hipar

У відповідь на коментарі Сіджея, Сла і Баблгам... ...справа зовсім не в тому, на скільки майстерно грає людина, хоча, звісно не без цього, а в тому, наскільки вона прагне вдосконалюватись... зараз, наприклад, деяких дівчат беруть в команди охочіше за деяких хлопців - і це вже про щось говорить... краще мати в команді надійного середнячка (за нашими мірками), ніж хорошого гравця, якому чхати на результат і на команду в цілому, і який може собі дозволити "ненапрягатись"... тому закиди про ВІП, Слав, можеш лишити при собі - я подібними "колкощами" вмію не гірше розкидатись, в тому числі й щодо твоїх порівнянь із мафією... скажу лише, що я не ВІП гравець і граю доволі посередньо, але і витрачати час на клоунаду теж не бачу сенсу... якщо я тут один такий, то я не нав'язуватимусь... ...і взагалі, мені дивно, чому і у футбол грають з повною віддачею (варто тільки глянути за сітку, що знаходиться лівіше), і в баскетбол... і тільки ми тут "відпочиваємо" А ще, хочу нагадати, що вже за місяць ми (або ви?) перебираємось у закрите приміщення... і більшість (якщо не всі) тих, хто "просто відпочити" відсіються і тут вже мова не йтиме про чотири команди, тут би дві набрати...

sla Вчитись можна і треба! Єдине, що за умови формування постійних команд і навіть часткової їх доукомплектації по ходу гри, деяким, особливо слабким новачкам, може не вистачити місця... а от щодо правил, а що заважає вчитись за правилами? Zhyrnalist Для того щоб руки стояли правильно, а м'яча гравці приймали частіше - треба вчитись... а вчитись, це не означає нехтувати правилами, а також лузкати на ігровому майданчику впродовж гри насіння та пити пиво, заважати одне одному зайвими розмовами, подовгу оскаржувати суддівські рішення, показуючи свій "характер" та подавати м'яча ногами так, що потім витрачається кілька хвилин, щоб його дістати... мова не йде про професійні тренування, просто йдеться про взаємоповагу та ефективне використання часу... В цілому... Щодо правил... ...а саме стосовно заступів та сітки... активний заступ - як на мене, це коли йде обопільна боротьба під сіткою з блокуваннями і ударом, або двома ударами, або при нападаючому ударі... так от, за моїми власними спостереженнями, активний заступ зазвичай супроводжується чималим торканням сітки, аж до того, що люди в неї просто влітають, нахиляють її тощо. Отже, по цьому можна і судити - є сильне торкання сітки (якщо десь випадково чиркануло, вважаю, це рахувати не варто) то і заступ варто рахувати, а якщо людина не торкаючись сітки приземлилась як слід, а однією ногою випадково зробила крок під сіткою на половину суперника, нікого при цьому не зачепивши, особливо при ударі в положенні спиною вперед, то і рахувати такі заступи не варто... ...до речі, визначіться зрештою (і внесіть цей пункт в правила) щодо гри від сітки (граємо, не граємо, в яких випадках), а також щодо удару по м'ячу, що знаходиться на половині суперника, власне, як і з нахилом рук через сітку під час блокування удару... Щодо голосовалки... Судді... ...перш ніж обирати суддів, я би пропонував таки визначитись із капітанами і приблизними складами команд... просто, аби не сталось так, що в одній команді буде два судді, а отже на полі може опинитись три судді, а судити лишиться тільки один... ...втім, з перечислених кандидатур достатньо обізнаними в правилах і відповідальними вважаю: Шайтана, Мастера і Кіфа (треба ще четвертий) ...впринципі, як на мене, вони будуть в різних командах, тож на них покищо і зупиню свій вибір... з тих, хто не потрапив у список, я би відзначив ще Дронського - мені подобається його виваженість і принциповість, а також Віталіка (не знаю як нік) та Українця... певен, ці люди цілком можуть претендувати на роль суддів... Капітани... ...як на мене, капітан - людина, яка не просто всім відома, стабільний за своїми якісними показниками та мінімум середньої руки гравець, відповідальний і принциповий, а ще й людина, яка здатна зругртувати довкола себе людей, налаштувати їх на гру, підбадьорити, приструнити, якщо треба... без образ, але з поданого до голосування списку таких я бачу лише два: Мастер і Шайтан... ще є Журналіст, який наче і грає сам за себе, але чудово гуртує довкола себе людей, які дослухаються до нього - тобто більше неформальний ніж формальний лідер... Кіф, хоч і чудовий організатор і започатковувач цього руху, а також людина, що користується повагою серед всіх гравців - типу старійшина - для мене, "кіт, що гуляє сам по собі"))) ...та й я його бачу в одній команді з Журналістом, а хто вже там буде формальним капітаном - справа їхня... але це тільки моя думка... з тих, що не потрапили у список, ще є, знову ж, Віталік та Українець, які цілком здатні згуртувати команду і взяти на себе роль лідера-капітана... ...щодо себе нічого не казатиму - мене до списків не включили, а значить не бачать в тому потреби =) (може й на полі мені не місце?)

Панове, аби припинити в подальшому той цирк, на який перетворились наші волейбольні сходки і таки грати у волейбол, мінімум часу витрачаючи на склоки та перерозподіл команд, пропоную внести деякі зміни до ігрового регламенту: Цікво почути ваші думки з цього приводу.

Хто сказав, що спорт – не мистецтво? Дійсно, з телеекранів спортивні змагання виглядають досить сухо, а спортсмени схожі на атлетичні машини, що прагнуть до перемоги. Єдине, що інтригує – хто ж виявиться найсильнішим, найспритнішим, найвправнішим. Але варто поглянути на спорт зблизька, крізь призму фотокамери в руках талановитого фотографа – і перед очима постає зовсім інший спорт: живий, емоційний, елегантний. Саме таким його бачить броварчанка, фотожурналіст Ірина Корзюк-Бухеггер. Колишня спортсменка і вихованка Броварьского вищого училища фізичної культури, яка нещодавна сама була під прицілом фотокамер, за велінням долі опинилась по той бік об’єктиву і стала визнаним професіоналом у спортивній фотографії. Нині Ірина пропонує броварчанам зануритись в атмосферу Олімпіади в Пекіні 2008 року, фотосвідком якої вона стала. В рамках виставки, що пройде під відкритим небом на Майдані Свободи, буде представлено 60 найкращих фотодоробків. Не пропустіть – в суботу 20 червня з 10:00 до 16:00, можна буде не тільки побачити знімки, а й поспілкуватися з їх авторкою. Найближчими днями світ побачить власний фоторесурс Ірини, де ви зможете ознайомитись з її роботами: www.irvalda.com Ірина Корзюк-Бухеггер народилась 15 квітня 1978 року в Білорусі. Але вже з 1984 року вона мешкає в Броварах. З першого по сьомий клас включно навчалась в БСШ №9, потім – у Броварському вищому училищі фізичної культури. А згодом закінчила і Національний університет фізичного виховання і спорту. Найбільше спортивне досягнення за спортивну кар’єру – срібло Кубка світу з лижного спорту. З 2000 по 2009 роки працювала в газетах «Вечірні Вісті», «Спортивна Київщина» та фотоагенстві «Фотолента», а також співпрацювала з іншими журналами та газетами. На її фоторахунку Чемпіонати світу з легкої атлетики 2004, 2008; Чемпіонат Європи з художньої гімнастики; Чемпіонат Європи з важкої атлетики; Чемпіонат Європи з біатлону; Бої Володимира Кличка в Нью-Йорку та Гамбурзі; Фінал чемпіонату Європи з футболу 2008 та Олімпіада в Пекіні 2008. Переможниця всеукраїнського конкурсу спортивної фотографії 2008; переможниця конкурсу серед журналістів в номінації «Жінка в спорті» а також володар «Золотого пера» за підсумками голосування Асоціації спортивних журналістів України.

Щодо пропозицій... шкода, що буде відсутня Ельза, як на мене, це трохи звужує спектр нашої роботи, хоча з іншого боку... Отже, з того, що можна було б зробити: - запросити на зустріч і познайомитись з послідовниками Гречинського; - потренуватись типувати - якщо будуть бажаючі "піддослідні" =) - знайти спільними зусиллями відповіді на соціонічні питання (питання бажано анонсувати завчасно в топіку, щоб кожен мав змогу пошукати матеріал по темі і підготуватись до плідного обговорення) - можемо спробувати окреслити загальні риси кожного з тимів, базуючись на власному досвіді чи теоретичному їх сприйнятті - так би мовити, соціон очима членів нашого клубу, підтвердити певні тенденції, спростувати певні стереотипи, узагальнити це все і створити таблицю з описами, яку потім можна буде доповнювати, редагувати і час від часу аналізувати на предмет відповідності реаліям з тим, як зростатиме наш експіріенс та власна галерея образів кожного (можемо на кожен тим виділити окрему зустріч, плюс якісь поточні питання); ...прошу відписуватись з пропозиціями, або висловлювати бажання стати підтипним добровольцем (умови та інструкції для тих, хто бажає пройти пробне типування викладу згодом) =)

Третя зустріч БРОВАРСЬКОГО СОЦІОНІЧНОГО КЛУБУ Дата зустрічі: 12 червня 2009 року Час: 19:00 Місце: піцерія "Пронто" На порядку денному: порядок денний ще не затверджений, тож припрошую до обговорення (див. свіжі коментарі)...

Друга зустріч БРОВАРСЬКОГО СОЦІОНІЧНОГО КЛУБУ Дата зустрічі: 29 травня 2009 року Час: 19:00 Місце: піцерія "Пронто" На порядку денному: в топіку обговорюємо теми, що вас цікавлять, і які варто винести на обговорення, а також цілі та завдання п'ятничної зустрічі, окрім поточних

ОФФТОП :: Помечено автором как несоответствующее данной темея досі не втручався в це обговорення, але, відверто кажучи, трохи прикумарило... Я щось пропустив? ...хіба тема називається "куди поїде пан ЗюйдЗюйдВест в неділю 24-го? ...і, зрештою, кому це цікаво? ...де ти був, і де будеш... ти тут про пафос і понти закидаєш?... а як би ти характеризував більшість своїх постів? )) ...будеш - будь... понтів не треба... а іншим дозволь самостійно вирішувати, що їм цікаво... ...і що за нав'язлива тяга до приниження інших? ...в даному випадку "несознательных" велосипедистів, як ти їх називаєш - "алкотрешний зброд"... проблеми з самооцінкою? ...без приниження інших важко відчути свою значущість? ...обов'язково треба помірятись? ...от тільки нікому не цікаво наскільки в тебе великий... чи маленький ...велодосвід ))) п.с. Велике прохання, позбав нас від своєї присутності... або, принаймні, від подібного пафосно-нудотного трьопу... є що сказати по темі - будь-ласка, а нє - їжджай в Пущу

Покищо ніяких планів на четвер... отже, якщо не трапиться нічого аврального, буду - внесіть, будь-ласка, до переліку =)

ну, просто вчора подумалось... правда, я трохи завтикав, тому сьогодні лише написав... перший "блін", як годиться - комом :blush200: Сорі... надалі будемо попереджати завчасно :wink:

Запрошуємо всіх зацікавлених на чергову зустріч БРОВАРСЬКОГО СОЦІОНІЧНОГО КЛУБУ Для тих, кому не потрібно нічого пояснювати: Дата зустрічі: 12 червня 2009 року Час: 19:00 Місце: піцерія "Пронто" На порядку денному: порядок денний ще не затверджений, тож припрошую до обговорення (див. свіжі коментарі)... ------------------------------------------------------------------------------------------------------- Щоб уникнути зайвих питань від тих, хто про це тільки чув, або й не чув зовсім: Ми не обмежуємся соціонікою ...нас цікавить прикладна психологія в цілому, і соціоніка зокрема (хоча на неї ми робитимемо особливий ухил), а також дотичні дисципліни Чому соціоніка? Якщо коротко і по-простому... Соціоніка - вчення (поки що без статусу наука) на межі соціології і психології. Соціологія - вивчає суспільство. Психологія - особистість. Соціоніка - вивчає особистість через її взаємодію із суспільством (соціумом). Соціоніка базується на дослідженнях і теоріях Юнга. Втім, це ще дуже молоде вчення, що і пояснює певні розбіжності в поглядах самих соціоніків, та різних шкіл, а також малу практично-доказову базу. Та це не позбавляє соціоніку всіх її плюсів... Не секрет, що людина - істота соціальна. Чи було так від початку, чи це сформувалось в процесі еволюції - не наше завдання з'ясовувати: маємо те, що маємо. Соціум, це певний єдиний організм, в якому кожна людина має певне місце і роль. Завдання соціоніки - допомогти людині визначити це місце і роль, самоідинтифікуватись і самореалізуватись в соціумі та в сім'ї. Соціоніка допомагає комунікацію між людьми зробити ефективнішою, через розуміння, а співпрацю пліднішою, через правильну розстановку сил і складових елементів робочих груп та команд. Соціоніка не намагається втиснути людство з усім його розмаїттям у 16 узагальнених типів. Так, як фізіологи вивчають людське тіло, принципи його функціонування, взаємодії з оточуючим середовищем, і виходячи з певних характеристик дають рекомендації щодо видів діяльності, занять спортом, харчування і т.і., так само соціоніки вивчають психіку, як певний механізм, що діє за своїми принципами і закономірностями - важливий, але не визначальний механізм. Знання і розуміння цього механізму, як свого, так і решти, дає можливість напрацьовувати свої сильні сторони, витрачаючи на це мінімум зусиль, усвідомлено працювати зі своїми слабкостями, обирати найбільш підходящі види діяльності, а також обирати найбільш підходяще оточення для роботи, відпочинку, навчання і т.і. Чому клуб? ...як будь яка дисципліна, а особливо практична дисципліна, соціоніка потребує чималого досвіду. Ми об'єднаємо зусилля, щоб здобути цей досвід та зробити самонавчання максимально ефективним: дискусії, обговорення, типування добровольців - це наші навчальні інструменти. ------------------------------------------------------------------------------------------------ Історична довідка: Перше засідання Броварського соціонічного клубу відбулось 15 травня 2009 року - власне, це і вважатимемо датою заснування Клубу. Місце та час - п'ятниця, 19:00, піцерія "Пронто" - сподіваємось, стануть традиційними на тривалий час. На першому засіданні були присутніми, а відтак можуть вважатись засновниками клубу, головуючий - Хіпар, Ельза, Алі, Вішез та Форте. Ще один "завсегдатай" соціонічних посиденьок, що передували створенню клубу, пані Чайка, через певні обставини не змогла приєднатись до нашої компанії, проте подумки вона була з нами.

ШАЛЕНА ЕКСКУРСІЯ У другій половині дня 31 жовтня у центрі міста наробили шуму кілька десятків молодих людей у жовтих хусточках, більшості з яких, до того ж, складно було спілкуватись не те що українською, а й російською. Вони бігали наввипередки, чіплялись до перехожих із різноманітними питаннями і пропозиціями… Як не дивно, серед них був і журналіст «Вістей». У п’ятницю Броварська МГО «Молодіжна рада міста» приймала делегацію з Вірменії – двадцять вірменських лідерів, що працюють з молоддю та громадами. Цей візит відбувся у рамках навчального проекту, що діє по всій Україні. Головні організатори – Ресурсний центр розвитку громадських організацій «ГУРТ» (Київ) за фінансової підтримки Академії розвитку освіти (США). Мета візиту – обмін досвідом. Програма включала в себе два основних заходи – власне, круглий стіл та знайомство з містом. http://borvisti.com.ua/foto//446_19.jpg На фото: До старту квесту лишились лічені хвилини. О 10.00 у приміщенні міського клубу, що на вул. Гагаріна, 6, зібрались понад сорок представників молодіжних організацій, включно з вірменськими делегатами, представники Київської облдержадміністрації, керівники відділів та управлінь Броварської міськради. На порядку денному – «Залучення громади до проведення ЄВРО – 2012», а саме, роль київського регіону у проведенні футбольного турніру, а також де та як шукати потенційних волонтерів під час організації суспільно важливих заходів, як залучати і молодь, і старших волонтерів. Та вже о 15.00 делегатів зібрали біля «свічки», що перед виконкомом. Ознайомити гостей з містом броварчани вирішили нестандартно – організували інтерактивно-розважальний квест. Квест – гра, в якій потрібно виконувати різні завдання, і тільки після виконання кожного із завдань можна отримати наступне – перемагає той, хто зробить це якісніше і швидше фінішує. Учасників поділили на команди по двоє гостей і одному місцевому в кожній. Всім роздали жовті косинки з написами «агент по впровадженню змін у місцевих спільнотах» – і недарма, як виявилось згодом, завдання гри були спрямовані на те, щоб виявити потреби місцевих жителів та розробити програму, щоб їх задовольнити. Коли дали старт, не всі одразу зметикували, що і як робити. Але вже за декілька хвилин учасники з азартом бігали наввипередки центром міста – не заважали ані підбори, ані ділові портфелі та костюми. Перше завдання: знайти місце, вказане на картинці – там мусив чекати агент з наступним завданням. І якщо літак у центрі парку виявили одразу, то на те, щоб знайти дівчину-агента, яка непримітно вмостилась на лавочці поблизу фонтана – в півсотні метрів від місця на картинці, знадобилось хвилин п’ятнадцять. Відмітка в маршрутному листі — і нове завдання. Несподіванка! Окрім листа з координатами наступного агента, учасники отримали ще по хустинці – треба в команду залучити четвертого гравця, просто з перехожих. Тут і стали в нагоді комунікаційні навички молодіжних лідерів, хоча завдання далося з потугами – дуже недовірливо ставились місцеві до дивної забавки та ще й за участі «ненаших». А потім опитування – що кому в місті не до вподоби. За підсумками опитування, треба було запропонувати вирішення якоїсь проблеми і заручитись підписами перехожих. Якщо правильно зазначити тему, підписи збирати не складно – журналіст «Вістей» пересвідчився в цьому сам, зібравши менш ніж за десять хвилин десять підписів на підтримку… облаштування громадських туалетів! З цим підписним листом треба було дістатись до… підказки бульйонний кубик. А потім Інтернет-кафе в «Терміналі» – щоправда, виникли проблеми з реєстрацією на сайті, і організаторам довелось по ходу змінювати правила. Це був передостанній етап – вже вечоріло. А на фініші учасників чекав сюрприз – частування від господарів кафе «У лісі». Між іншим, заступник директора цього закладу – теж вірменка, вона радо (рідною мовою) запросила земляків до столу. Євген КУЧЕРЕНКО Газета "Вісті. Бровари", №44 (446) від 6-12 листопада

ТАНЦЮРИСТ НЕ ДИСКО Танцювальними проектами українського телеглядача не здивуєш. Проте, вони не втрачають популярності і навпаки здобувають усе більше прихильників. І якщо знайомі обличчя телеведучих, співаків і спортсменів було цікаво побачити в новому амплуа, то від професійних танцюристів з проекту «Танцюють всі», що транслюється по СТБ, просто очей не відірвати. Проект у розпалі – пристрасті на танцмайданчику зашкалюють. Та чи знаєте ви, що серед учасників є броварчанин? Сашко Лещенко народився в Олександрії. Але захоплення танцями привело його спочатку до Києва, а потім і до Броварів – у багатоповерхівку на вулиці Короленка, де його сім’я оселилась майже шість років тому. В Броварах Олександр не навчався – щодня їздив до столиці. А потім естрадно-цирковий коледж. Маршрутка, метро, маршрутка і пішки до коледжу… Так само назад – увечері додому повертався не раніше першої години. Саме тому на знайомства часу особливо не було – спілкувався здебільшого зі знайомими чоловіка сестри, який мешкає в Броварах уже понад десять років. Виняток, керівник відомої свого часу брейк-данс команди AntiShock Максим Забаштанський, більш відомий, як Maxi, «як-то кажуть, «рибак рибака…». «Усміхнений, відкритий – дуже приємний хлопчина, і в танці дуже сильний», – згадує Максим. Зараз дев’ятнадцятирічний Олександр один із двадцяти найкращих танцюристів України, мешканців пансіонату в Пущі-Водиці (там двадцятка фіналістів проекту «Танцюють всі» готується до шоу вже понад півтора місяця). — Олександре, з чого все починалось? — Танцювати почав у дванадцять. Рік займався бальними танцями в Олександрії, а на літні канікули сестра запропонувала спробувати свої сили в столиці – вона тоді навчалась у Києві. Знайшла по Інтернету київську студію легендарного «Тодесу». Я приїхав, почав тренуватись, і вже через місяць мене перевели в старшу групу, так званий основний склад, який інколи виступав. Ще через місяць я вже відпрацював свій перший концерт. Після цього мені запропонували займатись у студії безкоштовно (а на той час навчання там коштувало чимало). Батьки були шоковані – перспектива приваблива, але мені лише тринадцять, у них стабільний бізнес в Олександрії… Треба віддати належне, вони все це залишили заради мене. — Наскільки нам відомо, зараз ти очолюєш свій шоу-балет? — Так. «Тодесу» я присвятив три роки, а згодом відчув, що хочу створити власний колектив. Правда, мені було тільки шістнадцять, і тому вагався – думав зачекати хоча б рік. Доля розпорядилась інакше – майже одразу зателефонувала знайома, Ліна Верес, і озвучила мої думки. Так з’явився «Forsight» («Форсайт» – прим. авт.). Зараз ми з Ліною рівноправні партнери – вона директор, я художній керівник і хореограф-постановник. Ми одразу почали готувати програму. Тоді ж нам запропонували на півроку поїхати до Німеччини. Коли повернулись в Україну, долучились до шоу-бізнесу. Наприклад, зараз регулярно співпрацюємо з Олександром Пономарьовим. Минулоріч була півторагодинна танцювальна вистава «Моя мрія» – фактично, це була презентація нашого балету, до якої ми дуже довго готувались. — У тебе і так блискуче складається танцювальна кар’єра, навіщо вирішив брати участь у проекті «Танцюють всі»? — Це сталось випадково. Я, як і більшість танцюристів, задовго знав про аналог цього проекту – британський «So you thinк you can dance?» («То ти думаєш, ти вмієш танцювати?» з англ. – прим. авт.). Але скажу відверто, коли стало відомо, що проект стартує в Україні, я не збирався брати в ньому участь – ми якраз готувались до закордонних гастролей. Не збирався я йти і тоді, коли поїздка зірвалась – у день, коли проходив кастинг у Києві, мені було зле. А дві дівчинки з «Форсайту» пішли – вони мені безперервно телефонували, щоб приходив. Не давала спокою і Ліна. Зрештою я здався, прийшов і… пройшов. До речі, дівчата теж отримали путівки до Ялти, протримались до останнього туру, а одна з них, Даша Малікова, навіть потрапила до двадцятки і досі залишається в проекті. — Ти одразу став фаворитом у суддів, як найбільш перспективний учасник проекту. Це допомагало чи навпаки? — Я люблю, коли мене хвалять. Дякувати, наче не зазнаюсь і, сподіваюсь, не буду. Зате це мене дуже стимулює – хочеться робити ще краще. Але інколи хочеться почути і критику, щоправда, критику обґрунтовану, коли вказують на конкретні недоліки. — Де було складніше, під час відбору в Ялті чи у фінальному турі? — Коли був відбір у Ялті, було складно по-своєму – три дні, але які насичені. Дуже складний графік – підйом о четвертій і без перерви репетиції. До того ж, постійне змагання з собою та з іншими, щоб залишитись у проекті. Зараз підготовка теж виснажлива – теж втомлюємось. Але це приємна втома. Натомість нині важче психологічно. Ці двадцятеро, які вийшли у фінал, як одна сім’я, – ми дуже здружились. З одногу боку, в такій атмосфері легше витримувати навантаження, з іншого – щотижня двоє вибувають, і це нестерпно. У п’ятницю, після ефіру, сидимо мовчки – повне емоційне спустошення, мовляв, от іще двох немає. — Як ти відреагував на результати жеребкування – хто з ким танцюватиме? — Не можу сказати, що когось виділяв більше за інших з тих, хто потрапив до двадцятки, – був готовий до будь-якого «вироку». Коли дізнався, що моєю партнеркою буде Віка, зрадів, бо ми знайомі з нею ще до проекту – понад шість років. Звичайно, і з нею виникають деякі нюанси, адже це мій перший досвід роботи в дуеті. Але намагаюсь шукати компроміси і вирішувати проблеми одразу. — Ти сам хореограф-постановник, важко слухати педагогів, які ставлять вам номери? — Слухати – не зовсім підходяще слово. Ми швидше співпрацюємо, і в нас гарний контакт з педагогами – ми теж щось пропонуємо. Адже треба знайти в кожному зі стилів себе і показати на сцені індивідуальність. А педагог, яким би гарним він не був, за кілька днів просто не в змозі вивчити нас, всі наші сильні сторони і «фішки». — Під час другого ефіру ти був змушений танцювати за життя – це був твій перший танець за весь проект. Хвилювався? — Хвилювався до початку другого ефіру, але коли дізнався, що танцюватиму соло – вже був психологічно готовий. Вийшов і нормально відтанцював. Я завжди впевнений. І не тому, що незрівнянний, а тому, що чітко знаю, що мені до снаги. Вважаю, що вихвалятись не можна, але і зайва скромність теж ні до чого. — Відчуваєш підтримку глядачів? — Кілька разів виїжджали в місто – вже починають впізнавати. «Ви з «Танцюють всі»? Ой ви такі класні! Ми за вас голосуємо!» – приємно. Поки що не набридають, навпаки – з цікавістю. Ну, і нам цікаво. Приходять на зйомки і мої дві сестри – підтримують у фан-зоні, з плакатами. А батьки на роботі, тому дивляться тільки по телебаченню, хоча і хвилюються – телефонують щовечора. — Що думаєш робити після закінчення проекту? — Можна було б трохи відпочити – та навряд чи вдасться (сміється – прим. авт.). «Танцюють всі» – це величезний шанс, і що нас чекає після закінчення проекту – не знає ніхто. В першу чергу планую повернутись до свого балету. «Форсайт», як і танці, – це моє життя, моя друга сім’я. Тепер ще більше задумок, ще більше натхнення і бажання щось робити. А ще хотілося б відкрити власну студію – велику базу, де буде все: всі стилі танців, багато професійних викладачів. Маю намір розвивати танцювальну культуру. Хочете, вважайте це патріотизмом, хочете – бажанням зайняти місце під сонцем, бо в нас ця ніша майже не розвинена, але я збираюсь робити це саме в Україні. P.S. З двадцятки найкращих танцюристів України залишилось тільки 12 – чотири пари вже припинили змагання. Сашко із Вікою тримаються впевнено – особливих зауважень з боку журі немає. За плечима цієї пари вже джаз, повільний фокстрот, хіп-хоп та останнє випробування – запальний джайв. Що випаде танцювати Сашкові цього тижня – дізнаємось тільки під час трансляції у п’ятницю. Глядачам пара броварчан теж полюбилась – голосів достатньо, щоб не танцювати за життя. Втім, як воно буде далі – побачимо… Подивимось разом! ДОСЬЄ: Дата народження — 27 березня 1989 року Знак зодіаку — Овен Автівка — чорна Kia Cerato Хобі — монтаж відео і звуку — може сидіти ночами Кумир — як таких, кумирів не має, є люди, від яких бере всього потроху: Майкл Джексон, Джонні Депп, особливо любить коміків — Джима Керрі та містера Біна Найцікавіше чтиво — Паоло Коельо Любить дивитись — обожнює радянські фільми — може переглядати їх по декілька разів Найбільше смакує — картопляне пюре, навіть без нічого Музичні уподобання — всеїдний Улюблений заклад — pre-party ресторан «Шоколад» на Саксаганського (Київ), кав’ярня «Дабл кава» на Хрещатику (Київ) Найбільше подобається танцювати — хіп-хоп, контемпорарі Сцена, на якій хотів би виступити — арена цирку, байдуже якого — подобається, що глядачі по колу Місце, де б хотілось побувати — хотів би повернутись до Кельна в Німеччину, де працював з балетом — інша атмосфера, інші люди Євген КИР’ЯН фото з сайту http://dance-dance.tv/ Газета "Вісті. Бровари", №44 (446) від 6-12 листопада

Заблукав тут випадково... Хочу прокоментувати два моменти... Для тих, хто звинувачує фотографів, що вони не викладають свої фото... гайз, тикати пальцями в інших - багато розуму не треба... а от щоб пошукати причини в собі, в організації конкурсу, і зізнатись, що справжнім конкурсом тут і не пахне - потрібна чимала сміливість... хотіли створити конкурс для фотографів? то чому не спитали в цих самих фотографів, як його краще так зробити, щоб конкурс був більш-менш об'єктивним? ...ну, а щоб не звинувачували, мовляв критикувати може кожен, а запропонувати, що варто було б зробити - слабо, то я таки запропоную... Добре, що вже з'явилась ідея про анонімне голосування... адже справді, голосування в такому форматі як воно є - голосування не за якість робіт, а за друзів, втім, як завжди... Анонімне голосування повинно бути як серед форумчан, так і серед журі... можна зробити в два етапи: перший - форумчани, другий - журі... можна ці два голосування розділити: одразу журі, а за підсумками їх голосування головний приз, а форумчани най визначають своє уподобання - приз глядацьких симпатій... якщо ж відмовитись від журі, втім, якщо і не відмовитись, для більшої об'єктивності голосування форумчан можна провести наступним чином: 1) роботи, які надаються, не повинні бути засвіченими на СБН (форум, щоденник); 2) якщо під час конкурсу будуть виявлені випадки, коли хтось розголошуватиме авторство тих чи інших своїх робіт (інші розділи форуму, приват, щоденник) - заявка такого конкурсанта мусить бути відсторонена від участі... коментарі інших учасників в гілці обговорення з припущеннями щодо авторства робіт не впливають на участь конкурсантів, але вони повинні бути видалені, а автори таких коментарів повинні бути покарані РО до кінця завершення голосування - в обговоренні повинні згадуватись тільки самі роботи, можливі припущення щодо робіт-переможців; 3) роботи не викладаються в темі до закінчення строку подачі заявок і викладають для загального перегляду тоді, коли починається голосування; 4) голосування триває, наприклад, три дні; 5) в голосуванні бере участь фокус-група, наприклад, зі ста людей, які відібрані випадковим способом (як приклад, рейтингування телевізійних програм); 6) якщо хтось із учасників фокус-групи розголосить свою приналежність до неї - він мусить бути відсторонений від голосування, а його місце повинен зайняти інший учасник, вибраний випадковим способом; 7) голосування повинне бути за бальною шкалою, наприклад, відібрати десять авторів і розмістити їх у порядку зростання - відповідно бали від 1 до 10... потім бали по кожному учаснику сумуються і виводиться загальний рейтинг. ...якщо не хочете заморочуватись із фокус-групою, то принаймні введіть обов'язкове голосування за 10 учасників - не вибрав 10 учасників в порядку зростання, відповідно, не виставив бали від 1 до 10 - твій голос не буде враховано (наприклад, заблокувати кнопочку проголосувати)... навіть така картина буде більш-менш об'єктивною... Складно? Тільки на перший погляд... Зате справедливо! ...і тоді не буде у бік організаторів жодних закидів щодо несерйозності конкурсу, а поданих якісних робіт буде набагато більше...

А що в залі робили пан Хрущенко, голова броварської УНП, та пан Кривоніс з броварської "Батьківщини"?