В моєї подруги був хлопець ( ну бубочка)А якщо хлопець подруги то для мене він табу ( така вже я, не зраджую подруг... і вважаю що правельно роблю)...Ну ми з ним( з хлобцем подруги) так інколи спілкувались...перекинулись 2-3 словами і розходились ...Одного разу ми випадково зіткнулись у маршрудці ( він їхав від друга... а я з тренеровки).. розговорились.Виявилось що внас багато спільного.. одні вподобання...звички...Після того ми почали регулярно спілкуватись ( просиджували за телефоном 3-4 години.. і навідь не вичерпувались теми для розмов... і не було пауз..)Часто прогулювались...сиділи один в одного... радились... його поради завжди були для мене дуже цінні...
В нас зав"язалась дуже міцна дружба...Вона продовжувалась три з половиною роки...
Поки одного разу він мене не зрадив ( не буду вникати у подробиці)... Я на ньго не ображаюся , бо знаю, що то була не його вина...Але він всерівно відчував свою вину і почав віддалтися від мене ... ми стали рідше спілкуватися...Зараз просто знайомі .. А шкода...
Та мені приємно згадувати про нашу дружбу .. я зберегла тількі теплі спогади( а їх чимало)