Я вмію бачити. В мене є очі. Вмію ходити. В мене є ноги. Вмію тарабанити по клаві. В мене є руки. Вмію відчувати. В мене є відчуття, яке дає сигнал на результат іншого відчуття. Вмію кашляти. В мене немає хвороби. В мене є хвороба, якій можна заздрити. Я не боюся показувати своє справжнє Я. В мене найбільше в світі недоліків. Саме тому я не боюся показувати своє справжнє Я. В мене немає риб'ячих жарб. Але я вмію дихати. Вмію плавати на швидкості. В мене є мозок, є пам'ять. Я пам'ятаю імена своїх друзів. В мене є друзі. Я вмію їх мати. Я вмію сприймати речі такими, які вони є. В мене є рецептори. В мене є пляшка пива, яку можна розтягнути на вічність. В мене є час. В мене немає годинника. В мене є свічка, але я її ніколи не запалював. В мене є зірка, але я не знаю, де вона. В мене є гаряча голова, тепле серце і прохолодна кров. В мене є жили, які нагрівають кров. Кров збагачує мої вчинки теплотою, вітамінами і лейкоцитами у вигляді поцілунків. В мене є крила. Я вмію літати. Лечу... І не боюся впасти і розбитися. Я не боюся розбитися, бо падіння дає солодке відчуття пустоти, страху і слизької печери. Я ніколи не був у печері, але чомусь саме такою вона мені й сниться. В мене є перевага: я не боюся спіткатися і падати, розбиваючи голову. Хоч я і впевнений на двісті вітсотків, що долечу до кінця, хоча вистачило б і ста. Точно долечу до кінця. Якщо, звичайно, не обламаюся. http://city.brovary.net/portal/uploads/1261426017/gallery_3829_1407_21457.jpg http://city.brovary.net/portal/uploads/1261426017/gallery_3829_1407_123447.jpg
