Криминальные Любовники / Criminal Lovers [1999 г., Франсуа Озон]

[Okami 1]

Криминальные любовники / Criminal Lovers / Скачать: Часть 1, Часть 2

 

Год выпуска: 1999

Страна: Франция

Режисcер: Франсуа Озон

Сценарий: Франсуа Озон, Марина Де Ван, Arthur Rimbaud

Продюсер: Olivier Delbosc, Marc Missonnier

Оператор: Pierre Stoeber

Композитор: Рихард Вагнер, Антонио Вивальди, Philippe Rombi

В ролях: Natacha Régnier, Джереми Ренье, Мики Манойлович, Salim Kechiouche, Yasmine Belmadi, Bernard Maume, Jean-Louis Debard, Catherine Vierne, Marielle Coubaillon, Olivier Papot

жанр: триллер, драма

Описание: Симпатичные ребята Алиса и Люк убивают приятеля и закапывают труп в лесу. Но им не везет. Их замечает житель лесного домика, и он не прочь с ними поразвлечься. Лесник закрывает узников в подвале, где любовники, к своему `удовольствию`, находят труп недавно похороненного приятеля. И калейдоскоп развлечений начинается. В фильме можно заметить все озоновские художественные пристрастия: убийство, гомосексуализм, извращение, черный юмор.

 

СЮЖЕТ - «Мама, папа, простите за все. Я взял машину, поехал в клуб. Пока. Люк». На самом деле Люк и его девушка Алиса не поехали в клуб. В багажнике родительской тачки лежал труп зарезанного одноклассника. И только одна дорога — в темный лес — простиралась перед ними.

 

РЕЖИССЕР «Криминальные любовники» — черная сказка Франсуа Озона, прославившегося в 1998-м «Крысятником». Новым фильмом Франсуа оправдал надежды, возложенные на него «прогрессивной общественностью». Вот она, «молодая шпана» нового французского кино, что пришла стереть с лица земли надоедливых зануд и моралистов. Шпана, которая принесла свежее дыхание и юный азарт — вкупе с собственными комплексами и фобиями, затейливо украшенными орнаментом из синефильских цитат. Личных страхов и навязчивых желаний в мире Озона оказалось куда больше, чем неожиданных идей, но это не важно. «Авторское кино» в цене даже тогда, когда «смерть автора» документально запротоколирована.

 

ФАКТЫ «Любовники», озадачившие на МКФ в Торонто даже видавшего виды Юрия Гладильщикова, с легкой руки родных дистрибьюторов получили хлесткое определение «Прирожденные убийцы» по-французски». Что ж, если и так, разница довольно велика. Европейский вундеркинд Озон плюет на социальную подоплеку молодежного насилия. Главный акцент Озона — на возрастных проблемах: подростковая бисексуальность, суицидальные мысли, неприкаянность переходного возраста etc. И в этом случае обличье сказки с несчастливым концом оказалось самым подходящим.

Змінено 19 грудня, 2006 користувачем Okami

[Paloten4eg 0]

Заснул на половине фильма ибо стало скучно

[Protagonista 0]

Приємно було подивитися таку стрічку, яка може і не дуже геніальнаа, але така тиха не пафосна розмова яку без лишньої мішури веде Озон була сприйнята мною дуже добре.

Ця стрічка мені нагадала «Потаємне» і «Забавні ігри» Ханеке, а також, що наврядчи є компліменом «Шайтана» Кіма Шапіро. І ще раз повторюсь що головна заслуга цього фільму відсутність зайвого шуму і претензії.

[ZsaZsaZsu 0]

Приємно було подивитися таку стрічку, яка може і не дуже геніальнаа, але така тиха не пафосна розмова яку без лишньої мішури веде Озон була сприйнята мною дуже добре.

Ця стрічка мені нагадала «Потаємне» і «Забавні ігри» Ханеке, а також, що наврядчи є компліменом «Шайтана» Кіма Шапіро. І ще раз повторюсь що головна заслуга цього фільму відсутність зайвого шуму і претензії.

 

у тебя остался этот фильм?

я блин, как всегда сначала не скачала, а теперь, когда захотелось - поздно :dntknw00:

[Protagonista 0]

у тебя остался этот фильм?

я блин, как всегда сначала не скачала, а теперь, когда захотелось - поздно :dntknw00:

 

Будь ласка

[Наблюдатель 0]

«Забавні ігри» Ханеке

А-ааа. "Funny games"! До сих пор плююсь. Давить простыми способами на примитивные болевые точки -дурной вкус. Ужасная смерть младенца или страсный поцелуй главных героев и зритель плачет-умиляется. Такие приемы хороши лишь для массового голливудского кино, где злодей - плох однозначно, а любовь - прекрасна безусловно. Хорошее кино гораздо разнообразней показывает реальность и внутренний мир, и трагедия и счастье передаются тоньше, через незначительные, но значимые детали. Исключение - Ларс фон Триер.

[Protagonista 0]

А-ааа. "Funny games"! До сих пор плююсь. Давить простыми способами на примитивные болевые точки -дурной вкус. Ужасная смерть младенца или страсный поцелуй главных героев и зритель плачет-умиляется. Такие приемы хороши лишь для массового голливудского кино, где злодей - плох однозначно, а любовь - прекрасна безусловно. Хорошее кино гораздо разнообразней показывает реальность и внутренний мир, и трагедия и счастье передаются тоньше, через незначительные, но значимые детали. Исключение - Ларс фон Триер.

 

В значній мірі я згоден з тобою, адже правда те що намагатись викликати почуття у глядача потрібно іншими речами ніж вбивство і кохання.

Але:

Кожен другий фільм про вбивство і майже кожен про кохання. І що ж тут поганого якщо в фільмі про вбивство чесно показати смерть?-це дуже важливо. Смерть без предсмертних слів і героїзма. Таке якраз в Голівудському ширпотребі і не побачиш. Схожу, і не гіршу, кіношну смерть в якій мало краси я бачив в «Короткому фільмі про вбивство» Кісльовського. Здається мені що якщо тема фільму «смерть» то саме такою вона і має бути як в Ханеке.

І чому цікаво фон Трієр?

[Наблюдатель 0]

В значній мірі я згоден з тобою, адже правда те що намагатись викликати почуття у глядача потрібно іншими речами ніж вбивство і кохання.

Але:

Кожен другий фільм про вбивство і майже кожен про кохання. І що ж тут поганого якщо в фільмі про вбивство чесно показати смерть?-це дуже важливо. Смерть без предсмертних слів і героїзма. Таке якраз в Голівудському ширпотребі і не побачиш. Схожу, і не гіршу, кіношну смерть в якій мало краси я бачив в «Короткому фільмі про вбивство» Кісльовського. Здається мені що якщо тема фільму «смерть» то саме такою вона і має бути як в Ханеке.

І чому цікаво фон Трієр?

 

Триер единственный кому удается работать в высоком кино по голивудским рецептам, через простое эмоциональное воздействие. Он делает то же, что и любой американский ремесленник, но выводит простую затею за пределы картонного восприятия. И вот в "Догвиле" зритель жаждет возмездия негодяям (потому что они слишком однозначно плохи, как в любом средненьком кино). И режиссер утоляет жажду мести зрителя, но .... не останавливается на этом. Триер насыщает, пресыщает и заставляет давиться. И после расстрела детей, многие зрители ужасаются своей же злости, как могли они желать подобного? Я преклоняюсь перед мастерством Триера. Он заставляет за время своего фильма неоднократно менять свои мнения. Почти проживать духовную жизнь. И от желания мести переходит к желанию милосердия.

 

Простите, что отклоняюсь от темы. Понесло. :wink:

И еще, я плохо читаю по украински, но ооочень стараюсь. :smile:

[renard 1]

В значній мірі я згоден з тобою, адже правда те що намагатись викликати почуття у глядача потрібно іншими речами ніж вбивство і кохання.

Але:

Кожен другий фільм про вбивство і майже кожен про кохання. І що ж тут поганого якщо в фільмі про вбивство чесно показати смерть?-це дуже важливо. Смерть без предсмертних слів і героїзма. Таке якраз в Голівудському ширпотребі і не побачиш. Схожу, і не гіршу, кіношну смерть в якій мало краси я бачив в «Короткому фільмі про вбивство» Кісльовського. Здається мені що якщо тема фільму «смерть» то саме такою вона і має бути як в Ханеке.

І чому цікаво фон Трієр?

 

 

у Кесльевского от сцены убийства просто выворачивает все наизнанку... невероятно натуралистичная ... испытываешь настоящий страх и отвращение...

[Protagonista 0]

у Кесльевского от сцены убийства просто выворачивает все наизнанку... невероятно натуралистичная ... испытываешь настоящий страх и отвращение...

 

Доречі так. В цьому ясна річ і суть що Кісльовскій і Ханеке своїми вбивствами на екрані не переслідують інших цілей ніж викликати відразу до насилля - і хіба це можна назвати тріумфом дурного смаку.

[Наблюдатель 0]

Доречі так. В цьому ясна річ і суть що Кісльовскій і Ханеке своїми вбивствами на екрані не переслідують інших цілей ніж викликати відразу до насилля - і хіба це можна назвати тріумфом дурного смаку.

 

Но идея "Забавных игр" совсем не в том, чтобы продемонстрировать ужас убийства. :dntknw00: С Кислевски этот ремесленник Ханеке и рядом не стоял. Но к сожалению, до триумфа дурного вкуса он не дотягивает. Жаль-жаль. Я вообще, люблю дурной вкус сделанный со вкусом (это рецепт хорошего трэша). Опять же уже упомянутый старенький фильм-легенда дурного вкуса "Розовый фламинго". Ну и неплох Дурной вкус / Bad Taste Питера Джексона (вообще-то эпохальный фильм от создателя "Властелина Колец", этакая самоирония, шутка над зарвавшимся зрителем, значимо именно то, что режиссер сам представитель голливудской школы, осознающий и свое место в искусстве, и место своего зрителя).

[Наблюдатель 0]

у Кесльевского от сцены убийства просто выворачивает все наизнанку... невероятно натуралистичная ... испытываешь настоящий страх и отвращение...

 

Именно! В происходящее веришь! А "Забавные игры" и обсуждения бы не стоил, если бы закончился хеппиэндом. Нас будоражит увиденная безысходность, но кроме этого примитивного рычага воздействия в фильме нет ничего. Он не заставляет думать, а лишь вызывает неприятные чувства. Как плохое вино (вроде пьянит, но как...!).

 

Остановите меня :stop0000: :smile: :bye:

[ZsaZsaZsu 0]

Согласна. Фильм на гениальность не претендует.. может от него пахнет банальностью.. но все же смотреть было не скушно, и очень даже приятно. Фильмам Озона мне всегда хочется дать одну лишь характеристику - "хаёсенький"=)))

[Protagonista 0]

Именно! В происходящее веришь! А "Забавные игры" и обсуждения бы не стоил, если бы закончился хеппиэндом. Нас будоражит увиденная безысходность, но кроме этого примитивного рычага воздействия в фильме нет ничего. Он не заставляет думать, а лишь вызывает неприятные чувства. Как плохое вино (вроде пьянит, но как...!).

 

Остановите меня :stop0000: :smile: :bye:

 

В чому суть питання? Що ми хочем вияснити, я не зовсім врубаюсь.

[Наблюдатель 0]

В чому суть питання? Що ми хочем вияснити, я не зовсім врубаюсь.

 

:dntknw00: Да я то просто беседую о кино и только. На броварском портале не так много тех, с кем я вообще пускаюсь в такие обсуждения. Авось кому любопытно будет. :blush200: Я всегда пытаюсь увидеть и аргументировать неявные плюсы и минусы события (текста, кино). Так интересней. :smile: Короче, флуд и не более. :wink:

[Protagonista 0]

Пробачай тоді що смущаю, бо за великим рахунком ти правий.

Якщо фільм викликає почуття в мене, то це вже добре, в "забавних іграх" я відчув себе морально з?валтованим і це для мене також + , бо все що невбиває нас, як казав класик-філософ, робить нас сильнішими. Сподобалось і те що телевізор який нам довгий час показували був у крові. Сподобалось що тріщали канони трилерів, особисто я навіть і думки не мав, що першою загине дитина, товстий злочинець не мав складного дитинства з усіми його причандалами (взагалі "З І" мені не дуже сподобались - але так вийшло що це був не перший фільм Ханеке який я бачив і тому мені було приєно продовжити знайомство х цікавим режисером). Може це і антикіно. В деякій степені почуття споріднені з Догвілем, коли вбивця нахабно підморгує в камеру відчуваєш свою вину. Догвіль як і Мандерляй нагадують ще одну дивну моторошну і некоректну стрічку "Природжені вбивці". А тема всюди і в Ханеке і в Трієра, і в Стоуна одна, і дуже важлива - крах суспільства по обидві сторони екрану, ну хібащо в "З І" з щиро мезантропічним нахилом режисера.

Я щось чув ніби коли фільм демонстрували на каннах велика кількість режисерів і в тому числі й голова журі (знову ж таки якщо не помиляюсь) Вендерс покинули зал. І я ніколи не міг зрозуміти чому. Я не розумію чому Трюффо був ідеологічним ворогом Антоніоні в кіно, чому Кар-Вай недодивився "Код Давінчі" хоча був головною людиною в залі, я не розумію чого Занусі і навіть наш Шапіро вважають фон Трієра далеко не художником. І нарешті чому деякі докоряють Тарантіно.??? В цьому я не орієнтуюсь, поясни будь ласка.

[Наблюдатель 0]

Приятно с тобой побеседовать (надеюсь делать это и впредь), но полноценного ответа дать не могу. Мной понято не более трети текста (языковой барьер :pardon00: ).

[renard 1]

Пробачай тоді що смущаю, бо за великим рахунком ти правий.

Якщо фільм викликає почуття в мене, то це вже добре, в "забавних іграх" я відчув себе морально з?валтованим і це для мене також + , бо все що невбиває нас, як казав класик-філософ, робить нас сильнішими. Сподобалось і те що телевізор який нам довгий час показували був у крові. Сподобалось що тріщали канони трилерів, особисто я навіть і думки не мав, що першою загине дитина, товстий злочинець не мав складного дитинства з усіми його причандалами (взагалі "З І" мені не дуже сподобались - але так вийшло що це був не перший фільм Ханеке який я бачив і тому мені було приєно продовжити знайомство х цікавим режисером). Може це і антикіно. В деякій степені почуття споріднені з Догвілем, коли вбивця нахабно підморгує в камеру відчуваєш свою вину. Догвіль як і Мандерляй нагадують ще одну дивну моторошну і некоректну стрічку "Природжені вбивці". А тема всюди і в Ханеке і в Трієра, і в Стоуна одна, і дуже важлива - крах суспільства по обидві сторони екрану, ну хібащо в "З І" з щиро мезантропічним нахилом режисера.

Я щось чув ніби коли фільм демонстрували на каннах велика кількість режисерів і в тому числі й голова журі (знову ж таки якщо не помиляюсь) Вендерс покинули зал. І я ніколи не міг зрозуміти чому. Я не розумію чому Трюффо був ідеологічним ворогом Антоніоні в кіно, чому Кар-Вай недодивився "Код Давінчі" хоча був головною людиною в залі, я не розумію чого Занусі і навіть наш Шапіро вважають фон Трієра далеко не художником. І нарешті чому деякі докоряють Тарантіно.??? В цьому я не орієнтуюсь, поясни будь ласка.

 

 

Шапиро вообще фак-офф я бы на его месте отказался бы от всяких комментариев... даже в сторону не оч любимого мной Триера...

 

З.Ы давайте мы переместимся отсюда... в топик для этого и созданый... там и продлжим...

Змінено 6 травня, 2007 користувачем renard

[renard 1]

Арт-Хаус и Авторское кино. Обсуждение

кочуем сюда =)