки шкідливого кофеїну немає. Напій з назвою лапачо в наших магазинах все ще порядна екзотика. Його можна знайти тільки в дуже рідкісних ресторанах і не менш рідкісних магазинах. Але все-таки, за великого бажання, можна. І любителі цієї екзотики вже починають з'являтися серед наших співгромадян. Якщо вам вдасться придбати подрібнену кору дерева лапачо, то приготувати з неї напій буде зовсім нескладно: потрібно закип'ятити 1 літр води, додати чотири чайні ложки лапачо і кип'ятити ще 5 мін, після чого дати лапачо наполягати. Каркаде Каркаде - це «червоний чай», який заварюють з квіток гибіськуса, а сам гибіськус - національна квітка Малайзії. Його п'ять пелюсток символізують п'ять заповідей ісламу. Це високий кущ, що відноситься до сімейства мальв, який росте в тропіках. Майже вся рослина, окрім кореня, їстівна і аборигени його використовують в їжу. Для чаю ж використовують тільки чашечки квітів. Після в'янення квітки чашечки починають розростатися, збільшуються у декілька разів, стають соковитими і «м'ясистими», яскраво червоного кольору. Їх використовують не тільки для чаю, з них роблять також желе, соуси, компоти, використовують для забарвлення їжі, засолюють, маринують. Каркаде заварюють як чай - не кип'ятять, оскільки при тривалому нагріванні фарбувальні речовини розкладаються, і напій стає брудно-сірим. Важливо використовувати при заварці скляний або фарфоровий посуд: при зіткненні з металом смак і колір напою псується. При заварці дуже жорсткою водою настій може забарвитися і в зелений колір. Ханібуш Ханібуш (медовий кущ) - рослина високогорій Південної Африки, родич рой-буша. Ханібуш завжди вважали заспокійливим засобом і саме в такій якості вживали. Не містить кофеїну, корисний для здоров'я: робить благотворний вплив на верхні дихальні шляхи і знижує рівень цукру в крові. Має м'який медово-фруктовий смак. Заварюють ханібуш водою 95-100° С. Самым популярним у нас вважається ханібуш з Південної Африки, що містить плоди полуниці, квітки сафлора і молочко лісового горіха. Трав'яні суміші Лікування травами - стародавніше документально зафіксоване мистецтво. Найраніші дані відомих китайських травників датуються приблизно 2700 р. до п. е., а стародавні єгиптяни використовували рослини і в медицині, і в косметиці, і в кулінарії. Спрадавна наші предки заварювали різні трави для зцілення від самих різних хвороб. Тому безперечно: правильно вибраний фіточай, може виявитися не тільки смачним, але і дуже корисним. До складу трав'яних сумішей входять м'ята, ромашка,і інші цілющі рослини. Фруктові суміші Фруктові композиції надзвичайно різноманітні по своєму складу і можуть: включати шматочки ягід, овочів, цедру цитрусових і інші компоненти в найхимерніших поєднаннях. Ці напої відрізняються високим вмістом вітамінів і інших корисних речовин, їх із задоволенням п'ють не тільки дорослі, але і діти. Готують фруктовий чай так само, як і трав'яні.

Из обьяснительных: Мы подошли к гражданину И. и попросили закурить, на что тот ответил, что он знает карате. Расстроившись, что нам не дали закурить, мы заплакали и, вытирая слёзы, случайно задели гражданина И. за лицо. При этом гражданин И. сам дал нам деньги, чтобы мы вытерли ими слёзы. Рядового Самохвалова я не бил, а только сказал, что он плохо относится к своим обязанностям дневального. Однако я не отрицаю того, что слово иногда ранит и калечит, что и подтвердил случай с рядовым Самохваловым. Встретив в подворотне гражданина Шмыгова, я по рассеянности вместо "Добрый вечер" сказал: "Деньги и часы быстро", потому что как раз думал в эту минуту о деньгах и часах. Я не заплатил за свой мотоцикл в трамвае как за багаж, потому что это никакой не багаж, а мотоцикл. А послать подальше кондуктора мне пришлось потому, что она все пятнадцать остановок паслась около меня и портила мне нервные клетки. Hа моем месте мог оказаться любой мотоциклист, у которого вот-вот кончится бензин. К тому же я свой мотоцикл в салоне трамвая заглушил. Это мне плюс. Кота я не мучил, а топил. Просто он долго тонул и орал из кастрюли до двух часов ночи. Там же еще эхо, но тут уж я поделать ничего не мог. Получив укус от овчарки гражданина Злобина, я поднялся домой, взял бейсбольную биту и, невзирая на боль, вышел во двор, чтобы поиграть в бейсбол. Собака гражданина Злобина бросилась на мой бейсбольный мяч как раз в тот момент, когда я, невзирая на боль, наносил по нему удар. Виновным себя в гибели собаки гражданина Злобина не считаю, невзирая на боль. Услышав крик "Помогите!", я подошел, но, не разобравшись, кто кричал, помог Мардыбаеву, Сизоеву, Ущаеву, Хулигалиеву, Самгалиеву, Hебудугалиеву, Даеву и Закуриеву избивать Маромоева. Повторяю, это была ошибка, а не злой умысел. Я не мог остаться равнодушным, пройти мимо. Чтобы доказать товароведу магазина "Сапожок" А. Hабойко, что я сдаю сапоги, потому что у них слишком широкое голенище, мне пришлось их надеть ей на голову и застегнуть молнию. Также могу заявить в свое оправдание, что я не застегивал молнию до конца, чтобы товаровед А. Hабойко могла дышать. Свою супругу, Свиридову А. И., я голышом по двору не гонял, а просто хотел обнять и поцеловать. А она не поняла, и поэтому кричала. Топором я отмахивался от комаров. Вообще у нас дружная и здоровая семья, не то что у моего отца-сумасшедшего. Хоть я и являюсь зачинщиком пьяной драки в кафе Одуванчик, но прошу качестве смягчающего обстоятельства учесть тот факт, что в это время я был абсолютно трезв. И сейчас, пиша эту записку, я тоже абсолютно трезв!.." Я спал, а в это время в квартире началась драка. Я в драке участия не принимал, так как спал. О случившемся узнал со слов жены и ее мужа, вернувшегося в 14:00, а не в 18:30, как обещал после чего нанес мне 7 (семь) визитов, один из которых закончился тяжкой и продолжительной беременностью Я не хотел красть чемодан. Проходя мимо потерпевшего, я поскользнулся машинально схватился за его чемодан, после чего по инерции пробежал с ним 50 метров. 27 числа сего месяца я не смог выйти на работу в связи с тем, что дверь оказалась забаррикадирована снаружи соседями, которые недовольны, что встаю в полпятого утра и не даю никому спать. Поэтому прошу перенести начало моего рабочего дня на более позднее время или выделить мне отдельно стоящее жилище (коттедж)". Сотрудника ГИБДД я не толкал, а просто дунул в предложенную им трубку, которую он держал в руке. После чего он улетел

Гитлер в аду встречает Наполеона: - Пойдём напьёмся с горя! - С какого? - Мы с тобой не в ту зиму на Россию напали... - Почему бухгалтеры в основном - женщины? - Потому что их подвесить не за что... Звонит охранник бухгалтеру и спрашивает: "Вась,ты чем занимаешься?" Тот отвечает:"Как всегда,сверкой,сверкой,сводкой" "Так,водку выливай,Верку выгоняй инспекция приехала." - Алло! Вы только что прислали мне фотографию со своего мобильника... - Ой, извините, видимо случайно кнопочки нажались. - Блокировать надо. Или хотя бы не совать в трусы. Мама не разрешает мне смотреть интернет. Она говорит, что там разврат, мат и плохо. Единственный сайт который я могу открыть это about:blank. Сначала было скучно, но потом я втянулся. Теперь у меня там живет два воображаемых друга и я слышу голоса из розетки! Дама: - Поручик Ржевский, я не сомневаюсь в вашей потенции, поэтому сыграйте, пожалуйста, следующую партию в бильярд - кием. -Два студента военной кафедры курят в туалете. -Один спрашивает: -Знаешь. чем наш майор от осла отличается?" -Вдруг в дверь заглядывает майор и ехидно спрашивает? -Ну и чем же? -Ничем, товарищ майор! -То-то же! Гитлер в аду встречает Наполеона: - Пойдём напьёмся с горя! - С какого? - Мы с тобой не в ту зиму на Россию напали... - Почему бухгалтеры в основном - женщины? - Потому что их подвесить не за что... Звонит охранник бухгалтеру и спрашивает: "Вась,ты чем занимаешься?" Тот отвечает:"Как всегда,сверкой,сверкой,сводкой" "Так,водку выливай,Верку выгоняй инспекция приехала." - Алло! Вы только что прислали мне фотографию со своего мобильника... - Ой, извините, видимо случайно кнопочки нажались. - Блокировать надо. Или хотя бы не совать в трусы. Мама не разрешает мне смотреть интернет. Она говорит, что там разврат, мат и плохо. Единственный сайт который я могу открыть это about:blank. Сначала было скучно, но потом я втянулся. Теперь у меня там живет два воображаемых друга и я слышу голоса из розетки! Дама: - Поручик Ржевский, я не сомневаюсь в вашей потенции, поэтому сыграйте, пожалуйста, следующую партию в бильярд - кием. -Два студента военной кафедры курят в туалете. -Один спрашивает: -Знаешь. чем наш майор от осла отличается?" -Вдруг в дверь заглядывает майор и ехидно спрашивает? -Ну и чем же? -Ничем, товарищ майор! -То-то же!

Руандська кава «Seven Lakes» Кава Руанди - товар, який досить рідко можна зустріти на ринку. По-перше, її просто мало виробляють, а по-друге, важка й нестабільна політична ситуація в Східній Африці утрудняє і без того нелегкий процес вирощування цього продукту. Як правило, Руанда експортує якісну каву в Європу, рідше - у США. Історично склався «кавовий» транспортний коридор - через всю Уганду й Кенію в порт Момбаса, а звідти на кораблі в Європу. Але в останнє десятиліття провезти каву по цьому маршруті стало практично неможливо - громадянські війни зробили свою справу. Як неминучість - відсутність кави Руанди на міжнародних ринках. А якщо каву не купують, на неї падає ціна й у фермерів пропадає стимул займатися її вирощуванням. Руанда є 9-им по величині африканським виробником арабики - 500000 дрібних фермерів вирощують каву на плантаціях, середній розмір яких - 1 гектар. Кава росте в західній і центральній частині країни, поруч зі столицею Кигали. Східні райони Руанди - більше 1/7 території країни - є національним парком, і в них офіційно заборонено вирощувати каву. Отже, каву в Руанді вирощують дрібні фермери на маленьких плантаціях, але продають вони її спільно. Найкращі плантації знаходяться в невеликому районі Кабує в 20 хвилинах від Кигали на висоті 1300-1800 метрів над рівнем моря. Великі плантатори культивують каву «Catuai arabica», а дрібні віддають перевагу «Bourbon arabica». Обробку й помел зерен здійснюють прямо на місці. Кава «Seven Lakes» вважається однією із кращих сортів руандскої кави. Вона має яскраво виражений присмак шоколаду, але при цьому зовсім не гірчить. Напій виходить середньої міцності, маслянистий, з виразними нотками ванілі. При тому, що кава має помітну кислотність, вона не псує її, а лише додає привабливості. Яванська кава «Blawan» Ява, де в цей час виробляють до 12% всієї індонезійської кави, була першим островом за межами ісламського світу, на який голландці завезли кавові дерева. На Яві є кава з державних плантацій - «Government Estate» і приватних - «Private Estate». До державних кавових плантацій відносяться шість кавових ферм, які були створені ще голландськими колонізаторами - Джампит (Djampit), Панкур (Pankur), Каюмас (Kayumas) і Блаван (Blawan). Кава, яку на них вирощують, характеризується високою кислотністю, трохи водянистою консистенцією, прекрасними смаковими якостями й відтінками. Кава з державних плантацій користується кращою репутацією, ніж із приватних. Але варто відзначити, що кава «Blawan» по своїх смакових якостях не дуже відрізняється від тієї ж «Kayumas». Кава всіх індонезійських сортів славиться цілісністю смакової палітри. Напій з кави «Blawan» виходить густим, з ледь уловимим земляним присмаком. Якщо зерна не були пересмажені, то вона буде залишати присмак гірко-солодкого шоколаду. «Натяк» на смак грибів робить надзвичайною каву «Blawan». Кава «Peru Organic Norte» Перу, країна Інків, самою останньою з'явилася на світовому ринку кави. У популярній американській книзі Вільяма Акера «Усе про каву» 1936 р. видання згадується лише те, що перуанська кава володіє грубим смаком і різкою кислотністю. Але вже зараз можна сказати, що все це не більш як історичне упередження. Останнім часом Перу випускає на ринок дуже якісну каву і є одним з постійних постачальників кави в США. У цей час кава є однією з основних сільськогосподарських культур Перу. З кожним роком і навіть урожаєм якість перуанської кави неухильно росте. У напої присутнє все - і міцність, і насиченість смаку. Кращими перуанськими сортами є «Chanchamayo», «Norte» і «Cuzco», які вирощують на півдні країни на дрібних приватних плантаціях, розкиданих у підніжжя Анд. Серед них можна назвати такі, як Пуно, на озері Тітікака, Куско, у долині рік Урубамба й Чанчамайо, а також Піура, Сан-Мартін і Кахамарка. Кава із цих плантацій вважається екологічно чистою, тому що вирощується без використання хімікатів. Перу досить швидко перетворився в провідного виробника органічної кави Південної Америки. Сумно одне - основне увагу в країні приділяють не якості, а кількості вирощеної кави. Тому покупка перуанської кави будь-якого сорту - це завжди певний ризик. Смак перуанської кави може здатися трохи грубуватим і простуватим - це так званий «природний характер» кави цієї країни. У першу чергу така кава підходить для складання сумішей. Але останнім часом стали з'являтися нові сорти, які задовольняють найбільші вимоги гурманів. Саме до них відноситься кава «Norte». Кава «Norte» вважається одним із кращих перуанських сортів, тому що вона ніжна, приємна і солодкувата на смак. Крім всього іншого вона володіє приємною кислинкою, присмаком кориці та яблука. Колумбійська кава «Huila Excelso» Колумбійську каву в великих кількостях продають на ринках усього світу. Можна навіть сказати, що «колумбійська кава» стала синонімом «хорошої кави». Але це вірно лише частково. Смак колумбійської кави збалансований, кава має гарну міцність, кислинку і аромат. Але все це, як не дивно, нуднувато. Скоріше за все, кава з Колумбії, яку Ви зможете знайти на полицях будь-якого супермаркету, буде простенькою і майже не залишить присмаку. Це що ж, виходить, що немає гарної колумбійської кави? Звичайно ж, є. Просто треба постаратися її знайти. Хороша колумбійська кава рідко продається просто за назвою «Supremo» або «Excelso». В назві буде також зазначене ім'я того регіону, у якому кава була вирощена. Багато фахівців вважають систему класифікації кави, яка прийнята в Колумбії, застарілою. В інших країнах Центральної й Південної Америки каву сортують не по розміру зерен, а по висоті кавової плантації. Зерна сортів «Supremo» і «Excelso» розміром не більше отвору в ситі. Але це ще не говорить про те, що із зерен більшого розміру напій вийде набагато смачніше. Насправді, сполучення різних за розміром зерен може поліпшити смакові якості кави (але не обов'язково). Але звичайно про каву судять не по величині зерна, а по смаку напою. Кава «Huila Excelso» вважається однією із кращих колумбійських сортів. Її вирощують у районі Огуда. Ця кава володіє не яскраво вираженим фруктовим присмаком і легкою консистенцією.

ІМПЕРІЯ ЧАЙНОГО ЛИСТА 2.1 Збору чаю Давно пройшли часи, коли у допитливого китайського імператора під час подорожі чайне листя саме падало в киплячу воду. В наші дні все, м'яко кажучи, злегка ускладнилося. Жюль Верну навіть в найсміливіших його фантазіях не снився шлях чайного листка з передгір'я Гімалаїв до наший скромній чашки на київській, чернігівській, московській або, скажімо, пітерській кухні. Це вам не прямо із Землі на Місяць, або за 80 днів навколо світу! У чайному перетворенні стільки всіляких тонкощів і малопомітних, але важливих процесів, і відбувається все це так блискавично, що це по праву можна назвати казкою, що стала реалією. І починається ця казка з вирощування і збору чайного листа. Нейтральне, на наш погляд, визначення «чайний лист» в Китаї визнали б зневажливим і зустріли як мінімум з прохолодою. Ще б, у них це називається «Смарагдові спіралі весни», або «стрибок зеленого равлика». Як мовиться, відчуйте різницю. Але я все ж таки ризикну. Отже, що таке чай і які неймовірні перетворення він зазнає на своєму шляху? Наукової назви чаю - Camellia sinensis або Камелія китайська, але часто використовуються застарілі назви - Thea sinensis (Чай китайський), Camellia Thea або Camellia theifera (Камелія чайна). У багатьох медичних довідниках і наукових ботанічних роботах до цих пір часто зустрічається назва Thea sinensis L. У європейській науці перша більш менш повна інформація про чай з'являється завдяки голландському ученому і мандрівникові Вільгельму Райну, який жив в Японії і вперше дав розгорнену характеристику китайського різновиду чайного куща. Ботаніки описують чай як багаторічний вічнозелений чагарник із стрижньовою кореневою системою. Листя чергове, короткочерешковиє, шкірясті, блискучі довгастий-еліптичні, по краю острозубчатиє, до 7 см довжини і до 4 см в ширі- ну, зверху темно-зелені, знизу ясно-зелені. Квітки, одіночниє або по 2-4 разом, розташовані в пазухах листя на квітконіжках, білі з жовтувато-рожевим відтінком, до 5 см в діаметрі, з приємним запахом. Плоди - трьох-, четирехгнездниє дерев'янисті коробочки, що розтріскуються. Насіння округле, темно-коричневе, злегка блискуче, до 13 мм в діаметрі. Щоб чайний кущ міг безперешкодно рости і давати хороший врожай, йому необхідний теплий вологий клімат, багато сонця і дощ. Особливо важливими в «вирощувані чаю» є спеціальні способи збору і обробки. Саме завдяки цьому отримують різні види продукту: білий чай, жовтий чай, блакитний і зелений, чорний чай і чай димчастий, - всі вони виготовляються з одних і тих же чайних кущів. Для збірки годиться тільки молоде зелене чайне суцвіття, на якій не більше 2-3 листків і брунька, так звана тіпса. Брунька може бути такою, що або тільки зав'язалася, або що напіврозпустилася. Квіти, що повністю розпустилися, для чаю цінності не мають, оскільки абсолютно не передають заварці свій аромат. Вершок чайного суцвіття з декількох листків і брунька називається флеш. Краще всього, коли зборщик зриває флеш з одним листом і брунькою, що напіврозпустилася, а досвідчені «чаєтворці» знають, що краща чайна флеш збирається з верхівки, а не бічних суцвіть. В цілому ж, чим ближче до стовбура росте листя на чайному суцвітті, тим вони грубіші. Як правило, продукт, виготовлений з трьох верхніх листків з брунькою, визначається на упаковці як «Золотий чай», а отриманий з трьох верхніх листків без бруньок маркірується як «Срібний чай». Часто накращих сортах чаю просто указують: «перший лист», «другий лист», «третій лист». Це указує, які саме листя переважає в даній сортовій суміші чаю. Наприклад, відсортоване уручну верхівкове листя, що йде відразу після бруньки перше листя, друге і т.д. Збір чаю здійснюється уручну або за допомогою машин. Якнайкращим визнається ручний спосіб. Індійський чай ручної збірки, як правило, маркірується як classic - класичні. Крім того, ручна збірка є високо виробничою, наприклад, для кращих марок чаю збирають тільки верхні суцвіття, збирачі при цьому повністю ігнорують зламане, брудне або хворе листя. При зборі чаю враховуються дуже багато чинників: географія плантації, її висота над рівнем морить, вік чайного куща, день і місяць збору, вік листа і кваліфікація збирача. Також не менш важливі температура, при якій був зірваний флеш, наявність опадів і навіть напрям вітру. Флеш традиційно збирають у великі заплічні корзини. І хоча китайський підвид чайного куща може досягати п'яти метрів у висоту, а індійський - двадцяти, для зручності збору кущі все одно обрізають на рівні поясу працівника. Мале підрізування влаштовують щорічно, велику - раз в 20-25 років. Чаєзбиральні машини виникли з 30-х р. XX в. Природньо, разом з комбайнами і тракторами, вони постійно удосконалювалися. Сучасні чаєзбиральні машини багато в чому нагадують величезні пилососи, які «всмоктують» листя з чайного куща. Застосування чаєзбиральних машин досить обмежене, тому що, по-перше, вони незручні на гірських плантаціях, а по-друге, чайна сировина виходить низької якості, тому що «дурні» машини прихоплюють багато старого листя, яке осохло. Сировина, зібрана чаєзбиральними машинами, йде на приготування мілколистового чаю низької якості або ж у фармацевтичну промисловість для отримання кофеїну. Для того, щоб отримати 1 фунт (близько 450 грам) чорного чаю, збиральники необхідно зробити декілька десятків тисяч зриваючих рухів рукою. При цьому середнє співвідношення зібраного і готового чаю приблизно 4:1, тобто з 4 кг свіжого листя виходить всього біля 1 кг готового чорного чаю. Денна норма збиральників чаю в середньому складає 30-35 кг В середньому на гектарі працює шість збиральників, і цього по ідеї повинно бути досить для плідного прибирання, коли б не одне маленьке «але»: чай, особливо сортовий, часто росте на розрізнених міні-плантаціях площею в півгектара, так що працелюбним збиральникам доводиться ще і лазити по горах від однієї плантації до іншої! 2.2 Чайний конвейєр Більше всього чаю сьогодні вирощуеться в Індії, Кенії, Малаві, Шрі-ланці і Індонезії. і, звичайно ж, в Китаї, де чай вирощують в 18 провінціях і автономних районах. Якщо ви не знаєте, чим займаються більшість китайців, можете бути уверенни - вони збирають, сушать і скручують чайне листя. Неймовірно велика кількість різновидів чаю: з свіжого листя одного куща можна виготовити понад 500 сортів! Подібна різноманітність пояснюється тим, що один і той же чайний лист можна обробити по-різному і отримати декілька видів чаю. Сам по собі чайний лист зелений. Якщо його просто скрутити, спресувати і висушити, то вийде зелений чай. Щоб він став чорним, червоним або жовтим, листя зав'ялює, поки вони не стануть в'ялими, потім скручують і ферментіруют, тобто залишають окислюватися на повітрі. Окремі види чаю розрізняються не тільки за способом і ступенем ферментизациі, але і по місцезнаходженню на кущі, сорту чайного куща, по остаточній формі чайного листя, а також по місцю виробництва. Зібране листя висушується самими різними способами - все залежить від того, який сорт чаю хочуть отримати у результаті - а сортів цих в Китаї дуже багато. Листя можна пров'ялювати, потім обсмажувати в чавунних казанах, потім скручувати уручну на столі, або сушити на спеціальних збудованих в ряд печах з мідними і чавунними плитами. Їх також обварюють в кип'ятку, сушать, а потім скручують. А ще листя може підсмажувати на повільному вогні в жерстяних циліндрах. Загалом, варіантів множина, причому сушок або підсмажувань може бути декілька - знову ж таки, залежно від сорту. На різних етапах приготування чаю він міг, наприклад, підкопчуватися в диму тирси або соснових голок. А міг сушитися на золотих підносах в тіні жасминового дерева. Або просто змішуватися з свіжозірваними квітами або бутонами нию самого жасмину. Особливої уваги заслуговує скручування чаю в Китаї. Серед можливих варнан тов: кульки різних діаметрів (від 5 мм до 3 см), кільця, упокорили, щось плоске, зване «гороб'ячі язички», форми, непіддатливі опису і багато що інше. Окрім цього, чай не тільки скручують, але і зв'язую!, Полунін, наприклад, чайна «хризантема» або чайні «сливові плоди». І все по уручну Творча думка працює і в процесі пресування чаю. Пресують чай не дуже високої якості, призначений для екстремальних умов зберігання і транспортування. Наприклад, зустрічається чай, спресований в формі пташиних гнізд діаметром від 7 до 50 сантиметрів. Після того, як чай зібраний, його привозять па спеціальну фабрику, щоб довести «до пуття», тобто, до стану сухої заварки. Чим коротше дорога до фабрики, тим вище якість сировини. Саме тому часто чаєвиробничі підприємства будують в безпосередній близькості від плантацій. Чайні фабрики - різновидні підприємства, як за розміром, так і по використовуваних технологіях. На одному полюсі тут, знаходяться дрібно-кустарні сімейні заводи, де все робиться в буквальному розумінні слова уручну. І це має сенс, якщо ви - господар міні-плантацій, де виростає унікальний сорт, і маєте який-небудь хитрий багатовіковий сімейний рацепт приготування сухої чайної сировини. В цьому випадку навіть примітивне кустарне виробництво буде прибутковим: до Європи і Америки такий чай добирається у вигляді колекційного і украй дорогого. На іншому полюсі знаходяться крупні фабрики, на яких використовується багато машин, є величезні приміщення з регульованим режимом вологості і температури, упроваджуються новітні технології (наприклад, вакуумне екстрагування). Зрозуміло, організація подібного виробництва «по зубах» тільки найбільшим чаєпроїзводящим кампаніям, які і роблять погоду на світовому чайному ринку. Проте, не дивлячись на відмінності в об'ємах і технологічних рішеннях, виробництво чаю є універсальним процесом, що включає стандартні етапи обробки зібраного чайного листа. Відразу слід обмовитися: кількість цих етапів і їх специфіка залежать від того, який вид чаю потрібно провести, Є декілька найтиповіших способів обробки чаю, в першу чергу це скручування, ферментація і сушка. Завдання скручування - вижати з чайного листя якомога більше чайного соку. Крім того, при скручуванні відбувайся! перемішування чайних поліфенолів з чайними ензимами, що є обов'язковою умовою для нормальної ферментації. Скручування може проводитися уручну, і такий чай називають ортодоксальним (маркірується як «orthodox tea»), або машинним способом. Після скручування починається процес ферментації. Термін «ферментація» вперше став використовуватися в 1901 р. як назву процесу окислення, початого ферментами чаю. На долю ферментації припадає основна частина хімічних перетворень, що відбуваються при виготовленні чаю. Ідеальним поєднанням умов для якісної ферментації є об'єднання максимально низької температури (біля 15'С) ферментації з високою вологістю повітря. Це не так просто, як здається, оскільки в місцях зростання чай таких низьких температур практично не буває! Ферментація може продовжуватися від 45 мин. до декількох годин. Це «залежить від поєднання багатьох умов: початкової температури чайного листа після скручування, ступеня його вологості після заварювання, вологості повітря і особливостей провітрювання приміщення. Єдиний спосіб зупинити процес ферментації - сушка чайного листа при високій температурі. Якщо цього вчасно не зробити, то чай просто запліснявіє і погниє. Процес це делікатний: якщо чай не досушить, то він швидко зіпсується в пачках, якщо пересушити - просто обвуглиться і придбає огидний палений смак. Ідеальним вважається такий результат сушки, коли суху чайну сировину містить не більше 2-5% води. В давнину чай традиційно сушили на великих деках, гратах або сковородах на відкритому вогні, як би підсмажуючи. З кінця 19 в. повсюдно стали використовуватися закриті духовки з воздухопіддувом. Стандартна температура сушки - біля 90 С, але на сучасному устаткуванні температура сушки може досягати декількох сотень градусів. В даному випадку час сушки скорочується до 15-20 мин. Важливою умовою правильного виготовлення чаю також є швидке охолоджування чайної сировини: як і всяка органічна речовина, чай може почати тліти і «догорати» навіть після вилучення з духовки. Отже, листя сушиться у великих духовках в потоці гарячого повітря при високій температурі. Чайний сік, що виділився при скручуванні, і вхідні в його склад ароматні ефірні масла міцно «прикипають» до поверхні листя і досить довго зберігають свої властивості, екстрагуючись тільки під впливом кип'ятку у момент заварювання. Завершального етапу первинного виробництва чаю - сортування чаю за кольором і розміру чаїнок. Тут також дотримується строгий контроль якості: все, що не відповідає встановленим нормам, безжально бракується. 2.3 Упаковка і продаж Традиційно чай упаковується по 30 або 50 кг в прокладених фольгою і папером фанерні ящики, хоча останнім часом все більше використовуються пластикові і картонні коробки, паперові мішки і т.п. Для подальшого транспортування, все це поміщається в ще об'ємнішу тару - пакунки і контейнери. Далі - в шлях, по морю або по залізниці... Чай, що перш ніж виріс і виготовлений, дістанеться до конкретної країни і буде упакований на чаєразвесочной фабриці в маленькі яскраві коробочки або банки з різними сортовими найменуваннями, даний урожай ще необхідно продати. Крупнооптовая продаж зазвичай проводиться на чайних аукціонах. Найзнаменитішим зі всіх чайних аукціонів до цих пір залишається Лондонський, такий, що проіснував 311 років і що припинив свою діяльність 29 червня 1998 р. До речі, до 1669 р. весь чай, що поступає до Британії, купувався дрібними партіями у голландських купців. Перший чайний лот - «три бочки чайного порошку» - був виставлений на Лондонському аукціоні 11 березня 1679 р. Лише з 1706 р. почалися регулярні щоквартальні чайні торги, які влаштовувала Ист-індійська компанія. Вони проводилися «по свічці»: торгуватися за партію чаю і призначати ціни можна було рівно стільки, скільки горіла свічка довгою в дюйм. Після цього Лондонський чайний аукціон не раз переживав свої зльоти і падіння. Можна сміливо стверджувати, що в 20-30-х, а також в 50-70-х роках минулого сторіччя Лондонський чайний аукціон був найбільшим світовим центром оптової чайної торгівлі, де продавалися не тільки індійський, але і цейлонський, індонезійський, африканський, китайський чай. Зрозуміло, основними покупцями були європейські країни. Зараз найбільші чайні аукціони проходять в основному в Азії: у Індії, Китаї, Кенії. Вони також регулярно проводяться в основних країнах-виробниках чаю: для північної Індії - в Калькутті, для південної - в Кохиіє, для Шрі-ланки - в Коломбо, для Індонезії - в Джакарті, для Східної Африки - в Найробі. В цілому, процес оптового продажу чаю виглядає приблизно так: чаєпроїзводящие фірми виставляють на аукціон свій урожай партіями, а чаєторговиє фірми присилають своїх оцінювачів (тітестеров). Експерти складають свою думку про якість продукту, виставляється ціна, і пошлі-поєхалі торгуватися... Часто все це називається аукціоном чисто формально, але за деякі партії сортового чаю дійсно може виникнути справжнісінька торгова баталія. Перш ніж поступити в продаж, чай зазвичай купажіруєтся, тобто змішується. Потім це все розфасовується у всіляку тару на зразок коробочок, банок, пакетиків, а також інших упаковок і відправляється в роздрібну торгівлю, де ми купуємо його у вигляді чаю «Ліптон» або «Акбар». До речі, не для всіх чаювання - лише відпочинок і задоволення. Є на світі люди, для яких чаювання - професія. Це тітестери, або, як їх ще називають, чайні сомові-льє. Вони-то і складають колекції чаю з різних сортів, а потім самі ж першими і пробують, що навигадували. Чайні фірми мають, як правило, свої рецептури змішування. Для зарубіжних тітестеров головне - смаку чаю і колір розвареного листа. Наші фахівці виділяють п'ять показників: зовнішній вигляд, інтенсивність настою, аромат, смак і колір розвареного листа. Змішують чай однієї країни або чай, що виріс в різних країнах. Після купажування чай піддається ретельній дегустації, що має ритуальну специфіку. Десятки мініатюрних фарфорових чашок, наповнених ароматним напоєм, зверху прикривають блюдцем і вибудовують в ряд на довгому столі. Кожна з них розташовується між порожньою білою фарфоровою мискою і маленькою чашею, куди кладеться сухе листя того ж сорту, що і заварений чай. Чай з чашки наливається в миски через сітку, яка служить фільтром. Коли чай перелитий, дегустатор порівнює листя, що залишилися в сітці, і сухе листя, лежаче у відповідній чаші. Тітестер оцінює колір листя, їх форму, еластичність, запах настою, також аромату і кольору чаю, і лише коли він трохи остигнув, - смак. Якщо чай сподобається досвідченим в доброму смаку і ароматі тітестерам - нова марка чаю на підході, не сподобається - бажайте купаж до розуму довести.

Якої температури повинна бути вода? До складу кавового зерна входять сотні складних органічних сполук, багато з яких добре розчиняються у воді. У процесі звичайної екстракції (процесу витягу сполук за допомогою розчинників) із зерен можна виділити приблизно одну третину таких речовин. Метою приготування кави є виборча екстракція, тому що багато речовин мають небажані властивості. На думку фахівців, найбільш хороша кава вийде, якщо в ній буде міститися 98,4-98,7% води й 1,3-1,6% розчинених речовин. Вода при будь-якій температурі забирає всі сполуки, які містить кава. Але в гарячій воді цей процес іде швидше. Не слід заливати мелений порошок окропом, навіть якщо це швидкорозчинна кава, тому що в цьому випадку вона отримає неприємний присмак. Оптимальна температура для приготування напою — 92-96°С. Якщо використати більш холодну воду, то кава вийде дуже слабкою. А якщо при варінні її довго кип'ятити, то прийдеться додати цукор.

ІСТОРІЯ ЧАЮ 1.1 Родом з Китаю. Зараз вже неможливо представити життя без чаю: це найбільш популярний напій в світі, з яким на рівних може змагатися хіба що вода. Дослідники підрахували, що більше двох мільярдів сучасних людей не мислять свого існування без чаювання. По всій планеті жителі різних країн не тільки люблять чай, але і називають його практично однаково або, в усякому разі, дуже схоже. Слово «чай» народилося в Китаї і, залежно від провінції, вимовлялося і вимовляється до цих пір як «та», «тей» або «тча». У Японії чай називають «тья». Англійці узяли за основу китайське і японське першоджерела. Вони сприйняли «тьа» або «теа» по-своєму, що і лягло в основу британської назви чаю «tеа». У Фінляндії говорять трохи повільніше, ніж в Англії: «тії», у Франції п'ють свій пікантний «ті», корейці вважають за краще говорити «та», в Туреччині вживають «чий», а у нас - чай. Але не тільки назва чаю була придумана в Китаї, - сам прекрасний напій народився саме в цій країні. Одні дослідники стверджують, що культурі чаю більше п'яти тисяч років, інші вважають що декілька менше. У будь-якому випадку, для виникнення різних історій про чай часу було предостатньо. Наприклад, широко відома китайська легенда, згідно якої чай абсолютно випадково відкрив китайський імператор Шен Наїгом (2737-2697 рр. до н.е.). Людиною він був на ті часи дуже мудрою і вивчав він різні природні властивості, зокрема, різні рослини. При цьому, в цілях гігієни, імператор пив тільки кип'ячену воду. Будучи в подорожі, Шен Наїгом відпочивав під тінистим деревом і чекав, коли скипить вода. Вітер, що раптово подув, зірвав декілька лістків з дерева, і вони поволі опустилися в казан з киплячою водою. Листя, що опинилося чайними додали воді незвичайний смак, що дуже сподобалося Шен Наїгому. Більш того напій, утолив спрагу і Шен Наїгом відчув такий прилив сил, що відправився в дорогу значно раніше наміченого часу. Згодом імператор зайнявся вивченням властивостей листя чаю поклавши тим самим початок чайній культурі. Так свідчить легенда, а як було насправді, ми вже ніколи не дізнаємося, тому в думках подякуємо вітру, що упустив в казан імператора саме чайне листя. Першу письмову згадку про чай відносять до VI ст. до н. е.: напій «тха» подавали на похоронних церемоніях. Значно пізніше, в 222 р. чай згадувався в листуванні китайських аристократів як альтернатива вину. Накопичений до IV-V ст. досвід показав, що кращий чай виходить з наймолодшого листя, і з того часу до різноманітних назв напою додалося ще одне - «ча», що означає «молодий листок». Чай швидко завойовував Китай - впродовж наступних сторіч звичай вживання чаю розповсюдився на північ і на південь країни, а до часу приходу до влади династії Тан (618-907 рр) культ чаювання зайняв місце в одному ряду з каліграфією, малюванням, грою на флейті і бойовими мистецтвами. Особливою пошаною чай користувався у буддійських ченців, що цілодобово сиділи, не змикаючи око, за молитвами. Вони одними з перших по гідності оцінили дивовижну здатність чаю підтримувати бадьорість під час тривалої медитації. За переказами, в роки правління династії Тан (VII-IХ ст. н.е.) з східної столиці, Ло-яна, прибув 130-річний чернець. Імператор Сюань-цзун, побачивши бадьорість ченця, запитав: «Що за чудодійні ліки дозволяє вам так активно насолоджуватися життям?» Чернець, сміючись, відповідав: «Я з бідної сім'ї і зроду не пив ліків. Просто я дуже люблю чай». Сюань-цзун привласнив йому тоді ім'я Ча-у-ши-цзінь,що означає «50 цзіней чаю», і поселив в Монастирі Довголіття. Саме в цю епоху, в VIII великий любитель чаю Лу Ю написав першу книгу про чай і його властивості, яка згодом стала відома під назвою «Ча Цзин» або «Чайний канон». Самого автора потім називали не інакше як «Бог чаю». Створена Лу Ю книга стала справжньою чайною енциклопедією свого часу: тут були зібрані воєдино перші зведення о чаї, як вирощувати готувати чай, який посуд використовувати для церемонії, наприклад, післяобіднього чаювання, з вказівкою всіх предметів, необхідних для цього процесу. За часів Танськой династії кращий чай доставлявся до двору імператора з гірських районів, розташованих на південний схід від Пекіна. По рекомендаціях Лу Ю, що знайшов цей чай найкращим, імператор зобов'язав місцевих жителів посилати йому щорічно дань у вигляді зібраного урожаю чаю. Так належало початок чайної дані, яку правителі імперії згодом стали збирати щорічно. «Чайна дань» поступала тоді до двору імператора тільки у вигляді коржиків з подрібненого листя чаю, а решта населення частіше бачила чай як листовий розсип, іноді практично необроблене листя із стеблинками або у вигляді коржиків, спресованих для простоти транспортування. Від коржика відрізували шматочок, подрібнювали і засипали в керамічний бутель з водою. У наш час деякі сорти чаю до цих пір продаються саме в такій формі «коржика». Ще в Танськую епоху чайне листя часто перемелювалося в порошок, і для того, щоб приготувати напій, достатньо було просто засипати чайний порошок у воду і перемішати бамбуковою паличкою. Цей спосіб пізніше використовувався і в Японії, під час чайної церемонії під назвою Ша Але Ю. Жителі Піднебесною, починаючи імператором, і закінчуючи простим селянином, в ті часи вважали чай національним надбанням, яке не повинне бути доступне іншим народам. Проте в IX в. ця «чайна ізоляція» була перервана. Японський чернець Ейсєї, що відвідував буддійські храми Китаю, вмудрився відвезти з собою на батьківщину декілька насінин чайного дерева, яке дало сходи і поклало початок японському чаю. У Японії цього заповзятливого ченця згодом називали не інакше, як Отець чаю. До речі, саме завдяки тому, що Ейсєї був ченцем, чай в Японії традиційно тісно пов'язаний з дзен-будізмом. Незабаром чай став відомий і татаро-монгольським племенам на північ від Китаю, куди по торговому обміну потрапляв сильно прожареним і спресованим в плитки. Цікаво, що саме завдяки татаро-монгольському нашестю, закінчилося панування династії Тан. У 960 р. влада перейшла до Сунськой династії, при правлінні якої культу чаю в Китаї якщо і не досяг свого апогею, то, принаймні, піднявся на нові висоти. Починаючи з 976 р., кращий сорт чаю отримує назва «Пий Юань». Збір цього чаю починався на початку березня. Працювали тільки рано вранці, відбираючи при цьому саму кращу частину - лише одну бруньку, що не розпустилася. Цей чай як дань прямував імператорові. Зібраний урожай чайного листя проходив процес пропарювання, скручування, сушки, подрібнення в пасту і надання особливої форми з подальшим пропіканням в печі. Ретельно упакований чай негайно, щоб збереглася первозданна свіжість, відправлявся в імператорський палац. Такий чай цінувався вище за гроші. Коржики вищих сортів оцінювали так: 1-а - безцінна, 2-а - за ціною двох унцій золота, 3-а - за ціною однієї унції золота, 4-а - за ціною половини унції. А самі коржики були розміром з долоню. Разом з коржиками в ході був і розсипний чай, дуже схожий на той, до якого ми звикли. Цікаво, що саме в ті далекі часи вперше почали звертати увагу на якість води для чаю (іноді її привозили з найвіддаленіших джерел) і на стадію кипіння, при цьому про готовність судили не по бульбашках, а по звуку закипаючої води. Вже тоді відношення до чаю було пройняте своєрідною філософією естетізма, високою поезією мистецтва, - як приготування, так і самого процесу чаювання. Показова для того часу історія про те, як буддійська черниця подала двом подорожнім чай, і вони, спробувавши його, перепитали, чи додала вона при приготуванні дощову воду? Вона обурено відповіла, що для цього чаю була використана вода з розтопленого снігу, зібраного з віток сливового дерева і що зберігається в глазурованому глеку кольору зеленого демона. «Як ви могли не відмітити різниці? - Дивувалася черниця, - адже проста дощова вода не несе тієї легкості і свіжості, як ця!» Через тисячоліття, що можемо відповісти обуреній черниці ми, що використовують для приготування чаю води з крана?! Хіба що відчайдушно поспівчувати собі в тому, що нам не вдалося спробувати чай тієї епохи, створений на основі снігу, зібраного з віток сливового дерева... Грандіозна оборонна споруда - Велика Китайська Стіна - не дуже допомагає в боротьбі з кочівниками, йдуть у вічність старі династії, їм на зміну приходять нові. І чайне мистецтво продовжує розвиватися разом з історією цивілізацій. Стародавня історія чаю закінчується династією Сун, в 1279 р. поваленої татаро-монголами, проте століттями накопичені знання і традиції вже «уросли» чайним листом і китайською обріз життя. Вони могли видозмінитися, але зникнути - ніколи. В період династії Мін ( 1368-1644 рр) чай «повернувся до двору», проте технологія нею інакша і використання значно змінилося. Стає популярним новий метод «варіння: у кип'яток опускається ціле листя. Модне нововведення поступово витісняє порошковий чай, мистецтво заварювання якого поступово втрачається. Заварений новим способом виходить набагато блідіше порошкового. Відповідно, виникає потреба і інший, більш відповідному чайному посуду. Так в ужиток входить кераміка Ісин (Yixing) тонкостінні чашки і заварники з білого фарфору або з світлої глини. Фактично саме в цей час зароджується сучасна традиція чаювання. В цей час з'явилися і набули поширення заварювальні чайники. Тоді ж стало прийнято пити чай часто, але в невеликих кількостях. Зростанню споживання чаю в Китаї в цей період сприяла відміна багатовікового чайного податку і визнання за цим напоєм ролі одного з основних продуктів, разом з рисом, маслом, злитиму і оцтом. До кінця правління династії Мін чай, нарешті, потрапив до Європи, але широкого поширення в світових масштабах він набув пізніше, при царюванні династії Цин (1644-1911 рр). 1.2 Чайна одіссея Напевно відомо, що невеликі партії китайського чаю потрапляли до Європи за часів заходу Римської імперії, проте тоді місцева аристократія не зуміла оцінити цей напій по гідності. Перша письмова згадка про чай в Європі відноситься до 1559 р., і історики повинні бути за нього вдячні якомусь Гаїмбатісту Рамусио, секретареві венеціанської Ради десяти. Венеція в ті часи була чимось на зразок негласного європейського центру, де здійснювалися важливі операції, і через який проходили майже всі головні торгові шляхи. Зустрічаючись з численними іноземними торговцями, сеньйор Рамусио отримував від них цінну комерційну інформацію, яка, у міру її надходження, вносилася до так званих фоліантів «Плавань і подорожей». Цілком імовірно, що вже в ті часи люди добре розуміли різницю між економічним шпигунством і цінною для політики держави економічною інформацією. Отже, в одному з фоліантів була виявлена «розповідь Хаджі Мухаммеда», персидського торговця і мандрівника, який в довірчій бесіді повідав венеціанському чиновникові, що в казковому Китаї повсюдно використовують листя «ча», заварюючи їх в гарячій воді і вживаючи при різних захворюваннях. Чи треба сумніватися в тому, що така інформація вельми зацікавила торговців? До речі, прийнято вважати, що першим європейцем, що дістався до Китаю, був венеціанський купець Марко Поло. Згідно історичним хронікам, відбулося це в 70-х роках XII сторіччя. Маоко Поло прожив в Китаї 17 років. Про те, чи приймав він участь в чайних церемоніях, існують суперечні свідоцтва. Судячи по опису мандрівником чаю як напою, призначеного для жінок і людей похилого віку, сам він його, швидше за все, не пробував. Протягом подальших століть Китай для себе по черзі відкривали португальці, голландці і англійці. Китайські чудасії, що прибувають до Лісабона, тут же підхоплювали купці і розвозили їх по всій Європі. Незабаром в числі цих товарів з'явився і чай. Історики називають точну дату: 1610 р. У Європі вже начулися від моряків і торговців про чай як про винятковий напій, але ніхто до кінця не знав, як його готувати і як пити. Та що там говорити, європейці не знали навіть як виглядає чай! Разом з тим, заповзятливі голландці не задовольнялися посередництвом португальців і організували голландський-індійську компанію, для розміщення опорних підрозділів на Яві і в Японії, що полегшують торгівлю зі Сходом. Спочатку чай продавався в аптеках, іноді навіть по рецепту, що повністю відповідало початковим описам його властивостей. Потім хтось спробував додати в нього цукор і імбир, - також вельми екзотичні на ті часи продукти, - і поступово у чаю починає з'являтися новий, «європейський» смак. Незабаром чай, як дуже модний, але, разом з тим, достатньо дорогий напій, з'являється в кращих будинках Гааги і Амстердама, проте вже до кінця XVII в. проникає за межі Нідерландів. Його п'ють у всій Європі, чай продається в звичайних торгових лавках, для кожного: багатого і бідного, здорового і хворого. Втім, спочатку чай прийняли не всі, і коли мода на чудасію проходила, люди поверталися до звичних, традиційних для себе напоїв. Франція, що у всі часи диктувала моду, спочатку не змогла гідно оцінити чай. Більшість жителів там віддавали перевагу вину і напою з прожарених зерен. І проте, частина французької аристократії, як сказали б зараз, «підсіла на чай», а завдяки французьким кондитерам, що зуміли виготовити спеціально для цього напою особливі тістечка і рогалики, навіть з'явилося визначення «чай по-французьки». Кава в ту епоху вже була відома як напій, здатний негативно впливати на здоров'ї людини, що, до речі, додавало йому якусь пікантність. Сподіваюся спочатку також приписували шкідливі властивості. Вже в ті дні людей дуже цікавив питання, що шкідливіше: чай або кава? Тут доречно пригадати одну цікаву історію тих років. Один з Людовіков вирішив нарешті з'ясувати: чай або кава шкідливіше для здоров'я? З цією метою двом засудженим до страти обіцяли помилування, якщо вони зобов'язуються подальшому життю пити щодня у великих кількостях: один - чай, інший - каву. Пройшов час, померли і король, і суддя, що виносив цей «експериментальний» вирок померли, а увязнені жили до самої старості, продовжуючи щодня пити кожен свій напій... Втім, не дивлячись на те, що більшість французів чай не прийняли, з часом напій з Китаю став невід'ємною частиною життя місцевих інтелектуалів і богеми. Так, наприклад, відомо, що Оноре де Бальзак був любителем чаю. Німці ненадовго зацікавилися чаєм взяла верх звичка вживати пиво, притому в таких великих кількостях, що дин чай просто вже не залишалося місця. У Італії, першій європейській країні яка дізналася про чай, також залишилася вірною вину та каві. -основним напоям в італійській «дієті». Зате Англія практично вмить зуміли оцінити смак чаю, і економічну вигоду від його транспортування. Немало важливо, що, на противагу китайським чайним церемоніям, британці зуміли створити свої, причому вельми своєрідні. Слід зазначити, що в ті роки, коли «чай прийшов до Європи», англійці не були розбещені дивовижними напоями. Кава в Англії вже була, але вона не захоплювала англійців так, як, наприклад, французів або італійців. У вся кому випадку, на Туманному альбіоні чай полюбили швидко і грунтовно, а окрім то го, навчилися отримувати з нього користь. Англійці до цих пір продовжують докопуватися до тієї дати, з якою можна було б вести історію чаю в цій країні. Деякі історики починають відлік з останнього дня 1600 р., коли далекоглядна королева Єлизавета I утверділа створення Ост-індійськой компанії, поставивши завдання розвитку мореплавання і торгівлі. Підприємство, яке самі англійці іменували як «Компанія Джона», отримала монопольні права на торгівлю і стала з часом найбільшим монополістом такого вигідного товару як чай. Можна сказати, що саме ця компанія, що мала власний флот, власну армію і необмежені для свого часу фінансові ресурси, створила Британську Імперію. Історія «чайних перемог» в Англії має в своєму арсеналі і романтичні союзи сильних світу цього. Так, в 1662 р. англійський принц Чарльз II узяв в дружини португальську принцесу Катерину Браганзськую. Принцеса була великою любителькою чаю і привчила до нового напою свого ясновельможного чоловіка. В той же час, у розповсюдження чаю в Англії були дуже серйозні супротивники -торговці кави і пивом. Запідозривши (і небезпідставно) в новому напої небезпечного конкурента, вони в 1684 р. лобіювали високі мита на чай, що ввозився в країну. Це збільшило вартість напою в п'ять з гаком раз і привело до розвитку чайної контрабанди з Голландії і широкого розповсюдження підробок. Саме у цей період англійці почали віддавати перевагу чорному, а не зеленому чаю - по тій простій причині, що чорний чай було складніше підроблювати. У 1706 р., в Лондоні, на Стренд Стріт, Томас Твайнінг відкриває «Кав'ярню Тома» - заклад, в якому подавали не тільки каву, але і чай. А в 1717 р. при кав'ярні відкривається чайна лавка, само заклад перейменовується в «Золотого Лева» і відкриває, напевно, найголовнішу сторінку в англійській чайній історії. Почавши широку роздрібну торгівлю сподіваємося, Томас Твайнінг забезпечив доступ широких мас до модного напою, який особливо любився англійським жінкам. Саме вони і сформували феномен, відомий нам як англійська чайна традиція. Ритуал щоденного чаювання в п'ять годинників з'явилася на початку XIX в. Його ввела герцогиня Ганна Бедфордськая, що нудьгувала в своїй літній резиденції. Перерва між сніданком і обідом була дуже тривалою, і герцогиня запропонувала друзям вельми дорогу в ті часи розвагу - бесіди за чашкою чаю. З 1700 по 1721 р. ввезення чаю до Англії зріс в п'ятдесят разів. Його возили з Китаю - до середини XIX в. ніякого чаю, окрім китайського, не було. У чайній торгівлі Англії і Китаю існувала одна проблема: китайці продавали чай тільки за срібло, а везти срібло до Китаю з Англії було дуже невигідно. І ось в 1776 р. англійцям приходить в голову геніальна ідея. До Китаю з Індії стали возити опій, продавати його китайцям за срібло, а цим сріблом стали розплачуватися за чай. Все виходило просто чудово: до Китаю приходили з травою, з Китаю йшли з травою. Тільки трава була різною... Не дивлячись на нелегальність такої торгівлі, китайці терпіли її до 1839 р. У 1784 р. англійський парламент майже вдесятеро понизив мита на чай, що ввозився. Ініціатором цього був Даніель Твайнінг - і це вже було чайне лобі. Чай подешевшав і став в Англії масовим напоєм, а заразом і чайна контрабанда «накрилася». У 1802 р. чай був введений в обов'язковий раціон Британської армії. У 1824 р. для моряків Королівського Флоту Британії щоденна порція рому з половини пінти була скорочена до чверті пінти. Замість рому частиною денного раціону матросів став чай. Реакція матросів послідувала негайно: вони придумали суміш чаю з ромом, яку стали називати «грогом» - по прізвиську адмірала Едварда Вернера, що ініціював заміну. Передбачаючи ускладнення в торгівлі з Китаєм, британці шукали способи вирощування чаю у власних колоніях. У 1823 р. Чарльз Брюс за завданням уряду контрабандою вивозить з Китаю насіння і саджанці чаю. У 1820 р. (за іншими даними - в 1826) у індійському штаті Ассам були виявлені дикорослі чайні дерева, і думки про вирощування чаю за межами Китаю з революційної стала перетворюватися на очевидну. У 1834 р. створюється спеціальний комітет з дослідження можливості розведення чайного куща в Індії. У 1835 р. розбиваються перші чайні плантації в Ассамі. Ну і, нарешті, в 1836 р. перша партія ассамського чаю з'явилася на ринках Калькутти. У 1839 р. китайці знищують велику партію англійського опію, почавши першу з опіумних воєн, які тривали до 1860 р., закінчившись повною поразкою Китаю. В період цих воєн англо-китайська торгівля прийшла до занепаду, що, кінець кінцем, сприяло розвитку чайної індустрії в Індії. У 1840 р. Починаються знамениті гонки чайних кліперів - швидкісних парусних судів, розроблених в США і успішно відтворених в Англії. Ці парусники доставляли чай з Китаю до Англії нечувано швидко - за 90-100 днів. Швидкість доставки вантажу була дуже важлива - не дивлячись на упаковку, чай при перевезенні морем псувався, і його ціна падала. Півтора століття назад час вже був грошима. 30 травня 1866 р. завершилася найзнаменитіша гонка чайних кліперів. Після 99 днів плавання першим в гирлі Темзи увійшов «Аріель». Проте із-за глибшої посадки він не зміг причалити - йому довелося чекати приливу. Першим причалив (і отримав перемогу) «Тайпін», «Аріель», що у результаті випередив, всього на 12 хвилин. Відкритий в 1869 р. Суецький канал зробив чайні гонки безглуздими - тоді кліпери стали возити шерсть з Австралії. У 1870 р. компанія «Твайнінгс» вперше починає змішувати чай. З одного боку, для того, щоб поліпшити смак готового продукту. З іншої - для того, щоб забезпечити покупцям стабільну якість продукту. Річ у тому, що якість, смак і аромат чаю залежать від безлічі чинників. Двох однакових партій чаю просто не буває, навіть якщо цей чай зібраний на одній плантації. Але західна бізнес-культура - це культура стабільної якості. Купуючи чай з назвою English Breakfast, споживач хоче отримати знайомий напій, і йому байдуже, яка погода стояла на чайних плантаціях. Купажування вирішило цю проблему. Майже всіх сортів чаю, що продаються зараз на європейському ринку, це купа-жі. Стабільної якості і різного складу. Спасибі англійцям. У 1875 р. відкрив свій перший магазин Томас Ліптон - один з «батьків» сучасної агресивної реклами, творець чайної імперії і чоловік, що зробив Цейлон чайним островом. З Цейлоном, до речі, все вийшло достатньо цікаво. На острові спочатку, з 1825 р., вирощувалася кава. Проте в 1869 р. якийсь шкідливий грибок погубив майже всі кавові плантації, які терміново замінили чайними. І вже в 1887 р. об'єму чаю, що ввозиться до Англії з Індії і Цейлону, перевищив імпорт чаю з Китаю. До кінця XIX в. формування «чайної Англії» переважно завершилося. Компанії «Ліптон» і «Брукбонд» (зараз обидві ці торгові марки належать компанії Unilever) заклали основні принципи сучасної чайної торгівлі. Купажі індійського і цейлонського чаю в Англії стали набагато популярнєє китайського чаю, цей напій став елементом масової англійської культури, чайна мануфактура Індії і Цейлону стала перетворюватися на справжню індустрію. А що ж слов'яни? У 1576 р. козачі отамани Петров і Ялишев побували в Китаї, випробували і описали місцевий напій - чай. В принципі, козаки дізналися про напій ще раніше, в процесі підкорення Сибірського ханства. Наприклад, до цього часу вони вже були знайомі з бурятським плитковим чаєм. Є припущення, що чай потрапив до Росії в 1547 р. і був піднесений в подарунок козаками ( Ермак тут ні при чому, тоді він був ще дитя). У 1679 р. (в основному завдяки активним діям російського посла в Китаї - грека Сапфарія) був поміщений перший торговий доктор між Росією і Китаєм на постачання до Росії «сушеної китайської травички». Чай доставляли з північного Китаю (там він називається «чаєм», або «ча-е», звідси і російське «чай») по Кяхтін-ському гракту. У 1841 році Китай вирішив продаж в Росії елітного жовтого чаю, недоступного європейцям. Чай обмінювали на хутра. А вже в 1884 р., в російській Грузії, А. А. Соловцов заклав чайну плантацію недалеко від Батумі. На основі цієї плантації була створена одна з перших чайних фабрик в Росії. Через 12 років з'являється перший чайний кущ і в Азербайджані. Але в продаж перший азербайджанський чай поступить тільки в 1937 р. У СРСР щорічно споживали близько 200 тис. тонн чаю. При цьому приблизно половину вирощували в Грузії, Азербайджані і Краснодарському краю. Бракуючу кількість заповнювали імпортом переважно з Індії. На початку 1990-х розвалилася система централізованих закупівель, і фабрики зупинилися. У країні виник небувалий навіть для радянських часів дефіциту чаю. Війна в Затоці і світова торгова блокада Іраку ускладнили транспортування чаю з Індії. У Шрі-лаціу на той час виникла криза перевиробництва. А в пострадянських країнах з'явилися імпортери. У 1991 році була заснована компанія «Май», яка стала імпортувати цейлонський чай. У 1994 році виникли «Орі-мі Трейд», «Авалон» і «». Тоді ж на наші ринки вийшла і крупна західна корпорація Unilevel, а також СДС, яка зайнялася дистрибуцією марки «Ахмад». Сьогодні всі ці компанії контролюють приблизно 70% загального об'єму ринку.

Торт Ягодное кольцо желатин сироп замороженные ягоды 200 г сливок 400 г творога или творожного крема печенье или бисквит Используется форма Тупперваре. Разводим желатин водой + сироп. Наливаем в форму, насыпаем замороженные ягоды (все какие есть). Ставим в морозилку минут на 10. Застывает быстро, т.к. ягоды тоже охлаждают. Взбиваем сливки, добавляем йогурт или творожный крем. Добавляем 30 г растопленного желатина. Выливаем в форму. Выкладываем печенье или кусочки бисквита. В морозилку на полчасика. ПРИЯТНОГО АППЕТИТА!!!

Испанский соус 200 мл йогурта 1 шт. помидор 8-10 маслин 1 зубчик чеснока 1-2 ст.л. мелко порубленного зеленого лука соль черный перец Добавить свою фотографию Все измельчается ножом и добавляется в йогурт. Подходит для шашлыка, овощей и сыра. ПРИЯТНОГО АППЕТИТА!!!

Происхождение: Родиной майорана считают Средиземноморье. Майоран с арабского marjamie переводится, как "несравненный". В Древнем Египте он служил символом восхищения, восторга и потому букетик из майорана дарился тому, кем были восхищены. Греки присваивали ему магические свойства, они помещали его в жертовник и поджигали, добавляя его в вино, считая, что это гарантирует им необычайную силу любви. В домах знати в древние времена им ароматизировали воду для мытья рук, а в Европе в средние века считалось неприличным подать блюда, не приправленные майораном. В Европе майоран раньше хмеля стали использовать в пивоварении. Французы использовали его в производстве вина. Описание: Майоран (Origanum Majorana L.) - это растение из семейства губоцветных. Майоран ценят в кухне любой страны, его считают незаменимой пряностью, которую можно добавлять в любые блюда для аромата. Оно хорошо сочетается с другими пряностями, поэтому входит в состав различных смесей. Аромат у майорана сладкий, пряно-цветочный, напоминающий камфару, а вкус остропряный и жгучий, подобно вкусу тимьяна, но только более тонкий и сладкий. По вкусу он отлично дополняет тимьян. Крупнейшими поставщиками майорана являются Египет, Франция, Венгрия, Австрия, Германия, Испания, Польша. Самый высококачественный майоран поставляют из Южной Франции и Чили. Как пряное растение его выращивают в Индии, в Средней Азии, в Прибалтике, на Кавказе, в Крыму, в Молдавии, на Украине. Кулинария: Легче перечислить те блюда, в которые не добавляют майоран. Его считают незаменимой пряностью при производстве колбас кровяной и ливерной. Это растение употребляют при солении огурцов, томатов, патиссонов и при квашении капусты. Майоран кладут во всевозможные салаты, готовят самостоятельные капустные, грибные и бобовые блюда. Он хорошо сочетается с овощными, рыбными и мясными блюдами, особенно жирными. Его кладут в паштеты, омлеты, голубцы, мясные фарши, холодные закуски; топленое сало становятся очень вкусными, после того, как добавляют майоран. Им приправляют тушеное мясо и ветчину. Он хорошо сочетается с картофельными блюдами, с польским блюдом "фляки". Это отличная приправа к баранине, говядине и свинине. Порошком майорана посыпают любые супы грибные, томатные, гороховые, картофельные и мясные. Невозможно представить себе вкус жареного гуся, утки или птицы без майорана. Его употребляется для приготовления кнелей из печени, спагетти с мясом, жареной свинины, баранины, ягнятины, грибов. Годится он также для приготовления некоторых сыров. Он хорошо очетается с тмином в рыбных блюдах и блюдах из печени. Для приготовления подливок к мясу, спагетти, соусов (сметанных, томатных, с петрушкой), кетчупов. Им можно ароматизировать уксус, чай, компоты, кисели. Заваренный как чай, майоран - прекрасный напиток для жаркого времени года. Медицина: Майоран используют средство при заболеваниях пищеварительных и дыхательных (как отхаркивающее средство) органов, как мочегонное средство и как средство от ревматизма, как антисептик, при головных болях, в стоматологии. В народной медицине его употребляют при бессоннице и при болезни на нервной почве. Его применяют при судорогах, мигрени, менструальных болях. Майоран рекомендуют больным диабетом, страдающим болезнями почек, печени, желчного пузыря, перенесшим инфаркт миокарда. Мазь на основе майорана лечит насморк рекомендуемая детям. Это растение заменяет соль при бессолевой диете.

Бешпармак (восточная кухня) мясо 3 яйца 1 ч.л. соли мука 3 луковицы Поставить сварить мясо в подсоленной воде с одной нарезанной луковицей. Этим временем замесить тесто, как на лапшу: 3 яйца, 300 мл воды, 1 ч.л. соли, мука. И оставить на час. Почистить 3 луковицы, две порезать полукольцами и пассировать на растительном масле. Третью луковицу порезать полукольцами и отложить. Готовое мясо вытаскиваем из кастрюли, режем на кусочки. Раскатываем тесто в тонкий пласт, режим на квадратики и отвариваем в бульоне, от мяса. Запариваем третью луковицу бульоном. Выкладываем лепешечки на блюдо, поверх мясо, пассированный лук и ошпаренный вместе с бульоном. ПРИЯТНОГО АППЕТИТА!!!

Встала рано утром наша русская баба, ну та что и в избу, и коня... Прибралась в доме, подоила корову, вывела на луг, разбудила детей, накормила, наточила косу, пошла в чисто поле, накосила травы, прибежала домой нарубила дров, приготовила обед,накормила детей, побежала в поле, косила до темна, привела корову, подоила, приготовила ужин, накормила детей, искупала, уложила спать, помылась, схватила со стола краюху хлеба, перекусила и довольная спать,потом с ужасом вскакивает: - Господи!!! А мужик то... Нетраханый!..

Пудинг с клубникой и абрикосами 250 г клубники 250 г абрикосов цедра лимона 50 г сахара для пудинга и 3 ст.л. для крема 130 мл сока красной смородины 2 ст.л. крахмала 400 мл молока 1 ч.л. ванильного сахара 8 г желатина 4 яичных желтка 200 мл сливок высокой жирности 50 г грильяжа 1 веточка мелиссы фейхоа или виноград для оформления Для пудинга клубнику разрежьте пополам. У абрикосов удалите косточки и кожицу, мякоть нарежьте дольками. Фрукты залейте 80 мл сока красной смородины, добавьте цедру, сахар и вскипятите. Крахмал перемешайте с оставшимся соком, тонкой струйкой добавьте к фруктам, постоянно помешивая. Вскипятите и охладите. Удалите цедру. Для крема желатин замочите в 100 мл холодной воды, как описано в рецепте «Клубничный мусс». Молоко вскипятите, добавив ванильный сахар, немного охладите. Желтки и сахар взбейте на водяной бане. Помешивая, влейте молоко, слегка охладите. Добавьте желатин и нагревайте массу до полного растворения желатина. Крем охладите и дайте ему немного затвердеть. Сливки взбейте, грильяж растолките. Сливки и грильяж добавьте в крем, перемешайте. При подаче разложите в 4 вазочки слоями грильяжный крем и охлажденный пудинг. Оформите листиками мелиссы и ягодами. ПРИЯТНОГО АППЕТИТА!!!

Білий чай — малоферментований різновид чаю. Білий чай поширений переважно в Китаї і вважається одним із найвишуканіших і найдорожчих чаїв. Для нього збирають молоді листочки першого врожаю чаю, які тільки наполовину розпустилися. Після заварювання білий чай має блідо-жовтий чи зеленувато-жовтий колір, тонкий квітковий чи трав’яний аромат та солодкуватий смак. З усіх видів він має найбільше корисних речовин. Білий чай має надзвичайно тонкий і крихкий аромат, який дуже легко вбирає навколишні запахи. Саме тому збиральникам чаю заборонено вживати в їжу цибулю, часник та гострi спеції, iнакше вони можуть занапастити оригінальний аромат чаю. В сезон збору білого чаю, початок квітня, в Китаї квітнуть фруктові сади, які нерідко сусідять із чайними плантаціями. Аромат квітів осідає на сріблястих ворсинках перших чайних листочків, що надає напоєві характерного квіткового аромату. Білий чай збирють переважно у гірських районах провінції Фудзянь. Існують також цейлонський білий чай (Шрі-Ланка) і дарджилінг (Індія). На світовий ринок білий чай надходить в обмеженій кількості. Через трудомісткість збору і складнощі зберігання ціна на білий чай значно вища, ніж на звичайний зелений, а найексклюзивніші його сорти коштують понад тисячу доларів за кілограм. Часто за білий чай намагаються видати звичайний зелений, тому купувати його варто лише у спеціалізованих чайних магазинах. Листочки білого чаю не мають бути скрученими або поламаними. Вони мають світлий сріблясто-зелений колір іззовні і білястий з іншого боку

У правильно приготованій заварці міститься біля 150-ти корисних речовин, більшість з яких не руйнується навіть у гарячій воді. Найбільш відомими з них є таніни та катехіни. Тонізуючу дію чаю обумовлює наявність у ньому алкалоїдів — кофеїну та теоброміну. Фтор, що міститься у чаї, зміцнює тверді тканини зубів, а глютамінова кислота заспокоює нервову систему. Чай виводить з організму важкі метали, оздоровлює нирки, шлунок і є чудовим стимулюючим засобом при застуді.

Манговый крем 1 крупный манго 25 мл апельсинового сока 1/2 ст.л. лимонного сока 30 г сахара щепотка соли 100 г сливок Манго взбить в блендере с апельсиновым и лимонным соками, сахаром и щепоткой соли до состояния пасты. Соединить со взбитыми сливками. Поставить в холодильник на несколько часов. Украсить манго. ПРИЯТНОГО АППЕТИТА!!!

Лес. Узкая дорога. Едет на своей кляче Д"артаньян. На встречу ему Илья Муромец на коне. Д: Месье, я - подданный великой Франции, Вы обязаны меня пропустить! И: Уйди, дурак. Д: Господин, я - великий мушкетер, Вы обязаны уступить мне дорогу. И: Уйди, дурак, я тороплюсь! Д: Месье, если вы не уступите мне дорогу, я буду вынужден вызвать Вас на дуэль и убить Вас! Они уходят за кусты. Через 5 минут выходит из-за кустов Илья Муромец, вытирает меч и говорит: ХУЛИГАНЬЕ, ЧУТЬ ГЛАЗА ПРОВОЛКОЙ НЕ ВЫКОЛОЛ... Мужик вбегает в уезжающий поезд и к проводнице: "Я вот билет не успел купить, вот вам 100$, подселите меня к кому-нибудь." Проводница подселила его в купе к женщине. Через полчаса вылетает женщина вся в слезах. соплях и к проводнице: Ж: - когда вы мне мужчину подселили - я ничего не сказала! когда он бухать начал- я тоже промолчала! когда он раздеваться начал - я молчала! когда он меня раздевать начал - я опять ничего не сказала, но когда он СНЯЛ С МЕНЯ ОЧКИ, ОДЕЛ СЕБЕ НА ЧЛЕН И СКАЗАЛ "Геннадий, посмотрите какого крокодила мы будем @б@ть!" - я не выдержала!!!

Купейный вагон поезда дальнего следования. Поздний вечер. В купе двое: мужчина и женщина. Женщина: - Нет, с этой железной дорогой можно просто сойти с ума! Мужчина: -Да, вы правы: в вагоне пыль, мусор... Женщина: - Я не об этом! Мужчина: -Постель не первой свежести! Женщина: -Вы на что намекаете? Мужчина: -Я совсем не намекаю! Женщина: -Так я вам и поверила! Мужчина остается с женщиной наедине и не на что не намекает! Мужчина: -Да у меня и в мыслях ничего небыло! Женщина: -Правильно, мыслей не надо, если все делается инстинктивно! Мужчина: -Что все? Женщина: -Вы меня изнасилуете! Мужчина: -Вы ненормальная? Женщина: -Первый раз слышу, чтобы перед тем как изнасиловать, проверяли интеллектуальный коэффициент! Мужчина: -Не собираюсь я вас насиловать! Сейчас заберусь на полку и буду спать! Женщина: -Значит, вы будете спать, а я должна всю ночь нервничать? Мужчина: -Почему? Женщина: -Потому что у меня предчувствие! Мужчина: -Оно обманывает! Женщина: -Предчувствие меня еще ни разу не обмануло! Мужчина: -А сейчас оно бессовестно лжет! У меня моральный облик выше Эвереста! Женщина: -С такой высоты довольно легко упасть! Мужчина: -Я не упаду, я привяжусь! Женщина: -Вот предчувствие говорит, что вы ко мне привяжитесь! Мужчина: -Я отвяжусь! Женщина: -Мазохист какой-то! Мужчина: -Я не мазохист! Я образцовый муж, примерный семьянин! Поэтому не привык спать в тамбуре! Женщина: -Попросите, чтобы проводник перевел вас в другое купе! Мужчина: -Проводника нет на месте! Женщина: -Наверное, он тоже кого-то насилует! Целый вагон насильников! Хоть выпрыгивай в окно! Мужчина: -Ну, хорошо, что мне сделать, чтобы вы дальше ехали спокойно? Женщина: -Изнасилуйте меня, чтобы я дальше ехала спокойно!