hipar

На початку зимового сезону стикнувся з тим, що потрібно відремонтувати дещо зі взуття, але я не знаю де в Броварах можна якісно, швидко і недорого (але в першу чергу якісно) це зробити. Чув "страшні" розповіді про те, як деякі майстри (сп'яну) пришивали не те і не туди, впротовж тижнів не з'являлись на робочосу місці, і люди не могли забрати взуття, а також як вдремонтоване взуття розпадалось/розклеювалось через кілька днів. Отож, пропоную поділитись адресами або контактами майстерень чи майстрів, цінами (у сікльки вам обійшовся той чи інший ремонт), а також вашими враженнями від якості робіт або тим, що про них чули.

Коли пішла вже така тема... :smile:

До речі, щодо "лежаків" навпроти ДЦ... Один знайомий водій зранку сьогодні сказав, мовляв добре що поклали, культури у водіїв - ніякої, а життя важливіше за незручності. Але додав, що дарма поклали таких довгих - на всю дорогу... можна було б на половину - два з одного боку "до" і два з іншого... Я собі й подумав, а дійсного, чого це вони? І грошей би зекономили в половину... Але з цим переконанням я протримався не довго... Пообіді я поспілкувався з іншим водієм, коли ми переїжджали цю ділянку... Кажу, мовляфв дарма вони так... а він знаєте шо відповів, щиро так... "Так якби поклали на півдороги, то об'їжджали по зустрічній, я так і роблю" Отакої

Ну, сам неодноразово бував в ситуації, коли я дивлюсь в бік водія і роблю крок, а водій не скидає швидкості... може він собі думає, шо проскочить, але мені, як людині з м'яса і кісток стрьомно випробовувати долю. А інколи один водій в крайньому правому ряду спиняється, а інший, в лівому - намагається проскочити... ми так ледве під маршрутку не потрапили, коли переходили на сьомій школі... але там було набагато цікавіше: маршрутку, що спинилась біля переходу намагався "обігнати" водій пасажирського Богдану... і де б ви думали? По зустрічній смузі, адже той, що спинився, стояв в крайньому лівому... А потім розмови, мовляв пішоходи не виховані... Хоч і не буду заперечувати, є дійсно не виховані, але їх не так вже й багато - не більше аніж невихованих водіїв... Повторюся, коли людина вагається йти чи чекати, пропускають чи ні тощо вона керується тим, що при навіть незначному контакті з машиною наслідки для пішохода можуть бути досить значущими, на відміну від водія, який захищений купою заліза. п.с. Ситуація на Тандемі взагалі вимагає окремої розмови - її ускладнюють і маршрутки, які спиняються просто на зебрі, і таксисти, які там же розвертаються, і машини, що виїздять з боку "Пронто", і досить інтенсивний потік пішоходів, а вночі ще й гонщики...

А в чому їх божевілля? Між іншим, найбільш небезпечні місця на дорозі - за останні роки на ціх переходах загинуло близько десятка людей... Ви вечорами бачили на якій швидкості по Незалежності молодики і таксісти роз'їжджають? Бачили б - не казали б

Кладовище кранів --- ---

Привіт! Я тут новенький тож, власне от, вирішив викласти дещо зі свого... так би мовити для знайомства :smile: Кумедні тварини: Прибулець? Імідж - ніщо...

Перепрошую, аде це ви їдете "79 км/час" не порушуючи правил? Правила давно читали? Випереджаючи ймовірну відповідь: Київська - вже кілька років як звичайна міська вулиця.

Я прекрасно розумію всіх водіїв і чудово розумію твої аргументи, але:а) Повертаємось до питання, то шо все ж робити з тією, хай і малою, купкою ідіотів, на сумлінні яких більшість жертв-пішоходів? Хай собі катаються - чого через них решті страждати? Чи це тільки наші, пішоходів, проблеми?:dntknw00: б) Припустімо, через лежачого поліцейського 99 нормальних водіїв будуть страждати, адже вони і так завжди пригальмовують біля переходів... але один дурень буде змушений загальмувати і в результаті буде врятоване одне життя... будемо питати себе, чи співрозмірна "жертва" водіїв з результатом? в) Безграмотні пішоходи? І такі є, але їх треба вчити, а не "карати" наїздами... Крім того, більшість аварій стається о вечірній або нічній порі, коли дуже важко визначити швидкість автівки: 40, 60 чи 120... А якщо потік машин досить інтенсивний - чекати до ранку? А та, хай і мала, як ти висловився, купка ідіотів не реагує на пішохода коли він рушив - об'їжджають справа і зліва... не скидаючи швидкості... і якщо зважити, що подібні екстремальні забави для водія можуть закінчитись лише кількома роками ув'язнення, то для пішохода, який зустрінеться з купою металу - смерть або каліцтво... я, наприклад, не бажаю так "гратись"... певен, коли ти не за кермом - ти теж :wink:

А в принципі, дивлячись, що розуміти під словом "вибачати"... Якщо "вибачати" - як стан душі, то це треба робити завжди: відпустити гнів і образу в своєму серці і вибачити, забути і, як нагодиться, спілкуватись ніби нічого й не було... А от стосунки зберігати не варто: з власного досвіду - це ні до чого хорошого не призводить... навпаки, десь глибоко в душі ти не довіряєш... щоразу як відпускаєш її до старих приятелів, щоразу як сваритесь і ти кілька днів не знаєш де вона і що... не довіряєш, а відтак неадекватно поводишся і підсвідомо провокуєш нові сварки... то вже не кохання... повторюсь, коли є місце зраді - коханню місця нема! Та й нашо намагатись збирати друзки того, що ввижалось за кохання?... адже довкола стільки цікавих людей - потенційних других половинок... варто лише набратись сміливості і поставити крапку.

До речі, тому, що чоловіки мимоволі спершу звертають увагу на сідниці, груди, а вже потім на обличчя, є цілком обгрунтовані підстави: справа не просто в уподобаннях, виною всьому - репродуктивний інстинкт (який сидить глибоко в підсвідомості і витурити його звідти практично не можливо :biggrin: ). Пропорції сідниць, стегон, талії і грудей, у відношенні одне до однорго, свідчать про сексуальну привабливість жінки, причому саме співвідношення, незалежно від розміру кожної окремовзятої частини. Так, наприклад, під час овуляції ці співвідношення змінюються: тіло незалежно від своєї повноти або худоби наливається в одних місцях, а в інших стає бальш підтягнутим, наближуючи таким чином пропорції тіла до ідеалу привабливості. Якщо ж абстрагуватись від інстинктів, то суто мене найбільш приваблюють (розміщено НЕ в порядку пріоритетності): пальці ніг, ікри, сідниці, спина, шия, груди, долоні, губи, ніс, очі і волосся... саме цим частинам перепадає найбільше уваги, але, звісно ж, людина сприймається у сукупності. п.с. Голос, манери, розумові здібності - теж важлива частина "комплекту", але не є частинами тіла, а відтак не відносяться до теми :wink:

Дівчині можна і одразу після школи... зі старшим чоловіком... важко сказати, як воно буде десь під 30, коли діти підростуть... чи не захочеться "погуляти" - взяти від життя все, що було втрачене в юності... Але в тому є сенс: - жінка, яка народить дітей (наприклад двох - одне за одним) в ранньому (найбільш підходящому для цього) віці, вже до 30, коли дітям буде десь по десять рочків, може почати навчатись і займатись власною кар'єрою... а в 35, коли діти стануть підлітками, повністю присвятити своє життя втіленню власних задумів і самореалізації... і так вже до останніх днів... - в жінки в ранньому віці шанси народити здорових дітей набагато вищі ніж, наприклад, у 30, коли вона доб'ється певних кар'єрних успіхів: раніше така практика взагалі нормою була - союз, де молода дівчина і чоловік далеко за 30... гарний інтелектуальний генофон досвідченого чоловіка і чудова фізична спадщина молодої дівчини - на думку вчених, найкраще поєднання для майбутньої дитини... Хоча, можна і не поспішати - навчатись, працбвати, знайти свою половинку і потім вже одружитись... Але, в будь-якому випадку, це варто зробити десь до 25-26 років, щоб потім уникнути ускладнень з народженням дитини... (щоправда, це теж може бути певним стереотипом, адже багато випадків, які доводять, що навіть в 40 можна народжувати вперше) А от з чоловіками складніше... тут навряд є конкретні рецепти... хіба шо, за аналогією з жіночими рекомендаціями, у віці під- або за- 30 знайти собі молоденьку дівчину і створити з нею сім'ю :smile: Але мої принципи - чоловік повинен створювати сім'ю тоді: - коли він має житло і може витримати фінансовий тягар у вигляді себе, дружини і майбутньої дитини; - коли він суто психологічно готовий... при чому, бажано після досвіду тривалих стосунків і, навіть, спільного проживання, щоб міг відрізнити бажання створити міцну сім'ю від бажання "поексперементувати" :wink:

На щастя не бувало, бо... а) з більшістю своїх "бувших" ми друзі - спілкуємось по телефону та/або в реалі (а з ким не спілкуємось - то через їх бажання дистанціюватись) б) з деким із "бувших" своїх дівчат я тісно спілкувавсь... навіть більше, ніж, власне, дівчата:biggrin:

Нажаль, проголосувати не зміг, але і не знаю, на якому б варіанті зупинився: може варіант "Так, користуюсь" варто розділити на два - "постійно" і "час від часу"?... :wink: бо навіть в топіку багато хто відписавсь, що в одних випадках користуються, а в інших ні... Я намагаюсь користуватись, особливо, коли їдемо понад 80 - в основному на трасі... став серйозніше до цього ставитись після того, як на 120 протаранив лобове скло - настільки сильно, що просто дірку по формі голови пробив... дякувати, лише "пошкрябався"... а був би пристібнутий - певно обійшлося б без крові... Яскравий приклад використання пасів безпеки одна моя знайома... вона кілька разів потрапляла на джипах в сильні аварії - за кермом був водій... агрегати ще ті, тож швидкість - самі розумієте... щоправда без перевертань, лобових зіткнень і подібного - просто сильний удар "в перешкоду"... то вона всі рази відбувалася легкими синцями... а два чи три водії, що були поруч і були не пристібнуті - загинули... п.с. До речі, а от на задньому сидінні пристібнутись важко, не завжди паси там є або доступні для вільного використання...

Мда Але з власних спостережень, можу припустити, що це правда - хоч я завжди думав, що справа просто в незвичному оточенні... Щоправда і такий факт не слід відкидати... Та як би там не було, я повністю солідарний з британськими чоловіками!!! :biggrin:

Якщо вірити Кастанеді, то смерті найбільше боїться наше тіло :wink: - саме воно, а не душа/дух/енергія (кому що до вподоби - варіанти приймаються :smile: )І в ті моменти, коли смерть дихає нам в потилицю, тіло мобілізує усі сили, щоб зберегти себе... і навіть якщо мозок іншої думки :biggrin: - йде такий викид адреналіну, що мізки не взмозі втримати контроль (це вже я придумав :biggrin: ) і тіло хапається за життя з останніх сил... Що думають люди, які кажуть, що їх не страшить смерть? Певно, вони або дійсно її не бояться, або хочуть таким чином виробити імунітет до цього страху... адже страх смерті - це панічний страх... а саме панічний страх може стати на заваді життю в критичний момент... Чи боюся я смерті близьких? Я не хотів би втрачати людей, які мені дорогі, але помруть всі - рано чи пізно... :sad: цього не треба чекати, але до цього треба бути готовим... Чи був я "на межі"? Дивлячись що вважати... зустріч з купою металу та цегли посеред дороги на швидкості 120 км/год - це саме воно? Якщо так, то страху не було (може просто не встиг, настільки швидко все було)! Як не було і уповільнених кадрів з життя... просто кліпнув очима... закрив... і відкрив... намагаючись зрозуміти, живий чи ні... :smile: Ааа, да... Чи боюся я смерті? Ні! Я просто хочу, щоб вона прийшла вчасно... коли я буду до неї готовий... але таку честь треба заслужити :wink:

Щодо тебе... а) вони відчували твій нещирий інтерес (вони ж розумні :wink: ), а НЕрозумні жінки легше вірять казкам :biggrin: б) а до якого, за подібним поділом, кола чоловіків відносиш себе ти? Без образ, але може просто "нє по Сєнькє шапка"? :biggrin: Щодо теми... З розумними жінками і легко, і складно водночас... адже жіночий (та й не тільки) розум, це не тільки здатність мислити науковими категоріями, але і здатність розумітися з людьми, знаходити спільну мову, уникати конфліктів... Тому з розумними жінками легко. Але і складно - така жінка воліє бачити поруч із собою такого ж як і вона, розумного чоловіка. Але, безперечно, з розумними жінками цікавіше! Як каже одна моя розумна подруга: "Гарному сексу має передувати інтелектуальний оргазм". Звісно, йдеться не про високоінтелектуальні розмови, але типу, щоб було цікаво з людиною в ліжку, спершу треба щоб було цікаво під час бесіди. Тому деякі чоловіки (навіть розумні) і уникають таких жінок: частина - бо розуміють, що без шансів; інші - бо віддають перевагу "продуктивності" - більше жінок, докладаючи менше зусиль. Хоча, на мій погляд, якщо так чинять розумні чоловіки, то їх поведінка є наслідком якихось глибинних комплексів, але то вже до Фройда :wink:

- Не палю (кальян не рахується) - пробував, але не прийшлося до смаку... - Не буду близьким з людиною, яка палить - це погано відображається на здоров'ї тої людини (а нашо мені поруч хвора, яка сама себе такою робить день у день), а також, якщо це будуть серйозні стосунки на перспективу, то це погано відобразиться на здоров'ї майбутньої дитини... - Не маю жодних заперечень проти тих, хто палить... - ...але категорично проти, щоб це робилось у транспорті (таксисти, водії маршрутівок, пасажири метро і електричок), в людних місцях: на зупинках; біля виходів з магазинів;, в пішохідних підземних переходах; в під'їздах, громадських коридорах і туалетах; на ринках і площах, при массових зібраннях людей; в клубах/ресторанах/барах не облаштованих для цього (немає окремої зали або потужної витяжки) - не маю ані найменшого бажання дихати тою отрутою. Аргумент рівноправ'я, мовляв і вашим, і нашим - безглуздий: те що на цю шкідливу звичку підсіли третина, а то й половина населення - не привід змушувати всіх решту від цього страждати. У будь-якому випадку, дихати димом - анормальний для людського організму стан, а отже повітряний простір довкола, в якому наявний дим - забруднений і шкодить людині. Читаємо статтю 50, розділу ІІ, Конституції України, в якій написано "Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля" - і робимо висновки :wink:

До чого тут зуби? Тут ніхто не намагається на основі отриманих даних писати наукові роботи... Наскільки я зрозумів, то тут цікавляться нашою думкою, кого б ми віднесли до середнього класу, які в нас уявлення про це явище...До речі, зважте, соціологія, коли ви вже заговрили про "Вчених Соціологів", теж вивчає думку людей, і свої висновки фахівці роблять, базуючись не результатах цих досліджень. По темі: З чимось із вище прокоментованого погоджусь, із чимось не дуже... Щодо сум... при розрахунках дійсно треба не просто орієнтуватись на суми в різних країнах, а враховувати споживчий кошик, який на цю суму можна отоварити... Вважаю, що для українця середнього класу місячний дохід має складати $2000-5000 на особу або в середньому на одного члена сім'ї (не рахуючи неповнолітніх дітей). Саме на таку суму можна дозволити собі винаймати квартиру або взяти кредит, взяти кредит на авто, раз на сезон оновлювати/поповнювати гардероб якісними новими речами, забезпечити собі нормальний раціон з овочами і фруктами впродовж усього року, проходити раз на півроку/рік медичне обстеження - загальне, в стоматолога, відвідувати професійні салони краси та фітнес-центри, для підтримання фізичної форми, користуватись послугами адвоката/юриста, раз/два на рік виїжджати на відпочинок на закордонні курорти, декілька разів на місяць відвідувати кінотеатри/концерти/ресторани/клуби, придбати (в кредит чи відкладати) та користуватись якісною аудіо-/відео-, фото- та комп'ютерною технікою тощо. Щодо житла... вперше чую, що в Сполучених Штатах та/або Європі родина середнього класу повинна мати викуплений будинок або квартиру... це настільки важковимірювані речі - так напрклад квартира в центрі Нью-Йорку, Вашингтону, Лос-Анжелесу і їм подібних коштує одну суму, будиночок в їх передмісті - іншу, але за ці кошти можна придбати декілька будинків десь у провінції. Те саме і в Європі. І якщо людина заробляє $10000, але живучи в одному з вищезгаданих міст, вона не може собі дозволити таку розкіш, а тільки винаймає житло, на відміну від іншої людини, яка заробляє втричі менше, але має власне житло... хто тут середній клас? Як можна порівнювати? Стосовно наших реалій... якщо людина отримала у спадок житло і машину, а заробляє $600, то чи можна її вважати чи не вважати представником середнього класу, адже споживчий кошик у неї з людиною, яка заробляє $2000, і яка сплачує кредит за квартиру і авто - буде майже однаковий? Я вважаю за доцільне враховувати сторонні статки в окремих випадках, але орієнтуватись все ж на реальний заробіток і те, що може собі людина за ті кошти дозволити... Щодо освіти... якщо говорити про Європу та/або Сполучені Штати, то середня або вища освіта - може бути показником середньості класу. Але якщо говорити про пострадянський простір, то тут все інакше... чи можна не відносити до середнього класу людину, в якої наприклад є власний бізнес, але немає вищої освіти? А якщо людина достатньо заробляє фаховою працею (ті ж журналісти, фотографи, менеджери або керівники середньої ланки інші)? Чи можуть вони вважатись представниками середнього класу, якщо свою освіту вони здобували в процесі роботи і як такової вищої освіти не мають, адже навчальні заклади не можуть забезпечити достатній кваліфікаційний рівень випускників (нащо витрачати 5 років)? І яке значення має вища освіта, якщо лікар працює, наприклад, на меблевій фабриці - середня ланка керівників або вище (наймане) керівництво, але не за фахом? Щоправда на види робіт я би поправку все ж робив. Так наприклад, якщо людина заробляє достатню суму, щоб вважатись середнім класом, але задіяна на тяжких фізичних або просто не фахових роботах: наприклад, автомеханіки, ремонтники квартир, водії - які за певних умов можуть заробляти понад $1500, то слід десять разів подумати і зважити всі додаткові показники, перш ніж відносити її до середнього класу. Ніби все ) п.с. Все решта: гуманність, моральність і подібне - ніякого відношення до майже суто економічних показників не має.

Просто ініціативність має бути поміркованою... :wink: Ініціатива - це не тільки, коли дівчина і підходить, і знайомиться, і пропонує провести себе додому, і навіть пропонує покохатись... а потім одружитись... :biggrin: Така не віддасть - то вже точно! :biggrin: Виказати свій інтерес посмішкою, поглядом, замість робити вигляд, ніби ці хлопці вже так дістали, і робити послугу, звертаючии увагу на ініціативного хлопця - теж ініціатива... і навіть наблизитись до об'єкта знайомства, наприклад, стати поруч в метро чи на танцмайданчику, за баром тощо, збільшивши таким чином шанси на знайомство - це теж ініціатива... Або відправити трохи вперед подружок, якщо в компанії, і затриматись щось порозглядати, поправити, щоб дати змогу хлопцю підійти до вас один на один - хто ж хоче отримати відкоша (а раптом?) при свідках? Це ж теж ініціатива!... Або спитати якусь дурню, про час чи ще шось (як пройти в бібліотеку :biggrin: ) Але ініціатива має бути виважена і не нав'язлива: якщо уявити знайомство як певний шлях - поміркована ініціатива, це коли кожен робить крок назустріч одне одному: він крок, вона крок, він крок, вона... В той же час, я не бачу нічого страшного, якщо дівчина підійде сама... і привітається, і почне розмову... це, певною мірою, просто один великий крок... адже хлопець в той момент міг бути чимось заклопотаний, або просто не помітити, не звернути увагу, що теж цілком природньо... тож навіщо втрачати шанс через стереотипи, мовляв ініціативу мають виявляти чоловіки? Мені подобаються такі дівчата. :cool: Ініціативність свідчить і про внутрішню силу людини, і про її світогляд, і про інтелектуальність... щоправда, якщо не нав'язливо, бо тоді все навпаки...

Нас же обламують... і нічого... якось же ж витримуємо таке "страшне горе" :wink: :biggrin:

Обман? Якщо це заподіяло шкоду, то це вже зрада (предательство)... це навряд можна вибачити, тобто, дивлячись шо розуміти під "вибачити"... спілкуватись? можливо... довіряти? навряд! Решту ж маленьких недомовок і навіть обманів - можна вибачити... хоча, якщо в стосунках є місце обману, то там наврядчи є кохання... кохання має бути щирим і відвертим... А от зрада (измена)... зазвичай це значить, що немає близькості... і коли кажуть, мовляв я тебе люблю, але не можу бути тільки з кимось одним, або типу просто хочу урізноманітнити своє статеве життя - не вірю... зрештою виявляється, що просто кохання не таке, як хотілося б, не на 100%... тому і пошук... тому і сказати прощати або ні - важко... адже проблема не в зраді, як такій, а у відсутності близькості... і якби це було, наприклад, на підпитку (хоча це теж не виправдання)... а потім, одразу, було зізнання... і вибачення... при чому щире... і щоб стало зрозуміло, що такого більше не буде... то це одне... а якщо потайки, обманюючи... навіть якщо потім буде вибачення... то це інше...

Намагатися бути схожими на чоловіків: палити, спілкуватись на сленгу або фєнє (наявність деяких матів припускаю), "базарити" і битися між собою, напиватись і блювати ))) тощо... А також: - плюватись насінням - мити посуд одразу після їжі (особливо, якщо це змушують робити мене ))) - піднімати руку на хлопців (типу ляпаса) - перекривлятись і казати колкощі, ображати, принижувати під час сварки в розрахунку на те, що в чоловіка на жінку рука не підійметься, в той час як навіть близький друг-чоловік в такій ситуації вже міг би отримати по зубах - фліртувати з іншим чоловіком, щоб спровокувати ревнощі (типу перевірити кохає чи ні: ревнує - значить кохає) Згадаю ще - доповню )))

Мля!!!!!!!! :dry: От чим мене "підкупають" всі русофіли... чи то наївністю, чи то необізнанністю, чи то......... Де ви бачили щоб "в українському перекладі йшли в основному найбільш касові фільми"? Ви шо, тільки мультики в кінотеатрах дивитесь? І книжок певно українських і україномовних на полицях повсть. І преса на ятках тільки україномовна? ...а вам же ж бідним нічого де почитати і подивитись!!!

А за шоб ви її, перепрошую, вдарили? За те, шо вона не розуміє української? І шо далі? Кого б ви вдарили настуним? :dry: Вибачте, але саме через таких, які б'ють, замість робити щось, щоб та бабуся взнала ураїнську, змогла прочитати, або, принаймні, не звинувачувала владу, а ставилась до цього з розумінням, і йде розбрат серед усього населення. Той хто не розуміє української, або не спілкується нею, хоче російську другою державною, щоб його "НЕ БИЛИ". Щоб він був повноправним громадянином. Та взагалі-то, таких, які зовсім не розуміють - дуже мало, і це дійсно, як правило, люди похилого віку, які все життя спілкувались російською. Решта і розуміють, і, при потребі, можуть писати. Але є і невеликий відсоток (при чому і з того, і з іншого боку), які роздмухують ворожнечу, замість шукати шляхи вирішення. Такі, які готові вдарити... і дітей, і жінок, і людей похилого віку, які не можуть дати відсіч. Хоч би посоромились таке заявляти. Натомість, краще скажіть, що ви зробили задля поширення і популяризаціїї української мови?