Lana

потрібен, щоб їздити на роботу, до бабусі.. ну і може ще кудись по справам. маршрутки, метро, електрички просто задовбали.

У мене є дві улюблені притчі, які я розказую всім при найменшій можливості. Зараз буду переказувать своїми словами: Перша - про двох людей, які несли на плечах великі та тяжкі хрести. Один чоловік ніс свій хрест мовчки, не жаліючись, хоча й було видно, що йому тяжко. А другий, навпаки, ввесь час скиглив і все просив Бога дати йому легший хрест. Бог почув його молитви і дав йому маленький, легенький хрестик. Коли ці двоє підшли до величезної ями, яка перекривала їм шлях далі, чоловік, який залишився з великим хрестом перекинув його з плечей, зробивши міст і пішов далі. А той, хто випросив маленький, так і залишився на тій стороні. Мораль: кожен несе по життю свій хрест, хтось тяжкий, хтось не дуже. Але не треба плакатися, що тобі найважче і найгірше живеться. Сприймай життя і свій "хрест" як свою долю, і йди по життю з високо піднятою головою. Друга - про хлопчика, який ввесь час ображав людей поганими, необдуманими словами. Одного разу його батько взяв велику дошку і попросив сина забивати в неї по одному гвіздку кожного разу, коли син буде когось ображати. Коли дошка була забита гвіздками повністю, батько велів сину витягувати по гвіздку кожного разу, як він проситиме вибачення за свої слова. Син так і робив. Коли на дошці не залишилось жодного гвіздка, батько сказав синові: "Тепер ти зрозумів? Коли ти говориш якусь образу людині - ти забиваєш їй в серце гвіздок. Коли ти вибачаєшся - ти виймаєш цей гвіздок.. але рана (дирка, пустота) від нього (сказаного слова, гвіздка) все одно залишається у серці, того кого ти образив на завжди.." усьо..

не можу підвердити фоткою, але у "Міцному горішку" (першому.. здається), коли Брюсік дивиться на годинник і говорить вслух час, то годинник показує зовсім інше.. і це чітко видно..

та це не чел, а гурт. Мені більше подобалось із "раннього". Наприклад, спільно з П-13.

мабуть, все-таки поважаєш, раз пишеш Український з великої літери. З приводу найтупішого - учи албанский *матюкаюсь*

мій абонемент коштує 166 грн., знаходиться воно в Києві на Либідській "Інтервал Плаза" (я сюди хожу). є ще десь по Києву, але де саме точно не знаю. є різні абонементи з різною ціною.

пішла по сліду Nightmare: В прошлой жизни Вы были - Мужчиной; Вы родились приблизительно в - 1075 году; День недели Вашего рождения - Пятница; Страна рождения - Филиппины; Ваша профессия в прошлой жизни - Пастух, объездчик лошадей, ловчий, имеющий дело с животными в природных условиях; Ваш характер в прошлой жизни - Постоянно горящий революционный тип, вы стремитесь к изменениям в любой среде, - где оказывались: политике, бизнесе, религии, домострое. Могли действовать как лидер; Предназначение Вашей прошлой жизни - Ваша задача — научиться смирению и верности по отношению к духовным принципам. Многие великие имена в истории поверили в существование Верховного высшего руководства. шо я можу сказать..реально схоже даже дуже може бути )

думаю, приємніше секса твоя правда всеодно не буде.

робила б те, що й до того, як у мене з'явився комп. дивилась би телевізор (зараз я взагалі його не дивлюсь).

не люблю хлопців, у яких волосся довше мого.

ну, ненастільки вона вже й біжить.. може перший та другий день.. і нічого страшного, якщо дуже хочеться.. потерпиш..

ну тема взагалі про назву країни. а географію я не вчила. на відміну від тебе.

звичайно потрібний..

я так зрозуміла, що така: чи можна полюбити людину, яку ти майже не знаєш. хоча можливі варіації: может ли любить человек, который практически не три.. можно ли любить четырех ело век, которых при акти четыре ески, не три... ..вобщем бред..)

соррі, але соплі.. хоча іноді і їх невистачає..

нє, ну так я про неї багато чого знаю мене (і її, і я про це знаю) цікавить шо там у неї, да як. просто розумієш тут вже йде шось на зразок принципу. або вона скаже: "да, я була не права" і ми помиримось, або все залишиться як є. перевірка характерів .. а те, що у хлопців такого не буває - мабуть це просто ти такий, бо я не дуже люблю ділити людей на хлопець-дівчина. нас майже нічого не відрізняє.

симпатія, похоть і т.д., і не більше. глибини почуттів тут немає.

ну як це не існує? ну дружив ти дружив, тут посварився (можливо даже через якусь дурницю) і все. ні ти, ні твій друг йти на поступки не хоче. от так, я не спілкуюсь з своєю подружкою уже десь півроку. причому, я так від неї відвикла, що бажання миритися, яке раніше виникало, зараз навіть не виникає. я періодично цікавлюсь як у неї справи через третіх людей, вона цікавиться моїми. можливо колись ми помиримось, але це відбудеться, тільки якщо вона визнає свою провину.

ні. якщо трапляється перетр.х на роботі, то далі або міняти роботу, або надавати серйозності стосункам.

а що це за країна така, Ялта?

ну я в казки теж не вірю, але це дуже реально. наші жінки дуже ціняться у іноземців, як порядні, хазяйновиті і т.д., так шо повезло дідулі, ну і бабулі ..

в понеділок рюмсала від "Слушая тишину". сама незнаю чого. потім півночі з заложеним носом не могла заснути. зарнку - опухші очі. капєц. мабуть я старію

на свята, в такому випадку, можеш теж не ходити. який прикол, піти раз в рік на свято, якщо в будь-який інший день ну просто "незачем" "туда" "идти" "!". я навпаки, стараюсь відвідувати церкву в несвятковий звичайний день. я вже, говорила, що дуже люблю одну церкву на Подолі, в яку просто не може не зайти, коли там буваю.

а якщо я так не вважаю, і не збираюсь його досконало вивчать, мені можна і не потикатися грати?

та так.. може тому, що не вмію... було б непогано повчитись з досвідченим гравцем