ТеМнЕ ЯнгоЛятКо

Я думаю, что забыть возможно, остануться только, какие-то, туманные воспоминания..

Думаю, меня б убили б за такое.. Но если б у меня сыл или дочь сказали б о таком, то я б просто с ними б поговорил..

Знову мене топлять в багні І світ пахне пеклом за останні три дні Та внутрішній голос каже: ”Мовчи! Мовчи...” Тільки душа моя нестерпно кричить, Благає на волю! І знову хочу бути сильнішим від болю З закритими очима бачу потворність світу Та не можу звільнити правду обманом сповиту Що лунає в моїх думках, Тоді охоплює мене в обійми страх, І світлий розум не характерний мені... Я втрачаю все для того щоб зостатись на самоті Думки лиш вбивають мене поневолі І вже не розумію: чи прагну я волі? Забуття – пристання моє! Це все чого прагну, поки ще розум при мені є, Мій промінь надії...на деякий час І буду молити, щоб він не погас... Забуду все! Все? - неможливо! Обличчя не зніму, Душу не зміню Та думки мене покинуть – полинуть в пітьму Заради цього ще серце б’ється, із-за цього живу...