"Іллюзія посмішки" Із часом все втрачає зміст: Слова, думки і мрії нездійсненні. Занедбана душа, сліди від сліз, І день за днем біжать роки стражденні. Ти хочеш покохати? – Покохай! Тебе, мене і всіх навкруг любили. Злетіти хочеш?- Не соромсь, літай У вирі тих надій, що не згубили. Один лиш погляд, усмішка єдина.. За них я віддала би, мабуть, все. Хоч ти мій ангел, я ж – проста людина, Що серце у руках тобі несе. Я хочу щастя….всім воно потрібне, Троянд червоних, ранньої весни. Солодких слів чекати вже набридло, Заради мене просто посміхнись. Нічого не кажи. Слова – то зайве, Я прочитаю все в твоїх очах. І не кажи що треба йти негайно, Твоя брехня застигне на вустах. Без зайвих слів і жестів посміхнися… Я усміхнусь у відповідь тобі. У очі щиро, ніжно подивися, І мою душу тілу поверни…