У СРСР, та і у всьому пострадянському просторі можна знайти величезну кількість речей, які не і інакше як феномени назвати не можна. Якщо порівнювати з рештою світу, то все якось не так, не правильно, зі своєю самобутньою специфікою. Не стала виключенням і пострадянська молодь. Саме у ній, як в кривому дзеркалі, відбито все хороше і добре, що тільки є в нашому суспільстві.У сьогоднішніх українських реаліях молодь, як соціальну групу, можна розділити на прихильників тієї або іншої субкультури. Зрозуміло, що таке ділення досить умовне. (Потрібно враховувати величезний вплив домінантної і масової культур). Але все-таки грубо таке ділення можливе. Якщо продовжувати спрощення такої моделі, то можна представити молодь як два протиборчі табори. По одну сторону барикад масова непомітна єдина вітчизняна контркультура, без усвідомленого протесту, іменована субкультурою гопів. По іншу вся решта контркультур, але вже з усвідомленим протестом. Фактично, такій собі маленький двохполярний світ, де переважна більшість неминуче попадає під вплив одного з полюсів.ГОПНІКИПсы с городских окраин.Есть такая порода.С виду обычная стая.Их больше от года к году.ЧайфГопніки, любера, шпана...У них багато імен, але одна ідеологія. Субкультура парадоксу. Масова, проте, інша; непомітна, проте існуюча і дуже «костиста», без свідомого протесту. Субкультура, яка заважає нам жити.Представники цієї субкультури поширені в першу чергу на всій території колишнього СРСР, особливо на периферії в ПТУ, коледжах (училищах). У ВУЗах вони чомусь зустрічаються набагато в менших кількостях. Зародилися гопи в Союзі (з часів Сталінського терору, коли у в'язницях побувала половина країни), звідки вони і беруть своє коріння, а тому дані індивіди дуже поважають «воров в законє», а також тих що «відмотали термін» на зоні. Ці кримінальні елементи, за своєю суттю, і є рознощиками гоп-культури! Тобто вже одне це змушує по-новому поглянути на непомітних лисих хлопців. (Суб)культура, вигодувана тоталітарним режимом, вже за своєю суттю є неприйнятною анархістами. Що вона може дати підростаючій людині окрім жорстокості? Буття визначає свідомість... А при цьому як мінімум 30% України заповнено гопніками. (Рух наці-скінів після таких приблизних цифр здається просто дитячою іграшкою.)Гопота живе «общинами». Всередині «общини» є примітивна ієрархічна система, яка будується на неписаних поняттях, запозичених, переважно, з місць позбавлення волі. Саме це і є найважливішою соціально-психологічною рисою гопоти. Найцікавіше, що ці «понятія» ніякого відношення не мають до так званих «воровських» законів зони, які мають ряд мудрих правил. Гопота всього лише знає пару фраз. Наприклад: «Хто ти по жизні?» - очікувана відповідь «Пацан», «Босяк», «Вор». Причому найвищим ступенем втілення всього хорошого, доброго і шанованого є «пацан». Тут необхідно зробити невеликий відступ і розповісти про походження цього слова. Ви, мабуть, знаєте, що більшість тюремних жаргонних слів запозичені з івриту, не пройшло осторонь і слово пацан. «Поц» - по-єврейськи - (@#%). Отже, пацан - маленький (@#%). (цитата з книги Григорія Клімова «Протоколи радянських мудреців» стор. 184, 315) Хочете називати себе єврейським словом, та й ще натякати на розміри свого органу - добре будьте пацанами! Они собираются в стаи, еще не зная, что делатьМожет быть, просто полают, а может, кого-то заденутИ ушки у них на макушке: Ты шепчешь - они услышатУлица - не игрушки. Здесь учащенно дышатЧайфСамою, мабуть, головною проблемою є нав'язування цих самих «понятій» (з тупою завзятістю) мирному людському населенню, що викликає украй негативне, а згодом і ненависне відношення до цієї субкультури. До не другорядних негативних гоповських рис можна приписати: улюблене заняття навчати життю людей, несхожих на них ні зовнішністю, ні способом життя, знову ж таки вдаючись до своїх усюдисущих «понятій», намагаючись підстроїти всіх людей під себе і під свій спосіб життя. Тих, хто не такий як вони, гопи називають лохами, всіляко докучаючи, дістаючи, заподіюючи неприємності, аж до нанесення тілесних ушкоджень (при цьому демонструючи могутні інтеграційні можливості). Саме стадний образ існування дозволяє гопнікам відчути себе самозатвердженими авторитетами в тій області або в тому районі, де вони формують свої групи. Проблема не нова, але тема закрита...Підводячи підсумок вище написаному можна відзначити позитивний момент: у великих містах гопніки перевироджуються як клас. Цьому сприяє поступове поліпшення рівня життя, культури і бурхливий розвиток різних неформальних молодіжних рухів. У провінціях же дотепер спостерігається дуже сильний вплив гоп-субкультури на загальну культуру поведінки і спілкування молоді. На периферії саме ця (суб)культура і є домінуючою. Саме тут ми стикаємося з величезною проблемою. Адже подібні ідеали, що так масово приймаються молоддю, помножені на збочені «поняття» є дуже великою перешкодою на шляху до анархізації. (Ми вкладаємо в це поняття хоч би звільнення від тоталітарного стилю мислення). І ми констатуємо, що гоп-культура наш ворог. Ворог, з яким ми будемо боротися... Анархізація українського суспільства неможлива без перемоги над гопізмом. І ця війна ведеться не тільки нами... Ведеться не перший рік. Основний ворог гоп-культури - контркультури зі всіма своїми плюсами і мінусами. В умовах, коли традиції, норми і цінності в двох субкультурах не просто кардинально відрізняються, а виключають існування іншої, війна стає неминучою.КОНТРКУЛЬТУРЫВся влада у тих Хто в змозі купити її. Ми ходимо по вулицям як курчата... І всі роблять те, що їм говорять... Я хочу, щоб повстали людиThe ClashКонтркультура... Світовідчуття, що базується на зіставленні себе Системі. (Гадаю, більшість погодиться). Але в сучасних реаліях складається враження, що більшість існуючих контркультур близькі до ідеологічного виснаження. Для прикладу, візьмемо панк, як одного з субкультурних носіїв ідеї анархії.Поза сумнівом, ідеологія панку - це значно більше, ніж грубі тексти пісень та ірокези. Але тут саме і виникають труднощі. Чи існує зараз в Україні такий рух, як панк? Дещо складне питання. Музика, що іменується «панком» дійсно існує. І річ навіть не в тому, що це вже зовсім не та музика, не той стиль і атмосфера, що були. Справа в іншому.По-перше, панк - рух бунту. Але хто сьогодні і головне як бунтує? Мається на увазі, проти Системи (кожен вкладе в це поняття щось своє особисте). Та ніяк. У країні, де йде тотальна деградація, ті дії, до яких найчастіше вдаються панки, здаються просто безглуздими. А силові причому ідеологічно виправдані (ті до яких хотіли б удатися) неможливі із-за слабкості руху. Міфичний бунт. Так, він був на Заході (і то дуже давно), але його і близько не було у нас. Дозволю собі зробити наступне припущення: «У СРСР, як і в СНД панків, взагалі не було». Цим поганим словом комсомольські журналісти маркували людей, які або зовні нагадували панків, або грали музику, подібну на «Ramones». А шпильки в джинсах - це просто так, для понту. (Пункери... Наші рідні гопи більше вписуються в ідеали панку. Ось вам реально «втрачене покоління») На Заході панк був реакцією на естетичні цінності суспільства споживання, на надмірну матеріальну культуру, на глазур та блискітки диско. У Союзі це була, перш за все, реакція на масову сірість і нудну «битовуху». Цей рух був радше розважальним, ніж ідеологічним. (Пост)Радянський панк - це просто галасливий стиль життя, і жодним чином не філософія. А знаменита похмура екзистенційність радянського панку - це екзистенційність бомжа-алкоголіка, що у наш час чудово ілюструє в своїх піснях Шнур з «Ленінграда». Але його чомусь ніхто панком не називає, а звуть неошансоном. Звичайно ж, була група «Гражданская Оборона» з Єгором Лєтовим, була Янка Дягильова, була спроба створити контркультурну ідеологію з політичним присмаком. Проте не вистачило ненависті. Тієї самої ненависті, що стала живильним середовищем для панків Великої Британії і США. Радянська контркультура була занадто інтелігентною, щоб свідомо орієнтуватися на зло. Тоді як тексти «Sex Pistols» були просочені безпричинною ненавистю до всіх і кожного («I wanna destroy the passer-by»). Західний панк категорично не терпів пасивних споживачів; радянський ж панк був пасивним до такої міри, що вже не міг нічого споживати, окрім портвейну, купленого на нааскані гроші. Окрім своїх ідолів і чужих ідей. Окрім своєї давно вже формалізованої атрибутики.Давайте визнаємо, що косуха, хаєр, бруд та інша атрибутика - надгробний пам'ятник на могилі панку. Давайте визнаємо, що (пост) радянські панки створили своє власне стадо зі своїми ще безглузднішими правилами, завуальованими метафізичним маренням. А ті, хто наївно вважає, що все, що є у панка - це його внутрішня свобода, яка виражається для кожного по-своєму і є головною силою, проти якої руйнуються всі уявні цінності сучасного суспільства, напевно помиляється. Немає ніякої ні внутрішньої, ні зовнішньої свободи. В тому об'ємі, в якому всі її хочуть, точно. Надія на свободу, яка ніколи не прийде... Свободу потрібно заслужити, а не шукати на дні стакану. Останнє швидше відноситься до хіпі. Ховатися в Нірвані? Повернулися до того, з чого почався рух? З критики ідей хіпі!Найгірше те, що нічого (пост)совкові панки так і не зруйнували. (Ну, можливо, пару вікон розбили). Панк народився великим і агресивно настроєним, а вмирає незрозумілим і майже хіповським. Заради справедливості потрібно відмітити, що у хіпі досягнень не в порівняння більше. Пригадаєте одні тільки заварухи в США. А панк? Далеко навіть не треба ходити. Проведіть аналогію в політичній площині: Україна 2004. Революція! Те, що тоді творилося в країні, безумовно, увійде до історії. Можливо, навіть ваші фотографії красуватимуться на сторінках підручників, якщо ви, звичайно, творили цю саму історію.РЕВОЛЮЦІЯ А тепер давайте поглянемо на все це очима деякого панка-революціонера. Вибори президента, демократичні вибори влади... По ідеї пустий звук. Аполітичність або анархізм в даній ситуації є найбільш очікуваною реакцією «втраченого покоління». Але ні, владу починають ділити на гопів і не гопів. Не гопам починають співчувати і вірити. Вірити коли в черговий раз летять аж надто гучні фрази і надто нереальні обіцянки. І до всього іншого дана політична ситуація раптом переростає в «бунт». Майже ніхто тоді не згадує, що влада - завжди влада, завжди апарат примушення, в якому б куточку України вона не знаходилася і яким би прапором не прикривалася. Боролися за свободу? Або за свободу політичного вибору? А може просто за політичний вибір? В той момент було не важливо, добре вже те, що все це не переросло в справжню революцію зі всіма її особливостями. Мабуть навіть зовсім не погано, що поняття «свобода» і «демократія» в черговий раз злилися в масовій свідомості. А потім, якщо говорити словами відомого ненавмисного революціонера, як і у всякій революції, помірні вже витісняють несамовитих. "Нова хвиля" з передмість приходить на зміну міському панк-року. Багаті колоністи-землевласники піднімаються услід за страждаючими від податків бідняками. (До речі, багаті землевласники потім спробували встановити для першопроходців податок на віскі, що нічим не краще за колишній податок на чай, який став приводом для американської революції,).І які альтернативи? - можна почути у відповідь з ноткою іронії в голосі? Утопія анархії? На що із такою ж іронією можна відповісти: Punx Not Dead!
