manyn

одиночество)))

Выражение:Ну и где этот козёл лазит??? :tongue:

Мысли...с кирпичиками :dntknw00:

1.Нокиа-модель не помню давно было... 2.Нокиа-таже ситуация 3.Моторолла - V66 4.Самсунг - С100 5.Самсунг - Е630 6.Нокиа-розкладушка 7.Нокиа - N72 8.Lg-Shine 9.Нокиа - N95 10.Нокиа -8800 11.Lg-Рrada

клубники,маленьких ромашек,плед....крышу.....и милую музыку :blush200:

полное его отсутствие...... :cry2:

Бернард Вербер - "Империя Ангелов" :blush200:

Кролик - Стефан или же просто Зая))) :smile:

Почуття-лавина,що опікає....Проте і опіки бувають різних ступенів....І біль від них також різний..... Мовчати й страждати, або ж не нав'язливо проявити свою симпатію і просто спостерігати за результатом. Так чи інакше гірше не буде....

По моему еще и организаторы точной даты не знают))) :tongue:

Ніколи не грала і грати не хочу....І взагалі шкода дивитись на тих людей,що в такий спосіб сподіваються на легкі гроші....Інколи все закінчується трагічно :stop0000:

Марио Пьюзо-Крестный отец

Ти покинув мене у розпалі подій, Ти боявся, ти грався і просто дурів. Ти тікав від подій, Що так гнались услід. А тепер пустота І сміюся вже з ним. Мрію, чекаю, тривожусь, терплю, Лише із ним ніби в раю. Він непорочне дитя майбуття, Що бачить у світлі багато сміття. Та статус душевний цінніше за все. І скоро зі мною він стерпить усе. Він зверне увагу на листя навколо, І колір побачить такий кольоровий. Ти будеш дивитись і плакать в душі, Та жалю не буде в моєї душі, Страждань чималеньку пізнала,ПРОБАЧ Та краще за все більше не плач. Ти подругу знайдеш, я вірю у це… І знову по колу картина піде Страждання, образи, любов і тепло, Що рідним і близьким для мене і тебе було.

лежачі поліцейські-штука потрібна, але без фанатизму....Перед школами..хай собі кладуть...та на кожному кроці.....жах.....по Гагаріна деякі їдуть довше ніж до Києва... Трясе, підкидає......Особливо коли наші водії маршруток....типу намагаються економити час... :sad:

Бальмонд-Тишина...

Юрій Андрухович "12 обручів"

Это было обычное хлопотливое утро, когда, приблизительно в 8:30, пожилой мужчина, лет 80-ти, пришел снять швы с большого пальца его руки. Было видно, что он очень спешит, и он сказал слегка дрожащим от волнения голосом, что у него важное дело в 9 часов утра. Сожалеюще покачав головой, я попросил его присесть, зная, что все доктора заняты и им смогут заняться не ранее чем через час. Однако, наблюдая, с какой печалью в глазах он то и дело посматривает на стрелки часов, во мне как бы что-то сострадательно екнуло - и я решил, благо у меня не было в данный момент других пациентов, самому заняться его раной. Обследовав его палец, я нашел, что ранка успела хорошо зажить, и посоветовавшись с одним из врачей, я получил необходимые инструменты и для снятия швов и медикаменты для обработки раны. Занявшись вплотную его пальцем, мы разговорились. Я не удержался и спросил у него: "У вас, наверное, назначен прием у врача, раз вы сейчас так спешите." "Нет, не совсем так. Мне надо успеть в больницу покормить мою больную жену." Тогда я спросил, что с ней. И пожилой мужчина ответил, что у нее, к сожалению, обнаружили болезнь Альцгеймера. Пока мы разговаривали, я успел снять швы и закончил обработку его раны. Взглянув на часы, я спросил, будет ли она волноваться, если он немного опоздает. К моему полнейшему удивлению, мой собеседник сказал, что она, увы, не узнает его последние пять лет. "Она даже не знает, кем я ей прихожусь" - покачав головой, добавил он. Изумленный, я воскликнул, "И вы все равно ходите туда каждое утро, даже несмотря на то, что она даже не знает, кто вы?" Он улыбнулся и по-отечески похлопав меня по руке, ответил: "Она не знает, кто я, зато я знаю, кто она." Я с трудом удержал слезы. А как только он ушел, мурашки побежали у меня по рукам и я подумал: "Да ведь это именно та любовь, о которой я мечтал всю свою жизнь.." Несомненно, даже несмотря на ее болезнь, она была счастливой женщиной, раз имела такого заботливого любящего мужа. Истинная любовь - это не физическая страсть и не просто романтика. Настоящая любовь - это способность принять все - все то, что было, что есть и то, что будет.

Раз в 3-4 дні...Інколи щодня-таке бува дуже рідко))) :biggrin:

Для дорогої тобі людини можна придумати щось креативненьке...Надути кульок (кількість залежно від віку),в кожній кульці залишити записочку з побажанням,замовити торт або ж бутилку шампанського з фотографією....Все це запакувати в величезну коробку))) Моя мама обожнює парфуми... Татку-щось пов*язане з охотою.......

Как красиво....можно провести паралель между написаным на этой страничке и моей жизнью...А ведь действительно...тяжело признатся другу, ведь очень велика боязнь его потерять и быть отвергнутой... :sad:

Просто поговорити про проблему-прірву, що між вами виникла, або ж починає виникати.....Відверта розмова кращі-ліки....А довіра до дорогої тобі людини,якщо це дійсно так, повернеться...і все буде ОК....І пробачити, і відновити можливо...було б бажання... :smile:

Принципи-їх немало, не завжди допомагають....та що ж цим вдіяти..... :beee0000: Я принципові вчинки в мене проскакують майже кожного дня.....

люди ображаються та віддаляються по різним причинам.....Це може бути надлишок спілкування, переоцінка цінностей, страх зробити боляче та таке інше....Залежить від часу та самих людей....

вот в этом году начала изучать французкий,английский-розговорный уровень...

Роберт Грин "48 законов власти "...