ТАНЦЮРИСТ НЕ ДИСКО

[hipar 1]

ТАНЦЮРИСТ НЕ ДИСКО

 

Танцювальними проектами українського телеглядача не здивуєш. Проте, вони не втрачають популярності і навпаки здобувають усе більше прихильників. І якщо знайомі обличчя телеведучих, співаків і спортсменів було цікаво побачити в новому амплуа, то від професійних танцюристів з проекту «Танцюють всі», що транслюється по СТБ, просто очей не відірвати. Проект у розпалі – пристрасті на танцмайданчику зашкалюють. Та чи знаєте ви, що серед учасників є броварчанин?

 

Сашко Лещенко народився в Олександрії. Але захоплення танцями привело його спочатку до Києва, а потім і до Броварів – у багатоповерхівку на вулиці Короленка, де його сім’я оселилась майже шість років тому. В Броварах Олександр не навчався – щодня їздив до столиці. А потім естрадно-цирковий коледж. Маршрутка, метро, маршрутка і пішки до коледжу… Так само назад – увечері додому повертався не раніше першої години. Саме тому на знайомства часу особливо не було – спілкувався здебільшого зі знайомими чоловіка сестри, який мешкає в Броварах уже понад десять років.

 

Виняток, керівник відомої свого часу брейк-данс команди AntiShock Максим Забаштанський, більш відомий, як Maxi, «як-то кажуть, «рибак рибака…». «Усміхнений, відкритий – дуже приємний хлопчина, і в танці дуже сильний», – згадує Максим.

 

Зараз дев’ятнадцятирічний Олександр один із двадцяти найкращих танцюристів України, мешканців пансіонату в Пущі-Водиці (там двадцятка фіналістів проекту «Танцюють всі» готується до шоу вже понад півтора місяця).

 

 

 

— Олександре, з чого все починалось?

— Танцювати почав у дванадцять. Рік займався бальними танцями в Олександрії, а на літні канікули сестра запропонувала спробувати свої сили в столиці – вона тоді навчалась у Києві. Знайшла по Інтернету київську студію легендарного «Тодесу». Я приїхав, почав тренуватись, і вже через місяць мене перевели в старшу групу, так званий основний склад, який інколи виступав. Ще через місяць я вже відпрацював свій перший концерт. Після цього мені запропонували займатись у студії безкоштовно (а на той час навчання там коштувало чимало). Батьки були шоковані – перспектива приваблива, але мені лише тринадцять, у них стабільний бізнес в Олександрії… Треба віддати належне, вони все це залишили заради мене.

 

— Наскільки нам відомо, зараз ти очолюєш свій шоу-балет?

— Так. «Тодесу» я присвятив три роки, а згодом відчув, що хочу створити власний колектив. Правда, мені було тільки шістнадцять, і тому вагався – думав зачекати хоча б рік. Доля розпорядилась інакше – майже одразу зателефонувала знайома, Ліна Верес, і озвучила мої думки. Так з’явився «Forsight» («Форсайт» – прим. авт.). Зараз ми з Ліною рівноправні партнери – вона директор, я художній керівник і хореограф-постановник.

 

Ми одразу почали готувати програму. Тоді ж нам запропонували на півроку поїхати до Німеччини. Коли повернулись в Україну, долучились до шоу-бізнесу. Наприклад, зараз регулярно співпрацюємо з Олександром Пономарьовим. Минулоріч була півторагодинна танцювальна вистава «Моя мрія» – фактично, це була презентація нашого балету, до якої ми дуже довго готувались.

 

— У тебе і так блискуче складається танцювальна кар’єра, навіщо вирішив брати участь у проекті «Танцюють всі»?

— Це сталось випадково. Я, як і більшість танцюристів, задовго знав про аналог цього проекту – британський «So you thinк you can dance?» («То ти думаєш, ти вмієш танцювати?» з англ. – прим. авт.). Але скажу відверто, коли стало відомо, що проект стартує в Україні, я не збирався брати в ньому участь – ми якраз готувались до закордонних гастролей. Не збирався я йти і тоді, коли поїздка зірвалась – у день, коли проходив кастинг у Києві, мені було зле. А дві дівчинки з «Форсайту» пішли – вони мені безперервно телефонували, щоб приходив. Не давала спокою і Ліна. Зрештою я здався, прийшов і… пройшов.

 

До речі, дівчата теж отримали путівки до Ялти, протримались до останнього туру, а одна з них, Даша Малікова, навіть потрапила до двадцятки і досі залишається в проекті.

 

 

 

— Ти одразу став фаворитом у суддів, як найбільш перспективний учасник проекту. Це допомагало чи навпаки?

— Я люблю, коли мене хвалять. Дякувати, наче не зазнаюсь і, сподіваюсь, не буду. Зате це мене дуже стимулює – хочеться робити ще краще. Але інколи хочеться почути і критику, щоправда, критику обґрунтовану, коли вказують на конкретні недоліки.

 

— Де було складніше, під час відбору в Ялті чи у фінальному турі?

— Коли був відбір у Ялті, було складно по-своєму – три дні, але які насичені. Дуже складний графік – підйом о четвертій і без перерви репетиції. До того ж, постійне змагання з собою та з іншими, щоб залишитись у проекті.

 

Зараз підготовка теж виснажлива – теж втомлюємось. Але це приємна втома. Натомість нині важче психологічно. Ці двадцятеро, які вийшли у фінал, як одна сім’я, – ми дуже здружились. З одногу боку, в такій атмосфері легше витримувати навантаження, з іншого – щотижня двоє вибувають, і це нестерпно. У п’ятницю, після ефіру, сидимо мовчки – повне емоційне спустошення, мовляв, от іще двох немає.

 

 

 

— Як ти відреагував на результати жеребкування – хто з ким танцюватиме?

— Не можу сказати, що когось виділяв більше за інших з тих, хто потрапив до двадцятки, – був готовий до будь-якого «вироку». Коли дізнався, що моєю партнеркою буде Віка, зрадів, бо ми знайомі з нею ще до проекту – понад шість років. Звичайно, і з нею виникають деякі нюанси, адже це мій перший досвід роботи в дуеті. Але намагаюсь шукати компроміси і вирішувати проблеми одразу.

 

— Ти сам хореограф-постановник, важко слухати педагогів, які ставлять вам номери?

— Слухати – не зовсім підходяще слово. Ми швидше співпрацюємо, і в нас гарний контакт з педагогами – ми теж щось пропонуємо. Адже треба знайти в кожному зі стилів себе і показати на сцені індивідуальність. А педагог, яким би гарним він не був, за кілька днів просто не в змозі вивчити нас, всі наші сильні сторони і «фішки».

 

— Під час другого ефіру ти був змушений танцювати за життя – це був твій перший танець за весь проект. Хвилювався?

— Хвилювався до початку другого ефіру, але коли дізнався, що танцюватиму соло – вже був психологічно готовий. Вийшов і нормально відтанцював. Я завжди впевнений. І не тому, що незрівнянний, а тому, що чітко знаю, що мені до снаги. Вважаю, що вихвалятись не можна, але і зайва скромність теж ні до чого.

 

 

 

— Відчуваєш підтримку глядачів?

— Кілька разів виїжджали в місто – вже починають впізнавати. «Ви з «Танцюють всі»? Ой ви такі класні! Ми за вас голосуємо!» – приємно. Поки що не набридають, навпаки – з цікавістю. Ну, і нам цікаво. Приходять на зйомки і мої дві сестри – підтримують у фан-зоні, з плакатами. А батьки на роботі, тому дивляться тільки по телебаченню, хоча і хвилюються – телефонують щовечора.

 

— Що думаєш робити після закінчення проекту?

— Можна було б трохи відпочити – та навряд чи вдасться (сміється – прим. авт.). «Танцюють всі» – це величезний шанс, і що нас чекає після закінчення проекту – не знає ніхто. В першу чергу планую повернутись до свого балету. «Форсайт», як і танці, – це моє життя, моя друга сім’я. Тепер ще більше задумок, ще більше натхнення і бажання щось робити. А ще хотілося б відкрити власну студію – велику базу, де буде все: всі стилі танців, багато професійних викладачів. Маю намір розвивати танцювальну культуру. Хочете, вважайте це патріотизмом, хочете – бажанням зайняти місце під сонцем, бо в нас ця ніша майже не розвинена, але я збираюсь робити це саме в Україні.

 

P.S.

З двадцятки найкращих танцюристів України залишилось тільки 12 – чотири пари вже припинили змагання. Сашко із Вікою тримаються впевнено – особливих зауважень з боку журі немає. За плечима цієї пари вже джаз, повільний фокстрот, хіп-хоп та останнє випробування – запальний джайв. Що випаде танцювати Сашкові цього тижня – дізнаємось тільки під час трансляції у п’ятницю. Глядачам пара броварчан теж полюбилась – голосів достатньо, щоб не танцювати за життя. Втім, як воно буде далі – побачимо… Подивимось разом!

 

ДОСЬЄ:

Дата народження — 27 березня 1989 року

Знак зодіаку — Овен

Автівка — чорна Kia Cerato

Хобі — монтаж відео і звуку — може сидіти ночами

Кумир — як таких, кумирів не має, є люди, від яких бере всього потроху: Майкл Джексон, Джонні Депп, особливо любить коміків — Джима Керрі та містера Біна

Найцікавіше чтиво — Паоло Коельо

Любить дивитись — обожнює радянські фільми — може переглядати їх по декілька разів

Найбільше смакує — картопляне пюре, навіть без нічого

Музичні уподобання — всеїдний

Улюблений заклад — pre-party ресторан «Шоколад» на Саксаганського (Київ), кав’ярня «Дабл кава» на Хрещатику (Київ)

Найбільше подобається танцювати — хіп-хоп, контемпорарі

Сцена, на якій хотів би виступити — арена цирку, байдуже якого — подобається, що глядачі по колу

Місце, де б хотілось побувати — хотів би повернутись до Кельна в Німеччину, де працював з балетом — інша атмосфера, інші люди

 

Євген КИР’ЯН

фото з сайту http://dance-dance.tv/

Газета "Вісті. Бровари", №44 (446) від 6-12 листопада

Змінено 7 листопада, 2008 користувачем Хіпарь