історія з реального життя.
Мій любий кібфак. Пару років до мого приходу.
Передісторія. На кібфаці 5 великих лекційних аудиторій, усі мають 2 входи мінімум - біля дошки по її різні боки. З сторони коридоу великої різниці між дверима нема. Крім хіба що попарно однакових номерів аудиторій. 39-39 40-40 42-42 43-43
Історія. Понеділок. Перша пара. 9те коло пекла :twisted: у всіх синці під очима, тому шо вчора була якась вечірка з приводу дня університету чи дня факультету. Навіть по викладачу було видно, шо вчора з універа він не пішов після закінчення пар
і, як то часто буває зранку, закінчилася крейда. викладач підходить до першої парти, будить студента: "Пане студент, будьте люб"язні, принесіть для аудиторії пару шматочків крейди." Голос професора розбудив студента. Піднявся, вийшов із аудиторії і (опппа!!!!!) зайшов в неї через інші двері. Таким сонним голосом "Перепрошую, а в вас не буде шматочка крейди???" Професор "Ні, нема в нас крейди, сам щойно студента послав" Аудиторія насторожилася. Дехто почав гигикати. Студент через 5 сек заходить в інші двері і каже "Я щойно заходив в сусідню аудиторії, там крейди нема." Профессор видає перл, після якого аудиторія порснула сміхом: "Мммда. До мене теж щойно з сусідньої аудиторії заходив студент. По крейду. В них теж нема. Виходить, в університеті нема крейди."
Завіса під страшенний хохот аудиторії.