Я обернувся.... ти стояла,
Моєю тінню прикидалась,
Тобі мене було замало,
Я був один, мані здавалось...
Ти засміялась... але тихо,
А я кричав і рвав волосся,
А я мовча... то твоя примха...
Я тінь твоя... мені здалося...
Я вив собакою у небо,
Ти все ж стояла, як і я,
І у тобі була потреба,
Але забув твоє ім′я.
Тепер похмура ти... руками
Тебе закрив від світла і
Читав молитву муракамі,
Щоб ти жила в моїй руці...
Я сдохнув би, але не можу,
Бо у собаки є хазяїн...
Ти все стоїш... Але не схожа
На ту, яка колись була...
не судіть цю фігню... просто начитався сучасної літератури...