ALee

Просто супер! Молодці! )))

ні, просто цікаво)

Вчора двох активістів, які збирали підписи на захист парку "Перемога", було доставлено до міського відділу міліції. Сьогодні на місце збору підписів знову приїжджав наряд міліції. Детальніше - http://brovary.livejournal.com/71807.html. До речі, вчора до активістів з міліції приїжджав Єрьоменко Петро Борисович, капітан (райвідділ на Кірова). Сьогодні на виклик про "порушення громадського порядку" виїжджав і намагався взяти пояснення - Хоречко Максим Адамович, командир взводу ВДСО. Хтось знає цих людей?

Ще ні. Дякуємо, Сергію! До речі, про акцію по захисту парку "Перемога" вже по місту роздаються листівки, почали збирати підписи мешканців під вимогою не скорочувати територію міського парку «Перемога» та забезпечити збереження зелених насаджень у парковій зоні. Словом, підготовка триває.

Плануємо обв'язувати дерева стрічками "Під захистом громади!"

Сьогодні о 19:00 у Броварах відбудеться гра у клубну "Мафію". 10 гравців. 5 раундів. Жорсткі правила. Клубний антураж. Ведучий - Євген Захаревич (білорус за національністю, виріс у Маріуполі, живе в Києві, працює у Броварах). Місце проведення - 2-й поверх ресторану "Олівер Твіст". Приходьте грати або вболівати за своїх друзів!

ага, саме тому, дбаючи про власну безпеку, треба нехтувати безпекою інших.

Так, вони мають бути. Але вони не можуть бути абсолютно всюди. Тому все одно будуть місця, де їх немає. якомога правіше у правому ряду зазвичай найгірше дорожнє покриття. саме тому і потрібні велодоріжки. у тут не важливо, чи ти їдеш по зустрічній, чи по напрямку руху. хоча, повторюсь, їдучи по зустрічній, ти додатково наражаєш на небезпеку тих, хто їздить по правилах.

я прочитала тему. прочитала ПДД в тих аспектах, де йдеться про велосипедиста. Там нічого не сказано про те, що ПДД не діють, якщо немає велодоріжок. Там сказано, як бути, якщо є велодоріжки, і як бути, якщо велодоріжок немає. Два найголовніших моменти щодо того, як бути, коли велодоріжок немає, я процитувала у попередньому записі. що ще мені прочитати?

А ти читав ПДД? "учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин" "11.14. Рух по проїзній частині на велосипедах, мопедах, гужових возах (санях) і вершникам дозволяється лише в один ряд по правій крайній смузі якомога правіше, за винятком випадків, коли виконується об'їзд. Поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Дозволяється рух по узбіччю, якщо це не створить перешкод пішоходам." "16.2. На регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку." Відповідно: 1) велосипедист - учасник дорожнього руху 2) велосипедист має рухатись якомога правіше у правій1 смузі руху 3) велосипедист має рухатись у попутньому напрямку

те, що велосипед не механічний транспортний засіб, не відміняє для нього правил руху по проїзній частині. хіба ні?

по правилах якраз так і потрібно їхати. оскільки велосипед - це транспортний засіб, то і їхати він має по правилам їзди для транспортних засобів. незалежно від того, чи є велодоріжка, чи ні. їдучи по зустрічній смузі, ти порушуєш правила і наражаєш на небезпеку тих велосипедистів, які їдуть по правилах. до речі, цікавий момент в ПДД: Так що ми їздити можемо лише по проїзній частині.

вывод? ничего не делать?

Тема створена для того, щоб зрозуміти, кому це взагалі цікаво, та хто які пропозиції має. А щоб був "толк", треба щось зробити. Що особисто ти готовий для цього зробити? Адже те, чи буде з цієї теми "толк", залежить від кожного з нас. І від тебе в тому числі. А взагалі ці "негативні прогнози" вже набридли, люди так часто кажуть "все одно нічого не вийде", щоб просто виправдати свою лінь, щоб нічого і не робити. а ти візьми і зміни це.

а зачем съезжать? какого ажиотажа? если это не обсуждать, не выработать свои предложения, то поставят парковки, где сочтут сами нужным, там и будут стоять. вопрос в том, есть ли у нас пожелания? хотим ли мы, чтобы наши предложения были учтены? дорожки зачастую не нужно дополнительно "закатывать", просто обозначить места (в парке, вдоль дорог, вдоль Киевской), где у велосипедиста будут полноценное право ездить. не исключено. так что нужно и это проконтролировать. ну, по такой логике, не нужно дворников нанимать, лучше заставить всех не сорить. кстати, почему-то вся Европа в велодорожках, при тому что там с мозгами, судя по всему, всё в порядке. А вот это прекрасно - первое дельное предложение в этой теме. Для этого тема и создавалась собственно.

ага, только их в Броварах нет

Зважаючи на: є пропозиція до велосипедистів м. Бровари зайнятись цим питанням у нашому місті. Можемо написати кілька запитів - в облдержадміністрацію та в міську раду - стосовно того, чи планується встановлення велопарковок у Броварах, чи визначені вже місця. Можемо написати звернення з пропозицією порадитись щодо встановлення парковок з громадськістю, створити робочу групу. Заодно можна підняти тему велодоріжок, яких у нашому місті немає, хоча насправді є місця, де вони могли би бути створені (наприклад, на Короленка є подвійний тротуар на відрізку від бювета до вул. Незалежності). У будь-якому разі якщо це питання не почати вирішувати, можна ще довго бути без велопарковок та велодоріжок. І повірте, міській владі, яка не дуже знає, що це за транспорт такий - велосипеди і навіщо вони потрібні (жартую), були б дуже доречними поради тих, хто справді їздить по місту на велосипедах. Якщо вона дійсно зацікавлена вирішити це питання якнайкращим чином.

тут дуже важливо саме подати свої пропозиції та зауваження, а не залишити документ, який винесено на обговорення, без реакції громадськості

І що ж робити? Бо мені здавалось, що для того, щоб змінити цю систему, потрібно самому йти в політику і змінювати її зсередини. Коли нормальних людей у владі стане більшість, тоді і система зміниться. Хіба ні?

Просто він був не звичайним кандидатом, а практично найбільш вірогідним кандидатом в мери Броварів... Ось що найсумніше...

З повідомлення на УНІАНі, 7 грудня:

цензура

Передруковую запис зі свого щоденника, який писався три дні назад без особливих сподівань на те, що цей конкурс таки оголосять: Я народилась броварському пологовому будинку, ходила у броварський дитсадок та 10 років навчалась у броварській школі. Я – броварчанка? Мої батьки приїхали у Бровари незадовго до мого народження, я закінчила столичний вуз, а моя перша робота була у київському виданні. Я – не броварчанка? Мої перші друзі були броварчанами, моє перше кохання – тутешній хлопець, більшість моїх нинішніх друзів мешкають у цьому місті. З цим містом пов’язана більшість моїх спогадів про дитинство та юність, тут зароджувались мої перші мрії та формувались плани на життя, тут є місця, повз які я не можу проходити спокійно та байдуже: тут я вперше поцілувалась, тут я вперше зрадила, тут я була безмежно щасливою і тут збиралась стрибати з балкону у відчаї. Вид з вікна моєї кімнати, у якій я вже більше 3 років не живу, я пам’ятаю до дрібних деталей. Вид з вікна мого нового помешкання надихає мене на написання статей для броварських видань. Так, після 5 років роботи у столичних газетах та журналах, я працювала журналістом у Броварах, бо щиро вважала, що броварчани варті того, аби мати справжній та повноцінний тижневик про Місто і що тут відбувається досить подій, аби цей тижневик мав 16 шпальт. Нині близько 90% свого життєвого часу я проводжу у Броварах, 90% продуктів харчування та побутових товарів купую у місцевих магазинах, а завдяки «Казці» та «Книжковому супермаркету» тепер можу купувати тут і книжки. Вся моя нинішня діяльність – і як журналіста Інтернет-видання «Афіша-Бровари», і як активіста молодіжної організації «Авангард Плюс» – спрямована на Бровари та людей, які тут мешкають. Проте коли я читаю усілякі «історичні розвідки про броварський край», я не відчуваю зв’язку з численними пращурами сучасних броварчан, бо його власне і немає, ми з батьками – перше покоління нашої родини, яке оселилось у цьому місті. Не відчуваю нічого спільного я і з тими людьми, на яких так часто скаржиться і так не любить Чайка. Однак для мене це місто – це не хамуваті продавщиці, нечемні офіціантки та шансонізовані водії маршруток та таксі, галасливі мамочки на дитячих майданчиках, зухвалі молодики у парку та самовпевнені флудери на цьому форумі, бо такі персонажі є практично у кожному місті, і відсоток їх у Броварах не більший, ніж всюди. Для мене Бровари – це ті люди, яких я знаю особисто, якими я захоплююсь і яких поважаю, чиї блоги та щоденники читаю, чия думка для мене важлива, хто приходить на наші акції та кінопокази, хто бере участь у флеш-мобах і круглих столах, хто цікавиться життям міста, країни та світу, аналізує та мислить, пише відгуки на фільми та книжки, грає у мафію, крокодила, покер, волейбол, «монополію» та «колонізатора». І наскільки я можу оцінювати, відсоток розумних, освічених та думаючих людей у Броварах не менший, ніж всюди. Так, багато у нашому місті ознак провінційності – варто лишень почитати нашу пресу, подивитись на сайти місцевих політиків, послухати «суржиковий діалект» у маршрутках, подивитись на вітрини більшості магазинів та зробити стрижку у першій-ліпшій перукарні. Проте все це є практично у кожному місті України, яке віддалене від Києва бодай на кілометр і має населення менше півмільйона. Та у Броварів, на відміну від більшості тих міст, є тисячі мешканців, які отримали пристойну освіту в столиці, мають досвід роботи в успішних всеукраїнських компаніях та розуміються на прекрасному і мають смак, адже часто відвідують київські театри, галереї, музеї та арт-центри,. А значить у Броварів є шанс – шанс на те, аби бути менш провінційним, тобто більш прогресивним та розвинутим містом. Тільки для цього потрібно, аби такі люди захотіли змінити це місто – своїми ідеями, своїми вміннями, своїми знаннями, своїми думками. А не лише шукали кращих можливостей в мегаполісі, де їх справді безліч, а потім скаржились, як же так сталось, що у рідному місті немає жодного пристойного дитсадка, чиновники геть знахабніли, а ЖЕКи взагалі розпустились. Бо поки такі люди цікавляться лише власним заробітком та кар’єрою у столичних компаніях, сприймаючи Бровари лише як місце для ночівлі, депутати міськради та працівники виконкому набивають власні кишені, наділяють себе та своїх родичів земельними ділянками, беруть чималі хабарі та відпрацьовують корупційні схеми, і тим самим перешкоджають розвитку інфраструктури міста, у якому ці люди живуть. Звідси і дефіцит бюджету, а відтак нестача дитячих майданчиків, дитсадків, шкіл, мистецько-культурних центрів і т.д. Щоб змінити країну, варто починати з себе та власного міста. Цікавитись тим, що відбувається довкола, активно реагувати та діяти, шукати не приводи не любити та критикувати це місто, а приводи любити його та пишатись ним. Важко сказати, чи я броварчанка, чи ні, та я б дуже хотіла називати це місто СВОЇМ, тобто таким, у якому хочеться жити і яке хочеться розвивати, яке я власними діями та вчинками змінюю на краще, а інші мешканці якого також вважають його СВОЇМ і своїми діями та вчинками теж змінюють його на краще. Адже по суті це місто – це ми з вами, і те, яким воно є і буде, залежить від нас самих. Це як з Європою: хтось шукає щастя у Європі, а хтось будує Європу тут. Можна і далі жалітись, що Бровари - не Київ, а можна відкрити тут театральну студію, провести фотовиставку, зняти фільм, випустити газету, відкрити фотостудію, створити дитячий тенісний центр ect. Адже лише тоді, коли кожен відчує це місто СВОЇМ, воно справді стане МІСТОМ, містом розумних та творчих, чесних та порядних людей

а и не говорила о срубить бабла, я говорила о том, что охотно поддержу инициативу. а так как участником быть не могу, то предложила "деньги за вход" как вариант. в чем интерес оргов - я понимаю. и поддерживаю.

я бы с удовольствием бесплатно попиарила выставку в своих блогах, сходила на неё, написала репортаж... даже за вход бы заплатила. гривен 10-20. если бы знала, что это на оргнужды.