Бровко

О, "Нове життя" я поки не осилив))) Обіцяю зробити це найближчим часом. Але я тут серйозно підсів на "Броварську ФЕДОРачу" на Екті. Найближчим часом обіцяю своє скромне враження від цих "нАвІн")))

Чи то Сергій стидається, чи то новин нема Зайшов я тут на свій свіжий пост і , виявилось, начинив таки трошки ?валту. Дивлюсь, у моєї скоромної писанини з’явились коментувальники. А значить, я не один такий обурений нав’язливим піаром Сергія Федоренка. І стало так тепло на душі моїй броварській. Надихнувся я дуже пропозицією підстелити «Броварську ФЕДОраму» під дупку морської свинки. Але, на жаль, не маю морської свинки. Пішов до зоомагазину і купив. Правда не морську свинку, а хом’ячка, він не так смердить. Назвав його Федя. Прийшов додому і хотів підстелити в кліточку Феді газетку мою улюблену. Дістав з поштової скриньки свіженьку за 26 квітня. І очам своїм не повірив, рахував на пальцях три рази. Сергія Федоренка нарахував (не повірите) лише тричі. Невже то так подіяв вогонь благодатний, і Федоренко став набожним християнином, зрозумівши головну істину про скромність? Чи в Броварах закінчились новини? Або штаб кандидата повним складом ринув на травневий відпочинок? А може таки розлютувався мер мій улюблений Ігор Васильович і приструнив медійні апетити Сергія Федоренка? Не буду гадати. Але цей факт не може не тішити. У новому номері «Броварської ФЕДОРами» обмежились лише двома фотографіями Федоренка (чомусь одноковими), як мені здалось, на «розфокусеному» фоні пляшки пива «Жигулі ». І трьома скромними згадками, до яких в мене, до речі, теж виникли запитання. Приміром, чому лише один Сергій Федоренко ходить на дитячі концерти та й узагалі усі заходи, котрі в цьому місті відбуваються? Складається враження, що перед виборами усі інші депутати, мер, його заступники і заступниці, секретарка міської ради, очільники управлінь культури-освіти-молоді-спорту просто повиздихали. І лишився один лише Бетмен і Супермен Федоренко. І ходить тепер він єдиний по всіх міських заходах і коментарі свої роздає на ліво і на право. А в цьому номері депутат був скромнішим. Я цьому довго не вірив і навіть спробував його пошукати на останній сторінці. Може, яку нерухомість продає? Чи вітає когось з ювілеєм? Але не знайшов. Буде сьогодні мій хом’ячок спати на сіні. Цей номер «Броварської ФЕДОРами» я збережу як унікальний і неповторний експонат політичної скромності. Такого більше не буде. Адже ви ж пам’ятаєте цю передвиборну мантру - все, що у вас є – діти, дім, здоров’я, зарплата, пенсія і небо над головою – УСЕ ЦЕ завдяки Сергію Федоренку, принаймні до виборів. Не дайте себе ошукати. Ваш Зіновій Бровко.

«Броварська ФЕДОРама» або як раб Божий Сергій вогонь благодатний діставав Люблю починати ранок з запашної кави і свіженької преси. Цього разу потрапили мені під гарячу руку аж два номери рідної нашої, комунальної, за наші з вами кошти утримуваної газети «Броварська панорама», які залежались у моїй поштовій скриньці. Але щойно погортав кілька сторінок, зрозумів – з назвою товариші засновники цієї газети трошки помилились. Через частоту згадувань простого смертного депутата Броварської міської ради Сергія Федоренка одразу пропоную змінити назву газети «Броварська панорама» на «Броварська ФЕДОРама». Тоді й питань у броварчан не виникатиме на кшталт, а чого це вельмишановний пан Федоренко та на кожній сторінці та по десять разів. Отже, з назвою зрозуміло. Водночас пропоную перейменувати новини на ЕКТІ на «Броварську ФЕДОрачу», адже і там пана Федоренка непристойно багато. Але про це пізніше. Не встиг я і першу сторінку перегорнути, як наткнувся на цікаву фотографію. Вона мене скоріше налякала ніж розважила – таке собі «Грушевського в огні», та ще й дві наші броварські церкви палають. Тут в редакції явно перестарались. На перший погляд просто Армагедон. Але, як виявилось, це не кадр броварського Апокаліпсису. Все значно серйозніше. То все той же раб Божий Сергій Федоренко особисто везе до Броварів благодатний вогонь. І не будь-звідки, а з самого Єрусалиму. І як би не він – поважний раб Божий – то не бачили би броварчани вогню благодатного як свого носа. І тут в мене як в практикуючого і глибоко віруючого християнина Зіновія Бровка виникає логічне запитання – а як благодатний вогонь раніше без Федоренка потрапляв до Броварів? Я ж його особисто бачив. Особисто ніс його додому. Якось значить роками вогонь опинявся у Броварах, а тут за дивним збігом обставин чомусь якраз перед виборами лише за особистого сприяння Федоренка? І тут мені дуже запахло виборами. Навіть захотілось як свідомому громадянину зателефонувати в редакцію, мовляв, ай-яй-яй, як можна так платників податків дурити. Стримався – Бог простить. Але моєму смиренню урвався терпець, коли я відкрив наступний номер «Броварської ФЕДОРами» (на цій назві аж до самих виборів наполягаю). Там на пів шпальти мені майоріло освітлене обличчя того самого раба Божого Сергія Федоренка, що передавав лампаду з тим самим благодатним вогнем отцю Олександру, а на фоні стояли зачудовані і політично ошукані віряни. А потім ще й крупним планом фото і крупним шрифтом подяка вірянок за появу благодатного вогню в Броварах чомусь Сергію Федоренку, а не Господу Богу, завдяки силі якого цей вогонь сходить щороку на Святій Землі. І я вже навіть був готовий, що десь в цій очудненій статті з’явиться фраза , що благодатний вогонь і в Єрусалимі зійшов виключно завдяки Сергію Федоренку. А потім, аби голослівно не звинуватити Сергія Федоренка не дай Боже в політичних маніпуляціях перед виборами, я зателефонував своєму знайомому священику і запитав - а як власне благодатний вогонь потрапляє в Україну з Єрусалиму? І виявилось, що він приїхав би до нас і без Федоренка, адже так триває роками, і для цього не потрібна добра воля міського депутата, а лише воля Божа і наставників церков. І тут я геть хотів жбурнути ці газетки подалі, як вирішив порахувати, а скільки разів ім’я раба Божого Сергія Федоренка згадується в «Броварській ФЕДОРамі». І скажу вам, не багато , не мало, а аж 17(!!!!) разів на два номери, у яких разом на двох лише 12 сторінок, з яких чотири програма телепередач. Дивно, що в ній ще не згадується ім’я Сергія Федоренка, і не пишуть там, що навіть телевізор в хаті кожного броварчанина показує завдяки Сергію Федоренку. І дихаємо ми повітрям в Броварах завдяки Сергію Федоренку, і діти в Броварах народжуються теж за прямого сприяння Сергія Федоренка. Я такому розвитку подій геть би не здивувався. Дивує інше – терпіння мера міста Ігоря Сапожка, який ще недавно був головним героєм «Броварської панорами». Нині, коли головним на сторінках газетки став Федоренко, Сапожку відвели дуже скромне місце і значно менший шрифт. І в порівнянні з 17-ма згадуваннями Сергія Федоренка , про Ігоря Сапожка написали вкрай скромно – лише 6 разів. Якось аж образливо стало за Ігоря Васильовича, я ж бо за нього в 2010 році свій голос віддав, а він нині і голосу не подає, і всі лаври дістаються простому депутату, такому ж як і решта міських обранців, Сергію Федоренку, нічим досі не примітному, хіба як привласненням шкільного басейну. Невже в Ігоря Васильовича геть нема амбіцій, чому він не покаже Федоренку , хто в домі хазяїн. Невже його не ображає, що його так безсоромно посунули на другий план. Хоча саме Сапожко де-юре ухвалює всі рішення і добрі справи в місті. Поки мені це не зрозуміло. Буду розбиратися. Може навіть схожу до Сапожка на прийом і запитаю в нього особисто, як же так, хто ж місті господар – він чи Федоренко? Але це буде потім, а поки ставлю риторичне питання, адже глибоко переконаний, що воно точно лишиться без відповіді. Невже Сергій Федоренко вважає усіх нас дурнями? Невже справді вірить, що нас не дратує його присутність в кожній газеті, на кожній сторінці, у кожній програмі і на кожному стовпі? Не думаю, що отримаю відповідь, тому беру «Броварську ФЕДОраму» і запихаю її подалі від очей моїх. А з вами прощаюсь до наступних передвиборних вражень. Будьте щасливі і політично свідомі. І пам’ятайте, все, що у вас є – діти, дім, здоров’я, зарплата, пенсія і небо над головою – УСЕ ЦЕ завдяки Сергію Федоренку, принаймні до виборів. Не дайте себе ошукати. Ваш Зіновій Бровко.