Частенько вижу, как приезжие туристы, разглядывая картины Матисса и Пикассо, говорят точь в точь то же. А вообще эту проблему в искусстве давно решили, например, малые голландцы вопреки канонам предписывающим писать картины на религиозные темы либо портреты/пейзажы стали делать простые зарисовки из жизни common people.+1 А портретів ті ж художники наштампували, а пейзажів - куди тутошнім бджілкам з кульбабками! Мабуть, справжні майстри відразу з пелюшок беруть - і шедеври "с замыслом". А іншим що робити? Їм же ввчитися треба. В тому числі і роблячи те, що давно вже перероблено іншими, іноді краще, іноді гірше. І якщо вони це не показуватимуть нікому, то як вони - не геніальні справжні майстри, які відразу на генетичному рівні знають - що гарно, а що погано - то як вони знатимуть, чи те вони роблять? Цікаво, чи не варто в школах та вузах завести таку систему - якщо погано - то лаяти, якщо хоч тріхи гарно - просто мовчати. Ну як же - за звичайну стандартну "школярську" роботу - і хвалити? А взагалі всеь цей підтред в черговий раз (щось останнім часом часто вона випливає) витягнув з пам'яті таку фразу: Критик - це людина, яка пояснює художнику - про що той думав, коли творив.
