“Любовь есть животворный огонь в душе человека, и всё созданное человеком под влиянием этого чувства отмечено печатью жизни,” – говорил Т. Г. Шевченко.
Однією з найважливіших проблем, що хвилюють людину протягом усьогго життя, і особливо в молодості, є любов. Любов – це істинне морально-естетичне
почуття, яке базується на емоційно-духовному переживанні, зацікавленості, симпатії, що виражається у цілеспрямованій прихильності до предмета любові, у безкорисливому і самовіданному прагненні до нього. Поняття любові є багатозначним. Це любов до Бога, ідеї, людини, справи(професії), батьківщини, народу, материньска і батьківська любов до дітей, дитяча любов до батьків, кохання між чоловіком і жінкою – тобто любов до найрізноманітніші форми і способи її виявлення. Специфічний зміст любові складають вибірковість, самовідданість, духовна близькість і висока емоційно-духовна напруга, ідеалізація предмета любові, потреба у з`днанні з ним, взаємопроникнення, здатність до загостреного сприйняття навколишнього світу. Любовні стосунки за своєю природою вибіркові й самооцінці. Почуття любові виявляється у найрізноманітніших людських стосунках.
Любов – одна з фундаментальних властивостей людського існування. На думку багатьох мислителів, це феномен, в якому найадекватніше виявляється боголюдська сутність осоьистості. Вона є й найважливішою складовою людського духу. Любов не має жодних зовнішніх причин для свого існування, не має критеріїв вибору. Як і всі фундаментальні вираження людського буття, вона є таємницею. Любов належить до аж надто динамічної рефлекції почуттів і стосунків, вона постійно розвивається змінює свою силу, спрямованість форми існування.Вона є своєрідною формою ставлення людини до світу і вищою моральною цінністю, яка визначається такою протягом багатовікової історії людстава.
Моральна цінність любові полягає у її здатності мобілізувати всі сили особистості, збуджувати в ній творчу енергію, створити і формувати людину і людське в ній. Вона – основа шлюбно-сімейних стосунків. Це величезна сила, яке може бути творчою і викликати до життя глибший, прихований потенціал, душену щедрість. Хоча не виключається і її руйнівний характер. Вона може спричинити моральне піднесення, облагороджуання особистості надавати особливого сенсу існуванню конкретної людини, а також відчуття щастя, повноти життя, що у поєднанні з почуттям обов`язку, совісті, відповідальності, альтруїзму утворює основу морального світогляду. Під її впливом може змінюватися вся система цінностей. Вона також може приводити й до морального падіння. Все залежить від моральної зрілості, моральної культури людини, ступеня її особистого розвитку. Моральне в любові виражає багатство й красу людськіх почуттів, пронизує багатомагнітні зв`язкі людини з суспільством, іншими людьмі. З почуттям любові пов`язується уявлення про щасливе людьське життя, про багатство духовного світу...
