Vito1

В американському законодавстві взагалі не передбачено державної мови. :bye:

А за смертну кару хто буде платити? Ющенко? Янукович? Білл Гейтс? МИ! Платники податків! Податки збільшаться! Бо крім того, щоб кормити інших ув"язнених потрібно ще деяких страчувати! Повірте, це не найкращим чином відобразиться на наших гаманцях! І досить вже спекулювати на тому, що хтось злякається смертної кари. Подумайте самі хто хоче сидіти за гратами? Ви зможете зараз встати і піти пограбувати банк чи вбити людину? Напевне ні... А що ж вас стримує? Смертної кари ж немає! Ото ж...

Слід почати с того, що поки ми не будемо готові нас ніхто до ЄС не візьме (тим паче після останнього поповнення Євпропейська Спільнота скептично ставиться до подальшого розширення). Наддержавні утворення? Що Ви маєте на увазі? Втягувати силою нас ніхто ніколи і нікуди не буде, це дуже проблематично і навряд виправдає зусилля витрачені на це. Думаю, слід наголосити на слові рекомендує (не змушує!), приймати рекомендацію чи ні - цей вибір залишається за нами.

Цікаво читати повідомлення людей, які в темі про Садама Хусейна проклинають США і звинувачують їх в несправедливому покаранні, а тут пишуть, що нам кара потрібна. А якщо смертну кару застосують до невинної людини в нас. Я думаю, всі бачили як грубо порушувалися конституційні норми нашими політиками, всі бачили боротьбу "Беркута" з "Титаном" в Генеральній прокуратурі, коли захисники народу і держави, стали зброєю в руках політиків! Де гарантії що цього не станеться з винесенням такого тяжкого покарання, як смерть, навіть більше вона стане законною, а підкупити суддю, то вже діло техніки, яущо вже судді, що входять у склад Конституційного Суда продалися... На даний момент в Україні зазнали політизації якщо не всі, то принаймні більшість сфер життя. Хто візьме на себе відповідальність за життя незаконно покараних людей? Може ви?

Може й так, але візьмемо для прикладу Тоні Блера, вже минулий прем"єр-міністр Великої Британії. Я не британець, але знаю про Договір Страсної п"ятниці, який був створений за безпосереднього сприяння Блера і завдяки якому він вирішив конфлікт у північній Ірландії. Це без сумніву історична подія Великобританії і гідний вчинок бувшого британського прем"єра. Звичайно, Тоні Блер фігура дуже неоднозначна і якщо копнути глибше, то можна знайти не менш вагомі недоліки, але загалом країна за час його прем"єрства зазнала неабиякого розвитку. Отже, я веду до того що, якби Володимир Вольфович мав за спиної якісь суттєві діяння, то навряд вони б проминули повз нас. Він здобув славу на міжнародній політичній арені нестриманого, необдуманого політика.

Ну це залежить від того, хто мається на увазі під словами "люди Украины", бо наприклад на цьому форумі 48 чоловік, які вважають його "хорошим политиком" проти 78+58=136 чоловік, що його таким не вважають. І на те є причини, бо крім довгого язика, він не відзначився нічим, щоб можна було вважати справді великим чи хоча б корисним вчинком.

Cама страта - це складний, надзвичайно бюрократизований процес на підготовку до нього на його виконання піде рік або два, може й три і кошти на нього будуть надходити з наших кишень, тобто йдеться про підвищення податків. Беручи до уваги те, що зараз відбувається на нашому "владному Олімпі", є загроза політизації цього процесу, наслідки цього можуть бути жахливими.

Річ не в допомозі і навіть не в розвитку нашого міста. Головна тому причина - розвиток Києва, він швидко роосте і розвивається, тому поглинає сусідні території, утворюється агломерація. Природньо для всіх великих, розвинутих міст по всьому світу - утворення агломерацій.

Спорт - на мій погляд, найкращий засіб від депресій. Починаючи від пробіжок закінчуючи плавання чи футболом - все це допомагає розвіятись і відволіктись від проблем та незгод...

Ні, патріоту як раз "обязательно бросаться грудью на вражеский пулемет с криком "За неньку Україну!"" якщо в тому буде потреба. Справжній патріотизм - любов до країни, така ж як і любов до своєї коханої половинки, коли ти здатен на все, тільки б воно було на користь твоєї держави. А ходити по місту, покрашений весь у жовто-блакитні кольори, драти горлянку, що ти любиш Україну, а коли настає час довести свої слова, то ти тікаєш з усіх ніг - хіба це патріотизм? Можеш розмовляти будь-якою мовою, носити будь-який одяг, але справжня любов до Неньки-України у тебе в серці! По темі: Люблю Україну, але патріот я чи ні - не можу судити, бо не доводилось перевіряти. І бажаю, щоб нікому з нас такої нагоди не випало, жити в мирі набагато краще, тому треба його підтримувати і не спонукати до конфліктів.

Проблема мови в Канаді була! І дуже гостра, внаслідко неї мало не від"єднався Квебек. Я помітив, що коли обговорюється проблема мови, то це завжди емоціональна розмова, факти, аргументи залишаються поза кадром, в хід ідуть емоції. Давайте зараз просто уявимо, як в нашій країні буде прийматися друга державна мова. По-перше треба перекласти правову базу, тобто Конституцію, кодекси та і взагалі всі закони на російську, але ж стривайте закон, як нам відомо - "дело тонкое" і тут дуже багато залежить від його формулювання, кожний розділовий знак грає дуже важливу роль. Тому зробити це без жодної помилки майже не можливо, та що там майже - не можливо взагалі, пройдуть роки поки російська версія відшліфується і прийме більш-менш прийнятний вигляд, а від цього залежить доля підсудного. Подібна ж ситуація і з документацією. Таким чином введення російської мови стає просто не можливим. Всі ми знаємо як різниться захід України та схід в питанні мови. Зараз учбові заклади де викладають українську на сході працюють (точно не знаю, але так має бути, все жтаки українська ще державна) вони фінансуються державою, так же як і фінансується розвиток самої української мови в тих краях. Підручники, написані рідною мовою, там якщо не видаються, то завозяться, знову ж таки або за фінансування держави, або людей яким така ця мовна проблема небайдужа. А тепер розглянемо як буде вводитися російська: фінансування україномовних шкіл значно уріжеться (так я думаю), з причини падіння їх популярності та і взагалі вони стануть там майже не потрібними. Така ж ситуація і з друком підручників. В той же час на заході українська мова розвивається ще інтенсивніше в знак протесту проти російської і книжки, газети, журнали, що друкуються українською мовою навпаки починають користуватися ще більшим попитом, російська потроху забувається. Ще один привід до міжнаціональної ворожнечі. Ще одна границя що розділить захід і схід. І лише центр залишається нейтральним, адже там принципових позицій щодо, тої чи іншої мови немає. P.S. Це лише припущення! І взагалі краще питання "Російська мова - Державна?" не роздувати до держаного рівня. Нехай залишається все як є, адже це питання дуже суперечливе і компромісу тут досягти дуже важко.

Ну давайте розглянемо, що ж поганого зробила нам "ВРАЖИЩЕ" Європа. 1. В Україні настає політична криза, ми знаходимося у тупіковому положенні. І тут неждано-негадано наш кровожерливий ворог пропонує нам допомогу у вигляді резолюції ПАРЄ (Парламентська Асамблея Ради Європи), в якій заходяться поради щодо вирішення кризи. Але ж наші державні мужі, як то кажуть, "не лыком шиты" вони відразу розкусили підлі, імперіалістичні плани ПАРЄ і просто проігнорували допомогу. Проте підступний ворог не здався, він, щоб повністю заплутати сліди, перетворюється у нагле, жидівське кодло і називає себе - Венеціанська комісія, і знову ж таки пропонує свою допомогу у вирішенні кризи та внесенні змін до Конституції. Але "не тут то было" наші браві козаки зводять всі плани ворога на нівець, ігноруючи їх. І тут до нас на допомогу приходять наші браття Русичі і надають нам допомогу в боротьбі з заходом у вигляді підняття цін на газ та поповнення списків персон нон-грате. 2. Один з союзників капіталістичного заходу, Словенія, породжує новий, ще підступніший план. Вона збирається у 2008 році головувати (для исконно русских граждан перевожу - председательствовать) в ЄС. І щоб ви думали? Такого жаху ще ніхто не чув! Вона підтримає кандидатуру України до вступу в ЄС. Що вони собі думають? Ми ж не такі дурні! Ми будемо ближчими до наших корнів, до Росії, яка знову ж таки прийшла нам на поміч і поставила ультиматум: або ви не вступаєте в НАТО, або ми розриваємо з вами всі економічні зв"язки. 3. І знову ворог не спить, особливо це стосуєть блоку НАТО, він вирішив розколоти країну з середини. Отже, ворог запрошує наших солдат, ніби для підвищення кваліфікації, ніби поділитися своїм досвідом. Але ми ж то з вами знаємо, що це публічні дані, вигадані, щоб замилити нам очі. А ми ж володіємо прихованими даними: НАТО їх ВЕРБУЄ, для здійснення своїх загарбницьких планів, вибачте, не своїх,а ЗАГАРБНИЦЬКИХ ПЛАНІВ США. Але ми не здаємося! Ми боролися, боремся і будемо боротися! Смерть підступній Європі!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! :laugh: :laugh: :laugh: :laugh: :laugh: P.S. Не варто це сприймати як антиросійську пропаганду. Ні, я не проти Росії, тим паче, що останнім часом ми з ними налагоджуємо контакт і є надія на плідну співпрацю. Це просто для того, щоб ви нарешті зрозуміли, що Європа не ворог...

Ось вам деяка інформація, щоб ви хоча б знали про що сперечаєтесь, а то все "вроде да наверное": ЖИРИНОВСКИЙ Владимир Вольфович (р. 25 апреля 1946, Алма-Ата), российский политический деятель, лидер Либерально-демократической партии РФ (ЛДПР), доктор философских наук (1998). В 1964-70 учился в Институте Восточных языков при МГУ им. М. В. Ломоносова (турецкое отделение), в 1965-67 (параллельно) на факультете международных отношений Университета марксизма-ленинизма. В 1969 проходил годичную преддипломную практику в Турции в качестве стажера-переводчика. Во время прохождения практики арестован и выслан из Турции. В 1970-1972 служил в политуправлении штаба Закавказского военного округа в Тбилиси. В 1973-1975 работал в Советском комитете защиты мира в отделе проблем Западной Европы. В 1975-1983 работал в Инюрколлегии. В 1977 окончил юридический факультет МГУ. В 1983-1990 юрисконсульт в издательстве «Мир». Во второй половине 1980-х включился в общественное движение. В 1989 возглавил инициативную группу по созданию Либерально-демократической партии Советского Союза (ЛДПСС, с 1992 ЛДПР). В 1990 избран председателем ЛДПСС (вторая после КПСС официально зарегистрированная партия). В июне 1991 баллотировался на пост президента России (3-е место). Поддержал Августовский путч 1991. В 1993 ЛДПР получила больше всего голосов на выборах в Государственную думу (около 20 %). Возглавил фракцию ЛДПР в Думе. Переизбирался депутатом Думы в 1995, 1999, 2003. В 2000 занял пост заместителя председателя Думы. Баллотировался на пост президента России в 1996 (5-е место) и 2000 (5-е место). Отличается эпатирующими высказываниями по всему спектру политических вопросов. Автор более 30 книг: «Последний вагон на Север» (1995), «Последний удар по России» (1995), «Четвертый вариант ЛДПР» (2002) и др. © БОЛЬШАЯ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ КИРИЛЛА И МЕФОДИЯ P.S. Перечитавши цю інформацію, я особисто не знайшов нічого видатного в його політичній діяльності, ніяких вдалих реформ чи ще чогось. Здивувало мене те що він "автор более 30 книг" і "ЛДПР получила больше всего голосов на выборах в Государственную думу (около 20 %)". P.P.S. До речі, я просив факти, а не "предполагаемые примеры".

Але де тут мудрість, розум самого Володимира Вольфовича? Він "тот мелкий в механизме персонаж" сам написав. :bye: І, до речі, не пам"ятаю, щоб росіяни підіймали ціни на газ, мотивуючи це тим, що ми Жириновького внесли до списків персон нон-грате. У відповідь на це Росія створила свої списки вищезгаданих персон до яких входили українські політики.

Я вже писав в іншій темі, що нам треба співпрацювати як і з Росією так і з Європою. Але знову ж таки не бачу жодної конкретики, яка б переконала нас у тому що Європа ворог одні домисли. Більшість пострадянських країн тянуться до НАТО, до ЄС, до Європи в кінці-кінців. І в тих країнах яким це вдалося, я не бачу жодної експлуатації їх земель чи їх збройних сил.