ТеМнЕ ЯнгоЛятКо

Я думаю, что забыть возможно, остануться только, какие-то, туманные воспоминания..

Думаю, меня б убили б за такое.. Но если б у меня сыл или дочь сказали б о таком, то я б просто с ними б поговорил..

Знову мене топлять в багні

І світ пахне пеклом за останні три дні

Та внутрішній голос каже: ”Мовчи! Мовчи...”

Тільки душа моя нестерпно кричить,

Благає на волю!

І знову хочу бути сильнішим від болю

З закритими очима бачу потворність світу

Та не можу звільнити правду обманом сповиту

Що лунає в моїх думках,

Тоді охоплює мене в обійми страх,

І світлий розум не характерний мені...

Я втрачаю все для того щоб зостатись на самоті

Думки лиш вбивають мене поневолі

І вже не розумію: чи прагну я волі?

Забуття – пристання моє!

Це все чого прагну, поки ще розум при мені є,

Мій промінь надії...на деякий час

І буду молити, щоб він не погас...

Забуду все! Все? - неможливо!

Обличчя не зніму,

Душу не зміню

Та думки мене покинуть – полинуть в пітьму

Заради цього ще серце б’ється, із-за цього живу...