Springgirl

Перше фото. однозначно.

Хлопець...дівчина.... Перш за все - особистість. Слабкість ніколи не стане перевагою. Хочеш чогось добитись - маєш бути сильною духом. І що у цьому поганого? Просто зараз усе стає із ніг на голову - дівчата стають лідерами у стосунках, можуть заробляти більше, ніж чоловіки, самостійно виховувати дітей... Просто їм потрібні СИЛЬНІ чоловіки. А якщо поряд таких не виявляється, лишається сподіватись і розрахувувати лише на себе. Слабка та тендітна зсередини забивається у глухий кут і вже ніколи не показує свого носа звідти))))))

Якщо музика, то відтінок якогось непоясненого стану душі, якому не може відповідати ніяка інша музика у конкретний період. Найчастіше, це щось тепло-меланхолічне, відірване від земної реальності. Якщо слово "ТРАНС",то певна крайність, четвертий стан - плазма; або найяскравіша радість, або ж навпаки - розгубленість, смуток.

...Та ні....причина вже точно не у біленьких шузах))))))) не думай)))Там інколи цілі натовпи розвертаються через фейс-контроль) Можуть не пустити тільки через те, що розширені зініці. Зате всередині спокійно, і майже без ексцесів)))))Охорона спрацьовує миттєво.

Форсаж, однозначно. Ще жодного разу не розчарував. Сервіс чудовий, музика - те,що треба)))))

Вона є.... але тільки тоді,коли її цінять обоє... У протилежному випадку - БІЛЬ.

Це підло - все, що можу сказати..... Гра на чужих почуттях не пройде просто так. Уе повертається бумерангом.....

З приводу компромісу -абсолютно згодна. Порвати завжди встигнеш.... Ось тільки якщо людина сама не хоче прикладати ніяких зусиль для покращення ситуації, то навряд ти щось зміниш сам....

Перш за все - сильних. Адже тоді вони весь час повинні доводити свою першість.

Найбільше цінуєш час тоді, коли його зовсім мало і не вистачає навіть на сон... Менше часу - встигаєш більше, бо цінуєш кожну хвилину

Вже 10 років (у мене собака)

Батьки - це батьки. Але ж майбутня професія - це надзвичайно важливо. Спробуй знайти такі аргументи, щоб вони підтримали твій вибір. Якщо відчуваєш, що те, що тобі радять - не твоє, то потрібно боротись.

Не пробувала. І не збираюсь. Це вже моральна проституція, а не лише фізична.

Гм.. :biggrin: портрет студента Інституту журналістики: захеканий, з купою якоїсь макулатури у руках, у правому вусі - навушник, біля лівого - мобільний, на шиї - КЕНОН, НІКОН, ЧИ БУДЬ-який інший цифровий фот, диктофон валяється скред журналів та іншої періодичної преси на парті в аудиторії, у постійному лексиконі - ЗМІ, ЗМК, "блін, завтра на виставку", "а у мене інтерв"ю не роздрукувалось", "2 зміна - щоб її", маси, есе, комунікація.. Характеристики: бігає швидко, знає, як відмазатись; знає, як вистояти чергу у буфеті але при цьому не спізнитись на пару; засинає о 3 ночі (якщо взагалі засинає), їсть майже все))) але це, звичайно, суб"єктивний погляд) :pardon00:

А кни га усе-таки ще й як "при чем". Тому фільм і здався тобі "маніакальним". якби ти прочитав , а потім подивився - у тебе було б зовсім інакше враження)