Клод Лелюш Французький кінорежисер, сценарист, кінооператор, продюсер Клод Лелюш має одну з найбільш суперечливих репутацій в історії кіна. Лавреат „Золотої пальми” Канського фестивалю та двох „Оскарів”, він пройшов тернистий шлях до слави та визнання. І ця боротьба не припиняється до сьогодні. Сам Лелюш каже, що кожна невдача ставала для нього трампліном для наступних звершень. Його перший повнометражний фільм схвалив знаменитий Анрі Лан?луа (фундатор і директор ле?ендарної Французької сінематеки). Але стрічка із тріском провалилася під час прем’єри... „Клод Лелюш. Запамятайте це ім’я. Більше ви його не почуєте” – так відреа?ував журнал Cahiers du cinema на той самий повнометражний дебют. Проте наполегливість молодого кінематографіста принесла удачу. У двадцять вісім років він фільмує „Чоловіка та жінку” – картину, що стала ле?ендою і до сьогодні не сходить із телевізійних екранів... Клод Лелюш придумав цю історію у курортному містечку Довіль після того, як побачив жінку з дитиною, що гуляли берегом моря. Картину було досить важко зреалізувати, бо ніхто з продюсерів не вірив, що 1965 року можуть бути популярними любовні історії. Лелюш непросто долав фінансові проблеми, йому також було важко знайти спільну мову з виконавицею головної ролі Анук Еме. Проте вдалося знайти чудового композитора, який після цього фільму став світовою знаменитістю. Це Франсіс Лей, що був до „Чоловіка та жінки” безіменним чоловіком з акордеоном. І, нарешті, до компанії приєднався ще одни герой – автомобіль „Форд Мустан?”. Гуртом вони ввірвалися в історію світового кіна. Клод ЛелюшВзагалі ж, Клод Лелюш вважає себе за одного з творців моделі сучасного кінематографа. Тим режисером, котрий одним із перших зумів примирити авторське та розважальне кіно. І саме його операторські та монтажні принципи широко використовуються сьогодні. Клод Лелюш стояв біля колиски того, що ми називаємо кліповим монтажем. Кінематограф – безумовно, надважлива складова життя Клода Лелюша. Він каже, що всі свої сюжети вистраждав, пропустив крізь себе. Тому сформував багато важливих правил створення фільму. Скажімо, написаний сценарій для нього – це лише відправна точка. Режисер постійно кори?ує свій задум. Він приходить на знімальний майданчик біля п’ятої ранку, щоб відчути атмосферу, він стежить за природним освітленням, яке буде цього дня, він ще раз перечитує та править репліки персонажів. Для нього важливо, щоб картина була органічною, щоб у глядача не виникало відчуття фальші. Разом із тим, Клод Лелюш надає перевагу інтуїції. Він вважає, що слід більше довіряти своїм відчуттям, а не розуму. І це – головний принцип його кінотворчости. Загалом, Клода Лелюша прийнято вважати співцем приватного життя. У його картинах зазвичай нема політики чи актульних тем. Він зосереджений на людських стосунках і, як ніхто, вміє передавати їх нюанси. Проте картина „Знедолені”, що зафільмована 1995 року, об’єднує у собі актуальну проблематику з багатою палітрою людських переживань. „Знедолені” – це також найбільш особистий фільм Клода Лелюша. Майбутній режисер уперше почув сюжет роману Віктора Гю?о влітку 1942 року від своєї матері. Вони пробиралися через окуповану Францію до Парижа. Коли їхали потягом, їх намагався затримати німецький офіцер. Мати відкупилася своїм годинником, після чого назвала того офіцера Тенардьє, як одного з не?ативних персонажів „Знедолених”. А далі розповіла синові сюжет роману. Так історія Жана Вальжана вплелась у життя Клода Лелюша. Так само і у його фільмі вигадка переплітається з реальними історичними подіями. Дуже непростими, неоднозначними і навіть кривавими. Проте страждання персонажів будуть винагороджені. Що й казати – типовий Клод Лелюш! Ігор Грабович
