hipar

А сенс? Коли кохають - довіряють... правда я сам за таке кілька разів поплатився... :cool: але то і не кохання вже було... Не люблю, коли мене ревнують - я нікому нічого не винен... Якщо людина відчуває шось неладне, вважає, що потроху мене втрачає, мій інтерс до себе, і хоче це змінити - то їй портібно звернути увагу на себе і поборотись: стати ще кращою, ще більш турботливою і уважною, ще більш доглянутою, влаштовувати якісь приємні сюрпризи тощо... звісно, якещо вона вважає, що воно того варте... ну, і обов'язково спілкуватись, при чому, можна відверто натякнути на свої передчуття, типу "Мені здається, що тебе дещо турбує. Якщо хочеш, можемо поговорити про це. А хочеш, ми можемо кілька днів провести окремо одне від одного, щоб ти подумала/ав і я тебе не відволікав/ала. Але я завжди буду поруч, варто тобі тільки впорядкувати свої дукми і справи"... власне я так роблю... А копирсатись в телефоні? Бо якщо я захочу зрадити так, щоб вона не дізналась - я це зроблю... І якщо близька мені людина вирішить перевірити мій телефон - я не влаштовуватиму істерик, я дозволю їй це зробити... але це, напевно, буде крапка в наших стосунках... бо я довіряю і хочу, щоб поряд зі мною була людина, яка довірятиме мені...

"Колесо" якраз камерний ...два не два... де два, а де й більше... але те що зала порівняно з академ-ом мала - то вже точно... та й сцена мала, а інколи її взагалі нема - стільці стоять на тій же підлозі, на якій відбувається дійство... а взагалі http://kino-teatr.kiev.ua - там тобі і театри, там тобі і афіша з анонсами і коментарями :wink:

З тих, де бував, я би порадив "Колесо" на Андріївському...там і репертуар завжди цікавий і гра акторів на висоті... І взагалі, щоб роздивитись гру акторів: рухи, міміку, інтонацію - краще підходять камерні театри... сидиш прямо перед сценою, а інколи навіть без неї - все відбувається на відстані витянутої руки... саме за це, а точніше за відсутність прямого контакту з акторами, я не надто полюбляю академ-и...

Дивлячись шо тобі подобається...які жанри? ...комедія, драма? ...типу життєві події чи фантасмагорія? ...постановка чи імпровізація?

Якось, ще коли навчався в школі, їздили ми класом на якусь виставу, вже не згадаю назву, теж про життя євреїв...так мало того, виявилось, що вона була на івриті :laugh: так мало того, в нас було лише двоє навушників з перекладом... двоє навушників на чоловік двадцять... :laugh:

Жити вічно і жити трохи довше ніж 60-70-80 років - різні речі Оптимальний варіант, щоб ми могли жити рівно стільки, скільки забажаєм: живеш собі, живеш, а схотів, просто пішов із життя і все.... але без болю, без самонасилля і без втручання сторонніх осіб - типу дематериалізувався...

Це стан, для якого не потрібно знати людину, мати спільні інтереси, відчувати близькість тощо - достатньо, наприклад, просто фізичного потягу...це величезний викид ендорфінів і різних інших речовин в організм... І це виснажує... такий стан не може тривати вічно суто фізіологчно - те саме, що й з наркотиками: постійно потрібна більша доза... а відтак, це руйнівні почуття... Але якщо вдастся їх опанувати, тоді-то і виникає любов... :wink:

Золоті слова...Тю, так це ж і є любов... або кохання, кому як більше до вподоби... А те, що існує без цього всього - захоплення, закоханість, пристрасть... ...і ці стани дуже короткотривалі - набагато менше за 6-7 років, і частіше вимірюються місяцями, а то й тижнями співіснування

Коли люди намагаються щось зберегти, це не означає, що вони це роблять, бо бояться втратити "навіть те, що мають"... :wink: І є ще багато різних видів взаємин, які можуть слугувати причиною, щоб жити разом... Хоча, я солідарний в тому, що співіснувати тоді, коли не лишилось нічого, а інколи навіть утворилась неприязнь - безглуздо... п.с. Мільярдерів теж дуже мало в порівнянні з рештою населення планети, але вони існують, повір... :wink: :laugh:

А, так ось ми й знайшли нарешті точку відліку :wink: Бач, то ти наполягаєш на тому, що "любовь... длится не больше 2-ух лет", то потім вказуєш відсоток - 90%... То чому ж тоді 90%, а не 100%? Виходить, що ти й сама не заперечуєш, що є ті 10, а може й менше відсотків (та це не важливо - головне, що вони таки є), в яких все інакше?... Якщо ми говоримо про те, чи є пари, в яких кохання нема, а є звичка - то вони є!... може навіть 90%... Але це в жодному разі не означає, що завжди і в усіх любов трансформується в звичку. Скільки людей скажуть, що їм не подобається робота, якою вони займаються? Скільки людей відмовились від своїх дитячих мрій, заради стабільного сьогодення? Так завжди було і буде - більшість (це десь і є ті 90%) людей не достатньо ініціативні та терплячі, щоб отримати те, чого вони прагнуть... зрештою, вони просто не зовсі знають чого вони прагнуть... а що гірше, 90% суспільства - споживачі, їм байдуже до "метафізичних" цінностей, і вони прагнуть отримувати від життя звичайні фізичні цінності: просто секс, домогосподарку за плитою, мати дітей і, власне, дітей, бо так треба... але в цього є й інша сторона медалі - те, про що говориш ти... Ну, а ти визначся з тим, чого ти прагнеш... бо що прагнеш - те й отримаєш :pardon00: ...і в данному випадку статистика - не показник.

Сотні тисяч людей хапають синицю і поглядом проводжають "журавля", що летить в безкінечну далечінь...І лише одиницям, які не відмовились від мрій, вдається вхопити лелеку... Чи має право говорити людина те, у чому вона впевнена так само, як у реші неоспоримих життєвих істин, фізичних явищ тощо? Зара почну маніпулювати... :biggrin: А ти бачила Сонце зблизька? Чому ти впевнена, що це зірка, а не величезний ліхтар десь посеред неба... а все решта, лише іллюзія створена купкою людей, або й не людей... Дивилась "Матрицю"? ...де гарантія, що ті факти, які ти сприймаєш за чисту монету - не іллюзія і маніпуляція? :tongue: Все залежить не від підтвердженості фактів, а від ставлення людей до них... :wink:

Переосмислення... поглядів, пріорітетів, цілей... певно, найінтенсивніший в цьому плані рік... Я не просто постаршав... я постарішав... років так на десять мінімум... А ще, кардинальну зміну видів профдіяльності... Правда, чи остаточну?

Сподобались два висловлювання на цю тему... не знаю хто сказав... а ще, може я їх трохи перефразував, бо пишу з пам'яті... 1. "Тільки неминучість смерті надає гостроти смаку життя" 2. "- Шо б ти робив, коли б став безсмертним? - Я б шукав можливості як вмерти..."

Колись хтось сказав..."Любов це... Уяви, на вулиці дощ...сильний дощ - злива... а в тебе немає парасольки... але ти біжиш, змоклий до нитки... біжиш, бо запізнюєшся... в тебе о 18:00 зустріч з нею... лишилось 10 хвилин, а ти ще навіть не придбав квіти... тому біжиш... а в кишені остання десятка... але тобі байдуже, бо це квіти для неї... ти забігаєш в квіткарню і береш троянди на всі... а продавщиця підмічає, які в тебе закохані очі... і ти продовжуєш бігти...задишка вже стискає тобі груди... але лишидось вже зовсям трохи... і ось перехрестя... і навіс біля кафе, під яким чекає вона... ти спиняєшся, поравляеш штані і плащ, змоклий до нитки, бо для неї маєш виглядати якнайраще... при цьому намагаєшся ховати квіти за спиною... щоб це був невеличкий сюрприз... трохи віддихався і неспішно крокуєш до неї... а вона посміхається... трохи потріпаним квітам... краплям дощу на твоєму чолі... і твоїм очам... Уявивив? А тепер уяви, що тобі 60 років..." Певен, що така любов існує... Більш того, генераторами цієї любові є ми самі... і тільки від нас залежить, як ми ставитемемось одне до одного через роки... адже почуття можна зрощувати, мов ті квіти... І пристрасть - це не показник кохання... це один з етапів... але є більш сильне кохання... яке приходить з часом... яке через роки змушує тебе притискати близьку людину щоєсили... яке стискає твоє серце, коли тобі здається, що з близькою людиною може трапитись біда... і воно не стає звичним... звісно, якщо ми того не схочемо... адже коханням можна насолоджуватись мов смачною їжею... якщо їсти свої улюблені суші щодня, то можна швидко втомитись... але якщо їх їсти раз на тиждень... то вони будуть делікатесом... а в решту днів решту улюблених страв... так і з любов'ю... тільки в якості інших страв виступають інші сторони людини... сьогодні ти любиш одну й ту саму людину за одне... завтра за інше... і так далі... кохання може стати коньяком, який з часом все більше всмоктує в себе сонячного проміння і стає кращим... а може лишитись вином, яке народжується, живе і помирає (скисає)... п.с. Дещо мені вдавалось на практиці... але дуже важко, коли це робиш тільки ти... коли інша людина по-іншому ставиться до поняття любові...

...а точніше її відсутність... :cool:

То так і кажи ...бо ті твої слова сприймаються досить однозначно... )

Дуже суперечливе ствердження...Не факт, що жінки, які прагнуть наводити лад в країні - мають перелічені якості... а ніжні, людяні, турботливі жінки, які чують і розуміють, йдуть на компроміси і шукають в усьому коструктив - в політику, зазвичай, не йдуть ...власне як і чоловіки, які відповідають цим критеріям А правила встановлені не чоловіками, а природою і описані Дарвіном: "хто сильніший - той і правий"... а історично так склалось, що чоловіки дійсно фізично сильніші... Саме тому я не погоджуюсь з наступним твердженням: "Сила", хай і внутрішня, і "розум, конструктивність, людяність тощо" - не тотожні поняття... Покидьки теж можуть бути внутрішньо сильними, харизматичними, та чи від цього легше? Європейськість - це не кількість жінок при владі, а кількість розумних лудей при владі...Повністю згоден в одному: не важливо, чи чоловік, чи жінка - рівні можливості повинні бути для всіх, і якщо жінка більше заслуговує на те, щоб опинитись на лаві в сесійній залі, то так воно і має бути! А те, що чоловіки намагаються відтіснити жінок із влади - показник їх закомплексованості, слабкості і розумової обмеженості: чоловікам взагалі притаманне намагання домінувати над усіма, конкуренція будь-якими методами... і якщо вони хоч якось, через страх тощо, готові миритись із конкуренцію з боку інших самців, то конкуренція з боку "слабших" жінок - це дуже великий психологічний тягар :-D Хлопці, для вас є топік "Чому чоловіки бояться розумних жінок" - сповідайтесь! ))) Маніпулянто... ))Це просто статистичний факт і він жодним чином не підтвердджує те, що якби були жінки - було б краще Ги... а оце вже і є вияв фемінізму...

А мені дуууже сподобалось!... ))) - Росія з чи то Болгарськими, чи то Чеськими або Словацькими написами на стінах, вивісках тощо... - вояки Дарта Вейдера в ролі російських спецназівців... - ФСБшники з найсучаснішою апаратурою і на 24-х волгах... - і багато іншого... - а, головне, час, коли вийшов цей фільм в наш прокат та головна сюжетна лінія ...напередодні виборів в російський парламент американські кінематографісти вбивають, хай і кіношного, але російського Президента... хоч так... ))) Висновок: мені здається, що цей фільм з'явився не просто так і саме тому в ньому стільки огріхів... шкода, що такий цікавий персонаж зіпсували політичними інтригами... п.с. А сам №47 мені сподобався... і типажем, і акторською грою...

На ті, які задані невчасно :wink: Певен, що будь-який конкретний варіант питання, які тут вказувались у коментарях - іноді дратує, а іноді сприймається як належне... Ситуація: місце, час, настрій, інтонація і мотивація того, хто питає - ось що їх відрізняє... все залежить саме від цього... Тобто таких питань, на які б хтось не любив відповідати завжди - майже не існує... хіба шо окремі випадки, коли питанння стосується чогось такого, про що людина не хоче розповідати ані зараз, ані будь-коли: втрати, вади, а через них комплекси, неприємні ситуаціїї, які не хочеться згадувати.

Перечитав 5 сторінок коментарів і лише один, чи не єдиний по суті питання... Тільки я би трохи уточнив, і хоч на кінцевий результат це не вплине - переставив би змінні у рівнянні: вибираютьдрузів не за матеріальним станом, а відтак у них різні інтереси і коло спілкування, а навпаки - звертають увагу на зацікавлення, на коло спілкування людини, його життєві приорітети тощо, а ці речі певною мірою залежать від його фінансових можливостей. І навіть не тому, що людина яка має багато грошей почувається вільніше, а тому, що розумна, сильна і цілеспрямована людина (а в неї і відповідне коло спілкування, і зацікавлення) непогано заробляє. Звісно, не йдеться про молодь, яка не працює... бо тоді дуже багато залежить від статків родини, а це - не показник, адже багато заможних людей - вихідці з простих сімей. До речі, більшість тих, хто висловився, або вказали те, якби вони хотіли, щоб було, або розглядали відірвані від життя або крайні випадки... Що для кожного з вас - "різні фінансові можливості"? Хіба це відсутність грошей впринципі? Чи може це тоді, коли дівчина заробляє грошей більше (або її сім'я багатша) ніж у нього? Чи обов'яково, якщо дівчина з хлопцем, в якого є гроші, то вона з ним тільки з корисливих міркувань? І взагалі, "немає", "мало" або "багато" - це скільки? Є ж багато інших випадків... Чому всі говорять про "кохання, коли немає грошей"? А як щодо знайомства? Наприклад, коли в них однакові зацікавлення, і коло спілкування, але в нього тимчасові фінансові складнощі... Чи варто йому знайомитись з дівчиною, яка йому припала до душі, якщо в його кармані гуляє вітер? Справа ж не втому, що він не зможе бути чудовим батьком і чоловіком... Тут і зараз... В нього бідні бітьки... Він шукає своє місце на професійному олімпі і тільки здобуває необхідний для високооплачуваної роботи досвід... А зараз в нього немає зайвої копійчини, щоб посидіти десь в кафе, сходити в кіно тощо... а вдома ремонт потрібен і в таке помешкання не запросиш гостю... Гадаєте в такого хлопця не може бути цікаве коло спілкування? Чи різносторонні здібності і зацікавлення? Умовності... А питання в іншому, чи повинна вона розуміти його ситуацію? ...гуляти з ним вулицями міста і щораз запрошувати на "чай" до себе? ...в той час, коли вона звикла до іншого? От у чому питання? Наскільки в такому випадку важлива різниця в статках? ...здебільшого саме про такі випадки і говорять, коли зпіднімають питання "Нет денег - нет любви"... Адже ситуації коли люди з різних верств, з різними життєвими принципами і пріорітетами, з різним колом спілкування тощо знайомляться і закохуються, типу "принц і Попелюшка", можливі здебільшого в кіно і казках... а якщо така ситуація і трапиться, випадково, то скоріш за все через суто фізичні симпатії, чи "оказалась/лся в нужном месте в нужное время", а таке "кохання" триватиме не довго...

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной темеПитання не в тому...Просто там, де є курси, особливо, якщо це кружки/студії при навчальних або навчально-виховних закладах - як правило, є спеціально обладнані для зйомки приміщення... і використовуються вони не 24 години на день 7 днів на тиждень

Панове, може хтось чув, бачив, сам ходив на курси або кружки фотографії в нашому славному місті? Чи є такі взагалі? Якщо так, то де?

І як він? Типу "новая метла по новому метет"?... Чи особливих змін не видно?

Випуск 2000 року )) ...всім привіт! п.с. Цікаво, а я к там нині школа? Хоч половина тих педагогів, які вчителювали за наших часів лишились? Директор, кажуть, пішов? А хто замість нього?

Шось типу "Народження всесвіту" ...саме такі асоціації виникають коли дивишся на те різнобарв'я цяточок, які ніби на фоні нічного неба... а бризки, то ніби матерія, яка от-от розлетиться по закутках безкінечності і утворить нові планети та світи... п.с. фото 1: "За стеклом - 4: Эдем" (якщо хтось не знає - то реаліті шоу таке було) фото 2 (декілька варіантів): найбільш асоціативне "Посуха", зловіще "Обитель зла", або жартівливе "Не пей - козлёночком станешь!"