Лисица

Маршрут до високогірних озер Чорногори Затрати часу - 2-3 дні. Довжина маршруту - 35 км. Початок маршруту: с. Шибений над Чорним Черемошем. Маршрут прознакований. Слід пам'ятати, що початок цього маршруту знаходиться в прикордонній смузі, а, згідно з обов'язковими умовами (п. 8 „Положення про прикордонний режим" від 27.07.1998 р.), закордонним туристам для мандрівок у прикордонній смузі повинні мати при собі документи, що підтверджують законність їхнього перебування на території України. Для тих, хто хоче побувати в Мармароських або Гринявських горах, які знаходяться в прикордонній смузі, необхідно отримати дозвіл від начальника прикордонного загону, що охороняє дану територію (Чернівецького або Мукачівського). Для цього необхідно не пізніше, ніж за 2 тижні до виходу на маршрут надіслати лист командирові прикордонного загону, вказавши схему маршруту, список учасників походу та їхні паспортні дані. Через тиждень необхідно зателефонувати до прикордонників і дізнатися, чи надали дозвіл і на яку прикордонну заставу (в Шибений чи Ділове) він надісланий. Тел.: прикордонних загонів: у Чернівцях: (0372)-538203; у Мукачево: (03131 )-21261. Від прикордонної застави „Шибений", що знаходиться поблизу місця впадіння потоку Шибеного в р. Чорний Черемош, рухаємося 2,5 км долиною Шибеного до будинку Високогірного лісництва КНПП. Сюди можна проїхати високопрохідним транспортом. У випадку пізнього часу з дозволу лісників можна розбити табір, а при вільному часі можна сходити до колишнього озера Шибене (1,5 км проти течії потоку). У минулому озеро було досить великим і глибоким (до 25 м біля шлюзу) і в ньому збирали воду для сплавляння лісу. Маршрут на г. Піп-Іван розпочинається від будинку лісництва, а траса прознакована червоною маркою на білому фоні. Широка дорога йде хребтом у івнічно-західному напрямі біля останніх будинків присілка Шибений. У колибі (будинок пастухів) можна ознайомитися з технологією виробництва гуцульських сирів (будз, бринза, вурда), скуштувати на смак або придбати в дорогу. Ідемо далі дорогою й через 45 хв. виходимо до першого з трьох високогірних озер, через які пролягає наш маршрут. Це озеро Марічейка, розташоване на висоті 1510 м у давньому давньольодовиковому цирку на північно-східному схилі г. Шурин-Гропа (1773 м). Площа озера - 0,7 га, а глибина до 1 м, температура води влітку становить приблизно +9°С. Поверхня озера поволі заростає осокою. Навколо озера зростає густий ялиновий ліс, а також рідкісні види журавлини - дрібноплідна та болотна. Озеро живиться водою, що поступає сюди зі схилів Шурина, які добре видно з його берега. Біля озера є будиночок, в якому можна сховатися від дощу. Обійшовши озеро справа, через 15 хв. підходимо до розгалуження стежок. Ширша (ліва) йде до полонини Шешурська. Ми прямуємо правою стежкою до гори. Через 30 хв. приходимо до джерела. Це буде останнє джерело води на шляху аж до схилів г. Бребенескул (15 км), тому бажано запастися питтєвою водою. Обходимо скельний виступ справа й через 4 год. виходимо на вершину г. Піп-Іван (2028 м), або як її ще називають - Чорна Гора, де знаходяться руїни давньої обсерваторії. Відстань від Шибеного - 10,5 км. При гарній погоді з Чорної Гори у південно-західному напрямі видно Піп-Іван Мармарський (1936 м), а також по румунській стороні - г. Феркеу (1958 м). Після відпочинку та огляду руїн обсерваторії продовжуєм шлях головним гребенем Чорногори. Через ЗО хв. мандрівки приходимо до т. зв. Поганого Місця, де направо від головного хребта відходить хребет, що простягається на г. Смотрич (1898 м). Тут слід триматися лівої сторони гребеня і йти стежкою лівіше від кордонних стовпчиків. Тут розпочинається підйом до вершин Дземброні (1878 м) і Мунчела (1998 м). Слід пам'ятати, що північно-східні схили хребта є дуже стрімкими, скелястими й тому мандрівка ними може бути небезпечною. Слід пам'ятати про те, що майже всі вершини головного хребта Чорногори можна обійти траверсом, що проходить із закарпатської сторони, але тоді втрачається можливість споглядати чудові пейзажі, що відкриваються з північно-східної сторони хребта. Так, із г. Бребенескул можемо оглянути оригінальний давньольодовиковий котел - урочище Кізі Улоги. Спускаючись із вершини, минаємо відногу головного хребта - Кедроватий - Погорілка (справа), на якому збереглося найбільше в Чорногорі оселище кедрової сосни. На його схилах, що спадають до котла Кізі Улоги, знаходиться так зване „крісло Довбуша", де, за легендою, любив відпочивати знаменитий ватажок опришків. Пройшовши ще 1 км, справа бачимо одне з найкрасивіших місць в Карпатах-урочище Гаджина, яке розташоване в давньольодовиковому котлі між вершинами Ребра та Шпиці. Фактично тут є 5 котлів: три великих і два менших. Схили котлів стрімкі й обривисті, на Шпицях маємо 15 рядів вертикальних скель. У цьому місці добре видно залишки морени давніх льодовиків, які сповзали в котел із навколишніх вершин. За народними переказами, саме в Гаджині був похований легендарний ватажок опришків - Олекса Довбуш. У 1878 р. біля нижнього виходу котла був побудований перший на території Українських Карпат притулок для туристів, якому було надане ім'я Яна Грегоровича - одного із засновників Чорногірського відділу Товариства Татранського. Основна стежка обходить вершину г. Бребенескул зліва. Тут є джерело й рівне місце для наметів, однак ночівля під вершиною Бребенескула може бути небезпечною, особливо в грозу. Поряд із величезним масивом Бребенескула, 300 м зліва внизу, між хребтом і його відрогом, що відходить у напрямку г. Гутин Томнатик (2018 м), розташоване найвище в Україні оз. Бребенескул, яке знаходиться на висоті 1801 м. З трьох озер, повз які пролягає наш маршрут, воно є й найглибшим - до 3 м. Площа озера становить 0,4 га. Звідси до Говерли ще 15 км. Бажаючим ночувати біля озера слід врахувати, що тут постійно дмуть сильні вітри й відсутні дрова. Південно-західні схили головного хребта Чорногори знаходиться в складі Карпатського біосферного заповідника, а північно-східні - КНПП. Знищувати гірську сосну тут заборонено, а тому при мандрівці Чорногорою необхідно мати примус. Від кордонного стовпчика № 28, що розташований на розгалуженні гребеня до Гутин Томнатика, проходимо далі на північ. Через 2 км приходимо до місця, де направо відгалужується стежка до хребта Шпиці (1864 м) і г. Гомул (1786 м). Йдемо далі на вершину 1910 м і справа перед нами відкривається вид на два скелясті хребти Великих і Малих Кізлів. Це так звані карлінги - гострі гребені, які розділяють давньопьодовикові котли, що в них колись залягали льодовики. Із перевалу перед г. Туркул спускаємося направо вниз до оз. Несамовите, яке розташоване на висоті 1750 м у котлі міжТуркулом (1933 м) і Малими Кізлами. Площа озера становить 0,3 га, а глибина - до 1,5 м. За легендою, якщо в озеро кинути камінь, то зіпсується погода. Воду для пиття можна набрати з джерела, яке знаходиться на відстані 100 м від озера, біля великого куща гірської сосни. Є різні варіанти продовження маршруту. В умовах гарної погоди слід піднятися на вершину Туркула й піти гребенем далі аж до Говерли (2061 м), щоб мати можливість споглядати мальовничі карпатські краєвиди. На закарпатських схилах головного хребта, досить пологих і рясно порослих гірською сосною, також знаходиться кілька мальовничих озерець. Звідси до Говерли близько 8-9 км. У випадку негоди краще мандрувати, зійшовши з хребта. Між хребтом і виступаючими по дорозі скелями можна знайти непогане, захищене від вітру місце для наметів. У випадку сильного вітру із закарпатської сторони мандрівку можна продовжити т. зв. „австрійською стежкою", що проходить схилами г. Данцер. На неї можна вийти за 10-15 хв., мандруючи вниз від оз. Несамовитого.Йдучи в північному напрямку, через 15 хв. знову потрапляємо до озера, яке розташоване на одному з відрогів Данцера. Далі цією стежою приходимо на о схили полонини Пожижевської, на якій розташовані Високогірний біологічний о стаціонар Інституту екології Карпат НАН України та сніголавинна станція. При необхідності, там можна переночувати. 3 „австрійської стежки" можна зійти до нижнього котла. Стрімка спочатку стежка незабаром змінюється досить доброю дорогою, що проходить схилами долини Данцерського потоку, якою колись ЗВОЗИЛИ молоко з полонин. Доїзд до Верховини: мікроавтобусами з головної автостанції Івано-Франківська: через Ворохту так, як у маршруті № 5; через Косів так, як у маршруті № 7. З Верховини до Шибеного можна доїхати автобусом, від'їзд: 14-00 і 17-50 ( потребує уточнення). Увага! Перед виходом на маршрут у район Чорногори обов'язковою є реєстрація у Верховинському підрозділі гірської пошуково-рятувальної служби; тел.: (03432)-21941, 21971. Источник:"Гори гуцульщини"

Маршрут до високогірних озер Чорногори Затрати часу - 2-3 дні. Довжина маршруту - 35 км. Початок маршруту: с. Шибений над Чорним Черемошем. Маршрут прознакований. Слід пам'ятати, що початок цього маршруту знаходиться в прикордонній смузі, а, згідно з обов'язковими умовами (п. 8 „Положення про прикордонний режим" від 27.07.1998 р.), закордонним туристам для мандрівок у прикордонній смузі повинні мати при собі документи, що підтверджують законність їхнього перебування на території України. Для тих, хто хоче побувати в Мармароських або Гринявських горах, які знаходяться в прикордонній смузі, необхідно отримати дозвіл від начальника прикордонного загону, що охороняє дану територію (Чернівецького або Мукачівського). Для цього необхідно не пізніше, ніж за 2 тижні до виходу на маршрут надіслати лист командирові прикордонного загону, вказавши схему маршруту, список учасників походу та їхні паспортні дані. Через тиждень необхідно зателефонувати до прикордонників і дізнатися, чи надали дозвіл і на яку прикордонну заставу (в Шибений чи Ділове) він надісланий. Тел.: прикордонних загонів: у Чернівцях: (0372)-538203; у Мукачево: (03131 )-21261. Від прикордонної застави „Шибений", що знаходиться поблизу місця впадіння потоку Шибеного в р. Чорний Черемош, рухаємося 2,5 км долиною Шибеного до будинку Високогірного лісництва КНПП. Сюди можна проїхати високопрохідним транспортом. У випадку пізнього часу з дозволу лісників можна розбити табір, а при вільному часі можна сходити до колишнього озера Шибене (1,5 км проти течії потоку). У минулому озеро було досить великим і глибоким (до 25 м біля шлюзу) і в ньому збирали воду для сплавляння лісу. Маршрут на г. Піп-Іван розпочинається від будинку лісництва, а траса прознакована червоною маркою на білому фоні. Широка дорога йде хребтом у івнічно-західному напрямі біля останніх будинків присілка Шибений. У колибі (будинок пастухів) можна ознайомитися з технологією виробництва гуцульських сирів (будз, бринза, вурда), скуштувати на смак або придбати в дорогу. Ідемо далі дорогою й через 45 хв. виходимо до першого з трьох високогірних озер, через які пролягає наш маршрут. Це озеро Марічейка, розташоване на висоті 1510 м у давньому давньольодовиковому цирку на північно-східному схилі г. Шурин-Гропа (1773 м). Площа озера - 0,7 га, а глибина до 1 м, температура води влітку становить приблизно +9°С. Поверхня озера поволі заростає осокою. Навколо озера зростає густий ялиновий ліс, а також рідкісні види журавлини - дрібноплідна та болотна. Озеро живиться водою, що поступає сюди зі схилів Шурина, які добре видно з його берега. Біля озера є будиночок, в якому можна сховатися від дощу. Обійшовши озеро справа, через 15 хв. підходимо до розгалуження стежок. Ширша (ліва) йде до полонини Шешурська. Ми прямуємо правою стежкою до гори. Через 30 хв. приходимо до джерела. Це буде останнє джерело води на шляху аж до схилів г. Бребенескул (15 км), тому бажано запастися питтєвою водою. Обходимо скельний виступ справа й через 4 год. виходимо на вершину г. Піп-Іван (2028 м), або як її ще називають - Чорна Гора, де знаходяться руїни давньої обсерваторії. Відстань від Шибеного - 10,5 км. При гарній погоді з Чорної Гори у південно-західному напрямі видно Піп-Іван Мармарський (1936 м), а також по румунській стороні - г. Феркеу (1958 м). Після відпочинку та огляду руїн обсерваторії продовжуєм шлях головним гребенем Чорногори. Через ЗО хв. мандрівки приходимо до т. зв. Поганого Місця, де направо від головного хребта відходить хребет, що простягається на г. Смотрич (1898 м). Тут слід триматися лівої сторони гребеня і йти стежкою лівіше від кордонних стовпчиків. Тут розпочинається підйом до вершин Дземброні (1878 м) і Мунчела (1998 м). Слід пам'ятати, що північно-східні схили хребта є дуже стрімкими, скелястими й тому мандрівка ними може бути небезпечною. Слід пам'ятати про те, що майже всі вершини головного хребта Чорногори можна обійти траверсом, що проходить із закарпатської сторони, але тоді втрачається можливість споглядати чудові пейзажі, що відкриваються з північно-східної сторони хребта. Так, із г. Бребенескул можемо оглянути оригінальний давньольодовиковий котел - урочище Кізі Улоги. Спускаючись із вершини, минаємо відногу головного хребта - Кедроватий - Погорілка (справа), на якому збереглося найбільше в Чорногорі оселище кедрової сосни. На його схилах, що спадають до котла Кізі Улоги, знаходиться так зване „крісло Довбуша", де, за легендою, любив відпочивати знаменитий ватажок опришків. Пройшовши ще 1 км, справа бачимо одне з найкрасивіших місць в Карпатах-урочище Гаджина, яке розташоване в давньольодовиковому котлі між вершинами Ребра та Шпиці. Фактично тут є 5 котлів: три великих і два менших. Схили котлів стрімкі й обривисті, на Шпицях маємо 15 рядів вертикальних скель. У цьому місці добре видно залишки морени давніх льодовиків, які сповзали в котел із навколишніх вершин. За народними переказами, саме в Гаджині був похований легендарний ватажок опришків - Олекса Довбуш. У 1878 р. біля нижнього виходу котла був побудований перший на території Українських Карпат притулок для туристів, якому було надане ім'я Яна Грегоровича - одного із засновників Чорногірського відділу Товариства Татранського. Основна стежка обходить вершину г. Бребенескул зліва. Тут є джерело й рівне місце для наметів, однак ночівля під вершиною Бребенескула може бути небезпечною, особливо в грозу. Поряд із величезним масивом Бребенескула, 300 м зліва внизу, між хребтом і його відрогом, що відходить у напрямку г. Гутин Томнатик (2018 м), розташоване найвище в Україні оз. Бребенескул, яке знаходиться на висоті 1801 м. З трьох озер, повз які пролягає наш маршрут, воно є й найглибшим - до 3 м. Площа озера становить 0,4 га. Звідси до Говерли ще 15 км. Бажаючим ночувати біля озера слід врахувати, що тут постійно дмуть сильні вітри й відсутні дрова. Південно-західні схили головного хребта Чорногори знаходиться в складі Карпатського біосферного заповідника, а північно-східні - КНПП. Знищувати гірську сосну тут заборонено, а тому при мандрівці Чорногорою необхідно мати примус. Від кордонного стовпчика № 28, що розташований на розгалуженні гребеня до Гутин Томнатика, проходимо далі на північ. Через 2 км приходимо до місця, де направо відгалужується стежка до хребта Шпиці (1864 м) і г. Гомул (1786 м). Йдемо далі на вершину 1910 м і справа перед нами відкривається вид на два скелясті хребти Великих і Малих Кізлів. Це так звані карлінги - гострі гребені, які розділяють давньопьодовикові котли, що в них колись залягали льодовики. Із перевалу перед г. Туркул спускаємося направо вниз до оз. Несамовите, яке розташоване на висоті 1750 м у котлі міжТуркулом (1933 м) і Малими Кізлами. Площа озера становить 0,3 га, а глибина - до 1,5 м. За легендою, якщо в озеро кинути камінь, то зіпсується погода. Воду для пиття можна набрати з джерела, яке знаходиться на відстані 100 м від озера, біля великого куща гірської сосни. Є різні варіанти продовження маршруту. В умовах гарної погоди слід піднятися на вершину Туркула й піти гребенем далі аж до Говерли (2061 м), щоб мати можливість споглядати мальовничі карпатські краєвиди. На закарпатських схилах головного хребта, досить пологих і рясно порослих гірською сосною, також знаходиться кілька мальовничих озерець. Звідси до Говерли близько 8-9 км. У випадку негоди краще мандрувати, зійшовши з хребта. Між хребтом і виступаючими по дорозі скелями можна знайти непогане, захищене від вітру місце для наметів. У випадку сильного вітру із закарпатської сторони мандрівку можна продовжити т. зв. „австрійською стежкою", що проходить схилами г. Данцер. На неї можна вийти за 10-15 хв., мандруючи вниз від оз. Несамовитого.Йдучи в північному напрямку, через 15 хв. знову потрапляємо до озера, яке розташоване на одному з відрогів Данцера. Далі цією стежою приходимо на о схили полонини Пожижевської, на якій розташовані Високогірний біологічний о стаціонар Інституту екології Карпат НАН України та сніголавинна станція. При необхідності, там можна переночувати. 3 „австрійської стежки" можна зійти до нижнього котла. Стрімка спочатку стежка незабаром змінюється досить доброю дорогою, що проходить схилами долини Данцерського потоку, якою колись ЗВОЗИЛИ молоко з полонин. Доїзд до Верховини: мікроавтобусами з головної автостанції Івано-Франківська: через Ворохту так, як у маршруті № 5; через Косів так, як у маршруті № 7. З Верховини до Шибеного можна доїхати автобусом, від'їзд: 14-00 і 17-50 ( потребує уточнення). Увага! Перед виходом на маршрут у район Чорногори обов'язковою є реєстрація у Верховинському підрозділі гірської пошуково-рятувальної служби; тел.: (03432)-21941, 21971 Источник: "Гори гуцульщини"

Зелена - Садки - Поленський Затрати часу - 9 год. Відстань - біля 18 км. Підйом у гори - 1150 м, а з виходом на Козій Ґор?ан - 1370 м. Початок маршруту - при відгалуженні бічної дороги в долину Зелениці. Маршрут не промаркований Від головної дороги Надвірна - Бистриця (Рафайлова) повертаємо на схід, у долину Зелениці. Через 1,5 км шляху від розгалуження знаходиться місток на потоці Черник. Після містка сходимо з дороги й відкритим схилом через т. зв. Чертежі йдемо на південь у напрямі залісненого вододілу між Зеленицею та Черником. На хребті є досить видима стежка, якою через висоту 967 м н.р.м. сходимо у невелике сідло (біля 900 м н.р.м.) з поляною, званою Прелука. Від поляни гострим гребенем підходимо у південному напрямі до поперечного валу Козі, спочатку лагіднішою, а під самою вершиною - дуже стрімкою стежкою. На вершині Козі знаходиться металевий тріангуляційний репер. Затрати часу сюди становлять 4 години. Козя є високим гірським валом, який підноситься упоперек на вододілі поміж долинами Ситного й Черника. Тут спостерігаємо добре видиму асиметричність схилів хребта. Північний схил є дуже стрімким і залісненим, південний - більш пологим і покритим великими голими кам'яними блоками. А поблизу самої вершини - також полониною. Із вершини відкривається чудова панорама. У південному напрямку бачимо масив Довбушанки, зліва від якої звертають на себе увагу гострі піраміди Синяка та Явірника. Справа панораму завершують високі вершини Козього Ґор?ану та Поленського. На спадаючій з вершини в південному напрямі полонині є гарне місце для відпочинку (вода та колиба). Стежка проходить посередині полонини, залишаючи хребет зліва. За полониною стежка стрімко знижується в перевал Козя (1265 м) (сюди біля 5 годин ходу). Через приблизно 45 хвилин ходу підходимо під привершинне нагромадження Козього Ґор?ану (біля 1320 м). Перед війною тут був мисливський притулок. На захід відгалужується старий плай, яким можна потрапити до витоків Черника. Далі маршрут пролягає в південно-східному напрямі. Незабаром виходимо з густого смерекового лісу на великі поля ?ре?отів, порозділяні групами смерек і кедрової сосни, а також гірської сосни. Скельні блоки тут надзвичайно високі, не обмежуючись лише привершинним хребтом, але й довгими язиками сходять низько в долину Ситного. З цього місця є гарний вид на величний масив Довбушанки й близько розташовану вершину Поленського. Добре підтримувана стежка проводить нас південним схилом Козього Ґор?ану під т. зв. Клевка Ямські (Кливки). Перед нами відкривається глибока долина лівої притоки Сітного, т. зв. Яма, відроги якої покриває Ґор?ан (до цього місця -6 годин ходу). Ми знаходимося в урочищі „Садки" - одному з наймальовничіших у Ґор?анах і найцінніших у Природному заповіднику „Ґор?ани". Цінність цієї місцевості були належно оцінені ще перед 1939 р. У міжвоєнний час ця територія була місцем полювання Президента Речі Посполитої. У середині 30-х рр. XX ст. тут був створений туристичний резерват, де заборонялося прознаковувати туристичні маршрути. З цього місця є найкращий вихід на Козі Ґор?ан (1616 м). Для цього ми залишаємо плай і через смерековий ліс підходимо на порівняно широке сідло (біля 1520 м) поміж Поленським і Козім Ґор?аном. Це сідло розділене невисоким підвищенням на дві частини - Клевки (Кливки, Клевки від Поленського) - верхня частина і від Садків - нижня. Від нижньої частини йдемо в північному напрямі й після перетину вузького пасма гірської сосни виходимо на Козій Ґор?ан, на вершині якого знаходиться знищений металевий геодезичний репер (до цього місця - 7 годин ходу). Козі Ґор?ан є центральним пунктом т. зв. „Садків" й одним із найкрасивіших вершин Ґор?анів. Гора є знаною через особливо великі кам'яні розсипища, які, в основному, знаходяться на кожному схилі, причому в багатьох місцях сходять низько в долини. Під вершиною на північному схилі звертає на себе увагу місце великого скелястого обриву. Назви Козі Ґор?ан, Козя і Козій Потік, а також дані зі старих мисливських документів і місцеві перекази вказують на те, що у цьому регіоні колись водилися гірські сарни. Із вершини повертаємося тією ж самою дорогою (близько 0,5 год.). Вийти з Клевки (Кливки) Верхньої на Поленський неможливо через високі зарості гірської сосни. Щоб подолати вершину, слід із Садків іти в південному напрямі (за 100 м нижче стежки буде вода). На східному відрозі Поленського гірська сосна несподівано закінчується. Виходимо на „язик" Ґор?ану, який спадає тут від самої вершини та по скельних блоках підходимо до вершини (сюди затрати часу становлять 9 год.). Поленський підноситься у хребтовій лінії Довбушанки і є „замком" для вододілу, що розділяє долини Черника і Сітного. Зі сходу від Пікуна його відділяє перевал Стеришорка (біля 1440 м), на заході від Скалок (1597 м) - Надзея Поленська (приблизно 1530 м). Північний схил гори є стрімким, південний - спадистим і, за винятком вершини, позбавленим кам'яних розсипів. Тут великі площі зайняті гірською сосною. Панорама з Поленського є дуже широкою. На сході домінує масив Довбушанки, а також високі вершини Синяка та Явірника Ґор?ану. З південної сторони за Довбушанкою на горизонті видніються масиви Чорногори й Свидовця, на півдні домінує високий хребет Братківської. На заході найперше увагу звертають найвищі ?ор?анські вершини - Сивуля та Ігровець з Високою. Источник: "Гори гуцульщини"

С разу хочу обратить Ваше внимание на аббревиатуру ПВД- поход выходного дня. Каждый может предложить свой маршрут ПВД по Карпатам то только в такой форме как будет изложено ниже. В случае не исполнения данного условия, автор поста будет предупрежден, в случае не реагирования, через двое суток пост будет удалён. Маршрут:Зелена - долина Зелениці - Довбушанка (1755 м) Час переходу - біля 8 год. Відстань - біля 27 км. Підняття в гору - 1170 м Початок - у Зеленій, при відгалуженні бічної дороги в долину Зелениці. Спочатку маршрут непрознакований. У верхній частині Зелениці жовтими знаками прознакований відрізок, де проходить стежка: Яремча - долина Зубринки - Синяк. Маршрут на Довбушанку прознакований червоним кольором. Маршрут складається з двох частин. Перша - долинна - протяжністю біля 23 км - проходить долиною Зелениці; друга - це саме підйом на Довбушанку (різниця висот - 700 м). До долини Черника (3 км) маршрут проходить тією ж стежкою, що й маршрут до Садків. Після наступних трьох кілометрів приходимо до моста на Зелениці й верхнього кінця присілка з тією ж назвою (затрати часу - біля 1,5 год.). Переходимо на правий берег потоку й незабаром долина звужується. На східній стороні, на схилах Аршичної бачимо великі поля ?ор?анів, що сходять до дна долини. У деяких місцях на ці кам'яні розсипи наступає ліс, створюючи по-справжньому казкову сцену. Ця територія знаходиться під правовою охороною, як резерват Бредулець. На другій стороні долини, біля підніжжя Глибокого Верха, у лівому березі Зелениці видніються мальовничі відслонення карпатського фліша. Підходимо до впадіння потоку Сітний (9,5 км, 2,5 год часу). У цьому місці слід відвідати мало знаний водоспад з висотою падіння води біля 8 м. Для цього переходимо через міст на лівий берег Зелениці й ідемо дорогою в долину Сітного. Після приблизно 300 м маршруту бачимо впадіння першого (зі сторони долини) правої притоки Сітного, який бере початок під вершиною Товстої (1398 м). Цей водоспад знаходиться на цьому ж потоці, на відстані кількох десятків метрів від нашої дороги. Через 4 км вище впадіння Сітного приходимо до руїн довоєнного моста (3,5 год). До цього місця можна під'їхати машиною із Зеленої. Переходимо вбрід Зеленицю й незабаром зауважуємо жовте маркування на маршруті Яремча - долина Зубринки - Синяк, якою будемо йти на протязі біля 4-х км. Перед поєднанням вод Зубринки й Зелениці переходимо через широку галявину Довбушанка, а півтора кілометрами вище - проминаємо полянку Ільма з пастушим табором. За нею, при впадінні до Зубринки потоку Федоцил (Федусільський Звір), входимо на територію Природного заповідника „Ґор?ани". Після години ходу прознакований жовтими знаками маршрут залишає долину Зубринки, звертаючи через т. зв. Веснарку і Малий Ґор?ан (Веснарковий Ґор?ан) на вершину Синяка (із Зеленої - 4,5 год. ходу). Після чергової години мандрівки підходимо до закінчення широкої дороги в долині Зубринки (загальний час - 5,5 год.). Тут бачимо червоне маркування маршруту, що проводить через усі Українські Карпати. У наш час це місце називають Новобудова. У міжвоєнний час тут знаходилося схроніско (притулок) ПТТ (Польського Товариства Татранського) „Під Нижньою". Його залишки збереглися ще й дотепер. Переходимо містком на лівий берег Зубринки й поряд із колибою пастухів підходимо на полонину Нижня. Із неї відкривається мальовничий краєвид на південь, де знаходиться хребет полонини Довгої. Із цього місця розпочинається приблизно 2,5 годинний підйом на Довбушанку. Спочатку стежка проходить дуже стрімко вгору в північному напрямі, пізніше повертає на схід й, постійно йдучи вгору, траверсує південний схил Довбушанки. Підходимо до бокової, пд.-сх. відноги гори, яка спадає до Новобудови. Далі проходимо чітко простежуваним гребенем на північний захід до відкритої вершинки з висотою 1520 м, яку називають Верхнизня (6,3 год ходу). Тут є чудове місце для відпочинку. Перед нами з півночі відкривається досить близький засипаний ?ре?отами вершинний хребет Довбушанки. На пн-сході увагу привертають близько розташовані вершини Малого Ґор?ану, Синяка і Хом'яка. Із вершинки спускаємося в північному напрямку у вирівняне полонинське сідельце й розпочинаємо підйом на хребет Довбушанки. Спочатку лісом, а пізніше поміж заростями жерепу підходимо до добре видимої стежки на ?ор?ан, який покриває вершину Довбушанки. Незабаром виходимо на східну вершину Довбушанки (1750 м). Звідси на головну вершину (1755 м) - біля 1 км на захід (загальний час - 8 год.). З цього місця слід звернути увагу на геоморфологічні особливості всього масиву. З північної сторони пологого зниження між вершинами знаходиться т. зв. „великий зсув". У свій час Є. Ромер зазначав, що він утворився протягом кінця червня - першої половини липня 1897 р. Загальна площа зсуву оцінюється на 70-75 га. Поблизу зсуву простягаються хребтові вали. Це кількаметрової глибини поздовжні заглиблення, що паралельно простягаються до вершинного хребта. їхнє формування тісно пов'язане з моноклінальною будовою хребта й повільним гравітаційним зсуванням скелястих площ згідно із падінням гірських порід на південь. Подібні вали також можна побачити на хребтах Синяка та Грофи. Довбушанка є найвищою вершиною східних Скибових Ґор?анів. Це найкращий пункт для огляду в тій частині гір. Панорама охоплює на сході й півдні хребти Костричі, Чорногори, Свидовця і Братковської. Дуже граціозно звідси видніються найближчі до Довбушанки вершини: Синяк і Хом'як - на сході, Поленський із Козім Ґор?аном - на заході. Над останніми нависають вершини центральних Ґор?анів із Сивулею, Ігровцем і Високою. Источник: "Гори гуцульщини"

СИСЬКИ

Общая, базовая информация информация Универсальная, для одного ребенка, четырехколесная Возраст: 0+ месяцев Конструкция: книга Вес: 14,5 кг. Ширина шасси: 60 см. В комплекте Жесткая люлька, вес: 4,5 кг., внутренний размер, д×ш: 30*73 см. Накидка на ноги Дождевик Сумка Корзина для покупок, из ткани Смотровое окно Размеры Длина, ширина: 60 см. Размер в собранном виде, д×ш×в: 41*94 см. Колеса Тип колес: надувные Поворотные передние колеса, с фиксацией Система амортизации Подробности Регулировка высоты ручки Горизонтальное положение спинки Регулировка наклона спинки, число положений спинки: плавная регулировка Ремни безопасности, пятиточечные Перекладина перед ребенком, съемная Регулировка высоты подножки Съемный капюшон цена действительно 3100-3300 грн, Польша (элит)

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной темея знакома не с ней а с ним, и видела их не так давно в месте, точную дату не помню

Прикинь знакома)))) и я даже уверена что они встречаются, наверное уже больше 2 лет, или что то около того, И судя по тому что я видела, они очень любят друг-друга,

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной темефеее пошляк

Вот как раз и есть))0Вроде как Парву Трусы Зубами))

какие у Ляли.....

и как?)) используя много высокопарных слов унижая слабы пол, то есть женский, просто виртуозно афигенная черта характера?

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной теме если ты мне покажешь хоть одно моё фото с темы фото сетян, а в частности жопу, я подарю тебе бутылку Johnny Walker.

а я то думаю, такое лицо знакомое у моего гинеколога, даааа потрепало тебя БЕРЕГИСЬ!!! Витос вышел на тропу "попускания" головастиков. рано или поздно это "головастики" оторвут тебе твои яйца , "курица" которую яйца не учат. и больше не попадутся мне в жизни.

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной теме вот интересно, до чего же?

ну ты прям как вчера родился

профессиональных? или так , любительских?

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной темевспоминается фраза Ксатрикса по поводу какого пользователя. "Ты так смешно пытаешься со всеми дружить"(С) людей которые постоянно поддакивают называют "подсобачниками"

Аномально холодные зимы наблюдались на нашей планете задолго до появления термометров, а тем более метеослужб. По сказаниям летописцев в зимы 401 и 801 годов «затвердели волны» Черного моря. В «859 году Адриатическое море так замерзло, что в Венецию можно было проходить пешком». Через 850 лет это явлени е повторилось. В 1010 - 1011 годах морозы сковали турецкое побережье Черного моря. Ужасные холода достигли Африки, где низовье реки Нил было покрыто льдом...... » Нажмите, чтобы показать спойлер - нажмите опять, чтобы скрыть... «В 1210-1211 годах замерзали реки По и Рона. В Венеции по замерзшему Адриатическому морю ходили обозы. В 1322 году Балтийское море покрылось столь толстым слоем льда, что из Любека в Дании к берегам Померании ездили на санях. В 1316 году все мосты в Париже были снесены льдом. В 1326 году замерзло все Средиземное море. В 1365 году Рейн был покрыт льдом в течение трех месяцев. В 1407-1408 годах замерзли все швейцарские озера. В 1420 году в Париже была ужасная смертность от холода; волки забегали в город, чтобы пожирать трупы, валявшиеся непогребенными на улицах. В 1468 году в Бургундии замерзло вино в подвалах. В 1558 году целая армия в 40 000 человек стояла лагерем на замерзшем Дунае, а во Франции замерзшее вино продавалось кусками на вес. О холодах XVIII столетия имеются более точные сведения благодаря изобретению термометра. В 1709 году в Париже в течение многих дней было -24 градуса; вино замерзало в погребах и колокола трескались во время звона. В 1795 году морозы в Париже доходили до 23 градусов. В этом году один эскадрон французской кавалерии взял штурмом целый голландский флот, захваченный льдом у берегов Франции. В XX веке в зиму 1953-1954 годов на обширной территории от Атлантики до Урала с ноября по апрель лютовала стужа, замерзла северная часть Черного и вся акватория Азовского морей. Жгучими морозами и свирепыми буранами запомнилась и зима 1962-1963 годов. Лед сковал обычно не замерзающий Датский пролив, опять замерзли каналы Венеции и реки Франции. «Зимой неистовых морозов» назван и сезон 1968-1969 годов. В 2002 году в Германии из-за морозов полностью было остановлено движение судов по каналу Майн-Дунай, являющемуся важной европейской водной транспортной артерией. Толщина льда, в который вмерзли более 20 судов, достlдостигала местами 70 см. Тогда же из-за сильных холодов замерзла лагуна Венеции, гондолы, вмерзли в лед. До этого лагуна замерзала в 1985 году. В конце 2005 года большинство стран Центральной и Западной Европы оказались во власти сильных снегопадов.В Германии необычные для этого времени года холода привели к обледенению и обрыву линий электропередач. В Нидерландах многие населенные пункты также оказались обесточены из-за обрыва линий электропередач. В Париже для туристов на несколько часов была закрыта Эйфелева башня. Главная достопримечательность Франции полностью обледенела. В Великобритании на дорогах оказались заблокированы свыше 500 автомобилей. К эвkэвакуации людей, оказавшихся в снежном плену, были привлечены бригады ремонтных и дорожных служб, спасатели, пожарные, и даже армейские подразделения. В самые заснеженные районы вертолетами доставляли продукты питания и одеяла. basik.ru я не думаю с в это году будет хуже. надо покупать обогреватели сейчас( на случай если трубы размёрзнуться) по будет как с вентиляторами))))))

сам себя побей молотом, женщин быть нельзя))))) когда ты будешь спать, она может тебе отомстить))) женщины существа подлые и коварные)))) а Ницще спал со своей сестрой, он был больным человеком.

а тебе лишь бы размножаться я честно говоря нифига не поняла с твоего поста))))))

я далеко не феминиста и мужеподобная баба))) я вполне успешная женщина, которая счастлива в браке и довольна своей работой.Если тебе не нравиться моя фигура или моё лицо, я не могу тебя за это осуждать, но постоянно оскорблять и поносить меня ты не имеешь морального права, ведь я же не доказываю в каждом своём посте что у тебя там что то не так и ты не мужчина, не обзываю тебя всякими словами редисочными))). Давай каждый останется при своём мнении, и в будущем мы попытаемся не пересекаться, раз мы не можешь спокойно играть в одной песочнице. мы с тобой взрослые люди, в конце то концов.

в чём то ты даже очень прав, но у меня встречный вопрос " а что же за мужчина позволяющий "Тупой девушке (с)" вытирать об себя ножки?" я могу тебе с уверенностью сказать, что не ненависть к более красивым женщинам превращает женщин в феминисток, а неспособность понять, что мир делиться на мужской и женский, совместным он становиться только в некоторых случаях ( секс, дети, хозяйство и т.д). и бльо это ИМХО

"Почему девушки не признают что были не правы и не могут вовремя остановиться", ?! потому что любимое слово женщин Ещё

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной теменасчёт сладкого: ну не знаю, папа так всегда говорил)), может потому что сам не любил, а может потому что я в детстве всех мальчиков, в том числе и папу, пыталась всё время накормить шоколадными конфетами.)))