Панк и культура

[xatrix 9]

Решил провести просветительную работу. "10 стереотипов говнаря" уже запостил. Теперь вот короткая история панков. Я себя сам не считаю полностью панком. Так как быть риал панком тяжело. Тяжело для учебы, для работы. Мне хоть отучится нужно без проблем на свою ж***.

 

Появление в двадцатом веке такого направление контркультуры как панк, можно обусловить не одним объективным фактором. После второй мировой войны на территории США, стали развиваться различные субкультурные движения, прежде всего это самые первые битники и хиппи. Несмотря на их мирные взгляды, власти не на шутку обеспокоились их повсеместным распространением, и это понятно: т.н. "дети цветов" пропагандировали употребление наркотиков, отказ от обывательской жизни, вели антиобщественный образ жизни. Это подрывало привычную американскую репутацию, и борьба с этим явлением велась непрерывно. Но не смотря ни на что численность этих неформальных организаций росла с каждым днем. "Члены" этих организаций ездили по стране автостопом, покуривали траву и, ровным счетом, не кому не мешали, кроме пресловутых властей. Так к 69 году состоялся знаменитый фестиваль "Вудсток", который был апогеем движения хиппи. После этого, впечатляющего своими масштабами фестиваля, поголовье хипей начало неотвратимо ползти вниз. Возможно это связано с тем, что вчерашние дети цветов, уже постарели и завяли, а на смену им так никто и не пришел. Почти...

 

 

Я не буду писать что же значит слово PUNK в переводе с английского, т.к. все это уже давно знают, а кто не знает, прочитает это в любой другой статье о панках. То что пришло на смену движению хиппи, возможно совсем не похоже на него, но какой-то единый трансцендентный корень, возможно, под силу уловить. То же разбитое поколение, заявляющее о себе диким криком, тоже отрицание зажиревших обывателей, но уже по-другому... Панки, отрицая сложившуюся ситуацию, вели настоящую войну, их силой была агрессия, накопившаяся в еще молодых душах. Хиппи же вели пассивную борьбу, лишь отрицая все своим поведением, эта была в чистом виде субкультура, они отделились от господствующей культуры, как от вонючей свалки. Это находит отражение и во внешнем виде. Панки старались подчеркнуть свою агрессию и полное отрицание сложившейся культуры, они носили цепи, кожаную одежду, раскрашивали волосы в яркие цвета и ставили ирокезы, хиппи носили длинные, прямые волосы, часто бородки "под Христа", носили очень умиротворенную одежду.

 

 

Что же могло стать причиной столь резкого изменения от хиппи к панкам? В культурологии есть такое понятие, как культурная инверсия, уже из название весьма понятно о чем идет речь, т.е. Если представить культуру(или в нашем случае субкультуру) в виде маятника, качающегося во времени, то из одного положения(хиппи), он перешел в другое, противоположное(панки). Причиной такой инверсии могли стать многие факторы, но безусловно первым из них нужно выделить моральное разложение общества, протест против которого часто находит место в произведениях панк-культуры.

[Dronskiy 0]

ИМХО.

Сейчас большинство панков - позеры. Просто люди, желающие выделиться из толпы. Впринципе, ничего плохого я в этом не вижу. Идейные же панки, которые борются за свои идеалы - увы, редкость на сегодняшний день.

 

Ну, и напоследок - ХОЙ

PunksNotDead

[Vicious 1]

так же как и большинство готов такие же позеры, увы=(

[xatrix 9]

Ну, и напоследок - ХОЙ

30152[/snapback]

Убейся =)). Панки - не ХОЙ. =)

[Padre 0]

так же как и большинство готов такие же позеры, увы=(

30178[/snapback]

Готы - все позёры

Если хочешь поговорить об этом, стучись в приват

[xatrix 9]

Вот все обсерают панков, думают, что это отбросы общества. Панк - это не направление в музыке. Это своя филососфия, о ней много можно прочитать, это своя культура, это движение. Рэп не должен касаться панка, т.е. панку должно быть полностью параллельно на реперов и на музыку, кто какую слушает (я не люблю реперов не потому, что я панк и должен их нелюбить, это личное, на самом деле мне на них параллельно).

Почему панки есть, для чего?

Панк будет существовать, пока существует правительство! Панки стремятся к тому, чтобы в России был народ на ровне. Кто то идёт учиться на юриста, кто то на фрезеровщика. Но почему Юрист получает больше? Юрист работает мозгами - устаёт. Фрезеровщик работает физически - устаёт. И Юрист и фрезеровщик потратили лучшие годы своей жизни одинаково, учились (если на Юриста сложнее учиться, то уж извините, кому что дано с рождения, кто что умеет и кому что нравится).В итоге Юрист получает наамного больше зарплату, чем фрезеровщик и может позволить себе, к примеру, и хлеба, и колбасы, и мяса, и вообще не будет голоден, даже купит себе какую нибудь вещь. А фрезеровщик? Должен жить от зарплаты до зарплаты! То же правитлеьство, получает в два раза больше денег... Что они такого делают? Да, были раньше цари, но развитие идёт и должны же быть все на ровне. В итоге правительтсву денег хватает, они разворовали народ. Продажа тех же авиационных моторов за границу. А деньги где? Мы что то прибавления не замечаем :. Если и повысили пенсию ветеранам, так же и повысят налоги и повысят цены.

Почему панки так одеваются?

Потому что эти люди хотят, чтобы было видно, что он тот человек, который за свободу и который хочет пржить жизнь, а не просуществовать. Если бы все так считали, то и одеваться бы не пришлось по особенному.

Почему панки грязные такие и пьянствовать любят?

А что, обычные люди не выпивают? Выпивают ВСЕ! И напиваются ВСЕ! Панками становятся люди, которые приспособлены к трудностям жизни, которым на самом деле жизнь попалась в плохих условиях (не всем конечно). Большинство панков чистые, помытые и следят за собой и как раз большинство панков не знают кто такой ПАНК и в чем его суть, он думает, что это направление в музыке и надо так одеваться, потому что слушаешь панк (СКА панк, панк-рок и т.д.)

Панки агрессивные?

Панки не агрессивные, агрессию они применяют только тогда, когда человек не хочет выслушивать о направлении панков, агрессия применятся к человеку, который считает, что панк отброс общества. Разве обычный человек не будет применять агрессию, если ему скажут, что он отброс общества? Будет! В итоге панк ведёт себя как обычный человек и права у него такие же! Не трогай человека (в плане наезда) и он не тронет тебя. Не трогай панка, панк не тронет тебя.

Если каждый панк так считает, то он правый панк.

Панки и есть истинные патриоты России!

[flash 0]

Ого, это ж сколько писать надо было

[Гість ju4ok]

Кто то идёт учиться на юриста, кто то на фрезеровщика. Но почему Юрист получает больше? Юрист работает мозгами - устаёт. Фрезеровщик работает физически - устаёт. И Юрист и фрезеровщик потратили лучшие годы своей жизни одинаково, учились (если на Юриста сложнее учиться, то уж извините, кому что дано с рождения, кто что умеет и кому что нравится)

35617[/snapback]

 

no comments

 

тогда все были бы модераторами

[xatrix 9]

Не понял твоей мысли

[Hellfire 4]

В принципе со всеми постами согласен, кроме одного - готы не все позеры

[Гість ju4ok]

Не понял твоей мысли

35625[/snapback]

Для начала предлагаю ознакомиться с тем, что такое право. Ещё найди в инете насчёт Гражданское общество, такое же коротенькое

 

Берём например, оно не так, но я назову этот форум ####оватым, модеров ебанутыми, и юзерам:

"Давайте спалим на этот форум!" Буду провоцировать их к масовым (по уровню этого форума) безпорядкам. "Офтоп в студию!" Хуями начнём здесь облаживать. Что будет? Ктото докажет, что я ущемляю чьито права? НЕХУЯ.

Здесь 30 человек реальных юзеров, оно не популярно. Это всё наши амбиции

 

Какаято #### мне показала эту парашу, потом забанила, потом какогото хуя разбанила. Я ПРОСИЛ ??? Нагрубил сцуко, говорит "Разбаню если не забуду." Сначала показал, а потом забанил конкретно ничего не сказав.

 

Тогда что нам говорить уже о punk-ах. "Панки хотят у одного хлеб забрать, а второму отдать" когда официальный мудер публикует такую ню это мягко сказать плохо.

 

зы

интересно было проводить с вами время, делетанты вы и предатели

тусуйтесь

 

 

Глава 13 ЗАГАЛЬНЕ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО

? 1. Термін «право»

Термін «право» вживають у різних значеннях (право першості в черзі; право на подяку за безкорисну допомогу; право спів-засновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав; право зажадати повернення свого майна із незаконного володіння та ін.). В усіх випадках термін «право» походить від кореня «прав», що означає правда, справедливість. Але не у всіх наведених прикладах термін «право» має юридичне значення. Право першості в черзі — це норма, що стала звичкою, норма — звичай, а не право в юридичному значенні слова. Право на подяку за допомогу — це моральна норма. Право спів-засновника комерційної корпорації вимагати здійснення його корпоративних прав — це «право», що ?рунтується на законі, який чітко визначає, що таке корпоративні права[1]. Таким самим, тобто основаним на законі, інших офіційних джерелах, є суб'єктивне право зажадати повернення свого майна із незаконного володіння. Лише в двох останніх випадках вживання терміна «право» має юридичне значення.

 

Тому в юридичній літературі останніх років (С.С. Алексеев, П.М. Рабинович) можна зустріти поділ права на:

 

—  загальносоціальне, або безпосередньо-соціальне (випливає безпосередньо із соціального життя і не залежить від держави);

 

—  спеціально-соціальне, юридичне (є наслідком державної діяльності, втіленням волевиявлення держави).

 

Юридичне право ще називають «законодавчим правом», на відміну від звичаїв — «передзаконодавчого права».

 

 

 

 

>>>208>>>

 

Юридичне, «законодавче право» нерідко визначають як «позитивне право». Це є штучне право, що виходить від держави і суспільства, виражено в писаних нормах, міститься в нормативно-правових документах: законах, судових прецедентах, актах виконавчої влади. «Позитивне право» як система норм, що містять права та обов'язки, офіційно закріплені державою, начебто то протиставляється «природному праву», яке має глибший, об-?рунтованіший, вихідний у житті людей норматив поведінки, джерелом якого є сама природа людини. Джерело прав людини — вона сама, її потреби та інтереси, її спосіб існування та розвитку. Вона же виступає їх носієм.

 

З цього погляду природне право як сукупність прав і обов'язків має загальносоціальне, людське походження, а не державне. Воно — продукт нормальної життєдіяльності людини, а не держави. Саме природне право є підставою невід'ємних, природних прав людини (право на життя, право на свободу, право на рівний еквівалент при товарному обміні), які існують незалежно від того, закріплені вони де-небудь чи ні.

 

Природні права безпосередньо випливають із природного порядку речей, із самого життя, з існуючих у суспільстві економічних, духовних та інших, у тому числі природних, чинників. Тому природні права ще називають «природженими» суб'єктивними правами. Вони й складають сутність загальносоціального, або безпосередньо-соціального права. З точки зору природно-правової теорії, права людини слід розуміти не як державний дарунок, а як «природжені», дані людині від природи права, які демократична держава закріплює в нормах Конституції, інших законах і в такий спосіб визнає їх «позитивними», «юридичними».

 

Юридичне право, у свою чергу, має два значення:

 

—  об'єктивне юридичне право — система діючих у державі правових норм і принципів. Вони встановлені (або визнані) державою як регулятор суспільних відносин, забезпечені нею. Термін «об'єктивне» означає, що вони одержали об'єктивацію в офіційних державних актах і тому є незалежними від індивідуального інтересу (волі) та свідомості суб'єкта права (крім «автора» цих норм). Суб'єкт, вступаючи в громадське життя, уже стикається з «готовими» юридичними нормами, які виникли до нього і незалежно від нього;

 

— суб'єктивне юридичне право — правові норми і принципи як певні юридичне визнані можливості (свободи) суб'єкта права

 

 

 

 

>>>209>>>

 

задовольняти власний інтерес (приміром, можливість задовольнити інтерес особи, яка має пільги щодо податків, полягає в одержанні цих пільг). Термін «суб'єктивне» означає, що наданими можливостями (правами і свободами) суб'єкт на свій розсуд може скористатися або не скористатися, усе залежить від його волі (інтересу) та свідомості. Суб'єктивне юридичне право є похідним від об'єктивного, виникає на його під?рунті та у його межах.

 

Між двома значеннями терміна «право» існує тісний взаємозв'язок. Поки норма права є загальною і поширюється на усі випадки конкретної сфери життя та діяльності людини, вона є об'єктивною. Коли норма права стосується певної ситуації і здійснюється в конкретній поведінці суб'єкта, вона є суб'єктивною. Наприклад, громадянин С. може скористатися суб'єктивним правом на пільгу щодо податків у силу того, що така пільга передбачена в нормах податкового права. Об'єктивне право складається з норм, що виражені в законі, норм, що «говорять» про суб'єктивні права взагалі — безвідносно до конкретного суб'єкта[2].

 

Велику частину своїх прав суб'єкт не може здійснювати, якщо він не визнаний державою юридичне правоздатним, дієздатним і не стане носієм суб'єктивного юридичного права. Наділяючи громадян суб'єктивним юридичним правом, держава нібито то відкриває доступ до здійснення основних, невідчужуваних прав людини, даних йому від народження, від природи.

 

Це можна зобразити так:

 

? природні права людини -> норми об'єктивного права -»суб'єктивні юридичні права

 

Природні права людини (її безпосередньо-соціальні права) перетворюються на суб'єктивні юридичні права і одержують офіційне визнання за допомогою загальнообов'язкових норм права, встановлених і охоронюваних державою у вигляді об'єктивного права (про суб'єктивне право див. у главі 18 «Правовідносини. Юридичний факт»).

 

Подальший конкретний виклад питань полягатиме в розкритті змісту юридичного права (об'єктивного та суб'єктивного).

 

 

 

 

>>>210>>>

 

? 2. Походження права

У будь-якому історичному суспільстві для підтримання в ньому порядку потрібно регулювання за допомогою соціальних норм, так зване соціальне регулювання. Регулювати — значить спрямовувати поведінку людей, їх груп і всього суспільства, уводити їх діяльність у певні рамки. Розрізняють два види соціального регулювання: індивідуальне (упорядкування поведінки конкретної особи, у конкретному випадку) і нормативне (упорядкування поведінки людей за допомогою загальних правил — зразків, моделей, що поширюються на усіх, на всі подібні випадки). Поява нормативного соціального регулювання послужила якісним поштовхом до становлення (виникнення та розвитку) права.

 

У первісному суспільстві нормативним соціальним регулятором були норми-звичаї — правила поведінки, що стали звичкою у результаті багатократного повторення протягом тривалого часу. Звичаєве право — система норм, що спираються на звичай.

 

Норми-звичаї ?рунтувалися на природно-природній необхідності і мали значення для всіх сторін життя общини, роду, племені, для регламентації господарського життя та побуту, сімейних та інших взаємовідносин членів роду, первісної моралі, релігійно-ритуальної діяльності, їх метою була підтримка і збереження кревнородинної сім'ї. Це були «монокорми», тобто нерозчлено-вані, єдині норми. В них перепліталися, чітко не проступаючи, найрізноманітніші елементи: моралі, релігії, правових засад.

 

Мононорми не надавали переваг одному члену роду над іншим, закріплювали «первісну рівність», жорстко регламентуючи їх діяльність в умовах протистояння суворим силам природи, необхідності оборонятися від ворожих племен. У мононормах права членів роду представляли собою зворотний бік обов'язків, були невіддільними від них, оскільки первісний індивід не мав виділеного усвідомленого власного інтересу, відмінного від інтересу роду. Лише з розпадом первісного ладу, появою соціальної неоднорідності усе більш самостійного значення набувають права. Виникнення мононорм було свідченням виходу людини з тваринного світу в людське співтовариство, яке рухається шляхом прогресу.

 

В умовах суспільної власності і колективного виробництва, спільного вирішення спільних справ, невідокремлення індивіда

 

 

 

 

>>>211>>>

 

від колективу як автономної особи, звичаї не сприймалися людьми як такі, що суперечать їх власним інтересам. Ці неписані правила поведінки додержувалися добровільно, їх виконання забезпечувалося головним чином силою суспільної думки, авторитетом старійшин, воєначальників, дорослих членів роду. У разі необхідності до порушників норм-звичаїв застосовувався примус, що виходив від роду або племені в цілому (страта, вигнання з роду і племені та ін.).

 

У первісному суспільстві переважав такий засіб охорони звичаю, як «табу» — обов'язкова і незаперечна заборона (наприклад, заборона під страхом найтяжчих кар кровнородинних шлюбів). Крім заборон (табу), виникли такі способи регулювання, як дозволяння та позитивне зобов'язування (лише в зародковій формі). Дозволяння мали місце у випадках визначення видів тварин і часу полювання на них, видів рослин і строків збирання їх плодів, користування тією чи іншою територією, джерелами води та ін. Позитивне зобов'язування мало на меті організувати необхідну поведінку в процесах приготування їжі, будівництва осель, розпалювання вогнищ, виготовлення знарядь та ін.

 

Нормативні узагальнення (заборони, дозволи, позитивні зобов'язування), які перетворилися на звичайні засоби регулювання первіснообщинного життя — витоки формування права.

 

Процес виникнення держави і права відбувався при їх взаємному впливі один на одного і був викликаний такими причинами.

 

1.  Потребами економічних відносин, що складалися при наявності приватної власності, поділу праці, товарного виробництва і обороту; необхідністю закріплення економічного статусу товаровласників, забезпечення для них стійких і гарантованих економічних зв'язків, умов для економічної самостійності.

 

2. Необхідністю підтримувати стабільність і порядок у суспільстві в умовах поглиблення та загострення соціальних протиріч і конфліктів.

 

3.  Організацією публічної влади, відокремленої від населення та здатної санкціонувати звичаї, встановлювати юридичні норми і забезпечувати втілення їх у життя.

 

4.  Перетворенням людини на відносно самостійного індивіда. Не можна шукати право там, де немає поділу колективу (роду, племені) на окремих суб'єктів, де індивід не є відокремленою особою, що усвідомлює можливості (свободи), які утворюються в процесі розвитку суспільства.

 

 

 

 

>>>212>>>

 

Таким чином, виникнення права було пов'язано з:

 

(1)  якісним ускладненням виробництва, політичного та духовного життя суспільства;

 

(2)  відокремленням особи як учасника суспільних відносин із своїми домаганнями на автономність існування (соціальну свободу);

 

(3) формуванням держави, якій знадобився новий нормативний соціальний регулятор, в змозі виконати такі завдання:

 

а)  забезпечити функціонування суспільства як цілісного організму вищого порядку, ніж первісне суспільство, підтримувати в ньому порядок і стабільність;

 

б)  закріпити та забезпечити індивідуальну свободу автономної особи.

 

Виконати такі завдання було не під силу нормативним регуляторам первіснообщинного ладу — нормам-звичаям. Цю роль узяло на себе юридичне право, що формувалося, визначальною рисою якого став державий примус.

 

? 3. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві

Норми первісного суспільства (норми-звичаї)

 

Норми держави (норми права)

 

? за способом виникнення:

 

— виникають поступово в процесі спільного життя

 

— встановлюються державою

 

? за вольовою спрямованістю норм:

 

— виражають волю роду або племені

 

— виражають державну волю

 

за формою зовнішнього вираження:

 

— знаходяться у свідомості людей, існують у неписаній формі

 

— знаходять зовнішнє вираження в письмових правових актах

 

 

 

 

>>>213>>>

 

? за часом набрання чинності:

 

 

 

- виникають і відмирають поступово

- набирають сили чи припиняють дію в суворо встановленому порядку, офіційним шляхом

 

 

? за способом забезпечення виконання:

 

— здійснюються внаслідок традицій; у разі порушення примус виходить від роду

 

- забезпечуються примусовою силою держави

 

? 4. Основні юридичні джерела формування права у різних народів світу

Можна виділити два шляхи формування права: - через норми, що виходять від держави;

 

— через норми, що виходять від суспільства (общин, інших соціальних груп, наприклад, купців, релігійних об'єднань, церкви тощо) і підтримувані державою.

 

Спочатку право утворювалося шляхом переростання звичаїв у правові звичаї, які записувалися, об'єднувалися в особливі списки. У результаті цього з'явилося звичаєве право — система норм, що грунтується на звичаї, регулює суспільні відносини в державі, у певній місцевості або етнічній чи соціальній групі.

 

У різних народів світу позначилися різні провідні елементи соціально-юридичного змісту права: прецедент, релігійна норма, норма-звичай, закон, котрі у ході подальшого розвитку народів і держав призвели до формування відрізнених одна від одної національних правових систем та 'їхніх типів. Типами (сім'ями) правових систем почали називати правові системи держав, у яких переважали спільні риси, спільні вихідні елементи, у тому числі спільне джерело (форма), права: закон (нормативно-правовий акт), судовий прецедент, релігійна норма, норма-звичай.

 

Перші письмові пам'ятки права давнини (Закони Ману, Закони XII таблиць, Кодекс законів царя Хаммурапі та ін.) і середньовіччя («Салічна правда», «Російська правда» та ін.) складалися з норм звичаєвого права, судових прецедентів і прямих законодавчих положень.

 

 

 

 

>>>214>>>

 

У первісному суспільстві позначилися контури правосудної діяльності, при якій регулювання здійснювалося за схемою: норма (звичай) плюс індивідуальне рішення (рішення родових зборів, старійшин, «судів»). Так поступово формуються судові прецеденти — рішення у конкретних справах, які у процесі повторення ситуацій набували значення зразків, моделей, ставали загальною нормою. Вони стали провісниками прецедентного права— в Англії, СІЛА, Канаді, Австралійському Союзі (англо-аме-риканський тип правової системи).

 

У країнах континентальної Європи з розвитком писемності поряд зі звичаєвим правом виникають норми права, встановлені актами короля, князя, їх чиновників, які йменуються законами (законодавче право) — у Франції, Іспанії, Австрії, ФРН (романо-германський тип правових систем).

 

У країнах азіатського континенту (Іран, Ірак) важливу роль у формуванні права, поряд із звичаями, відіграли і дотепер відіграють норми релігії в релігійно-доктринальній інтерпретації (релігійно-традиційні правові системи).

 

У ряді держав Африки, Латинської Америки право формувалася на під?рунті норм-звичаїв і традицій общинного побуту (традиційно-общинне право) — традиційно-общинні правові системи.

 

Нині розрізняють два класичних типи правових систем. Один — романо-германський, або континентальний (Франція, ФРН, Італія, Іспанія та ін.) — у якому переважає нормативно-правовий акт. Тут право виступає переважно у формі закону. Другий -англо-американський, або загальне право (Англія, СІНА та ін.). Тут превага віддається судовому прецеденту, тобто судовому рішенню, присвяченому конкретній справі, яке стає зразком, прикладом для схожих життєвих випадків. Крім того, відрізняють змішаний (скандинавські та латиноамериканські групи правових систем) і традиційно-релігійний типи правових систем. Останній тип поділяється на підтипи: далекосхідно-традиційний (основні групи — китайська, японська), релігійно-общинний (мусульманські, індуські, іудейські, християнська групи), звичаєво-общинний (африканська група).

 

Корені українського права просліджуються у романо-герман-ському типі правової системи (див. розділ V «Основні типи правових систем світу (Загальне порівняльне правознавство»).

 

 

 

 

>>>215>>>

 

? 5. Сучасні концепції праворозуміння

Розпочинаючи до визначення поняття права, ми повинні знати, що йтиметься не про безпосередньо-соціальне, а про юридичне право, не про природне, а про позитивне право, тобто про право, виражене в законах, інших джерелах, які є результатом цілеспрямованої вольової діяльності законодавців, суддів, самих суб'єктів права. Відокремлюючи позитивне право від природного, слід зважувати й на те, що юридичні норми можуть бути одночасно втіленням природного права, носієм природно-правових цінностей. Коротше це можна сказати так: «позазако-нодавче» (природне) право може стати і стає «законодавчим».

 

Отже, ми розглядатимемо, головним чином, «законодавче» право, юридичне право, позитивне право, котре є волевиявленням держави, полягає у регулюванні суспільних відносин за допомогою норм і забезпечується її примусовою силою.

 

Кожна історична епоха виробляла своє розуміння права. Є кілька оригінальних концепцій походження, сутності та призначення права, створених за тисячоліття.

 

Сучасні наукові концепції (теорії) праворозуміння можна звести до трьох підходів:

 

1. Ідеологічний (аксіологічний), або природно-правовий: вихідна форма буття права — громадська свідомість; право — не тексти закону, а система ідей (понять) про загальнообов'язкові норми, права, обов'язки, заборони, природні умови їх виникнення та реалізації, порядок і форми захисту, яка є у громадській свідомості та орієнтована на моральні цінності[3]. При такому підході право і закон розмежовуються, першість віддається праву як нормативно закріпленій справедливості, а закон розглядається як його форма, покликана відповідати праву як його змісту.

 

2.  Нормативний (позитивістський): вихідна форма буття-права — норма права[4], право — норми, викладені в законах та інших нормативних актах. При такому підході відбувається ототожнення права і закону. Водночас нормативне праворозуміння орієнтує на такі властивості права, як формальна визначеність, точність, однозначність правового регулювання.

 

 

 

 

>>>216>>>

 

3. Соціологічний: вихідна форма буття права — правовідносини; право — порядок суспільних відносин, який проявляється у діях і поведінці людей. При такому підході правом визнається його функціонування, реалізація, його «дія» у житті — у сформованих і таких, що формуються, суспільних відносинах, а не його створення правотворчими органами у формі закону та інших нормативно-правових актів[5]. При усій цінності врахування «життя» права в суспільному середовищі, прихильники цього підходу плутали самостійні процеси правотворчості та застосування права, тоді як умовою дотримання і забезпечення режиму законності може бути діяльність правозастосувальника в межах, встановлених законом.

 

Віддати перевагу слід інтегративному підходу, який враховує і поєднує усе цінне в зазначених концепціях праворозуміння.

 

? 6. Поняття і ознаки права

Право — система норм (правил поведінки) і принципів, встановлених або визнаних державою як регулятори суспільних відносин, які формально закріплюють міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечуються всіма заходами легального державного впливу аж до примусу.

 

Якими є специфічні ознаки права?

 

1. Вираження міри свободи, рівності та справедливості означає, що право з достатньою повнотою втілює основні права та свободи людини, визнані у світовому співтоваристві. Право є мірою свободи та рівності людей, установленою державою таким чином, щоб свобода одного не обмежувала свободи іншого. І цією мірою є справедливість. Повної свободи досягти не можна, проте можна бути вільним у тій мірі, у якій вільні інші. У праві свобода трансформується в суб'єктивні права, яким відповідають обов'язки, що їх обмежують. Своїм загальним масштабом і рівною мірою право вимірює, «відміряє» і оформляє саме свободу в людських взаємовідносинах, свободу індивіда. Свобода не-

 

 

 

 

>>>217>>>

 

віддільна від справедливості і становить її підставу. Свобода завжди є обмеженою конкретними рамками (мірою), які не допускають антигромадських актів «користування свободою». Це — рівність у свободі.

 

Але не завжди, не за усіх історичних часів була рівність у свободі, єдина для усіх міра свободи. Приміром, кріпосне право закріплювало становище несвободи селянина. Віднімаючи свободу в селянина, воно віддавало свободу пану. Міра свободи кріпака і пана — різна. По суті, кріпосне право — це вираження через закон свободи поміщика. Всяке право містить у собі елемент свободи, міру свободи, дарма що ця свобода й може бути односторонньою, має характер привілею однієї особи на шкоду іншій. У такому разі через право як систему норм, виданих державою, виражається воля панівного класу, свавілля панів і несвобода селян. Селяни віднесені не до суб'єктів, а до об'єктів права. До них не є застосовним принцип правової рівності. Таке право не може бути справедливим, тому що не виражає міру свободи, рівну для усіх. Справедливість — це баланс інтересів: влади і громадянина, виробника і споживача, продавця і покупця, роботодавця і робітника тощо. Справедлива міра свободи характеризує зміст права, а загальнообов'язковість права, що засновується на легітимному примусі, є його формальною властивістю, яка має істотний характер.

 

Найвище суспільне призначення права -- забезпечувати у нормативному порядку свободу в суспільстві, підтверджувати справедливість, виключити сваволю і свавілля з життя суспільства. Неспроста ще римські юристи писали: уня est ars boni et aequi - право є мистецтво добра та справедливості. Із загальносоціа-льної точки зору право — це міра свободи і справедливості. З формальної точки зору право — це міра свободи та справедливості, яка фактично захищена в цьому суспільстві.

 

2. Нормативність виявляє сенс і призначення права. Нормативністю права до суспільного життя вносяться істотні елементи єдності, рівності, принципової однаковості — право виступає як загальний масштаб, міра (регулятор) поведінки людей. За допомогою норм право регулює різні суспільні відносини, слугує знаряддям втілення в життя політики держави, засобом організації її різнобічної управлінської та іншої діяльності. У нормативності є одна істотна риса: право виражається в нормативних узагальненнях (загальні дозволяння, загальні заборони, загальні зобов'я-

 

 

 

 

>>>218>>>

 

зування), які встановлюють межі досягнутої свободи, межі між свободою і несвободою на певному ступені суспільного прогресу.

 

3.  Формальна визначеність права означає чіткість, однозначність, стислість формальних правових приписів, виражених у законах, указах, постановах тощо. Досягається це за допомогою правових понять, їх визначень, правил юридичної техніки. Саме тому суб'єкти права чітко знають межі правомірної і неправомірної поведінки, свої права, свободи, обов'язки, обсяг і вид відповідальності за вчинене правопорушення. Вираження норм у законах, інших нормативних актах, встановлення формальної рівності — це основна ознака формальної визначеності права.

 

4.  Системність права полягає в тому, що право — це не просто сукупність принципів і норм, а їх система, де всі елементи пов'язані та узгоджені. Системність вноситься до права законодавством. Лише системне, несуперечне право, яке виражає свою сутність через принципи, здатне виконати завдання, що постають перед ним. Сьогодні в Україні найважливіше і найнагальні-ше завдання — відновити і зміцнити системність права, оскільки неузгодженість нормативно-правових актів розірвала системоутворюючі зв'язки між юридичними нормами.

 

5.  Вольовий характер права, вираження в ньому суспільних, групових і індивідуальних інтересів означає, що в праві проявляється та втілюється воля, змістом якої є інтерес. Право акумулює суспільну, групову та індивідуальну волю громадян у їх гармонічному поєднанні, злагоді та компромісах. Воля пронизує діяльність людини, її цілеспрямовану поведінку в усіх, у тому числі й у правовій, сферах життя. Розуміння волі в праві виключає зведення права до знаряддя насильства держави, засобу придушення нею індивідуальної волі. Створюється ілюзія, що право виходить від держави. Насправді в ідеалі держава в особі своїх законодавчих органів «підносить до закону» суспільні, групові та індивідуальні інтереси, які відповідають принципам справедливості, свободи, демократії, рівності, гуманізму.

 

6. Загальнообов'язковість права виражається в тому, що встановлені правила поведінки є загальними та обов'язковими для всієї країни. Загальнообов'язковість, загальність праву надає те, що в ньому виражаються узгоджені інтереси учасників регульованих відносин, що воно має нормативний характер.

 

7.  Державна забезпеченість, гарантованість права, аж до примусу, свідчить про те, що державна влада, держава в цілому під-

 

 

 

 

>>>219>>>

 

тримує загальні правила, які визнаються державою правовими. Далеко не всі норми права додержуються та виконуються добровільно, в силу внутрішнього переконання. Значна частина населення підкоряється вимогам правових лише тому, що за правом постає держава. Державна охорона правових норм містить у собі державний легальний примус, різні організаційні, організаційно-технічні, виховні та превентивні (попереджувальні) заходи державних органів з дотримання та виконання громадянами юридичних норм. До порушників вимог норм права компетентні державні органи можуть застосовувати заходи юридичної відповідальності приписів— дисциплінарної, адміністративної, кримінальної. Тим самим держава забезпечує загальнообов'язковість норм права.

 

? 7. Сутність права

Сутність — це внутрішній зміст предмета, який виражається в єдності всіх його багатоманітних властивостей і відносин, це є сенсом, суттю явища, позаяк зміст — певна сторона цілого, сукупність частин (елементів) предмета. Зміст у найзагальнішому вигляді є розвинута в конкретну цілісність сутність об'єкта.

 

Сутність права — внутрішній зміст права як регулятора суспільних відносин, який виражається в єдності загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів через формальне (державне) закріплення міри свободи, рівності та справедливості.

 

Під сутністю права в радянській літературі зазвичай розумілася піднята до закону воля панівного класу, зміст якої визначався матеріальними умовами життя цього класу. В усіх визначеннях права підкреслювався його класово-вольовий характер, причому він мав принципове методологічне значення для розуміння сутності експлуататорського права як вираження інтересів і волі всього панівного класу, а для соціалістичного права — як вираження інтересів і волі трудящих на чолі з робітничим класом. При цьому класові трактування держави і права тісно змикалися.

 

Було б неслушним відривати один від одного класовий та соціальний аспекти сутності права. І той і інший аспекти складають єдину, хоча й внутрішньо суперечливу сутність права як регулятора суспільних відносин через державне закріплення міри свободи, рівності та справедливості.

 

 

 

 

>>>220>>>

 

Поняттям права охоплюються два аспекти, які виражають його сутність:

 

—  цілісно-нормативний;

 

— регулятивний.

 

Якщо з цілісно-нормативної точки зору право є мірою свободи, рівності та справедливості (правомірним порядком), то з регулятивної точки зору — спрямовано на впорядкування суспільних відносин (динамічний, регулятивний аспект). На різних етапах розвитку суспільства перший аспект може домінувати, впливати на загальну спрямованість правового регулювання, або відступати на другий план. Тоді він стає нібито приглушеним, виявляється у трансформованому, стертому вигляді. Так, при феодалізмі міра свободи, рівності та справедливості була однією для поміщика, іншою — для кріпака (несвобода, відсутність рівності — формальної і фактичної, тобто несправедливість).

 

Сутність права менше піддається змінам, ніж його зміст і форма: зміни, що відбуваються у житті суспільства, спричиняють собою насамперед зміни в змісті права. Проте не можна відкидати зміну сутності права, визнавати для неї лише якості статичності та незмінності на відміну від змісту та форми. Діалектичний розвиток сутності права виражається, насамперед, у зміні співвідношення між класовими завданнями та загальними справами, розв'язуваними правом; між правом як мірою свободи (є показником якості правопорядку) і правом як регулятором суспільних відносин (є інструментом підтримування правопорядку). Етимологія слів «розвиток» і «зміна» дозволяє розглядати їх у тісному зв'язку.

 

У будь-якому суспільстві, яким би воно не було (класово-антагоністичним, соціальне неоднорідним, але демократичним), сутність права залишається незмінною в тому, що право було, є і буде владним нормативним регулятором суспільних відносин, поведінки людей.

 

До категорії сутності мають належати такі якісні риси, без яких взагалі немає того предмета, про сутність якого йдеться. До сут-нісних якостей права слід віднести його нормативність, представницько-зобов'язуючий характер правових норм, їх зв'язок із державою (названі вище ознаки права).

 

Сутність права щонайкраще розкривається через його принципи, які розвивалися, збагачувалися протягом століть.

 

 

 

 

>>>221>>>

 

? 8. Принципи права

Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.

 

Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії.

 

Принципи права слід відрізняти від норм-принципів, тобто принципів, які прямо закріплені у нормах права та являють собою внутрішній зміст цих норм (про норми-принципи див. у ? «Види норм права»).

 

Відмінність принципів права від норм права:

 

Принципи права

Норми права

 

1. Розчиняються в безлічі норм, пронизують усю правову матерію, виводяться із її

1. З'являються як загальнообов'язкові формально-визначені правила поведінки, пронизані принципами права

 

2. Є стрижнем усієї системи права, додають праву логічності, послідовності, збалансованості

2. Є частинками системи права, яка набуває логічності та збалансованості завдяки принципам права

 

3. Мають вищий рівень абстрагованості від регульованих відносин, звільнені від конкретики та подробиць

3. Являють собою модель (зразок, мірило, еталон) регульованих суспільних відносин, фіксують типові конкретні соціальні процеси, поведінку людини

 

4. Виступають як загальне мірило поведінки, не вказуючи права та обов'язки

4. Виступають як загальне мірило поведінки, вказуючи права та обов'язки

 

 

 

 

 

>>>222>>>

 

 

 

5. Є позитивним зобов'язанням і як таке набувають якостей особливого рівня права, що постає над рівнем норм, визначають їх ціннісну орієнтацію (спрямованість)

5. Перебувають під принципами, під їх ціннісною орієнтацією при володінні конкретною функціональною спрямованістю (регулятивною та охоронною)

 

6. Не мають способів регулювання, їх провідним елементом є повинність (те, що повинно бути), яка безпосередньо відображає існуючу в конкретному суспільстві систему цінностей та об?рунтовується нею

6. Притаманна їм повинність відображує існуючу в суспільстві систему цінностей не безпосередньо, а опосередковано через способи регулювання: дозволяння, обоє 'язки та заборони

 

7. Виступають відправним началом при вирішенні конкретних юридичних справ, особливо при застосуванні аналогії закону у разі наявності прогалин у законодавстві.

7. Виступають юридичною основою при вирішенні конкретних справ разом із принципами, у разі їх (норм) відсутності чи неповноти можуть бути заповнені лише принципами права.

 

 

Усі принципи права можна поділити на:

 

загальносоціальні

 

спеціально-соціальні (юридичні)

 

Загальносоціальні принципи права: економічні; соціальні; політичні; ідеологічні, морально-духовні та ін.

 

Спеціально-соціальні (юридичні) принципи права: ?   Загальні — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається національна правова система, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї правової системи. Належать до всіх галузей права.

 

? Галузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.

 

 

 

 

>>>223>>>

 

Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах — у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. — у міжнародному публічному праві).

 

?   Міжгалузеві — своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду — в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації — у підприємницькому та бан-ківському праві).

 

Принципи права мають історичний характер. Вони є плодом багатовікового розвитку людства, результатом осмислення закономірностей розвитку суспільства в цілому, втілення їхніх демократичної та гуманістичної традицій.

 

Призначення принципів права:

 

— здій

[xatrix 9]

Чесно говоря, чего-то другого я от тебя и не ожидал.

[Love is a drug 0]

Решил один мажор стать Крутым Панком. Три года не мылся, не стригся и производил всякие противоправные действия. Через три года послал он в Общество Крутых Панков запрос: "...Я три года не мылся, не стригся, раз двадцать попал в ментуру за противоправные действия, а вот этой бумажкой, на которой письмо написано, я вообще в сортире жопу подтер."

Ему оттуда ответ приходит: "Не быть тебе Крутым Панком, лох несчастный! Настоящие панки жопы не вытирают!.."

[Great Maximus 0]

Решил один мажор стать Крутым Панком. Три года не мылся, не стригся и производил всякие противоправные действия. Через три года послал он в Общество Крутых Панков запрос: "...Я три года не мылся, не стригся, раз двадцать попал в ментуру за противоправные действия, а вот этой бумажкой, на которой письмо написано, я вообще в сортире жопу подтер."

Ему оттуда ответ приходит: "Не быть тебе Крутым Панком, лох несчастный! Настоящие панки жопы не вытирают!.."

35738[/snapback]

И что ты хочешь этими словами сказать?

[xatrix 9]

Это есть такой анекдот =)). А если Трамс и в самом деле верит в эти стереотипы, то разговаривать с ним на эту тему бесполезно.

[Love is a drug 0]

Причём анекдот к тому что я хочу сказать?

Короче тупая тема ... Зачем оно мне нада ...

Ищите себе подобных и общайтесь это не для меня...

[xatrix 9]

up! Вот так бы и раньше.

[Гість DISCOVER]

Уважаю все, что делают люди подобного или иного направления! Каждый находит своё место в котором ему уютно и хорошо!

[Padre 0]

Блин, ИМХО, все субкультуры - деЦЦкий сад. Что панки, что готы. Нацепил панковскую униформу, начал слушать "правильную музыку" - и все, я панк, я борец за свободу! То же и с готами и с прочими субкультурщиками.

Если кто желает подискутировать, то я всегда рад. Пойдем попьем сока/шоколадного или клубничного молока и пообщаемся.

[xatrix 9]

Идем =)). Ток пиво лучше. И людей побольше =)).

[Dronskiy 0]

Padre

Ага.. Я тоже хочу с вами подискутировать))

 

ЗЫ Ты же говорил, что у тебя времени нет совсем, а сам...

[Padre 0]

Ну, часок-другой в неделю как-то могу выделить

[Гість ju4ok]

Чесно говоря, чего-то другого я от тебя и не ожидал.

35704[/snapback]

я от тебя тоже

 

С учёбой попа ( не здано почти ничё, прогулов море, оценки очень плохие) А так вроди настроение классное

42382[/snapback]

Кстате да, вот это точно подмечено. У меня прогулов не очень много, но все остальное так же. Тоесть если не брать в счет учебу, то все ок .

42383[/snapback]

оказуется ты ещё и двоишник

 

ну тогда последний совет, почитай "теорию возрастных кризисов" из Практической Психологии. Может ты там увидишь себя в свои xx-надцать ...

 

они будут преследовать тебя всю жизнь

в 16, 20, 30 лет ... очень много зависит от того как ты с ними (кризисами) будешь справляться, как поступать и какие пути выбирать

[xatrix 9]

Жучок, отцепись от меня, блин, и нех меня учить как нужно жить!

Я тебе тоже могу много что про тебя расказать. Но мне пох. Живи как хочешь, вот только не нужно с себя строить умного, взросолого дядьку, что повидал все в своей жизни, чтобы других наставлять на путь истиный.

[Trams 1]

....

 

Правильно написал,