Бути першим коханням людини-це велика відповідальність( так казав мені мій хлопець) Я була коханою і сама закохалася ( дивно але до того я ще не вірила в кохання . От була впевнена ,що його не існує) Кохання це чудово, я радію бід того, що відчувала його( щкода ,що відчувала ,а не відчуваю(( ) Але все рано чи пізно закінчуеться... Зараз ми , ну я не можу це назвати дружбою,але спілкуємось... Мені щоразу боляче його бачити, а ще гірще стримувати в собі бажання притиснутись до його грудей,доторкнутися до вуст...( причиною закінчення стосунків були його друзі, ми ще довго говорили про це і ніхто нічого так і не зрозумів. Але я так просто його не відпустила, він мене ще не скоро забуде=))) Ну ось в мене повне серце кохання ,а не має кому його віддати(((
ХЛОПЦІ БУДЬТЕ ВПЕВНЕНІШИМИ В СОІХ ВЧИНКАХ І РІШЕНЯХ!!!