ALee

А ось тут - перелік всіх кандидатів в мери з короткою інформацією про кожного і партійною приналежністю - http://www.cvk.gov.ua/pls/vm2015/PVM106?PT...amp;pid102=1554

До речі, ось тут можна переглянути всіх кандидатів від всіх партій, які балотуються до Броварської міської ради - http://www.cvk.gov.ua/pls/vm2015/PVM056?PI...00_t001f01=100# А ось тут - виборчі округи у Броварах: http://www.cvk.gov.ua/pls/vm2015/PVM116?PT...=1554&rej=0

Так цікаво читати свої пости 3-річної давнини Кому ще актуально питання велодоріжок і велопарковок - сьогодні для вас цікава подія: http://city.brovary.net/portal/index.php?showtopic=114547

Друзі-велосипедисти з Броварів! Запрошуємо у середу, 6 серпня, на відкриту дискусію про те, як організувати прокладання велодоріжок у нашому місті, які маршрути варто зробити та які кроки потрібні від органів влади. На зустріч також запрошено представників Асоціації велосипедистів Києва у якості експертів, які можуть поділитись досвідом та дати важливі поради. Зустріч відбудеться о 20:00 за адресою: вул. Гагаріна, 16, каб. 39 (офісний центр "Ліза"). Приходьте самі й запрошуйте друзів-велосипедстів! Хто як не активні користувачі залізних двоколісних коней знають краще, які маршрути найпопулярніші та давно потребують знака "Велодоріжка". Контактний номер організаторів зустрічі: (067) 962-98-06, Аліна.

Сьогодні, 1 березня о 19:00 на броварському Майдані Свободи відбудеться громадянська панахида за полеглими героями Небесної сотні – бійців Майдану, яких розстріляли найманці режиму Януковича на вулиці Інституцькій у Києві. Під час акції закликаємо всіх утриматись від використання будь-якої партійної символіки та політичних гасел. http://pravo-znaty.org.ua/wp-content/uploads/2014/03/Untitled-2-445x300.jpg

Проживаючи не один десяток років у приватному будинку по вул. Шолом-Алейхема, Юрій Михайлович Нестеренко постійно потерпав від того, що безпосередньо біля його двору було прокладено дорогу. Фактично, виходячи з двору на вулицю, він одразу опинявся на проїжджій частині, ризикуючи потрапити під колеса автівки. Проте він навіть уявити не міг, що колись влада візьметься за вирішення цієї проблеми, більше того – спробує зробити це за рахунок його земельної ділянки шляхом примусового викупу для «суспільних потреб». На квітневій сесії броварські депутати ухвалили досить радикальне та, як зізнався міський голова, перше в історії Броварів рішення про викуп трьох земельних ділянок для суспільних потреб. Обговорення питання традиційно тривало недовго і депутати були готові одноголосно проголосувати «за». Аж тут депутат Павло Різаненко спитав, чи знають мешканці, чиї земельні ділянки мали бути відчужені, про дане рішення. Начальниця земельного відділу Світлана Майборода відповіла, що згідно із законом мешканців мають повідомити протягом 5 днів після ухвалення рішення та провести співбесіду про умови викупу. Допитливий депутат запропонував відкласти розгляд цього питання і спочатку поспілкуватись з людьми, а вже потім вирішувати, що робити, бо «можуть виникнути проблеми». Проте депутати свого колеги не послухались і проголосували «за», лиш троє утрималось, а один проголосував «проти». І не минуло й місяця, як таки справді почались проблеми. Двоє власників земельних ділянок, призначених для викупу, – Юрій Нестеренко та його сестра Валентина Мельникова – категорично відмовились відчужувати свою приватну власність. Як розповів «Маєш право знати» пан Юрій, вперше про те, що його землю хтось збирається викупити, він дізнався з листа за підписом міського голови від 18 квітня 2012 року, у якому його вже пост-фактум повідомили про прийняте рішення, назвали орієнтовну викупну суму, строк викупу та запропонували прийти до земельного відділу для надання згоди або відмови від переговорів про умови викупу. «Мене обурило, що влада спочатку ухвалила дане рішення, і лише потім запропонувала мені обговорити це. Більше того, я ходив потім і на зустрічі з різними чиновниками, але мене ніхто й слухати не хоче. Вони кажуть, що обійдуться і без моєї згоди, мовляв, якщо я не погоджусь на їх умови, вони відсудять у мене землю через суд, примусово. При цьому мені навіть плану земельної ділянки, яку хочуть забрати, ніхто не показав, та й викупну ціну не відомо як вони розрахували», – бідкається чоловік. У відповідь на лист міської влади Юрій та його сестра написали Сапожку, що категорично незгодні з рішенням депутатів, оскільки переконані, що суспільні потреби можна забезпечити в інший спосіб, а тому пропонують створити комісію та спільно знайти вирішення проблеми. Крім того, мешканці зазначили, що розширення проїжджої частини вулиці до фундаменту їхнього будинку також порушить низку норм та створить небезпеку для мешканців. Реакція влади на звернення незгодних громадян була цілком передбачуваною, зважаючи на передісторію: Броварська міська рада подала позов до Київського апеляційного адміністративного суду про примусове відчуження частини земельної ділянки, у якому просить суд припинити право власності на частину земельної ділянки у зв’язку з вилученням для суспільних потреб. До позову доданий лист броварського ДАІ, у якому сказано про необхідність покращення безпеки дорожнього руху по вул. Шолом-Алейхема, бо мовляв, ширина проїзної частини менше, ніж вимагають норми, та й радіуси кривих оглядовості не відповідають стандартам. Журналісти «Маєш право знати» виїхали на місце, щодо якого розгорнулась ця «суперечка» влади з мешканцями. Дійсно ділянка дороги біля будинків 59 та 61 має «обмежену оглядовість зустрічного транспорту», на яку вказує ДАІ. http://pravo-znaty.org.ua/wp-content/uploads/2012/07/SHolom_Aleyhema_4.jpg Проте у законі «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» у п. 4 ст. 4 чітко сказано: подібний викуп «здійснюються як виняток…, у разі якщо об’єкти, визначені у статтях 8 і 9 цього Закону, можна розмістити виключно на земельних ділянках, що відчужуються, або якщо розміщення таких об’єктів на інших земельних ділянках безпосередньо завдасть значних матеріальних збитків або спричинить негативні екологічні наслідки відповідній територіальній громаді, суспільству або державі в цілому». А в даному випадку, як бачимо, можливі й інші способи вирішення суспільної потреби: розміщення засобів примусового зменшення швидкості, встановлення дзеркал або додаткових попереджувальних знаків, прозорі паркани, зрештою розширення дороги в інший бік зі збільшенням тротуару для жителів сусідньої багатоповерхівки. У будь-якому разі найоптимальніший варіант краще обирати гуртом, із врахуванням інтересів і окремих мешканців, і всієї громади. Про це власне і просять мешканці буд. №59. «Нам пропонують 3573 грн за мої 7 квадратних метрів та 1021 грн за 2 метри у сестри. Але ніхто не рахує, у скільки нам обійдеться робити новий паркан, до того ж у нас на тій ділянці, яку, як я розумію, у нас планують вилучити, викопані зливні ями. А скільки це часу займе, а потім доведеться ще й переоформляти всі документи, по різних інстанціях бігати, сплачувати всякі мита і т.д. За чий кошт все це буде? Мені про це ніхто нічого не каже, вони навіть слухати мене не хочуть, прикриваються судом», – обурюється Юрій Нестеренко. При цьому постає логічне запитання: чому стільки років ця «аварійно небезпечна ділянка» нікого не хвилювала, і до того, що жителі двох приватних будинків постійно ризикували своїм життям та здоров’ям, владі не було ніякого діла, а тут на вирішення цього питання кинуто стільки сил та навіть залучено судову інстанцію? Чи не тому, що саме по цій вулиці їздить до свого особистого масажиста Сергія Федоренка український прем’єр-міністр Микола Азаров і саме його кортеж наражається на небезпеку на цій ділянці «з обмеженою оглядовістю»? А може тому, що біля стадіону 9 школи нещодавно було збудовано нову багатоповерхівку і проїзд до неї лежить через вул. Шолом-Алейхема, а така незручна дорога знижує інвестиційну привабливість житла забудовника, який має тісні зв’язки з владою? А може ці три ділянки взагалі поки що просто апробація схеми відчуження землі для «суспільних потреб», яку потім застосують і до інших ділянок на цій вулиці, адже згідно з детальним планом території 10-го мікрорайону, який нещодавно проходив громадське обговорення, по семи тутешніх ділянках планується прокладання виоїзду до вул. Київської? І тоді до масажного кабінету у ПП «Феско» діставатись буде ще простіше і зручніше, а всіх незгодних потім можна буде також через суд змусити віддати свою приватну власність під потреби ну дуже «суспільно важливих» осіб. «Маєш право знати» стежитиме за подальшим розвитком подій та має намір висвітлювати судовий процес міської влади проти Юрія Нестеренка. Також нам відомо, що пан Юрій розглядає варіант оскарження рішення Броварської міської ради у судовому порядку як такого, яке не відповідає чинному законодавству та порушує його права та інтереси. У будь-якому разі «Маєш право знати» триматиме в курсі своїх читачів, як вирішиться даний спір, а також спробує з’ясувати, для яких та чиїх «суспільних потреб» насправді було ухвалено рішення міськради та що чекає на мешканців інших земельних ділянок, які розташовані на місці майбутньої дороги. Джерело: "Маєш право знати"

ПРОДОВЖЕННЯ ІСТОРІЇ Проти ошуканих покупців «квартир» у приватному будинку на Каширіна подано зустрічний позов, - "Маєш право знати" У той час як місцева влада та правоохоронні органи відхрещуються від горе-інвесторів будинку № 15 по вул. Каширіна та відсилають їх до суду, броварська феміда також явно не поспішає вирішувати цивільний спір ошуканих громадян. Та ще й відповідач докладає усіх зусиль, аби максимально затягнути розгляд справи. А в цей час громадяни, які придбали «кімнати» замість квартир та яких свавільно було виселено з помешкань, мусять поневірятись у чужих квартирах та нести нові матеріальні й моральні збитки. 19 липня 2012 року вперше на засідання Броварського міськрайонного суду у справі про розірвання попереднього договору купівлі-продажу одного з інвесторів будівництва «приватного» будинку Серпокрилових з’явився представник відповідача. Після того, як відповідач тривалий час уникав отримання повістки суду, це мало б стати хорошим знаком для родини Милостянів, які подали свій позов ще 5 квітня (провадження у справі було відкрито 17 травня), адже окрім них з Серпокриловими судиться ще 4 родини, однак на інші суди відповідач не з’являється. Та участь сторони відповідача у засіданні не принесла хороших звісток для позивача, а навпаки… У перші ж хвилини судового засідання представник «спритних власників» будинку Каширіна, 15 заявила про подання зустрічного позову про розірвання попереднього договору купівлі-продажу з клопотанням об’єднати його в одне провадження. Щоправда, на засідання представник взяла лише один примірник позову та не сплатила судовий збір, про що чесно зізналась судді. На це суддя Маценко Наталя Петрівна відреагувала реплікою «невже за три місяці ви не мали часу належно усе підготувати?!» та оголосила перерву на півгодини, щоб відповідач належним чином оформила документи. Півгодини протривали майже 45 хвилин, після чого юристка Серпокрилових прибігла до зали судового засідання зі стосом паперів, які потім, у присутності судді та інших учасників процесу ще хвилин 10 розкладала на різні купки. Однак така неповага до суду викликала у судді лише короткий емоційний сплеск, після чого пані Маценко з легкістю ухвалила зустрічний позов прийняти і відповідно перенести засідання – увага! – аж на 4 жовтня, мовляв, найближчим часом у судді багато засідань, а потім вона йде у відпустку. По суті ошуканим мешканцям, які понад 3 місяці чекали на судове засідання, «присудили» чекати ще стільки ж – і це лише до наступного засідання. За таких обставин перспективи ухвалення остаточного рішення по справі виглядають взагалі примарними, і це при тому, що згідно зі ст. 157 Цивільно-процесуального кодексу, розгляд справи з моменту відкриття провадження має тривати не довше 2 місяців, у виняткових випадках його може бути продовжено на 15 днів. Те, що зустрічний позов – лише тактичний хід у стратегії затягування справи з метою тиску на позивача, стало зрозуміло майже одразу після засідання, коли до чоловіка позивачки підбіг сам Ігор Серпокрилов, який несподівано з’явився у приміщенні суду. Нам вдалось зафіксувати на відео момент, коли Серпокрилов пропонував потерпілим суттєво зменшити суму позову, мовляв, гроші за квартиру я вам віддам, а от збитки компенсовувати не збираюсь, і якщо ви не погодитесь, то судитись ви будете роками, «бачте на коли перенесли засідання!» Однак мешканці вкотре від його пропозиції відмовились, адже у своєму позові вони просять суд не лише визнати попередній договір укладеним під впливом обману та відповідно недійсним і відповідно повернути сплачені кошти, а й компенсувати завдані збитки у подвійному розмірі, як це передбачає ст. 230 Цивільного кодексу, а також відшкодувати моральну шкоду, завдану родині. Люди обурені тим, що їм намагались продати, як потім з’ясувалось, «частину самочинної забудови», замовчавши про «наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину», потім над ними знущались перебоями у постачанні води та електрики у 20-градусні морози, а потім взагалі виселили з помешкання, у якому вони зробили ремонт та усунули недоліки забудовника. Подавши до суду, Милостяни перестали виплачувати кошти згідно з договором, який вони вважають недійсним. За це і вхопився забудовник, подаючи зустрічний позов, у якому просить розірвати договір через «заборгованість». Та навіть якщо через 3 місяці, чи півроку, чи рік родина Милостянів виграє суд і, можливо, отримає компенсації завданих збитків, загалом ситуації з будівельною аферою це не вирішить. Небезпека того, що у п’яти приватних індивідуальних будинках, які Серпокрилови продовжують видавати за «багатоквартирні», нові й нові люди купуватимуть кімнати у якості квартир, ні сном ні духом не відаючи про це, нікуди не зникне. І рішення суду може відновити права лише тих громадян, які наважаться пройти судовий процес до кінця та не здадуться під тиском забудовника. Тому у цій ситуації дивує повна бездіяльність органів влади та правоохоронців, які намагаються видати цю ситуацію просто за «цивільний спір» та закривають очі на нецільове використання землі, махінації з псевдокомунальними платежами та інші порушення. Про те, до кого звертались, які відповіді та «відписки» отримали ошукані інвестори будинку 15 по вул. Каширіна, читайте у нашій наступній статті. Джерело: "Маєш право знати"

Я пишу правду. Ніякої агітації ми не проводимо. Так, промо своїх публікацій ми робимо, бо це нормально, це нормальна практика - передруковувати свої публікації на форумах. І якщо чотирьох людей на цьому форумі це не влаштовує, це не привід звинувачувати нас у тому, чого ми не робимо. Цікава теза про "сіяння паніки" та "паразитування". Бити на сполох та висвітлювати факти порушень закону - це нормальна європейська практика роботи ЗМІ та діяльності громадських активістів та й будь-якої свідомої людини в епоху Інтернету та соцмереж. Проблема не в тому, що ми пишемо про окремі "вопіющі" факти, а в тому, що вони стаються. І ні, нам не смішно. Ми робимо те, що вважаємо ефективним для настання змін у цій країні. Бо так, як зараз у ній все відбувається, нас не влаштовує. Але на відміну від окремих користувачів цього форуму, ми віримо, що у цій країні ще можна щось змінити, але для цього потрібно діяти. Що ми і робимо. Взагалі досі дивує тональність спілкування окремих користувачів на цьому форумі. Перечитала сьогодні переписку Юкрейніана і Скайуокера, і не розумію, як Юкрейніану вистачило такту продовжувати дискусію з людиною, яка відверто ображає, і замість говорити по суті та відповідати на запитання, лиш виливає купу бруду. Але менше з тим, такий "тон" насамперед характеризує учасника дискусії, то ж і репліки його сприймаються відповідно.

тому що ми її і не проводили не можна провалити те, чого ти не мав наміру робити.Раджу почитати визначення слова "агітація"

До речі, я якраз писала нещодавно на схожу тему статтю - http://pravo-znaty.org.ua/u-zoni-brehni-ch...kati-rizanenka/ Раджу почитати. Так, мені особисто це теж дуже не подобається, але я розумію, чому це робиться і що до цього змушує. От тільки дійсно не варто масово клеїти на всіх стовпах, зупинках, гаражах, кіосках, хоч це і єдиний вихід для всіх опозиціонерів зробити помітну "зовнішню" рекламу.

Про свою персональну благодійність я не говорю публічно, бо це моя особиста справа, кому і в який спосіб я допомогла. І якщо я кудись балотуватимусь, то не планую "піаритись" на своїх благодійних вчинках. Люди повинні обирати політиків за інше - за позицію, за конкретні дії та діяльність, а не за кількість зробленого "матеріального добра". ПС: у доньки мого рідного брата лейкемія, рецидив. кому, по-вашому, я маю зараз допомагати? І коштів на її лікування потрібно дуже багато, скидаються друзі та знайомі, самотужки шукаються донори, ліки. А держава? А держава, як завжди, обмежилась мінімум - "безкоштовною" медициною. Повірте, у такі моменти дуже гостро починаєш розуміти, ЩО конкретно тебе у цій державі не влаштовує і що ти хочеш змінити. Коли будуються стадіони, купуються вертольоти, закуповується тоннами червона ікра на офіційні фуршети, чиновники їздять на дорогезних автівках, а в цей час в онкоцентрах лежать сотні хворих дітей, батьки яких не знають, де взяти кошти на елементарне - шприці та бинти, бо щодня їх потрібно десятки, не кажучи вже про кошти на операції з пересадки - вартістю в авто окремих чиновників.

Мустафа Найєм, наприклад, з "Української правди" - http://www.facebook.com/#!/photo.php?f...2661&type=1І 371 людина, яка перепостила його запис та ще 820 людей, які натисли "Подобається".

Дитбудинкам та пенсіонерам має допомагати держава, а не приватні особи, громадські активісти та політичні діячі. Політика не повинна перетворюватись у "меценатство", бо це можна кваліфікувати, як підкуп виборців. Не підбурюйте "ДемАльянс" на порушення закону Краще давайте разом зробимо у цій країні такі зміни, що б податки дійсно витрачалися за призначенням, в тому числі і на турботу та піклування про дітей та людей похилого віку. ПС: чому в усьому світі подібні плакати з боку політичних сил - промовистий сигнал для майбутніх виборців та заява про свою позицію, а в Україні, точніше у Броварах, Ви сприймаєте це "в штики"? чому сьогодні весь притомний інтернет говорить про цю акцію, провідні українські медіа та журналісти пишуть про неї із захватом, залюбки та масово перепощують люди, а Ви не хочете зазирнути глибше і задуматись над дійсним змістом цього вчинку "ДемАльянсу", а знову ведете своє "кому Ви цим допомогли", так, немовби політика - це благочинність та меценатство.

Що конкретно Вас не влаштовує у наведених вище сюжетах центрального всеукраїнського телеканалу "Інтер" та описах оборудок із землею у Броварах? P.S: пропоную говорити по суті теми, а не переходити на особистості.

Цього тижня на телеканалі “Інтер” у вечірніх випусках новин вийшла ціла серія журналістських розслідувань на тему земельних махінацій та зловживань в Україні. У трьох із п’яти сюжетів було показано приклади оборудок із землею, які було прокручено у Броварах. “Маєш право знати” пропонує увазі своїх читатчів ці три сюжета журналіста Романа Бочкали. Сюжет під назвою “Земельные аферы: Строительство в заповедной зоне“, ефір – 2 липня 2012 року У сюжеті йдеться про ситуацію з броварським парком “Перемога”, частину якого наприкінці минулого року рішенням сесії було здано в оренду приватній фірмі депутата Броварської міської ради Сергія Федоренка. При цьому міська рада стверджує, що дана земельна ділянка не є парком – про це начебто свідчать результати інвентаризації землі парку, яка була проведена незадовго до прийняття сумнівного рішення. Журналіст “Інтера” намагається взяти коментар у Сергія Федоренка у коридорах міської ради, однак той від нього тікає. Також у сюжеті є кадри з акцій протесту броварчан, які у грудні минулого року вийшли на захист свого улюбленого парку та намагались завадити відчуженню мальовничого куточка “Перемоги”. Сюжет під назвою “Украинские чиновники все больше земли выделяют “мертвым душам”“, ефір – 4 липня 2012 року У цьому сюжеті йдеться про схему, яка була застосована у Броварах для отримання 1,3 га землі під багатоквартирну забудову на вул. Соборній та Чорновола. Усе б нічого, якби забудовник купив цю землю, як і належить, на земельному аукціоні та сплатив до міського бюджету чималу суму коштів. Проте він вирішив піти в обхід бюджету… та начебто купив земельні ділянки у 13 людей, які спочатку дивним чином дізнались про вільні земельні ділянки у Броварах, потім безперешкодно отримали їх у власність у рамках безкоштовної приватизації, а тоді дружно в один день начебто продали їх майбутньому забудовнику. Як стверджує у сюжеті опозиційний броварський депутат Роман Сімутін, це ще велике питання, чи знають ці 13 людей, що вони отримували ці земельні ділянки… Даною схемою уже зацікавилось управління СБУ Київської області та порушило кримінальну справу. Сюжет під назвою “Чиновники продают землю в обход аукционов“, ефір – 6 липня 2012 року Останній сюжет присвячено ще одній земельній ділянці у Броварах, яка розташована у промисловій зоні “Торгмашу”. Тут щасливцю з Черкаської області, молодому хлопчині начебто вдалось отримати у приватну власність майже 2 гектари землі під “ведення особистого селянського господарства” (у промзоні!), але він одразу ж їх продав 70-літній бабусі з села Княжичі, яка невдовзі подала документи на зміну цільового призначення землі, бо мовляв зібралась збудувати тут склади. От тільки коли журналіст “Інтера” вирішив розшукати першого власника, то з’ясував у його батьків, що їх син ніколи ніякої земельної ділянки не отримував, “просто у нього колись при прийомі на роботу взяли копії паспорта”, а 70-літню бабусю знайти взагалі не вдалось: як розповіли сусіди, вона вже давно мешкає в іншій області. То ж хто насправді зібрався будувати склади на “Торгмаші” та по суті безкоштовно отримав 2 гектари броварської землі – залишається невідомим… Джерело: броварський сайт "Маєш право знати"

Схоже, що не дуже уважно читали документи або їм показали підробки

Нещодавно до редакції «Маєш право знати» звернулась жінка, яка понад рік тому придбала квартиру у невеличкому 4-поверховому будинку у мальовничому та тихому районі Броварів, який місцеві називають «за княжицьким переїздом». Довкола – лише лісосмуга та приватні будинки, тобто спокій та затишок мали б бути гарантовані. Однак з розповіді цієї пані про те, що з нею, її дочкою та ще кількома родинами, які оселились у цьому будинку, коїлось протягом останніх півроку, стало зрозуміло, що про справжній спокій та затишок ці люди могли лише мріяти… Кімнати у якості квартир Зоною справжнього лиха та знущань для кількох родин став приватний будинок громадянки Серпокрилової В. Д. (розпорядником якого, як стверджують мешканці, є її чоловік Ігор), розташований по вул. Каширина, 15, який винахідливі власники вирішили збудувати як приватний, а потім розпродати у ньому кімнати (згідно проекту) як квартири (по факту). У результаті покупці квартир оселились у «вітальні», «дитячій кімнаті», «більярдній» тощо, щоправда, ні сном ні духом про це не відаючи, оскільки навіть у договорах, які вони підписували з продавцем, це були квартири з нумерацією… І хто знає, скільки б ще часу інвесторів у будівництво таких «квартир» водили за носа, якби до їх рук не потрапило роз’яснення виконкому Броварської міської ради, в якому було чітко сказано, що ФОП Серпокрилова В. Д. не володіє правом на укладання угод купівлі-продажу квартир в житловому будинку, а отже, всі угоди, пов’язані з цим житловим будинком, є нікчемними і відповідно вважаються недійсними, оскільки будівництво вищевказаною особою на земельній ділянці супроводжується документами «для прийняття його в експлуатацію як індивідуального, а не багатоквартирного». Тобто юридично цей будинок є індивідуальною житловою забудовою і статусу «багатоквартирного» не має, хоча по факту є саме багатоквартирним будинком (у дитячих, більярдних і т.д. є окремі кухні, санвузли тощо). Згідно з укладеними попередніми договорами купівлі-продажу квартир злощасний будинок на Каширина, 15, мав бути введений в експлуатацію до 20 серпня 2011 року, проте, звісно, цього у вказаний термін не сталось. Що й не дивно, адже жоден архбудконтроль не визнає «індивідуальним житловим» такий будинок. «На пташиних правах» Та щоб наївні вкладники не бунтували через порушення термінів, у майже збудованому будинку їм дозволили робити ремонт та селитися. Майбутні сусіди навіть уявити собі не могли, які «сюрпризи» та поневіряння підготувала їм родина Серпокрилових, яка впустила їх пожити… у свій приватний будинок, однак це з’ясується лише згодом. Ще під час проведення ремонтів у своїх «квартирах» власники помітили низку будівельних недоліків та недопрацювань, але кого цим зараз здивуєш, тому й вони не сильно переймались та самотужки і за власний кошт довели свої помешкання до ладу. Справжні проблеми почалися взимку, коли 4-поверховий будинок з двадцатьма «кімнатами» потрібно було обігрівати за рахунок електрики (будинок не газифікований). Зрозуміло, що напруга в електромережі розрахована на одну сім’ю і аж ніяк не на двадцять, то ж почались постійні перебої в електропостачанні, у сильні морози температура у «квартирах» досягала 4-6 градусів за Цельсієм. Крім того, були постійні проблеми з водою, водопостачання здійснювалось по графіку. При всьому цьому за електрику та воду мешканців змушували сплачувати… «безповоротну фінансову допомогу», адже жодних законних підстав стягувати плату за комунальні послуги в будинку, що не зданий в експлуатацію, не було. Обережно, будинки-фантоми! Важливо сказати, що за такою ж схемою і тим же «забудовником» зведено ще кілька будинків у Броварах: по вул. Княжицькій, 39 та 41. Крім цього, вже збудовано фундаменти ще для двох подібних будинків. І хоча влада міста каже про те, що ввести в експлуатацію такі будинки наразі неможливо, а Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Київській області звернулася до суду для знесення будинку-фантому по вул. Каширіна, 15 як такого, що збудовано без проектної та дозвільної документації, будівництво та продаж «омріяних» квадратних метрів родини Серпокрилових продовжується. Привабливі пропозиції такого доступного (і такого небезпечного) житла у Броварах і досі можна побачити в мережі інтернет. Незгодних викидають на вулицю Дізнавшись про обман, покупці «пседоквартир» подали до суду з проханням розірвати угоди, повернути сплачені кошти, а також компенсувати витрати на ремонтні роботи. Обурені такою поведінкою «інвесторів» свого приватного будинку, яким було «люб’язно дозволено» пожити у ньому, родина Серпокрилових вирішила застосувати санкції. Незадоволеним власникам «кімнат» вимикали то світло, то воду, при цьому вимагаючи справної сплати за «комунальні послуги». Та це на мешканців, загартованих зимовими поневіряннями, вже не діяло. І тоді «будівельна родина» вдалась до ще більш рішучих та безкопромісних дій… Одного дня, повернувшись увечері з роботи, незгодні мешканці не змогли потрапити до своїх осель: охоронці просто не впустили їх до будинку й попередили, що всі замки у дверях змінено, та не дозволили забрати навіть найнеобхідніші речі: гроші, документи, одяг. Люди просто опинилися на вулиці… та викликали міліцію. Однак правоохоронці, які прибули на місце подій, лиш розводили руками, мовляв, ми не можемо нічим допомогти, це приватна власність… Медіарезонанс та виселення Влада та правоохоронні органи міста заметушилися лише тоді, коли на території садиби громадянки Серпокрилової В. Д. з’явилися об’єктиви «5 каналу», «Інтеру», «24» та «НТН». Того дня вся Україна дізналася про будівельну аферу в Броварах, а мешканці змогли хоча б ненадовго потрапити до своїх квартир, проте не всі… Сюжети на “5 каналі” та “НТН” можете переглянути за наступними посиланнями: “Квартирний скандал у Броварах на Київщині” та “Застройщик обманул инвесторов на Киевщине“. Одній родині так і не вдалось потрапити до свого помешкання ані у день приїзду преси, ані наступного дня. Їхню квартиру «опечатали», і так вона простояла майже тиждень, допоки Серпокрилови не дали припис – «звільнити квартиру за 3 дні», інакше «справжні» власники самі зберуть та викинуть їхні речі на вулицю. І минулого тижня родина з 7-річною дитиною була змушена залишити цей горе-будинок… Наразі обмануті мешканці оббивають пороги владних структур у пошуках правди та захисту своїх прав. Вже подано скаргу на дії та бездіяльність правоохоронних органів в Броварську міськрайонну прокуратуру, подано заяву до Генпрокуратури, з проханням допомогти звернулись до Президента. Та владні інстанції не поспішають допомагати і втручатись у цю ситуацію, фактично залишаючи людей сам-на-сам зі своєю проблемою та свавіллям «забудовника». «Маєш право знати» стежитиме за розвитком подій на Каширіна, 15 та проведе власне розслідування з метою з’ясувати: як же так сталося, що Серпокрилови звели вже три будинки і планують ще два, про цю будівельну аферу вийшло вже 5 відеосюжетів на центральних телеканалах, але ані прокуратура, ані міліція, ані місцева влада та інші державні установи нічого не роблять. Разом з експертами у галузі будівництва, нотаріальної справи та іншими фахівцями ми спробуємо розібратись, хто і що повинен був зробити у даній ситуації, щоб її не допустити від самого початку, а також дамо корисні поради потенційним покупцям житла, на що потрібно звертати увагу та які документи вимагати, щоб не потрапити у подібну аферу. Джерело: сайт "Маєш право знати"

а що - низький рівень культури? Ви часто чуєте, щоб хулігани чи злочинці хором, як Ви кажете, в такт вигукували це слово?

Про мат - не погоджусь. Якщо чесно, бувають ситуації, коли від несправедливості, яка відбувається у тебе на очах, мати вириваються самі. у такому випадку мати - це не показник рівня культури, а показник рівня обурення. про селян Ви також не праві - їх було кілька десятків у день, коли Запорожцю винесли вирок, я там була як журналіст і бачила їх на власні очі. Але так, було багато "свободівців" з броварського району та кілька столичних. І ще тут писалося, що ситуація дуже проста "Людина вбила людину". Та, на жаль, не все так просто. Ситуація скоріше виглядає так: "Людина вистрілила в людину, яка знущалась над десятками людей у селі, зловживаючи власними повноваженнями, які йому були дані для виконання обов'язку цих людей захищати". Найбільше питання у цій ситуації: чому попри велику кількість скарг мешканців на цього майора Симоненка він продовжував працювати міліціонером? Той, хто це допустив, насправді і винен у тому, що сталося.

Репортаж з приїзду Кличка до Броварів можна прочитати тут - http://pravo-znaty.org.ua/klichko-nazvav-i...mu-okrugu-foto/

на жаль, я дійсно не лікар і не можу сказати, як називається такий стан, у якому нормальна людина бере рушницю і вбиває того, кого половина села ненавидить за знущання і перевищення повноважень. слегка оттолкнул? я була в кількох метрах від цього "слегка" і те, як беркутівці розтягували людей, я не можу назвати "слегка" аж ніяк. це я називаю "силою", бо це і є "силою". А чому вона повинна тікати із зали суду, якщо вона знаходиться там на законних підставах під час перерви? Від страху, що її випадково "запакує" міліція? можливо раніше, але не минулого разу. на відео є виступи музикантів. ну при мені різні активісти між собою обговорювали справу Запорожця по суті, в деталях, люди розуміли, де вони і кого підтримують. Я не знаю його по батькові, а яке це має значення? ну я була там кілька разів. це моя робота. я журналіст )) а якщо серйозно, то прошу показати фото і вказати на конкретних людей, щоб ми наступного разу придивились до них пильніше, може Ви дійсно маєте рацію. це легко виправити. скажіть, чому - і я буду розуміти. я теж. я просто намагають співспавити відомі мені факти та виробити власний погляд на цю ситуацію. так, це дійсно відбувається. і кожна сторона робить це у свою сторону. чий?

яка помилка?! невже ви дійсно думаєте, що це могла бути просто помилка? ))) "просто" помилка, яка з'ясувалась якраз після того, як партія почала боротись з Нафтогазом? "просто" помилка, яка фактично мала на меті призупинити процес збору коштів? "просто" помилка, яка у той час, як інші партії спокійно готуються до виборів, змушує "ДемАсльянс" боротись за існування політичної сили? Ні, Ви, мабуть, дуже мало знаєте про "бюрократичні" перешкоди, які мають виглядати як "просто" помилка, а по суті є корупційними діями. Для прикладу, на місцевих виборах одному з кандидатів у депутати міської ради відмовили у реєстрації через те, що він не вказав у автобіографії своє громадянство (це при тому, що до пакету документів входить копія пасморта), і оскільки це не може бути підставою для нереєстрації, він подав до суду, і дивом, завдачи впевненості у своїй правоті та наполегливості, виграв суду якраз напередодні виборів, а потім ще й вибори виграв. Яким же було його здивування, коли він через рік побачив автобіографії інших кандидатів (від Партії регіонів, зокрема), у яких в автобіографіях також не було зазначено громадянство, і яких без жодних проблем зареєстрували з першої ж спроби!? А Ви кажете "помилка". Такі помилки випадковими не бувають

Тему створила я. Ні, депутатом я не є і в політику не рвусь. Вибачаю ))

Цікаве обговорення вийшло. Висловлю і свою думку та окремі факти, які мені відомі, в тому числі від представників броварської міліції. Запорожець дійсно вистрілив у майора Симоненка, і дуже ймовірно, що діяв у стані афекту, бо в них була давня ворожнеча, і в цей вечір сталась чергова сутичка, але після того, як він вистрілив і усвідомив, що він зробив, він намагався допомогти потерпілому. При цьому поранений просто стік кров'ю, бо понад 2 години чекали на швидку. При цьому життєвоважливі органи у Симоненка не були ушкоджені і його цілком можна було б врятувати. Просто ніхто не надав йому вчасно медичну допомогу. Працівників швидкої вже начебто притягли до відповідальності за бездіяльність. Прикметно, що разом із майором міліції у той вечір також було кілька його колег - і ніхто з них не допоміг майору. Це мені днями розповів один броварський міліціонер. Тепер стосовно відповідальності за вчинок Запорожця. Він свою провину визнає та готовий понести покарання. Однак не таке, яке вимагає прокуратура, а справедливе. При цьому неодноразово під час суду захист наголошував, що справа розглядається необ'єктивно. З особової справи Симоненка вирвано кілька десятків сторінок, у яких містилась інформація про те, скільки разів його притягали до дисциплінарної відповідальності та його "міліцейську репутацію". Для тих, хто вище запитував, чому село мовчало раніше, повідомлю: село не мовчало і постійно писало скарги в різні інстанції, однак реакції не було, Симоненко і далі продовжував працювати в Семиполках. Можна собі уявити, що він робив зі "скаржниками". Однак зараз чомусь цих скарг та дисциплінарок на Симоненка чомусь не виявилось у документах. Залишились, напевно, лише копії у відправників. Стосовно засідання суду, на якому стались нещодавні події. Зрив засідання почався через те, що суд не задовольнив жодного клопотання підсудного та його адвоката, які просили заслухати низку свідків, зокрема свідків пострілу. Однак суддя відмовилась їх заслухати, односельці, присутні на засіданні, почали заступатись за Запорожця. Суддя оголосила перерву, під час якої дівчата-провокаторки залізли на стіл. Тобто засідання зірвали не ці дівчата. Стосовно затримань у залі суду. Так, можливо, дії дівчат можна розцінювати як хуліганство, але серед 7 затриманих були ні в чому не винні люди. На відео видно як третя дівчина просто стоїть і нічого не робить, не вигукує, але потім я бачила її у відділку міліції. Виходить, її забрали просто "за компанію". Також не можу собі уявити, що зробив Коханівський такого, за що і на нього одягли наручники. Стосовно "сидячого" протесту, то люди не вимагали випустити Запорожця, люди вимагали відпустити тих, кого безпідставно затримали у залі суду. Це нормальна, цивілізована вимога. І логічно, що люди блокували виїзд - зважаючи на вимогу. Тому застосування сил "Беркуту" та "Грифону" проти мирно сидячих людей було занадто радикальними діями. Так, серед мітингувальників були люди, які поводились не зовсім адекватно, але таких було всього кілька людей. Решта ж вели себе цивілізовано. Стосовно голосної музики (три пісні по колу), яка начебто заважала працювати працівникам суду, то це, по-перше, неправда, бо підтримати Запорожця приїхало кілька українських музкантів і вони співали вживу чимало пісень, по-друге, не цілий день, а лише кілька годин, поки мало тривати засідання, а по-третє, будь-яке протестне мирне зібрання передбачає створення шуму. Приміром, якщо люди виступатимуть проти незаконної забудови, галасуватимуть та привертатимуть увагу перехожих, то вони теж заважимуть працювати всім у довколишніх офісах, то що - значить не протестувати?! Найбільше у пості Setа мене здивувала репліка про проплачених активістів, і навіть точну цифру названо ))) З тих, хто був на мітингу, я знаю багатьох людей, і тому читати про проплаченість просто навіть неприємно. Ця репліка Setа підриває у мене довіру до всього, що він написав, бо зазвичай звинувачення про "проплаченість" лунають від тих, у кого "завдання" таке - закинути у дискусії думку про проплаченість.

Висловлю свою точку зору: під час вибору, за кого голосувати, я керуюсь такими критеріями - "відкритість", "прозорість", "дієвість", "чесність". Тепер поясню, що я маю на увазі. Щоб я проголосувала за певного кандидата по мажоритарному округу, я маю його знати в обличчя (значить він повинен зустрітись з мешканцями свого округу вживу - на зібраннях, особисто (поквартирний обхід) тощо) - це "відкритість"; я маю щось чути та знати про нього з відкритих джерел (в ідеалі він повинен мати сайт, але як мінімум акаунти у соцмережах, щоб до нього легко можна було звернутись, написати, щоб він там висвітлював свою діяльність - скани листів, фото заходів тощо) - це "прозорість"; він повинен діяти не лише публічними методами - мітинги, пікети, протести, збори громадян, а й у юридичній площині - писати звернення, збирати підписи, судитись тощо, - це "дієвість". Найважче визначити чесність. Але для цього і потрібні усі попередні дії з його боку, щоб маючи аналітичний розум та інтуїцію, визначити, яка справжня мета у кандидата: просто прорватись до влади чи дійсно мати більше повноважень для змін у суспільстві. Послідовність його дій, наполегливість (коли він не здається після першої ж відписки від чиновників), сміливість - ось на що звертатиму увагу, щоб визначити міру його чесності. По суті це має бути однозначно громадсько активна людина, яка вже діє. До "благодійних" вчинків - майданчики за власний кошт, броньовані двері у під'їздах тощо, або передбвиборчий обхід дитбудинків, центрів реабілітації, роздача пайків малозабезпеченим - я ставлюсь критично і сприймаю це як підкуп виборців та нерівні умови для учасників виборчих перегонів. Бо якщо позитивно оцінювати такі дії, то переможе найбагатший, а не найчесніший та найдостойніший. Набагато краще, якщо кандидат РАЗОМ з людьми щось робитиме - оголосить збір коштів для дитбудинків, разом пофарбує дитячий майданчик, допомже скласти звернення мешканцям з приводу якоїсь проблеми. Тобто не вирішить проблему ЗАМІСТЬ людей, а залучить їх до вирішення. Цим кандидат продемонструє, що він прагне АКТИВІЗУВАТИ людей до ДІЇ, а не прийти до влади і забути про людей, дбаючи лише про їх пасивність, щоб вони поменше звертались до влади.